Міністерство
освіти і науки України
Європейський
університет
Контрольна робота
На
тему: "Позитивізм"
Студентки 1-го курсу
Факультету: Економіки
та менеджменту
Групи 113
Ятченко Наталії
Київ-2010
рік
План
Вступ
1.
Перший
позитивізм
2.
Другий
позитивізм (емпіріокритицизм)
3.
Третій
позитивізм (неопозитивізм)
4.
Четвертий
позитивізм (постпозитивізм)
Список використаної літератури
Вступ
У кінці 19 ст. впливовим став позитивістський напрям
філософії з його орієнтацією на точне знання. Поширення позитивізму
віддзеркалювало бурхливий розвиток західної цивілізації на індустріальному
шляху, де без таких знань не можна було ступити і кроку.
Позитиві́зм (лат. positivus —
позитивний) — парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої
позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського)
пізнання. Програмно-сцієнтистський пафос позитивізму полягає у відмові від філософії
("метафізики") як пізнавальної діяльності, що в контексті розвитку
конкретно-наукового пізнання має синтезуючий і прогностичний потенціал
У філософії позитивізм
— напрям, що ґрунтується на зазначеній установці.
У своєму
історичному розвитку позитивізм пройшов кілька етапів.
1. Перший позитивізм
Перший позитивізм
виник у 30-40-х роках 19 ст.. Його засновниками були Огюст Конт (1798-1857),
який і запровадив термін "позитивізм", Герберт Спенсер (1820-1903),
Джон Стюарт Мілль (1806-1873), Е. Літтре, П. Лаффіт, І. Тен, Е. Ж. Ренан та
інші.
Теоретичним
джерелом позитивізму було Просвітництво із його вірою у всемогутність розуму.
Позитивізм також суттєво опирався на емпіризм Локка та Г'юма.
Програма
початкового позитивізму зводилась до таких засад:
·
Пізнання
необхідно звільнити від усякої філософської інтерпретації;
·
Вся
традиційна філософія повинна бути скасована і змінена спеціальними науками
(кожна наука сама собі філософія);
·
у
філософії необхідно прокласти третій шлях, який подолав би суперечність між матеріалізмом
та ідеалізмом;
·
вивчення
людського суспільства теж можна і потрібно проводити науковими методами.
Ці та інші
положення були викладені Оґюстом Контом в роботі "Курс позитивної
філософії" та Гербертом Спенсером у 10-томнику "Синтетична філософія".
Оґюст Конт був засновником соціології - науки, що вивчає суспільство.
Також головним
досягненням цього періоду є розроблений О. Контом закон трьох стадій інтелектуальної
еволюції людства:
·
теологічна
стадія, коли людство воліло знаходити надприродні пояснення природних явищ,
·
метафізична
стадія, коли панує філософія і оперує абстрактними поняттями та сутностями, так
само далекими від реального стану справ, як і релігійні пояснення;
·
позитивна,
наукова стадія, яка, на думку перших позитивістів, тільки-но розпочиналася.
Наука має бути
позитивним знанням, яке спирається на данні досвіду. Справа науки-
констатувати, описувати, класифікувати факти, встановлювати зв’язки між ними,
послідовність явищ, тобто виявляти злочини. Наука не повинна претендувати на
пізнання глибинної сутності явищ,субстанцій, причиноівості, оскільки результати
таких спроб пізнання- "метафізичні", тобто ненаукові.
2. Другий
позитивізм (емпіріокритицизм)
Другий
позитивізм, або емпіріокритицизм, виріс з першого та набув певного поширення
наприкінці 19-початку 20 ст.. Його відомими представниками були австрійський
фізик і філософ Ернст Мах (1838-1916), німецький філософ Ріхард Авенаріус
(1843-1896), французький математик Ж. А. Пуанкаре.
Вони
звернули увагу на факт релятивності (тобто відносності) наукового знання і
зробили висновок про те, що наука не дає істинної картини реальності, а надає
лише символи, знаки практики. Заперечується об’єктивна реальність наших знань.
Філософія зводиться до теорії пізнання, відірваної від світу. Проблему теорії
пізнання було висунуто на перший план. розв’язати ці проблеми, на думку
теоретиків другого позитивізму, можливо на підставі закону зайвої витрати
пізнавальних зусиль та "критики чистого досвіду", замість того, щоб
вигадувати якісь абстрактні сутності, справжнє пізнання має використовувати
тільки ті поняття, що вкорінені в досвіді, мають матеріальний еквівалент.
Наприклад, можна міркувати над рухом атомів, над взаємодією між ними, але не
треба говорити про "матерію як об’єктивну реальність".
3. Третій позитивізм (неопозитивізм)
Третя
форма позитивізму-неопозитивізм, має два різновиди: логічний (інакше —
емпіричний) позитивізм і семантичний. Предметом філософії, на думку логічних
позитивістів, повинна бути логіка науки, логіка мови, логічний аналіз речень,
логічний синтаксис мови. Другий різновид неопозитивізму сприяв розвитку
семантики. Цей напрям визначає мові головну роль в усіх сферах діяльності. Усi
соціальні колізії обумовлені недосконалістю мови та людського спілкування. Представники: Бертран Рассел, Альфред
Тарський, Карл Поппер, Людвіг Вітгенштейн та ін. Неопозитивізм, представлений аналітичною
філософією (Квайн, Поппер, Казімеж Айдукевич, Лукасевич, Котарбіньский, Г.
Райл, Дж. Віздом, П. Строссон, Дж. Остин, М. Блек, Н. Малкольм, Н. Гудмен, А.
Пап та ін.) і віденським гуртком, на основі якого оформився логічний позитивізм
(Моріц Шлік, Рудольф Карнап, Нейрат, Ф. Вайсман, Г. Фейгль, Г. Ган, В. Крофт,
Ф. Кауфман, Курт Гедель та ін.). Третій позитивізм відрізнявся від попередніх
подальшим звуженням свого предмета. Відмовившись від ідеї створити всеохопну
систему знань чи бодай теорію знання наукового, представники третього
позитивізму зосередили зусилля на визначенні загальновизнаного критерію
науковості. Такий критерій вони вбачали у процедурі верифікації, тобто
перевірки наукових постулатів шляхом їх зіставлення з фактами, що піддаються
спостереженню. Отже, всі ці постулати
(висловлювання) подщіляються на:
·
Безглузді
("Місяць примножує трикутно"), які не підлягають верифікації;
·
Осмислені,
але такі, що не піддаються зіставленню з чуттєвим досвідом, отже, "метафізичні"
("Бог існує", "душа безсмертна"); вони теж не можуть бути
верифіковані;
·
Висловлювання,
які безпосередньо або опосередковано можна зіставити з чуттєвими даними, отже,
верифікувати.
4. Четвертий позитивізм
(постпозитивізм)
Четвертий
позитивізм пов’язаний з іменами Карла Поппера (1902-1994) і Томаса Куна
(1922-1996). Він набув поширення з 50-60-х років 20-ст.. Замість процедури
верифікації К. Поппер запропонував принцип фальсифікаціонізму. Згідно з останім
для розвитку теорії треба намагатися її фальсифікувати, тобто шукати факти,
здатні її спрощувати. Відсутність спростових фактів іще не є підтвердженням
безумовності істинності теорії. Питання про таку істинність завжди залишається
відкритим, і розвиток теоретичного знання здійснюється шляхом повсякчасного
висування нових гіпотез та їх спростування. Загальний висновок виявився доволі
парадоксальним: якщо теорія взагалі не піддається намаганням її спростувати, то
вона не є науковою. Наприклад, висловлювання "Завтра тут буде дощ або
завтра тут дощу не буде" не можна вважати раціональним, оскільки його
неможливо спростувати. Натомість висловлювання "Завтра тут буде дощ"
слід вважати науковим, навіть, якщо досвідом буде доведено його хибність. Позитивісти "четвертої хвилі"
зробили багато цікавих спостережень і висновків стосовно закономірностей
розвитку науки, зокреманаукових революцій. Зазначені вище дослідники ввели в
науковий обліг поняття парадигми. Парадигма-це прийнята модель, система
координат, зразок поставок і розв’язання наукових проблем. Зміна парадигм
означає наукову революцію (наприклад, зміною парадигми був перехід від
геоцентризму до геліоцентризму). Сучасний позитивізм — це постпозитивізм, у
рамках якого намічається очевидна тенденція до пом'якшення вихідного
методологічного радикалізму й установка на аналітику ролі соціокультурних
чинників у динаміці науки. Він висуває так звану методологію дослідницьких
програм, ідеї гуманізації науки, теоретичного плюралізму і історичного
контексту науки.
Список
використаної літератури
1. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія. — третє,
стереотипне. — Київ : Академвидав, 2009.
2. Кислюк К. В. – Філософія. Модульний курс.
3. Київський національний університет ім. Т. Шевченка
– Підручник з історії Філософії.
Другие работы по теме:
100 базових філософських понять
№ п/п Філософське поняття Визначення філософських понять Світогляд сукупність поглядів, оцінок, принципів, знань, вірувань, ідеалів, цінностей, які визначають діяльність людини, ставлення людини до світу, її місце у світі.
Предмет і методи політичної економії
Поняття та зміст, історія виникнення та розвитку політичної економії. Заслуга класичної школи та її найвідоміших представників. Предмет політичної економії. Методи дослідження економічних процесів на сучасному етапі. Сутність нормативного підходу.
Філософія індивідуалізму, песимізму та позитивізму
Головні умови появи "філософії життя" та проблеми, пов'язані з усвідомленням кризи класичного раціонального мислення. Основні етапи у творчості Ф. Ніцше. Позитивістський спосіб філософування та його вплив на абсолютизацію певних рис класичної філософії.
Філософські правові аспекти свободи
РЕФЕРАТ на тему: Філософські правові аспекти свободи Структура доповіді І. Вступна частина ІІ. Основна частина Формальна правова воля Природно-правова природа волі. Змістовне визначення правової волі
Історія соціологічної думки України
Міністерство освіти і науки України Коледж електронних приладів Національного технічного університету нафти і газу РЕФЕРАТ на тему: Історія соціологічної думки України”
Філософські методи та функції філософської науки.
Методи філософських досліджень. Недолікии марксистської інтерпретації діалектики і метафізики. Феноменологічний, трансцендентальний методи. Герменевтика. Функції філософії. Світовий філософський процес. Ситуація глухого кута. Духовна культура людства.
Сцієнтизм
Сцієнтизм в буржуазній культурі XIX ст. Характеристика класичного позитивізму. Поняття "парадигми" за Куном. Філософський структуралізм XX ст. Синтез природних і соціальних наук на основі виявлення еволюційно-біологічних передумов поведінки людини.
Філософія України другої половини ХІХ - поч. ХХ ст
Захист П. Юркевича самобутності філософії, її відмінності від емпіричної науки. Філософські погляди М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки. Шевченко та його внесок у розробку філософії української ідеї. Формування нової парадигми світосприйняття.
Естетика неопозитивізму
Вплив позитивізму, започаткованого Огюстом Контом, і неопозитивізму на європейську естетику й мистецтво XX століття. Обґрунтування теологічної, метафізичної й позитивної стадій інтелектуальної еволюції людства в межах контівської філософської концепції.
Емпіризм: знання й досвід
Загальна характеристика основних ідей філософів О. Конта, Д. Локка, Д. Берклі та Д. Юма, їх місце у розвиток ранньої історії наукової психології. Сутність та основні положення теорії пізнання. Порівняльний аналіз позитивізму, матеріалізму і емпіризму.
Академічна філософія в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століття
Картина філософського професійного знання в Україні. Позитивізм Володимира Лесевича та панпсихізм Олексія Козлова. Релігійно-теїстичний напрямок української філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Спрямування розвитку академічної філософії в Україні.
Структурний функціоналізм 2
Введення Якщо у першій половині XX ст. домінуючим видом діяльності соціологів у багатьох країнах були прикладні соціологічні дослідження, то у 60-80-х рр. в Західній Європі і почасти в США все більше соціологів стало цікавитися розробкою проблем самої соціологічної теорії, пов'язаних з процесом інтеграції різних напрямів у соціології, які різнились один від одного специфічним підходом до аналізу об'єкта і предмета соціології, до розуміння метода соціології як науки.
Природничо-наукова й гуманітарна культури
Ознайомлення із різноманітними підходами до тлумачення основних функцій (пояснення, розуміння та пророкування явищ) природничо-наукової та гуманітарної культур. Характеристика принципів позитивізму та антипозитивізму у методології природознавства.
Основи соціології
Місце соціології у системі суспільних наук. Характеристика функцій соціології, її завдань, рівнів. Поняття та об`єкт соціологічного пізнання. Основні види самогубств за теорією Дюркгейма. Компонент релігійної відповідальності протестанта за М.Вебером.
Філософія соціальної роботи
В роботі соціолога важливе опертя на загальнолюдські цінності та ідеали побудови суспільства. Філософія і соціальна робота. Філософське осмислення практики соціальної роботи. Філософія позитивізму в соціальній роботі. Утопічні погляди на соціальну роботу.
Наука про поводження
Біхевіоризм - концепція науки про поводження. Основні положення біхевіоризму Уотсона. Вплив експериментальної зоопсихології на формування нової системи психології. Історія про розумного коня Ганса. Сторінки життя американського психолога Е.Лі Торндайка.
Віра у себе з точки зору сучасної психології
Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили. Л.Фейєрбах Різні люди оцінюють себе по-різному. Одні - позитивно, другі - негативно. Чим позитивніше уявлення людини про себе, тим краще в неї життя й упевненіше вона почувається. І навпаки. Перша категорія людей - це, як правило, щасливі везунчики, друга - невдахи.
Предмет, завдання та методи патології
Тотожність фізіологічних і патологічних процесів. Розкриття загальних закономірностей виникнення, течії та результату патологічних процесів і хвороб людини. Формування бази сучасної теорії патології. Етапи обміну речовин: анаболізм і катаболізм.
Іван Франко
Особливе місце в українському національному русі, розвитку української культури, соціально-політичної та філософської думки належить І. Франку. Роки життя та навчання. Літературна та просвітницька діяльність. Вплив його ідей на сучасні соціологічні ідеї.
Соціально-філософські погляди І.Франка
Український народ в особі Івана Франка має найвищий творчий злет своєї інтелектуальної культури. Філософський світогляд І. Франка. Позитивізм у соціальній філософії І. Франка. Проблема суспільного прогресу в працях І. Франка.
Еліза Ожешко
Біографія польської письменниці Елізи Ожешко. Проймання ідеями збройного повстання проти царизму, допомога його учасникам. Творчий доробок письменниці, вплив позитивістських уявлень про тенденційну літературу. Аналіз роману Е. Ожешко "Над Німаном".
Історіософські новації ХІХ ст.
Сутність та особливості формування й розвитку теорії історичного процесу в матеріалістичній концепції. Основні парадигми марксистської історіософії. Суспільство як предмет історії у філософії позитивізму. Аналіз психолого-генетичної методології історії.
Математика як навчальний предмет
РЕФЕРАТ на тему: “Математика як навчальний предмет” Вчитель математики Романенко Т.С. Математика вивчає просторові форми і кількіснівідношення, наприклад, який-небудь педмет. Нас може цікавити, яка його густина, міцність, теплопровідність. Ф. Енгельс так4 описав змуст математики: “Чиста математика має своїм обєктом просторові форми і кількісні відношення дійсного світу.”
Лінгвістичні напрямки наприкінці XIX — на початку XX ст.
Школа "слів і речей" — мовознавчий напрям молодограматизму, який висунув принципи вивчення лексики у зв'язку з культурою й історією народу. Неолінгвістика — опозиційний до молодограматизму напрям, який трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму.
Теорія держави права Б. Кістяківського
Аспекти формування політико-правових поглядів: роль родини Кістяківських, руху "Громада" та вплив Драгоманова. Неокантіанство та Кістяківський: принципи позитивізму і природного права, зв'язок юриспруденції з соціальною теорією. Теорія держави та права.
Право як спеціальне соціальне явище
Зміст Форми права Типи права Право як спеціальне соціальне явище Взаємозв’язок права і держави Права людини: визначення, поділ Права нації: визначення, поділ
Основні школи кримінального права
Історичний шлях розвитку науки кримінального права. Злочин та покарання як основні категорії кримінального права. Класична, антропологічна, соціологічна школи кримінального права: основні погляди представників, їх вплив на розвиток науки та законодавства.
100 філософських шкіл
Назви філософських шкіл, течій та напрямів Час їх заснування Країна, місто, заклад, де почалася їх історія Представники цих шкіл, напрямів Філософські ідеї, проблеми, які були у центрі їхньої уваги
Позитивізм 2
1. Криза філософії середини XIX. Французький й англійський позитивізм. У другій половині XIX ст позитивізм стає найбільш впливовим рухом західної філософії. Позитивізм оголосив єдиним джерелом знання конкретні, частки науки і виступив проти філософії як метафізики, але за філософію як особливу науку.
Хто є хто 2
“Хто є хто” (100 імен філософів) Ім'я Філософа Період історії, до якої належить філософ Державна-етнічна чи національна приналежність філософа Напрям, течія чи філософська школа
100 філософів
Філософ Період історії до якого відноситься філософ Духовна або національна належність Напрям, течія, або філософська школа Філософські поняття, видані в науковий обіг філософом.
Проблема знання мови розуміння у філософії XX ст
Однією з провідних течій сучасної світової філософії, безперечно, є позитивна філософія, яка своїм джерелом має класичний позитивізм XIX ст., і в наш час представлена неопозитивізмом та постпозитивізмом. Неопозитивізм (або третій позитивізм) виник у 20-х роках XX ст. і розвивався як течія, що претендувала на аналіз філософсько-методологічних проблем, висунутих у ході науково-технічної революції.