Міністерство освіти і науки України
Луцький державний технічний університет
Кафедра філософії
РЕФЕРАТ
На тему:
Релігія, філософія, наука, мораль, політика, право та ін. як форми суспільної свідомості
Підготував: студент групи МО-12
Сидун Олексій
Перевірила: Гітун Н.І.
Луцьк
2002
ПЛАН:
Вступ.
Форми суспільної свідомості:
А) наука і мистецтво;
Б) мораль і політико-правова свідомість;
В) релігія і філософія.
Творча сила свідомості, її зв’язок із буттям по-різному проявляються в її різних формоутвореннях, вивчення і свідоме управління якими передбачає зведення цих формоутворень у певну систему. Доцільним методом для досягнення цієї мети може бути відповідне структурування свідомості, тобто виокремлення елементів свідомості і встановлення зв’язків між ними. Вчені звертають увагу на розмаїття свідомості, складні характеристики багатьох її формоутворень, особливості її форм і рівнів. Водночас у структурі свідомості мають місце такі її прояви, які не належать ні до форм свідомості, ні до її рівнів. Наприклад, вірування, точніше віра як феномен свідомості, але не в її релігійному контексті, а як певна установа свідомості на визнання істинним, гідним наслідуванням певного духовного явища.
У структурі суспільної свідомості провідне місце належить її формам. Саме через них здійснюється включення ідеальних компонентів людської життєдіяльності в соціальні процеси, точніше за їх допомогою (форм суспільної свідомості) ця свідомість стає реальним компонентом суспільного буття. До форм свідомості належать політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія і наука. Кожна з цих форм вивчається спеціальними науками: політологією, етикою, естетикою тощо. Щодо філософії, то перед нею стоїть завдання з’ясування природи форми як такої.
Постійні й обов’язкові моменти діяльності як елементи суб’єкт-об’єктного зв’язку „випливаються” у форми свідомості у вигляді ідеального відображення об’єкт-суб’єктних умов діяльності й способів їх суспільного відтворення. Щодо умов, які представлені у формах свідомості, то перша з них полягає у відтворенні самого об’єкта, що здійснюється, перш за все, засобами науки.
Ідеальне знання практично виявлених властивостей об’єкта, яке здійснюється засобами науки, є необхідною умовою діяльності. Отже, наука як форма суспільної свідомості постає одним із суттєвих компонентів структури суспільної свідомості. Для здійснення діяльності одного ідеального відображення суб’єкт-об’єктного зв’язку у формі науки недостатньо. Взаємодія людини зі світом супроводжується різними емоційними станами, які одночасно є, і результатом і умовою діяльності. Ці стани утворюють той емоційно-почуттєвий фон, на якому відбувається будь-яка практична дія людини.
Конденсація чуттєвих образів, емоційних станів, їх передача від одного покоління до іншого відбувається за допомогою мистецтва, яке виступає ще однією з форм суспільної свідомості. В ній ідеально знятий один із моментів людської діяльності, без якого неможливе її здійснення.
Наука і мистецтво супроводжують діяльність з боку взаємодії суб’єкта з об’єктом, у яких знаходить відображення сам об’єкт через призму його освоєння суб’єктом. Проте духовне забезпечення умов діяльності не обмежується ідеальним зняттям об’єкта у формі науки і мистецтва. Виразом суспільної природи діяльності постає необхідність її регуляції з боку міжсуб’єктних відносин засобами моралі, політики, права.
Люди – інтегровані одиниці соціуму, в який вони об’єднуються за допомогою моральних і політико-правових ругулятивів. Отже, політика, право і мораль постають умовами матеріально-перетворюючої діяльності, з приводу здійснення яких утворюються і певні відносини. Відтворення цих відносин через відображення відбувається і в таких формах свідомості, як мораль і політико-правова свідомість.
Політико-правова свідомість відображає суб’єкт-об’єктні відносини одного виду (між класами, громадянами і суспільством тощо), єдина її інституційна форма (політична і правова свідомість має своїм основним гарантом силу держави). Мораль і політико-правова свідомість розрізняються між собою як форми свідомості, хоч обидві належать до регуляції міжсуб’єктних відносин як необхідної умови діяльності. Адже мова йде про різні зрізи міжсуб’єктних відносин: мораль регулює відносини людина-суспільство, політико-правова свідомість – відносини людина-політико-правовий інститут. Отже, йдеться про різні рівні самого суб’єкта, що суттєво позначається і на характері відносин між ними. У цих форм свідомості різні предметні й інституційні втілення.
Специфіка людської діяльності, її соціальний характер передбачають співвідношення діючого суб’єкта з об’єктом не лише крізь призму його певної дії, оскільки для її здійснення необхідне ретроспективне і перспективне бачення взаємодії суб’єкта з об’єктом.
Соціальний суб’єкт – людина – в діяльності співвідносить себе з минулим, сучасним і майбутнім, з об’єктивним і суб’єктивним (людським світом) у
цілому як частка, як одиничне буття цілісного, загального соціуму. Цей зв’язок представлений у таких формах свідомості, як релігія і філософія.
Незважаючи на деяку спільність (ідеальне відображення зв’язку людина-світ), релігія і філософія постають різними формами свідомості за характером і способом відображення дійсності, соціальними функціями, а також за тими життєво орієнтуючими людину началами, що містяться в них. Якщо „...релігія є ні чим іншим, як фантастичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному житті, - відображенням, у якому земні сили набирають форму неземних”, то філософія, що спирається на досягнення людської практики і духовне осягнення світу, прагне в раціональній формі відобразити реальні зв’язки людини і світу, що нею перетворюється.
Таким чином форми суспільної свідомості є ідеальним оформленням матеріально-практичного змісту діяльності. В них відображені в ідеальній формі різні компоненти суб’єкт-об’єктного зв’язку. Ідеально фіксовані у формах свідомості, ці компоненти перетворюються в соціальні умови здійснення діяльності кожного наступного покоління людей, стають її ідеальним забезпеченням.
ЛІТЕРАТУРА:
І.В.Бичко. Філософія – К., 1991.
Філософія /за ред. Г.А.Заїченка – К., 1995.
Філософія /за ред. І.Ф.Надольного – К.,1997.
Другие работы по теме:
Мораль та інші форми суспільного життя
Мораль, як форма культурного буття людини, має соціально-історичний характер. Норми моралі розвиваються та функціонують у загальному процесі становлення суспільної практики, яка обіймає весь спектр соціальних відносин. У просторі суспільної життєдіяльності формуються закономірності економічного, правничого, політичного, духовного життя.
Мораль і соціальне управління
Мораль як форма суспільної свідомості. Мораль і соціальне управління. Мораль і релігія. Співвідношення моралі та релігії в суспільному житті. Релігійна мораль, підпорядкування соціального управління моралі. Моральні вимоги, контроль за їхнім виконанням.
Людвіг Фейєрбах
РЕФЕРАТ на тему: Людвіг Фейєрбах ПЛАН МІСЦЕ Л.ФЕЙЄРБАХА В НІМЕЦЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ. ГОЛОВНІ ЗАСАДИ ФІЛОСОФІЇ ФЕЙЄРБАХА. МАТЕРІАЛІСТИЧНІ ПІДХОДИ ФЕЙЄРБАХА.
Цінність філософії для особи і суспільства
Фундаментальна роль належить філософії у розвитку і обгрунтуванні культури людства. У теоретичному плані культуро-охоронна та культуро-творча роль філософії полягає у розробці онтології культури, у відповіді на питання: що у бутті матеріальної та духовної культури належить до справжніх, а не ілюзорних людських цінностей.
Предмет філософії та її функції
Вступ З давніх часів люди передавали свій життєвий досвід з покоління в покоління, навчали один одного, пояснювали, як правильно робити ту чи іншу роботу, що треба робити так а не інакше. Одним словом людина жила по виробленій нею ж системі – інструкції. Звідси ж і полилась злива питань „чому”, „чому”, „чому”.
Формування духовної культури особистості на порозі ХХІ століття
Включення людини в ноосферу через підвищення духовності: педагогіка духовності і сприяння максимально ефективному духовному розвиткові особистості. Наука, мистецтво, мораль та релігія як складові розвитку особистості. Духовний та педагогічний потенціал.
Раціональний зміст гегелівської діалектики
Об'єктивно-ідеалістичний характер філософії Гегеля. Система філософії Гегеля (основні праці). Принцип тотожності мислення і буття, мислення як першооснова та абсолютна ідея. Поняття як форма мислення. Протиріччя між методом і системою у філософії Гегеля.
Аналіз роботи Е.Гуссерля «Криза європейського людства і філософія»
Едмунд Гуссерль (1859 – 1938) – видатний німецький математик, логік і філософ, родоначальник одного з основних напрямків сучасної філосоії – феноменології. Завдяки викладацькій діяльності та багатьом працям зробив великий вплив на філософію Германії та багатьох інших країн.
Філософська культура особи та її суспільна значущість
Shura19@yandex Філософська культура особи та її суспільна значущість. Коли ми маємо діло з філософським осмислюванням культури, то як правило, нашим об`єктом є культура, як така. Подібний підхід потребує залишить за дужками, або в якості прикладів, або образів локальної культури - як національні, так і регіональні.
Суспільна свідомість
Поняття, закономірності розвитку, важливі риси та головні носії суспільної свідомості. Суспільна та індивідуальна свідомість, їх єдність та різність. Структура суспільної свідомості: рівні, сфери, форми. Роль суспільної свідомості в історичному процесі.
Філософія і світогляд
Зміст поняття "Філософія", її специфіка та шлахи її розвитку. Філософія як світогляд. Міфологія, релігія, філософія і наука. Напрямки філософської думки. Система образів і понять, які розкривають відношення людини до світу. Горизонти філософського пошуку.
Суспільна свідомість
Поняття – суспільство та свідомість. Структура та соціальні призначення суспільної свідомості. Її функції, носії та види. Свідомість як сфера людської духовності, яка включає світ думок. Суспільна свідомість як існування свідомості у суспільній формі.
Людиномірність предмета філософії
Контрольна робота з філософії. Тема 2. Людиномірність предмета філософії. План. Формування предмету філософії в історії культурно-історичного розвитку суспільства.
Критерії науковості знання
Співвідношення наукових знань з різними формами суспільної свідомості. Характерні ознаки та критерії, що відрізняють науку від інших областей діяльності людини: осмисленність, об`єктивність, пояснення причинності явищ, ідеалізація, самокритичність.
Феномен світогляду
Світогляд та його структура. Функції світобачення. Типи світоглядів. Центральна проблема світогляду. Функція тлумачення, розуміння світу. Оцінювальна (аксіологічна) функція. Міфологічний світогляд. Виникнення релігії. Міфологія, сила й істинність міфу.
Ваші національні особливості
Анкета №5 (дослідження рівня етнічної свідомості та культури). Просимо уважно зачитати запитання і варіанти відповідей на кожне з них. Виберіть відповідь, що відповідає Вашій думці і обведіть кружечком номер цього варіанту. Не пропускайте запитань і не радьтесь з оточуючими, головною є ваша думка.
Суспільні функції релігії
Світоглядна функція релігії. Мета релігійного світогляду. Компенсаційно-терапевтична та комунікативно-об’єднуючі функції релігії. Релігійне протистояння. Легітимізуючі та регулятивні функції релігії. Гуманістична місія релігії. Релігійні норми, мораль.
Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура
Сутність релігії як культурного явища, історія її походження та місце в сучасному житті, передумови появи та визначення необхідності. Теологічні концепції розуміння духовної культури в філософії. Структура та елементи релігії. Ознаки релігійного культу.
Марксистський атеїзм як різновид вільнодумства
Основні історичні етапи вільнодумства в системі духовної культури. Атеїстична думка людства у марксистському атеїзмі, який не тільки ввібрав у себе найбільш прогресивні традиції минулого, а й підніс теорію і практику наукового атеїзму на вищий ступінь.
Етика християнства
Мораль - одна із форм духовного життя. Етика як філософська наука про мораль. Християнська мораль. Проблеми християнської етики. Етика християнства на прикладі нагорної проповіді. Духовный, моральный розвиток людського роду.
Религия и её функции
Релігія – це складне соціальне і духовне явище , корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства – певної само відтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим. Слово походить від лат. Religio – і означає зв'язок.
Релігія та держава
Реферат на тему: Релігія та держава У кожного, хто стежить за сучасною світовою політикою та спострегаючого активну роль в ній релігійного фактору, можуть виникнути питання: як сьогодні тісно переплетаються релігія та політика, які причини цього симбіозу та скільки цей союз буде існувати? Звісна річ, відповіді на ці питання будуть тим змістовними, ніж глибше будуть розкриті як загальні причини стикання релігії та держави, так і історичні особливості, ті конкретні умови в рамках яких спостреігається їх стикання.
Релігія як сфера духовної культури її елементи і структура 2
Релігія як сфера духовної культури, її елементи і структура. З'ясуємо суть зв'язку релігії та духовної культури. Філософія свого часу розробила поняття "духовне виробництво" для характеристики виробництва ідей, знань, уявлень, художніх цінностей. Ймовірно, саме продукти духовного виробництва в широкому розумінні й складають елементи духовної культури.
Духовна культура та її структура
Філософське бачення духовної культури. Структура та специфічність духовної культури. Духовне виробництво як окрема ланка культурного життя. Суспільна культурна свідомість, прийняття суспільством духовної культури. Будова культури у суспільстві.
Форми і види права власності
Реферат на тему: Форми види права власності Форми права власності. В законі "Про власність" зазначено, що власність в Україні виступає у формах приватної, колективної і державної власності. Отже, в Україні мають місце такі форми права власності: право приватної, право колективної і право державної власності.
Взаємозвязок моралі і права
Право і моральність відповідають визначеним потребам сучасного соціуму, тому що служать регуляторами відносин у суспільстві, погоджуючи інтереси окремої особистості з інтересами різних об’єднань і суспільства в цілому і взаємозабезпечують один одного.
Промисловість і сільське господарство України у 1929 - 1939 рр
Семінарське заняття Тема: Промисловість і сільське господарство України у 1929 – 1939 рр. Навчальна мета : Поглибити знання учнів про процеси індустріалізації та колективізації в Україні їх наслідками для розвитку промисловості і сільського господарства.
Політичні відносини та політичне життя суспільства
Реферат на тему: ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ ТА ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА Політика і влада – найважливіші складові суспільного життя. Виявлення їх сутності дозволяє розібратися в складних проблемах сучасності та визначити свою позицію до них. Сучасна людина постійно відчуває на собі вплив політики. в умовах демократичного переходу її ефективність постає важливим чинником стабільності нашого суспільства.
Предмет курсу Релігієзнавство
Предмет курсу "Релігієзнавство". Предмет курсу "Релігієзнавство". Релігія — це складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства — певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов'язаний з іншим.
Зміст походження та функції політики
Реферат на тему: міст, походження та функції політики Термін “політика” виник ще в античній Греції. Він походить від давньогрецького слова polis (лат.), що означає місто-держава (в античній Греції). З назвою “поліс” пов’язаний і інший термін politeia, що дослівно означає “брати участь у політичному житті”.
Сутність і походження релігії
Висвітлення першого питання доцільно розпочати з визначення поняття "релігія". Слово походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з божественністю ("Святе Письмо", культ тощо).
Функції релігії
Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого — насамперед компенсація (хай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.
Астрологія
Назва реферату : Астрологія Розділ : Астрономія, авіація, космонавтика Астрологія Астрологія – зірка, вчення – псевдонаука, яка грунтується на визнанні безпосереднього зв'язку між розташуванням і рухом небесних тіл (головним чином планет) та явищами суспільного життя. Астрологія намагається довести наявність впливу світил та їхнього руху на “долю” людей, передбачити майбутнє, погоду, тощо.
Релігія в структурі духовних цінностей
Реферат на тему: Релігія в структурі духовних цінностей” Перш ніж розглядати релігію в структурі духовних цінностей та культурних надбань, спробуємо з’ясувати суть потіння “релігія”. Слово “релігія” походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з божественністю ("Святе Письмо", культ тощо).