Характеристика системи оподаткування Кіпру та Мальти

Рефераты по финансам » Характеристика системи оподаткування Кіпру та Мальти

Міністерство освіти і науки України

Курсова робота на тему

Характеристика системи оподаткування Кіпру та Мальти

Виконала студентка

__________________________

__________________________

Нау ковий керівник

__________________________

Реєстраційний номер_________

Дата ______________________

Підпис_____________________

2004
Зміст

Вступ. 3

1. Поняття та види податків як елементів системи оподаткування. 4

2. Офшор — „податкова гавань”. 6

3. Система оподаткування на Кіпрі 9

3.1 Зміни в оподаткування на Кіпрі — вимога часу. 9

3.2 Характерині риси сучасного оподаткування на Кіпрі 12

3.3 Вплив нової системи оподаткування на міжнародний бізнес на Кіпрі 18

3.4 Перспективи нового податкового статусу Кіпру. 20

4. Система оподаткування на Мальті 22

4.1 Загальні риси оподаткування на Мальті 22

4.2 Діючи податки. 25

Загальні висновки. 28

Використана література. 30

Вступ

Кінець ХХ – початок ХХІ ст. характеризуються глибокими зрушеннями у світовій економіці та міжнародних відносинах. Відбувається зміцнення різносторонньої співпраці країн світового господарства на основі міжнародного розподілу прац розширення торгівельних культурних науково-технічних зв’язків мжі країнами.

Серед численних економічних проблем які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава податкові органи так і платники податків.

Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі а також досвіду інших країн в цієї сфері.

Один з прикладів будови податкової системи надають так звані „офшорні зони” або „податкові гавани” до яких довгий час належали Кіпр та Мальта. Але останні роки в них відбуваються значні зміни в системі оподаткування спрямовані на гармонізацію податків щодо надходження в ЄС. Аналіз розвитку податкової системи Кіпру та Мальти свідчить про те що протягом останніх років докладено чимало зусиль для їхнього удосконалення. Однак більшість норм їхнього податкового законодавства приймалася у період коли вони біли ще „податковими гаванями” тому воно ще має значні „офшорні” наслідки.

Розглянемо більш детально характерні риси системи оподаткування Кіпру та Мальти.

1. Поняття та види податків як елементів системи оподаткування

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.

Податки — це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів здійснювані у порядку і на умовах що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції — фіскальна і регулююча.

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому що вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб’єктів можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах а отже регулювати соціально-економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

Податки можна класифікувати так:

1. За формою оподаткування – на прямі та непрямі.

2. За об’єктом оподаткування — на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні а при використанні) і на майно.

3. Залежно від рівня державних структур які встановлюють податки — загальнодержавні та місцеві

4. За способом стягнення — розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями а на низовому рівні-між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників) [11 14].

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки — це податки на споживання тобто на товари та послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З підвищенням їх зростають ціни.

Прямі податки містять: особистий прибутковий податок податок на прибуток корпорацій на соціальне страхування і на фонд заробітної плат и(соціальні податки) майнові податки в тому числі податки на власність тощо.

Основними видами непрямих податків є: акцизи (специфічні та універсальні) фіскальні монополії мита.

Сукупність податків зборів інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Податкова політика — це політика держави у сфері оподаткування що передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей-збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.

В різних країнах виробляються та існують свої системи оподаткування с рисами які відрізняються від тих що існують навіть у їх сусідів. Між податковим тягарем різних держав існує велика різниця. Серед країн ЄС у Швеції засвідчений найвищий показник частки податкових надходжень у ВВП (50 6% у 2002 році) далі випливає Данія (48 9%) Бельгія (46 6%) і Фінляндія (45.9%). Найнижчі показники має Ірландія (28 6%) Литва (28 8%) Латвія і Мальта (31 3% кожна) а також Кіпр (32 5%).

Що стосується непрямих податків то на Кіпру (42 7%) і Мальті (42 5%) засвідчений найвищий їхній рівень у відмінність скажемо від Бельгії (29 7%) Німеччини (30 5%) і Фінляндії (30 6%) [6 3—9].

2. Офшор — „податкова гавань”

Скільки існує підприємництво стільки існує і його оподаткування. І добре коли податки встановлюються державою в розумних межах не набуваючи масштабів тотального рекету. Українським бізнесменам не поталанило тож мусять міркувати як уникнути обтяжливих податків. Один із способів цього — провадження бізнесу через офшорні компанії.

Офшори (від англ. off-shore — поза берегом) — це фінансові центри (країни території) що залучають закордонний капітал шляхом надання спеціальних податкових та інших пільг закордонним компаніям зареєстрованим за місцем розташування офшору. Особливо активно офшорні зони як засіб уникнення податкового зашморгу на батьківщині почали використовуватись у світовій бізнесовій практиці з початку 50-х років [10 43].

На практиці офшорною зоною вважається країна або територія законодавство якої дозволяє реєструвати офшорні компанії тобто компанії які отримують прибуток із джерел розташованих поза територією країни — місця реєстрації. Зазвичай така компанія позбавляється права здійснювати операції з місцевими фізичними та юридичними особами проте обмежень щодо операцій на світовому ринку немає. Офшорні компанії отримують реальні податкові пільги а також істотні переваги: спрощена звітність немає валютних обмежень тощо. Законодавство низки країн (приміром Мальти Люксембургу Нідерландів Швейцарії) в окремих випадках дає можливість зменшити рівень оподаткування.

Країни зі сприятливим оподаткуванням і податкові гавані — різні речі.

На практиці офшорні зони поділяють на так звані податкові гавані та країни зі сприятливим оподаткуванням. Податковими гаванями фахівці називають країни в яких максимально спрощена процедура реєстрації юридичних осіб та значно знижені або й зовсім немає податків на прибуток отриманий поза межами країни — місця реєстрації. Вимоги до ведення справ оформлення документів — мінімальні. Переваги роботи в податковій гавані:

— податок на прибуток майже відсутній або не перевищує 1-2%. Часто з фірм що зареєстровані у цих країнах (але діють в іншому місці) не стягують жодних інших податків окрім разового річного збору що не залежить від доходу отриманого компанією від 150 до 1000 дол. США;

— процедура реєстрації спрощена до мінімуму. Часто взагалі умовна й здійснюється за дорученням. Розмір статутного фонду офшорної фірми здебільшого не обумовлюється. Повна конфіденційність особи власника тощо;

— кількість валюти що репатріюється необмежена. Зареєстровані фірми вільно відкривають депозити у будь-якій валюті у будь-якому банку здійснюють та отримують платежі без жодних валютних обмежень;

— „м’яке” місцеве законодавство стосовно порушень податкових та митних правил [10 63].

Найбільше податкових гаваней у країнах „третього світу”. Це — Панама Коста-Рика Бермудські Кайманові Віргінські Багамські острови Барбадос Ліберія Науру тощо. У Європі до податкових гаваней належать острови Ла-Маншу: Мен Джерсі Гібралтар; карликові країни – Мальта Ліхтенштейн Андорра Монако.

Негативні моменти роботи в податковій гавані: податкова і митна служба розвинутих західних країн пильніше перевіряє фінансові та комерційні операції офшорних фірм. Досить складно отримати кредит у банках та знайти ділових партнерів на Заході.

На відміну від податкових гаваней у країнах зі сприятливим оподаткуванням при загальному досить високому рівні податку з прибутку діє система податкових пільг що їх надають деяким (торговим фінансовим холдинговим) компаніям. У цих країнах — сприятливий для іноземців митний і валютний режим. Передбачено податкові пільги у репатріації прибутків. До країн з „пом’якшеною” податковою системою належать Нідерланди Ірландія Люксембург Кіпр деякі кантони Швейцарії окремі штати США тощо. Втім податкові пільги діють тільки в обумовлених місцевим законодавством межах тому для керування офшорною компанією потрібно залучати добре обізнаних з його тонкощами консультантів-фахівців.

Оформлення діяльності компанії ведення документації — дещо складніші. Щодо податків то їх тут сплачують але за дуже низькими ставками. Відкриття тут дочірньої компанії гарантує власнику всі переваги які можна отримати зареєструвавши офшорну фірму в розвинутій країні. До уваги береться й чинник престижності: ставлення до такої компанії ділових партнерів буде іншим ніж за умови її реєстрації приміром на якомусь із островів у Карибському морі.

Критерії вибору тієї чи іншої офшорної зони — різноманітні. Проте універсальним вважають кількість зареєстрованих в офшорі компаній.

Переваги офшорів в умовах фінансової кризи для підприємств:

1) реєстрація своєї офшорної компанії в умовах нестабільного курсу гривні заборони передоплат за кордон та ускладненнями купівлі валюти на біржі дозволить легально торгувати за безготівкову валюту в Україні навіть вітчизняними товарами. Покупець замість купівлі за гривні підписує імпортний контракт з офшорною компанією і проплачує їй валюту але товар отримує зі складу представництва компанії в Україні при наданні банківського SWIFT-підтвердження переказу коштів. Для отримання гривні офшорна компанія продає необхідну суму валюти для закупівлі вітчизняних товарів на біржі або напряму оплачує імпортні поставки і продовжує свою діяльність;

2) проплата договору з дозволених НБУ послуг власній офшорній компанії дозволяє легально вивезти та зберегти капітал;

3) використання декількох офшорних компаній при приватизації підприємств дозволяє зберегти анонімність реального власника та отримати контрольний пакет акцій підприємства;

4) офшорні компанії як правило є акціонерними товариствами (іноді партнерствами) і мають статус IBC — International Business Company за порівняно невелику плату — до 1000 дол. США;

5) в переважній більшості юрисдикцій зареєстровані офшорні компанії не зобов’язані подавати бухгалтерські звіти урядовим чи податковим органам [9 34—38].

3. Система оподаткування на Кіпрі

3.1 Зміни в оподаткування на Кіпрі — вимога часу

Кіпр довго був знаменитий своєю надзвичайно м’якою системою оподатковування. Так наприклад уряд Кіпру уклав договору з цілою низкою країн про запобігання подвійного оподатковування. Перелік цих країн включає Австрію Англію Болгарію Угорщину Німеччину Грецію Данію Ірландію Італію Канаду Китай Кувейт Норвегію Польщу Росію Румунію Словаччину США Україну Францію Чехію Швецію Югославію. Головна мета цих обопільних умов — уникнути необхідності оплати податків на прибуток у двох країнах [4 9].

Наприклад громадянин Великобританії може скористатися цим договором існуючим між урядами двох країн. Це значить що одержуючи пенсію чи вкладаючи кошти в підприємство на Кіпру він оплачує податки на Кіпру тим самим знижуючи їх оскільки у Великобританії вони вище. Більшість податкових відрахувань на Кіпру значно нижче ніж у багатьох інших країнах що так само пропонує широкий вибір нерухомості.

Остання податкова реформа надзвичайно знизила розмір зборів які беруться із платників податків. Основна причина кіпрських податкових реформ проведених Кіпром останні три роки — це його прагнення стати учасником процесу європейської інтеграції (вступ цієї держави в Європейський Союз відбувся 1 травня 2004 року).

Гармонізація податків у ЄС здійснюється з метою скасування податкових границь та створення рівних умов конкуренції для господарчих суб’єктів на внутрішньому ринку ЄС шляхом зближення структури податкових систем порядку стягування основних податків у тому числі встановлення нижніх меж частини з них. До цього часу найбільш вирішена гармонізація непрямих податків (ПДВ та акцизи). В області прямих податків співтовариство має розробити ефективну діючу єдину систему оподатковування. Поки що правила ЄС прийняті в 1990 р. передбачають застосування загальних правил оподатковування: приросту капіталу у випадку злиття поділу і придбання частки участі в капіталі компаній різних країн-членів прибутків материнських і дочірніх компаній а також прибутків пов’язаних між собою підприємств [5 27].

Тепер після прийняття нових законів реформоване податкове законодавство Кіпру можливо буде найсучаснішою податковою системою в ЄС що відповідає усім вимогам Організації економічного співробітництва і розвитку у відношенні несумлінної податкової конкуренції.

Ключовою стадією реформи стало прийняття кіпрськими законодавчими органами 17 законопроектів що установлюють фактично однаковий режим оподатковування для всіх компаній незалежно від країни походження їхніх капіталів і доходів. У такий спосіб у новому законодавстві будуть усунуті розходження між офшорними компаніями (Компаніями міжнародного бізнесу) і внутрішніми (національними) компаніями.

Однією з перших і найбільш значних дій в реформування системи оподаткування було зобов’язання Кіпру в 2000 р. перед організацією з економічного співробітництва і розвитку ліквідувати до 2005 року будь-яку негативну податкову практику й ухвалити міжнародні стандарти прозорості обміну інформацією і податкової конкуренції.

Кіпр як потенційний член Європейського Союзу був повинен привести свої закони і практику у відповідність з acquis communautiare. У податковому законодавстві він був повинен відповідати Кодексу Європейського Союзу а також правилам оподаткування у бізнесі що стало фундаментальною реформою його податкової системи.

Згідно з вимогами Європейського Союзу парламент Кіпру 1 липня 2002 р. ухвалив пакет податкових законів. Тоді на Кіпрі було введено нову систему оподаткування основною характеристикою якої стала інтеграція корпоративного податку і податків що віднімаються (withholding taxes) з податком на прибуток від розподілених доходів. Така система інтеграційного типу містить як один з основних елементів єдину (10%) ставку податку на прибуток застосовувану однаково до локальних і міжнародних бізнес-компаній починаючи з 1 січня 2003 р. Міжнародні компанії що вже існують на острові і ведуть активну діяльність можуть сплачувати податок на прибуток за ставкою 4 25% до кінця 2005 р. за умови що вони мали прибуток отриманий за межами Кіпру у 2001 р. і одержуватимуть його протягом наступних чотирьох років — так звані «перехідні положення». У разі обрання ставки податку 4 25% до кінця 2005 р. компанія має право на віднесення збитків що виникли до 2000 р. у рахунок майбутніх періодів тільки до закінчення 2005 року [5 28].

3.2 Характерині риси сучасного оподаткування на Кіпрі

Зараз на Кіпрі зафіксовано визначення резидента. Компанія з резидентством на Кіпрі — це компанія управління і контроль якої відбуваються на Кіпрі. Дивіденди виплачувані кіпрським податковим резидентам підлягають оподаткуванню за ставкою 15% що базується на передбачуваному розподілі 70% з 90% прибутку що залишився після сплати 10% корпоративного податку. Дивіденди виплачувані іноземним юридичній і фізичній особам виключені з цього оподаткування.

Таким чином податкова інтеграція відбувається через комбінування ставок податку на прибуток організацій (10%) і податку на дивіденди (15%) загалом 19 45% що менше від найвищої ставки податку на прибуток (25%) до податкової реформи.

При виплаті відсотка від капіталу остаточний податок становить 10% і віднімається платником але буде зарахований для одержувача цього доходу як внесок до Фонду оборони.

Страницы: 1 2 3