Види та методи фінансового аналізу

Рефераты по финансам » Види та методи фінансового аналізу

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства але і його засновники інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику постачальники для своєчасного одержання платежів податкові інспекції для виконання плану надходження коштів у бюджет .Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз - проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування контролю і прогнозування фінансового стану. Його ціль - установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства одержання максимуму прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз - здійснюється інвесторами постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів що контролюють підприємство на основі звітності що публікується. Його ціль - установити можливість вигідного вкласти кошти щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик утрати.

У процесі функціонування підприємства величина активів їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни що мали місце у структурі засобів і їхніх джерел а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Вертикальний аналіз дозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівняння економічних показників діяльності підприємств що розрізняються по величині використаних ресурсів згладжувати вплив інфляційних процесів що спотворюють абсолютні показники фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту(зниження). Ступінь агрегірованості показників визначається аналітиком. Як правило беруться базисні темпи росту за ряд років ( суміжних періодів) що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників але й прогнозувати їх значення.

Трендовий аналіз - горизонтальний аналіз балансу проведений за декілька періодів.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці не рідко будують аналітичні таблиці що характеризують як структуру бухгалтерської звітності так і динаміку окремих її показників. Ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях тому що дозволяють порівнювати звітність різних по виду діяльності й обсягам виробництва підприємств.

Аналіз показників шляхом використання фінансових коефіцієнтів розрахунок яких ґрунтується на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності. Значення таких коефіцієнтів визначається можливістю зіставлення отриманих результатів з існуючими загальноприйнятими стандартними нормами - усередненими галузевими коефіцієнтами а також із застосовуваними в країні показників аналізу фінансової звітності.

Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам що на їхній основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності підприємства і його поточне фінансове положення.

Слід зазначити що система фінансових коефіцієнтів - це не кришталева куля у якій можна побачити усе що було і що буде. Це просто зручний спосіб узагальнити велику кількість фінансових даних і порівняти результати діяльності різних підприємств. Самі по собі фінансові коефіцієнти допомагають менеджменту підприємства сфокусувати увагу на слабких і сильних сторонах діяльності і правильно поставити питання але дуже рідко дають на них відповіді. Важливо розуміти що фінансовий аналіз не закінчується розрахунком фінансових показників а тільки починається коли дослідник зробив повний їхній розрахунок.

Реальна корисність застосовуваних коефіцієнтів визначається тими конкретними задачами що ставить перед собою дослідник. Коефіцієнти насамперед дають можливість побачити зміни у фінансовому положенні чи результатах виробничої діяльності і допомагає визначити тенденції і структуру таких змін що у свою чергу може вказати керівництву підприємства на погрози і можливості що очікує підприємство.

У процесі керування для обґрунтування прийнятих рішень використовується сукупність різних видів економічного аналізу. Наприклад ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища діяльності підприємства. У цих умовах важлива роль приділяється оперативному аналізу. Його відмітними рисами є комплексність комп'ютерна обробка оперативних інформаційних масивів використання його результатів на рівні окремих функціональних служб підприємства у виді орієнтованої фрагментарної інформації.

Класифікація видів економічного аналізу

Ознака класифікації Вид аналізу
По функціях керування
Рівень інформаційного забезпечення · внутрішній управлінський аналіз · зовнішній фінансовий аналіз
Зміст процесу керування · перспективний (попередній) аналіз · ретроспективний (наступний) аналіз · оперативний аналіз · підсумковий (заключний) аналіз
Характер об'єктів керування

· аналіз стадій розширеного відтворення · галузевий аналіз · аналіз відомств і підприємств · аналіз складених елементів виробництва

і виробничих відносин

Інші види класифікації
Суб'єкти аналізу

· аналіз за завданням керівництва й економічних служб · аналіз за завданням власників і органів керування

· аналіз за завданням контрагентів (постачальників, покупців, кредитних і фінансових органів)

Періодичність · річний аналіз · квартальний аналіз · місячний аналіз · декадний аналіз · щоденний аналіз
Зміст і повнота досліджуваних питань · повний аналіз · локальний аналіз · тематичний аналіз
Методи вивчення об'єкта · комплектний аналіз · системний аналіз · порівняльний аналіз · суцільний аналіз · вибірковий аналіз
Ступінь автоматизації робіт · аналіз з використанням ПЭВМ · аналіз без застосування ПЭВМ

Метод економічного аналізу являє собою спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому плавному розвитку.

Характерними рисами методу економічного аналізу є: - визначення системи показників що всебічно характеризують господарську діяльність організацій; - установлення співпідпорядкованості показників з виділенням сукупних результативних факторів і факторів (основних і другорядних) на них що впливають; - виявлення форми взаємозв”язку між факторами; - вибір прийомів і способів для вивчення взаємозв'язку; - кількісний вимір впливу факторів на сукупний показник.

Сукупність прийомів і способів що застосовуються при вивченні господарських процесів складає методику економічного аналізу .

Методика економічного аналізу базується на перетинанні трьох областей знань: економіки статистики і математики.

До економічних методів аналізу відносять порівняння угрупування балансовий і графічний методи.

Статистичні методи містять у собі використання середніх і відносних величин індексний метод кореляційний і регресивний аналіз і ін.

Математичні методи можна розділити на три групи: економічні (матричні методи теорія виробничих функцій теорія міжгалузевого балансу); методи економічної кібернетики й оптимального програмування (лінійне нелінійне динамічне програмування); методи дослідження операцій і прийняття рішень (теорія графів теорія ігор теорія масового обслуговування).

Деталізований аналіз фінансового стану підприємства

Для проведення фінансового аналізу потрібно мати повний фінансовий

опис підприємства за обрану кількість періодів як правило років. Якщо це один період то в розпорядженні аналітика повинні бути дані балансу підприємства на початок і кінець періоду і звіт про прибуток за розглянутий період. Якщо кількість періодів – два і більше то кількість звітів про прибуток і балансів відповідно збільшується але завжди кількість використовуваних для аналізу балансів повинне бути на одиницю більше ніж кількість звітів про прибуток.

При проведенні фінансового аналізу повинний бути присутнім фактор порівняння:

- порівнюються показники діяльності підприємства за різні проміжки часу;

- порівнюються показники даного підприємства із середніми показниками по галузі чи з показниками інших підприємств галузі.

Слід зазначити що система фінансових коефіцієнтів - це не кришталева куля у якій можна побачити усе що було і що буде. Це просто зручний спосіб узагальнити велику кількість фінансових даних і порівняти результати діяльності різних підприємств. Самі по собі фінансові коефіцієнти допомагають менеджменту підприємства сфокусувати увагу на слабких і сильних сторонах діяльності і правильно поставити питання але дуже рідко дають на них відповіді. Важливо розуміти що фінансовий аналіз не закінчується розрахунком фінансових показників а тільки починається коли дослідник зробив повний їхній розрахунок.

Реальна корисність застосовуваних коефіцієнтів визначається тими конкретними задачами що ставить перед собою дослідник. Коефіцієнти насамперед дають можливість побачити зміни у фінансовому положенні чи результатах виробничої діяльності і допомагає визначити тенденції і структуру таких змін що у свою чергу може вказати керівництву підприємства на погрози і можливості що очікує підприємство.

Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання:

- майнове положення підприємства;

- умови роботи підприємства в звітному періоді;

- результати досягнуті в звітному періоді ;

- перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового положення . Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні – нераціональна структура майна його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового положення і навпаки.

Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризується даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу балансу можна з'ясувати тенденції зміни майнового положення . Інформація про зміни в організаційній структурі керування відкритті нових видів діяльності особливостях роботи з контрагентами звичайно міститься в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльності підприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динаміки прибутку а також порівняльного аналізу елементів росту засобів підприємства обсягів його виробничої діяльності і прибутку . Інформація про недоіки в роботі підприємства може бути безпосередньо присутня у балансі в явному чи завуальованому виді. Даний випадок може мати місце коли у звітності є статті що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і про сформоване у результаті цього погане фінансове положення (наприклад стаття «Збитки»). У балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутнім також у схованому завуальованому виді статті що свідчать про визначені недоліки у роботі.

Це може бути викликано не тільки з фальсифікаціями з боку підприємства але і прийнятою методикою складання звітності відповідно до якої багато балансових статей комплексні (наприклад статті «Інші дебітори» «Інші кредитори»).

Критеріями якісних змін у майновому положенні підприємства і ступеня їхньої прогресивності виступають такі показники:

1) коефіцієнт зносу;

2) коефіцієнт відновлення;

3) коефіцієнт вибуття.

Розглянемо їх економічну інтерпритацію.

Коефіцієнт зносу.

Він розраховується по формулі:

К зносу = сума амортизації

первинна вартість ОЗ.

Показник характеризує частку вартості основних засобів що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Коефіцієнт звичайно використовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (чи одиниці) є коефіцієнт придатності ( Кпридатності = 1- Кзносу ).

Коефіцієнт зносу залежить від прийнятої методики нарахування амортизаційних відрахувань і не відображає повною мірою фактичного зносу основних засобів .

Аналогічно коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їхній поточної вартості. Це відбувається через ряд причин: темпу інфляції стану попиту правильності визначення корисного терміну експлуатації основних засобів . Однак незважаючи на недоліки умовність показників зношеності і придатності вони мають визначене аналітичне значення.За деякими оцінками значення коефіцієнта зносу більш ніж на 50% вважається небажаним.

Коефіцієнт відновлення.

Він розраховується по формулі:

К відновлення = сума ОЗ що надійшли

залишкова вартість ОЗ

Показує яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові засоби.

Коефіцієнт вибуття .

Він розраховується по формулі:

К вибуття = сума вибулих ОЗ х 100%

первинна вартість ОЗ

Показує яка частина основних засобів з якими підприємство почало свою діяльність у звітному періоді вибула через старість чи з інших причин.

Фінансове положення підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового положення - ліквідність і платоспроможність підприємства тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

Говорячи про ліквідність підприємства мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі теоритично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення передбачених контрактами.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють його здатність трансформуватися в кошти а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період тим вище ліквідність даного виду активів.

В залежності від ступеня ліквідності всі активи підприємства поділяються на :

1. високоліквідні активи – кошти і короткострокові фінансові вкладення (А1);

2. активи що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість до 1 року (А2);

3. активи що повільно реалізуються – стаття розділу 2 «Запаси» стаття «Довгострокові фінансові вкладення» стаття «Розрахунки з учасниками» розділ 1 активу дебіторська заборгованість більш 1 року (А3);

4. активи що тяжко реалізуються – статті розділу 1 активу балансу за винятком статей що ввійшли в попередню групу (А4);

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються:

1. найбільш термінові зобов'язання – кредиторська заборгованість (П1);

2. короткострокові пасиви – короткострокові кредити і позикові засоби що підлягають погашенню до 1 року (П2);

3. довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби (П3);

4. постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу (П4);

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним якщо має місце таке співвідношення:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості що вимагає негайного погашення. Таким чином основними ознаками платоспроможності є:

- наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

- відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно що ліквідність і платоспроможність не тотожні друг другу. Так коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансове положення як здовільне однак власне кажучи ця оцінка може бути помилковою якщо в поточних активах значна питома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів тобто ччасу необхідного для перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність .

Щоб визначити поточну платоспроможність необхідно ліквідні засоби першої групи порівнювати з платіжними зобов'язаннями першої групи. Ідеальний варіант якщо коефіцієнт буде складати одиницю чи небагатобільше. За даними балансу цей показник можна розрахувати тільки один раз на місяць чи квартал. Підприємства ж роблять розрахунки з кредиторами щодня. Тому для оперативного аналізу поточної платоспроможності щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції від погашення дебіторської заборгованості та інших надходженнь коштів а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками й іншими кредиторами складається платіжний календар у якому з однієї сторони розраховуються наявні й очікувані платіжні кошти а з іншої сторони платіжні зобов'язання на цей же період (1 5 10 15 днів місяць ). Оперативний платіжний календар складається на основі даних об відвантаження і реалізації продукції про закупівлю засобів виробництва документів про розрахунки по оплаті праці на видачу авансів працівникам виписок з рахунків банків та ін.

Для оцінки перспектив платоспроможності розраховуються показники ліквідності. Наведемо основні показники що дозволяють оцінити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

При обчисленні цього показника в ліквідні засоби включають тільки кошти в касі на розрахункових рахунках а також цінні папери що можуть бути реалізовані на фондовій біржі.

Він розраховується по формулі:

К1 = Кі (А1)

П (П1+П2)

де Кі – високоліквідні активи;

П - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш твердим критерієм ліквідності підприємства і показує яка частина короткострокових позикових зобов”язань може бути при необхідності погашена негайно. Нижня границя показника що рекомендується в західній літературі - 0 2. Оскільки розробка галузевих нормативів - справа майбутнього на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Коефіцієнт критичної ліквідності.

Цей показник відрізняється від коефіцієнта абсолютної ліквідності тим що до складу ліквідних засобів включається також дебіторська заборгованість.

Він розраховується по формулі:

К2 = (Кі (А1)+Дз (А2))

П (П1+П2)

де Дз – дебіторська заборгованість.


Коефіцієнт показує яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості (терміном більш 1 року) покривається поточними зобов'язаннями. Цей коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку коли не буде можливості продати запаси. Орієнтоване нижнє значення показника –1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта необхідно звертати увагу на фактори що обумовили його зміну. Так якщо ріст коефіцієнта критичної ліквідності був зв'язаний в основному з ростом невиправданої дебіторської заборгованості те це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивної сторони.

Коефіцієнт поточної ліквідності.

Третій коефіцієнт ліквідності має у своєму чисельнику ще і суму виробничих запасів і витрат.

Страницы: 1 2 3 4