Розрахунок ефективності технічного переоснащення підприємств швейної галузі

Зміст

Ефективність технічного переоснащення підприємств швейної галузі

Розрахунок витрат

Таблиця 1.1.1 Вихідні данні

Таблиця 1.1.2 Розрахунок експлуатаційних витрат

Таблиця 1.1.3 Розрахунок витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

Таблиця 1.1.4 Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання

Розрахунок економічної ефективності

Таблиця 1.2.1 Вихідні данні

Таблиця 1.2.2 Розрахунок змін по статтям калькуляції

Таблиця 1.2.3 Розрахунок оптової ціни на виріб

Ефективність технічного переоснащення підприємств швейної галузі

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик), існуючих засобів праці (машини, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

За сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визначенні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об’єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень)здійснюється у певній послідовності.

По – перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об’єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги економічної безпеки, до нижчого – максимізацію економічної ефективності.

По – друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам економічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характеру, - якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

По – третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціально й екологічно допустимі (і в цьому розумінні – ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно поділити на дві групи : першу – організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних додаткових одночасних витрат; другу – ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюється так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід урахувати дуже важливу обстановку – до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції в процесі їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвитратних новин організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму – організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо; створення нових ринкових структур)визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвитратних організаційних рішень.

1.1 Розрахунки витрат

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а також отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Собівартість має тісний зв’язок з ціною.

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел : собівартості і прибутку. Через собівартість мають відшкодуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва :предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Склад витрат, які включаються в собівартість продукції змінюються з різних практичних міркувань.

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні.

Елементі витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні

Матеріальні витрати як елемент кошторису складається з витрат на :

Сировину й основні матеріали ;

Вироби, що їх треба купити для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);

Покупні напівфабрикати;

Виробничі послуги сторонніх підприємств;

Допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі;

Паливо та енергію зі сторони (електроенергію тощо);

Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд та на інші подібні заходи.

Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості.

До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до вище перелічених.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру.

Таблиця 1.1.1 Вихідні данні

Таблиця 1.1.2 Розрахунок експлуатаційних витрат

Розрахунок експлуатаційних витрат

Амортизаційні витрати визначаються за формулою, грн.:

де: Цод. – ціна за одиницю обладнання, грн.;

На – норма амортизації, % ;

Кобл – кількість обладнання, од.

Вартість на утримання обладнання визначається за формулою, грн.:

Вутр = Вутр 1 ум. од *Кс *Кобл

де: Вутр 1 ум. од – витрати на утримання 1 умовної одиниці, грн.;

Кс – коефіцієнт ремонтної складності, ум.од;

Кобл. – кількість встановленого обладнання, од.

Вутр.м. = 170*3*35=17850

Вутр = 170*2*2=680

Вутр = 170*3*1=510

Вутр = 170*3*1=510

Річна програма випуску, од.:

Рпрв.= М * Кзм * Кп * Дроб

де: М – випуск виробів за зміну, од.;

Дроб. – кількість робочих днів на рік

Рпрв.= 248 * 2* 1 * 251 =124496

Загальні витрати на одиницю виробу, грн..:

де: Пріч – річна потужність потоку,од.

Розрахунок чисельності слюсарів – ремонтників і електриків по обслуговуванню обладнання в таблиці 1.1.3

Таблиця 1.1.3 Розрахунок витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

Розрахунок витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

Чисельність робітників, чол.:

де: Ро – обсяг робіт;

Nобсл. – норма обслуговування на 1 робітника;

Кобсл. – зона обслуговування.

Річний фонд оплати праці вираховується згідно формули:

Фрічн . = Нр * Ст * Фріч

де.: Нр – чисельність робочих відповідно розряду;

Ст – погодинна тарифна ставка, грн..;

Фріч. – річний фонд робочого часу.

Фрічн. сл. = 2 * 4,09 * 2008 = 16425,44

Фрічн. ел. = 1 * 4,09 * 2008 = 8212,72

Розрахунок витрат на заробітну плату разом з нарахуванням на заробітну плату, грн.:

Загальні витрати на оплату праці складають:

Евз/п = Фріч + Нр

Евз/п = 24638,16 + 9180,18 = 33818,34

Всі витрати, які пов’язані з впровадженням і експлуатацією нового обладнання зводимо в кошторис.

Розрахунок потужності обладнання:

П=Кобл*Ко

де: Кобл – Кількість обладнання;

Ко – коефіцієнт ………..

Пун.м.=35*0,5=17,5

Псп.м.=4*0,33=1,32

Розрахування загальної потужності обладнання:

∑пот = ∑з.пот.ун.м.+∑з.пот.сп.м.

де: ∑з.пот.ун.м – загальна потужність універсальних обладнання;

∑з.пот.сп.м – загальна потужність спеціального обладнання.

∑пот = 17,5+1,32=18,82

Витрати на двигуну енергію розраховується за формулою :

де: ЕПдвіг – потреба в електроенергії всіх одиниць обладнання, кВт;

Ксм – кількість змін;

Ко – коефіцієнт витрат електроенергії у мережі (0,97);

Ккд – коефіцієнт корисної дії, % (0,85-0,91).

Розрахунок витрат електроенергії у вартісному вигляді:

Евит = Едвиг * СкВт

де: СкВт – вартість одного кВт, грн..

Евит = 50352,80*0,37=18630,54

Розрахунок інших витрат умовно приймемо у розмірі 5 % від фонду оплати праці:

Таблиця 1.1.4. Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання

Амортизаційні витрати і утримання обладнання, визначається за формулою:

∑Вутр.обл. = ∑А + ∑Вутр.обл.

де: ∑А – сума амортизаційних витрат;

∑Вутр.обл – сума утримання обладнання.

∑Вутр.обл. = (7875+390+420+375)+(17850+680+510+510)=28610

1.2 Розрахунок економічної ефективності

Економічна ефективність від впровадження нового обладнання визначається системою показників і результатом порівняльного аналізу калькуляції собівартості виробу на обладнанні діючим і впровадженим.

Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи інших видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

Калькуляцією собівартості називається зведення грошових витрат на виробництво та реалізацію однієї одиниці виробу. Вона складається за статтями калькуляційного листа, тобто переліку витрат на виробництво продукції в залежності від місця їх виникнення та призначення.

Калькуляція собівартості складається за такими статтями:

Матеріальні витрати за відрахуванням відходів.

Вартість обробки.

Рентабельність – показник, що характеризує ефективність підприємства з точки зору ефективно використання виробничих фондів та поточних витрат. Розрізнюють рентабельність продукції та рентабельність підприємства.

Таблиця 1.2.1 Вихідні данні

Річний випуск виробів по цеху визначається за формулою, од.:

Пріч. = Ппот. * Кзм. + Кпот. + Дрік.

де: Ппот. – Кількість продукції, що виготовляється за зміну одним потоком, од;

Кзм. – Кількість змін;

Кпот. – кількість потоків;

Дрік. – кількість робочих днів у році.

Пріч. = 248*2*1*251=124496

Норма технічна у метрах квадратних (Nтех.м.кв.) розраховується за формулою, м. кв. :

Nтех.м.кв.=Nтех.п.м.*(Штк.-Шкр.)

де Nтех.п.м. – норма технічна у погонних метрах

Штк. – ширина тканини, м

Шкр. – ширина кромки, м

Nтех.м.кв.верха=2,70*(1,40-0,02) = 3,73

Nтех.м.кв.підкладки=2,70*(1,40-0,02 ) = 3,73

Оптова ціна погонного метра тканини (Цопт.п.м.) розраховується за формулою, грн. :

Цопт.п.м.=Цвіл.-Е ПДВ-Е Нт

де Цвіл. – вільна ціна, грн.

Е ПДВ – сума націнки на додаткову вартість, грн.

Е Нт. – сума націнки торгівельних організацій

Цопт.п.м.верха=55-11-9,86=34,32

Цопт.п.м.підкладки=18-3,6-3,17=11,23

Ціна оптова одного метра квадратного (Цопт.м.кв.) розраховується за формулою, грн. :

де Цопт.п.м. – оптова ціна одного погонного метру, грн.

Вартість матеріалу в оптових цінах (Sм.кв.) розраховується за формулою, грн.:

Sм.кв.= Цопт.м.кв.*Nтех.м.кв.

де Цопт.м.кв. – оптова ціна одного метра квадратного, грн.

Nтех.м.кв. – технічна норма, м. кв.

Sм.кв.верха= 24,87*3,73=92,77

Sм.кв.флізелину= 8,14*3,73=30,36

Сума транспортно-заготовчих витрат (Е Втз.) розраховується за формулою:

де % Втз. – відсоток транспортно-заготовчих витрат

Вт.заг. – загальна вартість основних матеріалів, грн.

Сума уцінки маломірних залишків (Еу.) розраховується за формулою:

де Вт.тк. – вартість тканини, грн.

% У – відсоток уцінки

Сума від реалізації відходів (Е Рв.) розраховується за формулою:

де Вт.тк. – вартість тканини, грн.

% Рз. – відсоток реалізації

Вартість основних матеріалів за вирахуванням відходів складається з суми загальної вартості основних матеріалів, сумі транспортно-заготовчих витрат, суми уцінки маломірних залишків та суми від реалізації відходів.

Вт.осн.м.=Вт.заг.+Е Втз.+Еу.-Е Рв.

Вт.осн.м.=73+3,94+0,073-0,15=77,16

Таблиця 1.2.2. Розрахунок змін по статтям калькуляції

Розшифровка розрахунку зміни по статтям калькуляції:

Зосн. = (N часу * Qср. * Ст1) * (1 + Пр. / 100) * (1 + Nн.зр.п. / 100)

де: N часу – норма часу;

Qср. – середній тарифний коефіцієнт;

Ст1 – вартість однієї секунди першого розряду;

Пр. – відсоток премії;

Nн.зр.п – нарахування на заробітну плату.

Зосн. = 6048 * 1,18 * 0,00079 * 1,25 * 1,3726 = 9,67

Таблиця 1.2.3 Розрахунок оптової ціни на виріб

Таблиця: Техніко – економічні показники

19