Вибір
фірмою обсягу виробництва
і рівновага конкурентного ринку у довгостроковій перспективі
У довгостроковому періоді всі види
витрат фірми є змінними, фірма може змінити масштаб виробництва, прийняти
рішення вийти з галузі, тобто припинити виробництво, або увійти в галузь, тобто
розпочати виробництво. Внаслідок вільного входу та виходу фірм їх число в
конкурентній галузі змінюється.
Оптимальний
обсяг випуску, що максимізує прибуток у довгостроковому періоді, визначається
за відомою нам двоетапною процедурою. На першому етапі фірма обирає оптимальний
обсяг виробництва, для якого ціна буде дорівнювати довгостроковим граничним
витратам: . На другому етапі фірма
вирішує, чи функціонувати їй взагалі. Для цього потрібно проаналізувати, з яким
результатом може випускатись оптимальний обсяг.
На рис. 8.12 зображені криві
короткострокових і довгострокових граничних і середніх витрат. За ціною фірма в короткостроковому
періоді розширює виробництво до обсягу ,
для якого . При цьому фірма має
можливість максимізувати економічний прибуток в сумі, що відповідає площі
прямокутника . В точці встановлюється
короткострокова рівновага.
Якщо менеджери фірми вважають, що
ринкова ціна тривалий період залишатиметься на рівні , то обсяг випуску
розшириться до , де виконується
умова максимізації прибутку . Нова
рівновага в точці настає на
ефективнішому масштабі виробництва. Тут граничний прибуток зростає від до , а загальна сума
економічного прибутку – до величини прямокутника .
Досягнута довгострокова рівновага в точці буде
також і короткостроковою, тому що великий надприбуток може привабити нові
фірми, на ринку з’явиться надлишок товарів і ціна впаде.
Зниження ціни змусить фірму
скорочувати виробництво доти, доки обсяги випуску не досягнуть , де в точці виконується умова . Тут ціна стає рівною
також і довгостроковим середнім витратам: .
Це означає, що фірма потрапила у стан беззбитковості. Обсяг є оптимальним, тому що
забезпечує нормальний конкурентний прибуток, достатній для того, щоб утримати
фірму в даній галузі як завгодно довго. Будь-яке відхилення від погіршує
положення фірми за ціни , тому
що вона стає збитковою. Отже, рівновага фірми в точці з обсягом і ціною
беззбитковості є рівновагою
довгострокового періоду.
Коли ринкова ціна падає нижче ціни
беззбитковості, економічний прибуток стає від’ємним, і якщо менеджери не
сподіваються швидко покращити становище фірми, тоді потрібно розглянути
можливість виходу фірми з галузі. У довгостроковому періоді фірма не може
працювати, якщо не відшкодовує всіх витрат виробництва .
Стратегія
довгострокового функціонування фірми на ринку:
- обрати обсяг випуску, для якого ;
- вступити на ринок, якщо ;
- вийти з ринку, якщо .
Довгострокова
рівновага конкурентного ринку пов’язана з переливом інвестиційного капіталу із
галузі в галузь, і досягається, коли настає галузева рівновага. Сигналом, який
спонукає будь-яку фірму до входження в галузь, або надає інформацію про
недоцільність перебування в галузі, слугує прибуток, який забезпечується
рівноважною ринковою ціною. Дослідження процесу встановлення довгострокової
рівноваги в конкурентній галузі виявило феномен, який дістав назву парадоксу
прибутку.
Фірми вільно вступають в галузь в
погоні за надприбутком, і виходять з неї, щоб уникнути збитків, вони постійно
шукають таку галузь, де можна максимізувати економічний прибуток, а в
результаті, коли настає довгострокова рівновага, всі одержують лише нульовий
економічний прибуток. Парадокс полягає в тому, що можливість отримати
економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення у
довгостроковому періоді. Чому ж фірми так прагнуть вступити в
надприбуткову галузь, якщо в кінцевому результаті вони неминуче виходять на
нормальний прибуток?
Справа в тому, що для досягнення
тривалої рівноваги з нульовим економічним прибутком потрібно досить багато
часу. А в короткостроковому періоді фірма, яка першою встигає увійти в прибуткову
галузь, може захопити найбільше економічного прибутку. Ті, хто входять пізніше,
вже отримають менше, а остання фірма може не одержати ніякого надприбутку. Так
само, фірма, що першою виходить зі збиткової галузі, може зекономити значні
суми, які можуть втратити ті, хто виходять пізніше.
Отже, концепція довгострокової
рівноваги пояснює, як треба діяти, показує фірмам найвигідніші напрямки їх
діяльності.
Довгострокова
крива пропонування фірми, – як і короткострокова, – співпадає з
кривою граничних витрат. Вона представляє собою відрізок кривої , розташований вище
мінімуму довгострокових середніх витрат .
Через те, що у довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні, спадна
віддача менш відчутна, ніж у короткостроковому періоді, крива граничних витрат , відповідно і
довгострокова крива пропонування фірми більш полога, а
пропонування більш еластичне, ніж короткострокове.
Довгострокова крива ринкового
пропонування також більш полога, ніж короткострокова з двох причин:
по-перше, через те, що довгострокова крива пропонування окремої фірми є більш
пологою; по-друге, з підвищенням цін в галузі збільшується число фірм саме у
довгостроковому періоді. І навпаки, коли ціни падають, то також повинен пройти
певний період часу, достатній, щоб фірми почали залишати галузь. Отже, зміна
ціни викликає більшу зміну обсягів випуску у довгостроковому періоді порівняно
з короткостроковим.
Довгострокова
крива ринкового пропонування
або крива
пропонування галузі має важливу відмінність у побудові: її не можна
визначити простим додаванням обсягів пропонування окремих фірм, оскільки кожна
точка на довгостроковій кривій пропонування відповідає іншому числу фірм в
галузі. Тому потрібно врахувати можливість зміни цін на ресурси в результаті зміни
числа і відповідно попиту фірм. Ціни на ресурси формують витрати виробництва, а
положення кривої галузевого пропонування залежить від їх динаміки. Відповідно
до динаміки витрат розрізняють три типи галузей: з постійним, зростаючим
та спадним рівнем витрат. Крива довгострокового пропонування
галузі з постійним рівнем витрат
є горизонтальною
лінією на рівні ціни, що відповідає значенню мінімальних довгострокових
середніх витрат виробництва. Галузі з постійним рівнем витрат можуть
мати і горизонтальні криві довгострокових середніх витрат. Крива
довгострокового пропонування галузі зі зростаючими витратами є висхідною,
галузі зі спадними витратами – спадною.
Незалежно від того, якою є галузь,
положення фірми у стані довгострокової рівноваги має однакові характеристики: у
будь-якій галузі ціна рівноваги довгострокового періоду встановлюється на рівні
мінімуму середніх витрат.
Рівність слугує основним доказом
того, що економіка конкурентних цін прагне використати обмежені ресурси
суспільства якнайефективніше. Ефективне використання ресурсів вимагає виконання
двох умов: виробничої ефективності та ефективності розподілу ресурсів.
Виробнича ефективність досягається рівністю ціни і
середніх витрат . Конкуренція
примушує фірми виробляти в точці мінімальних середніх витрат виробництва і
встановлювати ціну, яка відповідає цим витратам, використовувати у виробництві
мінімум ресурсів.
Ефективність розподілу ресурсів досягається рівністю ціни і
граничних витрат . Вона означає,
що виробництво повинно бути не тільки технологічно ефективним, але й створювати
в сукупності такий набір товарів, який максимально задовольняє потреби та
уподобання споживачів.
Другие работы по теме:
Витрати виробництва
Реферат з дисципліни "Мікроекономіка" "Витрати виробництва" Витрати виробництва — це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. Склад і взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат та прибутку наведено в табл. 1.
Виробнича функція з одним змінним фактором
У короткостроковому періоді фірма для збільшення виробництва може змінювати обсяги лише деяких ресурсів, інші є фіксованими. Ця особливість зумовлює відмінність виробничої функції і короткострокових витрат.
Фірма на конкурентному ринку
Загальне правило максимізації прибутку Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси: значне число продавців і покупців; стандартизована продукція;
Особливість ринку факторів виробництва
Ринки факторів виробництва Ринки факторів – це спеціальні ринки, де на відміну від ринків продукції, з боку попиту виступають фірми, які споживають виробничі фактори, з боку позиції – власники факторів – домогосподарства. На ринках факторів визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринки факторів виробництва вважаються вторинними по відношенню до ринків готової продукції, тому що стан перших визначаються станом других.
Собівартість - комплексний економічний показник поняття види склад витрат
Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва.
Витрати виробництва
Витрати виробництва - вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. У короткостроковому періоді сукупні витрати поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді витрати - зміннi.
Виробнича функція з одним змінним фактором
Сукупний фізичний продукт. Сумарна продуктивність змінного фактора. Граничний фізичний продукт. Середня продуктивність змінного фактора. Крива сукупного продукту. Закон зростаючої граничної продуктивності. Динаміка граничного продукту.
Моделі рівноваги олігополії
Дії конкуруючих фірм як специфічне обмеження поведінки олігополіста. Олігополістичний взаємозв'язок. Часткові моделі рівноваги – модель Курно, Штакельберґа, Бертрана, Неша, їх модифіікації. Проста дуополія. Крива залишкового попиту.
Ізокоста. Довгострокові сукупні витрати
Мінімізація довгострокових сукупних витрат. Траєкторія розвитку фірми. Довгострокові середні витрати. Довгострокові граничні витрати. Співвідношення праці і капіталу. Карта ізокост. Ізокванта. Точка рівноваги фірми. Еквімаржинальний принцип.
Фірма як мікроекономічний суб’єкт
Прибуток як мета діяльності фірми. Фірма як ринково-виробнича система. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції. Теорія виробництва. Поняття виробничої функції. Аналіз факторів виробництва. Теорія спадної граничної продуктивності.
Сутність та види прибутку
Особливості бухгалтерського, економічного і нормального прибутку - грошового вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. Аналіз шляхів максимізації прибутку. Довготермінова рівновага ринку монополістичної конкуренції.
Соціально-економічні наслідки монополії
Природна монополія. Монополізація виробництва. Порівняння конкурентної та монопольної рівноваги. Суспільно ефективний обсяг випуску. Параметри рівноваги конкурентної галузі. Надлишок споживача умовах конкурентного ринку.
Особливості формування попиту на фактори виробництва
Похідний характер попиту. Попит на ресурси та фактори, що на нього впливають. Чиста вигода покупця. Гранична вигода. Гранична цінність. Граничні видатки. Загальне правило максимізації вигоди для покупця. Гранична доходність ресурсу.
Монополія і конкуренція на ринку
Монополія і монопсонія. Характерні риси монополії. Бар’єри входження на ринок як основна причина виникнення монополій. Форми бар’єрів. Концентрація продавців. Коефіцієнт концентрації. Індекс ринкової концентрації Гіршмана–Герфіндаля.
Мікроекономічна модель підприємства
Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію. Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно водночас виступає споживачем факторів виробництва, виробником продукції та її продавцем.
Короткострокові витрати виробництва
Сукупні витрати. Постійні витрати. Витрати на одиницю продукції. Граничні витрати. Криві витрат виробництва на весь обсяг продукції. Закони зростаючої та спадної віддачі. Зв’язок між динамікою продуктивності факторів виробництва і витрат.
Короткострокова крива пропонування фірми і галузі
Ринкова ціна і надлишок виробника. Графік оптимального обсягу виробництва. Короткострокова крива ринкового пропонування. Механізм утворення рівноважної ціни в галузі. Виробничий надлишок фірми. Виробничий надлишок ринку.
Аналіз виконання планових завдань з виробничої програми за рік
Аналіз річного обсягу продукції. Вплив факторів способом ланцюгових підстановок на зміну обсягу товарної продукції. Аналіз виробітку одного працівника основного виробництва. Аналіз собівартості обсягу товарної продукції та прибутку від її реалізації.
Планування діяльності підприємств 4
Реферат на тему: Планування діяльності підприємств План Виробнича програма підприємства. Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства.
Зміст і методика обчислення кошторису виробництва
Собівартість валової товарної і реалізованої продукції та порядок їх обчислення. Собівартість валової продукції як показник , засовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва. По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, по товарній і реалізованій — повна.
Екологічні проблеми 9
Екологічні проблеми Поруч із вище перерахованими проблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Ця проблема має дві сторони:
Харчова промисловість
— одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарства України. Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції— 16,3, а продукції агропромислового комплексу — 33,5 %.
Документування господарських операцій пов язаних з рухом готової продукції
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший залишається на складі.
Маргінальна продуктивність виробництва
У бізнесі маргінального продуктивністю виробництва називають гранично можливу продуктивність при умові постійного відтворювання виробництва. Кількість та якість кінцевого випуску будь-якої продукції фірми залежить від багатьох факторів, які фірма може змінювати. Найбільш важливі фактори – продуктивність праці та вкладений у виробництво капітал.
Індекси 4
Реферат на тему: Індекси Класифікація індексів. Індекс (index) у статистиці – узагальнюючий відносний показник, який характеризує співвідношення в часі чи просторі соціально-економічних явищ і процесів.
Суть і структура світового господарства 3
Класифікація господарських засобів по джерелах утворення і цільовому призначенню Господарські засоби підприємства (фірми) отримують з певних джерел. Основним принципом групування господарських засобів по джерелах утворення і цільовому призначенню є степінь закріплення за даним підприємством, фірмою.
Роль конкуренції в ринковій економіці
Ключовим поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції (competition). Конкуренція - це тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягу пропозиції товару на ринку. Це конкуренція між виробниками. Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку.