Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції

Рефераты по экономике » Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції

1.3. Методика оцінки ефективності інвестицій у підвищення якості продукції


Під визначенням техніко-економічної ефективності виробів належить розуміти їх об’єктивну оцінку та аналіз для встановлення мінімальних вимог які необхідні для роботи і виготовлення виробів що нормально функціонують при найменших сумарних затратах суспільної праці поліпшенні основних параметрів цих виробів.

У зв’язку з новими вимогами що їх ставлять до вдосконалення господарського механізму виникла потреба в перегляді деяких положень оцінювання економічної ефективності виробів.

Об’єктивно обґрунтованим є народногосподарський підхід до такої оцінки який базується на єдиному критерії економічної ефективності погодженим із ним показниках і відповідних до цього критерію умовах економічної ефективності. Цей підхід схематично можна зобразити так (рис.1.3):




Рис.1.3 Народногосподарський підхід до оцінювання економічної ефективності виробів


Критерієм (основною мірою) економічної ефективності виробів є економія суспільної праці тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів. При тому мається на увазі як абсолютне так і відносне їх значення на одиницю корисного ефекту (це може відбутися і при абсолютному підвищенні затрат праці).

Оскільки згідно з Законом України „Про підприємства в Україні” на підприємствах всіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток то повинен бути зв’язок економії суспільної праці і прибутку.

Цілком очевидна пряма залежність прибутку від економії суспільної праці: чим більша ця економія тим менші суспільні витрати виробництва (собівартість) тим більший суспільний продукт. Інша річ як розподіляється ця економія між виробником в якого витрати на виробництво якісних виробів можуть збільшитись і споживачем в якого витрати на експлуатацію відносно (на одиницю корисного ефекту) можуть зменшитись.

Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту (Е):

Е=Еопоп.р.с (1.1)

де Ео- економічний ефект за рахунок зміни одноразових (з погляду споживача) затрат грн.;

Еп - економічний ефект за рахунок зміни поточних затрат за весь час “життя” виробів грн.;

Еп.р.- економічний ефект на поточних затратах за рік грн/рік;

Тс - термін служби виробу роки.

Відповідно до критерію вказаного раніше умовою економічної ефективності яка свідчить про економію суспільної праці є

Е > 0 .

У тому разі якщо новий виріб коштує дорожче (Ео<0) умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови:

о|

Ток = Ток.н. (1.2)

Еп.р


де Ток.н. - нормативний термін окупності додаткових затрат роки.

Здебільшого в нормативних документах вказано не нормативний термін окупності додаткових затрат а величину йому обернену — нормативний коефіцієнт ефективності тобто

1

Ен = . (1.3)

Ток.н.

Додаткова умова економічної ефективності (1.2) встановлює кількісне співвідношення між значеннями Ео і Еп тоді як умова (1.3) такого співвідношення не встановлює.

У такому разі складові економічного ефекту Е (1.1) які повинні враховувати затрати живої та уречевленої праці можуть бути подані в узагальненому вигляді:

Еов=Цб - Цн ; (1.4)

Епсс.б - Вс.н (1.5)


де Ев - економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах) грн;

Ес - економічний ефект при споживанні нових виробів за весь їх термін служби (на поточних затратах) грн;

Цб Цн - ціни продажу нового і базового виробів грн;

Вс.б Вс.н - витрати споживача при використанні базового і нового виробів відповідно за весь термін їх служби грн.

Якщо впровадження якісного виробу пов’язане із супровідними капітальними вкладеннями у споживача то вони мають бути враховані в Цб і Цн.

Для практичних розрахунків економічного ефекту за рахунок використання нових виробів зручніше скористатися інтерпретацією формули (1.5):

м

Ес=∑ЕСі (1.6)

і=1

де ЕСі - економічний ефект у споживача за рахунок зміни і-го виду витрат грн;

м - кількість видів витрат споживача за рахунок яких може бути одержаний економічний ефект (вона залежить від зміни технічних параметрів порівнюваних виробів).

Економіко-математична модель визначення економічної ефективності

поліпшення якості виробів має вигляд:


Е=Евсвс.р.с; Е > 0;

Ев=Цбн ; Епс.бс.н ; (1.7)

|

ТокТок.нс


де Е - сумарний економічний ефект при поліпшенні якості виробів грн;

Ев - економічний ефект при виготовлені нових виробів (на одноразових затратах) грн;

Ес- економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості (на поточних затратах) за весь термін їх служби грн;

Ес.р - річний економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості грн/рік;

Цб Цн - одноразові витрати (ціни продажу) на вироби відповідно базової і поліпшеної (нової) якості (враховуючи супутні витрати споживача) грн;

Вс.б Вс.н - витрати споживача при використанні виробів відповідно базової і поліпшеної нової якості за весь термін їх служби грн.

Ток - термін окупності додаткових витрат на підвищення якості роки;

Ток.н. - нормативний термін окупності додаткових витрат на поліпшення якості виробів роки;

Тс - термін служби виробів поліпшеної якості роки.

Аналіз економіко-математичної моделі яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7) дає змогу незалежно від конкретного виду виробів від конкретних умов їх експлуатації від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.

Значення Ев та Ес можуть бути і додатні і від’ємні. Окрім того залежно від абсолютних значень вони можуть бути більші або менші одне одного. Отже формалізовано це виглядає так:

Ев < > 0 Ес < > 0 |Ев| < > |Ес| (1.8)

Неважко переконатися що кількість варіантів співвідношень між варіантами Ев та Ес які визначають знак Е дорівнюватиме шести згідно з формулою (1.8). Перш ніж розглянути ці варіанти приймемо як вихідну таку економічну інтерпретацію деяких математичних виразів:

Ев > 0 — нові вироби дешевші тобто Цб > Цн;

Ев< 0 — нові вироби дорожчі тобто Цб < Цн;

Ес > 0 — нові вироби кращі тобто Рс.н < Рс.б .

Останній висновок можна зробити на підставі визначення самого поняття “поліпшення якості”. Якщо якість виробів вважати сукупністю властивостей що дають змогу задовольнити конкретні потреби в певних умовах споживання то поліпшення якості означає або повніше задоволення потреб тобто розширення кола задоволених потреб при одних і тих же (а іноді й більших) експлуатаційних витратах або зниження експлуатаційних витрат на задоволення попередніх потреб. І те й інше спричиняє зменшення витрат споживача на одиницю корисного ефекту тобто доданого економічного ефекту (економії) при використані виробів для яких Ес > 0;


Ес <0 — нові вироби гірші тобто Рс.н > Рс.б.

Отже між категоріями “зміна вартості” (“дешевше” — “дорожче”) і “зміна корисності” ( “краще”—“гірше”) існує тільки шість варіантів залежностей. Ці залежності можуть створити теоретичне підґрунтя для розв’язання проблеми маркетингу — складової менеджменту яка має відповісти на запитання що треба випускати як це належить робити.

Аналіз економіко-математичної моделі визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів дає змогу дійти таких висновків. Варіанти (коли Ес > 0 та Ев > 0 Ес > 0 та Ев< 0 Ес < 0 та Ев > 0) економічно ефективні і таке підвищення якості виробів прийнятне. Але найкращим таким що не часто трапляється є варіант коли Ес > 0 та Ев > 0 і якщо умови суспільної праці дозволяють то треба прямувати саме до нього. Найбільш розповсюджений варіант коли Ес > 0 та Ев< 0 але він потребує виконання додаткової умови економічної ефективності Ток≤Ток.н. Варіант коли Ес < 0 та Ев>0 хоча й дає економію суспільної праці (Е >0) але оскільки він вступає у суперечність із вимогами до нових виробів то його здійснення потребує додаткового аналізу. Інші варіанти не відповідають критерієві економічної ефективності нових виробів тобто не забезпечують економії суспільної праці (Е < 0) і тому з економічного погляду реалізації не підлягають.


Виходячи з вище приведеного матеріалу можна зробити слідуючи висновки:

Глобалізація економіки і розвиток міжнародних торгових і виробничих зв'язків значно підвищили вимоги споживачів до якості випускаємої продукції;

Досягнення певного рівня якості можливе лише при створенні на підприємстві спеціальної системи тобто сукупності організаційної структури відповідальності процедур процесів і ресурсів що забезпечують загальне керування якістю;.

Як приклад такої системи можна привести комплексну систему управління якістю продукції;

Для України буде цікавий досвід системного підходу до управління якістю продукції нагромаджений у США та Японії;

Важливим елементом у системах управління якістю виробів є стандартизація виробленої продукції;

Еталоном якості у кінці ХХ століття стала група стандартів ISO 9000;

Критерієм економічної ефективності підвищення якості виробів є економія суспільної праці тобто праці живої та уречевленої у виготовлювача і споживача виробів при знижені її затрат за рахунок застосування нових виробів;

Як критеріальний (інтегральний) може бути використаний показник сумарного економічного ефекту (Е) — Е=Ео+Еп=Ео+Еп.р.*Тс . Тоді умовою економічної ефективності яка свідчить про економію суспільної праці є Е>0 .У тому разі якщо новий виріб коштує дорожче (Ео<0) умова Е>0 стає недостатньою. Необхідне дотримання ще однієї умови: Ток ≤Ток.н. ;

Економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів має вигляд:


Е=Ев+Ес=Ев+Ес.р.*Тс; Е > 0;

Ев=Цб-Цн ; Еп=Вс.б-Вс.н

|Ев|

Ток = ;

Ес.р

Ток≤Ток.н<Тс

Аналіз економіко-математичної моделі яка описує економічну ефективність поліпшеної якості виробів (1.7) дає змогу незалежно від конкретного виду виробів від конкретних умов їх експлуатації від зміни певних параметрів якості визначити в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.