Моральність і мораль

Рефераты по этике » Моральність і мораль

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Вінницький національний технічний університет

Кафедра культурології психології педагогіки та соціології

Контрольна робота

З ДИСЦИПЛІНИ "ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА"

Вінниця 2009


1. Виникнення моральності й моралі

Узагальнююче визначення передумов виникнення моралі включає по-перше формування у стародавньої людини абстрактного мислення здатності утворювати загальні поняття визначати зв'язки й закономірності формулювати принципи – наскільки це взагалі можливо на тому рівні. З розвитком цієї риси людської свідомості пов'язують узагалі появу ідеології що вміщує зародки багатьох сучасних форм свідомості: філософії релігії науки моралі мистецтва політики права тощо. Дані про можливий час виникнення цієї синкретичної (злитої нерозчленованої) ідеології різні: першими ознаками володів мабуть уже неандерталець (200-30 тис. років тому) а явними стійкими – кроманьйонець (40–10 тис. років тому). Навички абстрактного мислення дозволяли давній людині формулювати закони світу природи і людського суспільства.

По-друге передумовою моральної свідомості можна вважати вироблення на початку людської історії соціального способу передачі інформації соціальної спадковості на відміну від генетичної програми поведінки – основи способу життєдіяльності всіх тварин. Якщо виходити з того що людина є якоюсь мірою продовженням деяких тенденцій розвитку випробуваних природою на тваринах можна помітити що у міру ускладнення живої істоти в її житті збільшується роль виховання через спілкування з собі подібними. Найважливіше це для близьких родичів людини – приматів що мають дуже складну систему стосунків. З розвитком форм життя зростає ступінь індивідуалізації окремої істоти і ступінь її свободи. Без цих понять неможливо визначити суть моралі. Принциповою характеристикою людського існування на відміну від тваринного є не стільки відповідність матриці – інформації про життєдіяльність закладеній у кожному організмі скільки розвиток способу життя. Якщо тварина зберігає своє існування завдяки тому що знає як слід діяти то сутність людського буття – у зміненні. Тільки людина сумнівається у своїй суті суті свого буття своєму призначенні. Тому вона й визначається як істота переважно моральна: постійний розвиток крім свободи потребує величезної відповідальності за прийняття рішення і наслідки цього вибору.

Нарешті ще одна обставина: на відміну від біологічної програми мораль гнучкіше реагує на зміни середовища проживання. Людство переживає значні зміни у коротші строки порівняно з природою. Що далі людина від природи ці зміни інтенсивніші оскільки суспільство само змінює себе свій світ і свою діяльність. Безумовно це також накладає відбиток на всю систему культури включаючи мораль. Як і все живе людство не дуже любить різкі й значні зміни в умовах існування. Як і все живе людина захищає своє життя і добробут. За досить значних змін засобів і шляхів досягнення мети з часу свого виникнення до наших днів призначення моралі можна вважати порівняним з інстинктивною програмою всього живого у нашому світі: мораль робить можливим збереження існування людини.

У особливості діяльності закладена третя передумова виникнення моралі: людська здатність діяти без розрахунку на негайний очевидний результат. Тварина діє маючи на меті те що існує об'єктивно: плід манго чи мишу. Принципова відмінність людської діяльності полягає в тому що її мета до початку дії ідеальна уявна. Початок дії та досягнення мети можуть розділяти роки отже з людською терплячістю не може рівнятися навіть котяча. Людина планує засоби та спосіб дії і нарешті діє одержує бажане співставляє із задуманим і як правило буває розчарованою: уявне здавалося привабливішим. У цій незадоволеності – запорука людського розвитку і крім того дуже важлива особливість ставлення до світу на яку спирається також і мораль.

Людський розвиток і таким чином людська мораль починаються з того моменту історії коли суспільство набуває можливості підтримувати існування слабких позбавлених здатності приносити здобич і цим кладе початок відокремленню ідеології від практичної діяльності зближенню зв'язку поколінь (накопиченню соціального досвіду соціальній спадковості).

Принцип безкорисливого ставлення пом'якшував соціальне напруження мабуть урятував не одне життя у найжорстокіші часи і втілений у багатьох сучасних релігійних системах наприклад християнському милосерді без сподівань на винагороду славу вдячність людей.

Отже характеристики моралі тісно пов'язані з тим яким чином людина мислить діє поєднана з собі подібними в ті чи інші форми суспільства: мораль виникає внаслідок формування абстрактного мислення соціальної спадковості діяльності з "відстроченим" результатом.

Осмислення моралі як способу безпосереднього існування суспільної сутності людини способу її присвоєння безпосередньо у відношенні до іншого як до людини дає право розглядати цю діяльність як процес у якому виробництво людяності здійснюється в розвитку індивідуальної моральної свідомості до моралі і є шляхом усуспільнення перетворення людини.

Виражений у системі норм і цінностей продукт цього процесу й становить зміст моралі який з іншого боку індивіди освоюють по каналах розроблених ними в процесі моральної діяльності. Орієнтуючись на освоєнні цінності та норми моралі в їхній відповідності наявному рівневі морального розвитку індивідів останні в подальшій моральній діяльності реалізують збагачену тепер моральну свідомість підносяться у своєму розвитку до співпричетності з суспільством людством. Знімаючи й реалізуючи в подальшій моральній діяльності виражену в нормах і цінностях сутність людяності індивіди підносять своє конкретне буття до суспільного роблять колективний досвід своїм надбанням або ж розширюють межі індивідуального досвіду до колективного людського підносяться в своєму самовизначенні до вираження в індивідуальному суспільного досвіду.

В залежності від того чи розглядаємо ми цю діяльність у її генезисі чи підходимо до неї з боку її характеристик як загальної іманентної людському розвитку діяльності яка підтверджується через її всеісторичний характер або ж по відношенню до повноти і якості реалізованих можливостей ми вдаємося до термінів "моральність" або "моральний спосіб освоєння людиною дійсності". Це розмежування дуже умовне оскільки поняття "моральність" і "мораль" і в тому й в іншому випадку передбачаються в єдності.

2. Проблеми морального прогресу

На буденному рівні свідомості проблема прогресу моралі зводиться до співвідношення моралі батьків (старшого покоління) і дітей (молодшого покоління). Етику цікавить увесь історичний процес розвитку моралі починаючи з її зародження до сучасного стану основні тенденції цього розвитку (прогрес і регрес) та їх співвідношення.

Прогресом є тип напрям розвитку який характеризується переходом від нижчого до вищого від менш досконалого до більш досконалого. Протилежний напрям окладного і суперечливого процесу розвитку називається регресом.

Щодо сутності й особливостей прогресу моралі в етиці ще не вироблено єдиної точки зору оскільки досі не визначено його критеріїв. Проте аналіз цього феномену потребує хоча б робочого визначення.

Прогрес (лат. progressus – рух уперед успіх) моралі – процес становлення людського в людині формування гуманістичних стосунків між людьми.

Звичайно людське в людині не вичерпується морелею а мораль не вичерпується стосунками між людьми скільки й ставлення людини до самої себе до живої і неживої природи також належить до сфери моралі а відповідно й компетенції етики.

У поглядах на проблему прогресу моралі окреслилися оптимістичні песимістичні а також індиферентні ("ні прогресу ні регресу") концепції.

Оптимістичні концепції на проблему прогресу моралі. Оптимізм (лат. ортлтіш – найкращий) – світосприйняття пройняте життєрадісністю вірою у майбутнє. Оптимістичні концепції найчастіше класифікують на дві групи. В одних мораль розглядається заздалегідь приреченою на прогрес в інших її розвиток ставиться в залежність від свідомості волі готовності людей захищати і творити добро боротися зі злом самовдосконалюватися.

Концепції що утворюють першу групу мають у своїй основі раціоналістичний підхід згідно з яким конкретні моральні проблеми можна осмислити шляхом одержання логічного висновку з єдиного загального принципу. Так згідно з принципом саморозвитку (К. Маркс) усе в світі розвивається а отже і мораль перебуває в розвитку якому властиві дві тенденції – прогрес і регрес. Визначальну роль відіграє ^прогрес. Напрям розвитку всього існуючого зокрема й моралі схематично можна зобразити у вигляді спіралі. Така схема розвитку моралі була б прийнятною якби була менш абстрактною. Крім того нею нерідко послуговувались обґрунтовуючи найдикіше свавілля.

Обґрунтування тези щодо прогресу в царині моралі передбачає з'ясування основних віх її розвитку а також порівняльний аналіз моралі різних історичних епох.

Основними віхами історичного розвитку моралі є відмова від канібалізму; упорядкування статевих стосунків; визнання представників інших родів і племен за Повноцінних людей (крім того різних народів і націй); визнання повноцінності культур усіх народів і права кожного народу на свою національну культуру зокрема Мову; визнання свободи совісті. До них можна зарахувати й відмову від рабства кріпосництва інквізиції захист тваринного і рослинного світу від винищення (Червона книга тощо) заборону війн страти людей.

Теоретичне розв'язання проблеми прогресу моралі наштовхується на численні труднощі. Йдеться насамперед про невиправдане ототожнення моралі як ідеального феномену (власне моралі моралі у вузькому розумінні цього слова) з моральністю тобто реальними стосунками між людьми які контролюються громадською думкою з огляду на те добрими вони є чи ні. Наприклад випадки проміскуїтету інцесту і навіть канібалізму трапляються і в наш час проте це свідчить насамперед про характер моральності людей причетних до цих випадків а не про мораль норми належної поведінки підтримувані громадською думкою відповідного суспільства а тим більше – людства.

Не сприяє теоретичному розв'язанню цих проблем ототожнення чи навіть зближення понять "мораль" і "етика". Тому про рівень моралі моральності народу мало свідчать трактати на теми моралі тобто дослідження з етики. Адже можна бути талановитим етиком проголошувати гуманістичні ідеї а жити за протилежними принципами чинити зло завдавати людям шкоди. Та й рівень морального розвитку людини не прямо залежить від її теоретичних знань стан моралі суспільства визначають морально не досконалі особистості (хоч вони приносять йому славу) а система моральних норм і цінностей якою керується громадська думка цього суспільства. Наприклад дуже висока моральна позиція Сократа не може бути поширена на народ і державу які прирекли на смерть кращого з синів. Між мораллю як ідеальним феноменом моральністю і теорією моралі (етикою) немає безпосереднього зв'язку. При загалом високому рівні моралі суспільства (що виявляється в характері громадської думки) моральність може бути низькою. А розвиток етики безпосередньо не свідчить про поступ моралі (етика особливо інтенсивно розвивалася в період суспільних криз). Це необхідно враховувати визначаючи критерії прогресу моралі з'ясовуючи яка з тенденцій її розвитку домінує.

Чи не найскладнішим при розв'язанні проблеми історії моралі та її майбутнього є питання про критерії прогресу моралі. У минулому до таких критеріїв зараховували "найбільше щастя найбільшій кількості людей" (І. Бентам); єдність солідарність людей і любов тощо.

Серед критеріїв морального прогресу сучасні автори виокремлюють:

- зростання обсягу духовної свободи особистості і розширення можливостей її вдосконалення;

- посилення впливу моральних засад на всі сфери суспільного життя;

- здатність моралі переборювати конфліктні ситуації;

- підвищення рівня морального протесту проти бездуховності й аморалізму;

- теоретичний розвиток моралі постійне збагачення етики;

- формування нових досконаліших засобів впливу і контролю за моральною поведінкою людей;

- ступінь духовної зрілості особистості її здатність зробити вселюдські моральні цінності сенсом власного життя відповідність її ідеалу свобідної і рівноправної особистості;

- розширення сфери дії моралі підвищення її ролі в житті суспільства й особистості;

- зростання загального рівня освіти розвиток етичних досліджень і збільшення обсягу моральної освіти (школа засоби масової інформації (ЗМІ) мистецтво і література).

Навіть побіжний огляд свідчить що не всі перелічені вище критерії науково обґрунтовані оскільки наприклад мораль не піддається теоретичному розвитку а використання засобів контролю за моральною поведінкою людей може мати надто невтішні наслідки.

Уже саме виникнення моралі свідчить про прогрес людини. Мораль її норми є вищими ніж доморальні засоби регулювання стосунків між людьми оскільки норми моралі винятково універсальні пластичні що дає змогу особі самостійно приймати рішення і діяти у будь-якій життєвій ситуації. Іноді моральними вважають дії за відсутності вибору характеризуючи наприклад поведінку первісної людини як об'єктивно задану жорстко детерміновану включаючи до моральних норм і позаморальні. На цій підставі позитивними моральними якостями первісної людини вважають і такі що не були результатом свідомого морального вибору.

Безперечно де немає вибору немає і моралі. А вибір передбачає наявність у людини самосвідомості. Можна Мабуть погодитися що суб'єктом морального ставлення до світу спочатку була не окрема людина а рід плем'я до якого вона належала. Невипадково з виникненням роду ввійшли в обіг поняття "свій" "чужий" а поняття що свідчать про наявність самосвідомості ("мій" "твій") виникли очевидно в період переходу від первіснообщинного до рабовласницького ладу. Якщо всесилля роду розглядати як результат делегування (передавання) індивідом своїх повноважень роду то можна дійти висновку що й індивід причетний до вибору а отже й до сфери моральних стосунків.

Свідченням морального прогресу в первісному суспільстві є упорядкування статевих стосунків і відмова від канібалізму.

Суттєві зрушення відбулися у сфері моралі з переходом первісного суспільства до рабовласницького. Про моральний прогрес тодішнього суспільства свідчили такі явища буття:

- інтенсивне становлення самосвідомості особи намагання теоретично осмислити її (самосвідомість). Цю думку підтверджує висловлювання "Пізнай самого себе" яке приписують то Фалесу то Сократу;

- розвиток суспільного життя проникнення моралі в політичні правові та інші відносини у сферу виробництва науки тощо;

- розширення можливості морального вибору;

- розширення сфери дії моральних норм які раніше стосувалися лише ставлення до одноплемінників. На цьому етапі відбулося формування уявлення про моральну цінність кожної особистості незалежно від кровної расової національної належності. Л.-А. Сенека наприклад вважав людину найсвященнішим предметом для іншої людини раба за його природою прирівнював до інших людей в його душі вбачав ті самі начала гордості честі мужності великодушності які даровані й іншим людським істотам хоч би яким був їх соціальний стан;

- визрівання уявлення про право кожного народу на свою культуру;

- виникнення спеціального вчення про мораль (етики) завданням якого є свідомий і цілеспрямований вплив на мораль реальні стосунки між людьми з метою їх удосконалення гуманізації.

Виявити поступ моралі з приходом феодального ладу нелегко. Побутує думка ніби феодалізм є загалом регресом людства. Аргументують її тим що на першій стадії він відрізнявся від рабовласницького суспільства примітивнішими продуктивними силами поверненням до панування натурального господарства занепадом засобів сполучення зниженням рівня культури зокрема й моральної. Згідно з марксистською концепцією навпаки феодалізм – крок уперед в історії людства оскільки він є необхідною ланкою в процесі вдосконалення способу виробництва. До того ж на відміну від раба і колона феодально залежний селянин був частково зацікавлений у розвитку виробництва з чим рахувався і феодал визнаючи в селянинові юридичну особу.

Моральні стосунки між селянами і стосунки між селянами та феодалами принципово відрізнялися від стосунків між рабами і між рабами й рабовласниками. Проте моральний поступ епохи виявляється насамперед у сфері стосунків між представниками панівного класу: між рабовласниками в рабовласницькому суспільстві між феодалами – у феодальному.

Про моральний прогрес феодального суспільства свідчать такі факти:

- значно розвинутіші моральні стосунки селян порівняно зі стосунками рабів;

- значно гуманніше ставлення феодала до селянина ніж ставлення рабовласника до раба. Селянин був визнаний суб'єктом і об'єктом морального відношення (раб не вважався людиною а тому не міг бути об'єктом морального відношення);

- захист релігією що відігравала істотну роль у житті феодального суспільства всезагального характеру моралі. Так Ісус Христос згідно з християнським віровченням віддав себе як спокутну жертву за всіх людей а не тільки за майбутніх християн. А зі слів апостола Павла "Слава і честь і мир усякому хто робить добро " можна зробити висновок що висока мораль доступна кожній людині. Ця позиція християнства позитивно впливала на станово-корпоративну мораль тієї епохи;

- нейтралізація релігійною свідомістю негативного впливу на світогляд людини прагматичного практично-утилітарного ставлення до світу яке в усьому прагне лише користі зважаючи тільки на її антипод – шкоду;

- розвиток дворянської культури і моралі.

Епоха Відродження засвідчила суттєвий моральний поступ людства. Воно ніби прокинулося від середньовічної сплячки відкрило для себе вражаючі досягнення культури минулого (античності) заглянуло в майбутнє в якому бачились різноманітні величні справи вільних від земних і небесних владик людей.

Страницы: 1 2