Агропромислова інтеграція і агропромисловий комплекс

Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Агропромислова інтеграція і агропромисловий комплекс Скачать

Міністерство аграрної політики України

Кафедра:_____________________________________________________________________________________________________________________

Реферат

Тема: “ Агропромислова інтеграція і агропромисловий комплекс

Виконав: студент 1-ї групи ІІІ-ого курсу

екологічного факультету


Зміст

Народногосподарське значення агропромислового комплексу України

Аналіз стану сільського господарства України та його відповідність стандартам САП ЄС

Агропромислова інтеграція

Регіональні агропромислові формування

Агропромислові підприємства та агрофірми

Список використаної літератури


Народногосподарське значення агропромислового комплексу України


Агропромисловий комплекс (АПК) — це сукупність ланок народного господарства (галузей підгалузей виробничих підприємств організацій) діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом зберіганням транспортуванням переробкою та збутом продукції. АПК формуються на основі агропромислової інтеграції в умовах високого рівня розвитку продуктивних сил та усуспільнення виробництва. Поділяються на агропромислові підприємства та агропромислові територіальні комплекси. За територіальними масштабами та особливостями вони різноманітні. В галузевій структурі АПК виділяють такі основні сфери: сільське господарство; промисловість по переробці сільськогосподарської сировини (харчова деякі галузі легкої промисловості); виробництво засобів виробництва для сільськогосподарських та несільськогосподарських галузей (машинобудування для сільського господарства легкої та харчової промисловості виробництво мінеральних добрив тощо); заготівля транспортування та збут продукції; виробниче обслуговування комплексу (ремонт тракторів та сільськогосподарських машин будівництво тощо); наука управління підготовка кадрів.

Складовою частиною АПК є також продовольчий комплекс який включає такі підкомплекси: зернопродуктовий картоплепродуктовий цукробуряковий плодоовочевоконсервний виноградно-виноробний м’ясний молочний олійно-жировий.

Функціональна структура АПК відображає його внутрішні комплексоутворюючі зв’язки які найінтенсивніше розвиваються у сфері виробництва і переробки конкретних видів сільськогосподарської продукції. Основними ланками функціональної структури агропромислового інтегрального комплексу є агропромислові спеціалізовані комплекси що розвиваються на базі певних агропромислових циклів. Їхня територіальна структура складається з регіональних і зональних елементів.

АПК як складна система має три головні аспекти: компонентний територіальний і організаційний. Компонентний аспект структури АПК полягає у наявності і зв’язаності окремих галузей функціональних сфер (блоків) галузей і агропромислових циклів (ланцюгів).

Агропромисловий цикл (ланцюг) як одна з форм компонентної структури АПК — це поєднання взаємопов’язаних стадій одного виробничого процесу що охоплює виробництво переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції. Агропромислові цикли є основою формування спеціалізованих АПК (м’ясопромислового молокопромислового плодоовочевоконсервного тощо).

Основною формою територіального зосередження сільськогосподарського виробництва і засобом розв’язання питань його планової територіальної організації є аграрнотериторіальні комплекси (АТК). Під АТК слід розуміти певну систему територіальних формувань сільськогосподарських підприємств для яких характерно порівняно стійке поєднання галузей і вироблюваних продуктів у виробничотериторіальних типах господарств що склалося на основі найновіших технологічних процесів і раціональних виробничих зв’язків. АТК є результатом розвитку територіального поділу сільськогосподарської праці для якого характерні переважно горизонтальні виробничі зв’язки.

В Україні сформувався АПК республіки — важлива функціональна ланка всього народногосподарського комплексу України. Це другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України. На галузі що входять до АПК республіки (включаючи забезпечення його засобами виробництва) припадає близько 40% валового суспільного продукту майже чверть основних виробничих фондів і чисельності зайнятих працівників.


Аналіз стану сільського господарства України та його відповідність стандартам САП ЄС

Для України було б помилкою недооцінювати значення спільної аграрної політики ЄС. Сфера і механізми її діяння зачіпають такі важливі проблеми як стимулювання і модернізація виробництва формування і розширення нових ринків інтеграція у систему світового сільського господарства. Але й переоцінювати САП теж не варто — з огляду на такі причини:

1. Політика подібна до єдиної аграрної політики ЄС стала б для України недопустимо дорогою з огляду на проблемиформування бюджету. Підтримання цін квоти та інші протекціоністські заходи що характеризують спільну аграрну політику ЄС можуть бути вигідними для фермерів але є дуже витратними для бюджету.

2. В Україні фермерські господарства а також інші форми середнього і малого бізнесу в аграрному секторі не перетворилися на рушійну силу якою можна було б нехтувати в перехідний період. Як правило низький рівень спеціалізації існуючих господарств є перешкодою для ефективного виробництва. Сільськогосподарські підприємства України займаються рослинництвом і тваринництвом виробляючи при цьому 10-20 найменувань продукції. Навіть вузькоспеціалізовані господарства де в структурі товарної продукції на один з її видів припадає 75 % і більше виробляють їх ще 10 або й більше. Фермери країн ЄС обмежуються лише 2-3 видами сільськогосподарської продукції.

Значні посівні площі сільськогосподарських підприємств і велика кількість зайнятих у них працівників ускладнюють управління в галузі та не сприяють зростанню продуктивності аграрного виробництва.

3. Відкриття аграрного ринку України призведе до втрати вітчизняними виробниками своїх позицій на користь поставок з ЄС. У продовольчому секторі України виникне гостра конкуренція якої не витримають більшість економічно слабких господарств. Виробники сільськогосподарської продукції змушені будуть шукати джерел доходів не пов'язаних з основною діяльністю. Крім того ціни на продовольство можуть зрости і перевищити ціни світового ринку.

4. Зростання цін спричинить підвищення доходів сільськогосподарських виробництв але й одночасно — втрати споживачів і посилення інфляції. Загалом підвищення цін на продукти харчування навіть на 10 - 20 % істотно позначиться на рівні життя населення і може мати негативні соціальні наслідки.

5. Перешкодою для інтеграції аграрної політики України в загальноєвропейську є також те що у нас роль сільського господарства у створенні ВВП є значно більшою ніж у країнах ЄС. Частка зайнятих тут теж є набагато вищою. Так у сільському господарстві України в середньому зайнято 22 4 % загальної чисельності працюючих у державі. Тим часом у Греції відповідний показник становить 20 1 % у Португалії 12 2 в Іспанії — 9 2 в Італії — 9 1 у Нідерландах — 3 7 .

6. З проникненням західних фірм на продовольчі рийки України підвищується значення агробізнесу. Створюються СП та інші організаційні форми коопераційних зв'язків. Однак в Україні необхідно створити ефективнішу та простішу систему збуту використовуючи при цьому досвід таких країн ЄС як Франція Нідерланди («голландські аукціони») Німеччина та ін. Для гарантування ефективного збуту слід враховувати проблеми транспортного забезпечення і його відповідності європейським стандартам надійності зберігання продуктів що швидко псуються з мінімальними втратами поліпшення сортування продукції розвитку мережі комунікації для швидкої циркуляції інформації про стан ринку.

7. Перетворення структури аграрного сектора — адміністративно складний процес який потребує серйозної економічної підтримки (у Франції наприклад яка мала подібні проблеми у 60-і роки реструктуризація сільського господарства триває й досі). Досвід інших країн ЄС показує що процедура державного втручання спричиняє значні невиробничі витрати.

8. Істотними проблемами які необхідно вирішувати в процесі реалізації Україною інтеграційної стратегії виступають адаптованість сільських жителів до нових умов а також підвищення рівня їх освіти і соціального захисту. Реалізація цих принципів є реально можливою але для цього потрібна активніша фінансова участь сільського населення у формуванні фонду соціального захисту пенсійної системи тощо. Настав час звернути увагу на відродження сільськогосподарської кооперації за відсутності якої українському селу буд важко досягти європейських стандартів і стати конкурентоспроможним у ЄС.

Отже під час розробки економічної політики спрямованої на розширення експортної стратегії роль держави полягає у стимулюванні національних аграрних виробників у напрямі підвищення продуктивності виробництва і особливо на тих підприємствах де дотримуються певних стандартів якості та охорони навколишнього середовища

Це може бути досягнуто через посилення конкуренції в аграрному секторі. Використання протекціоністських інструментів аграрної політики може принести деякі позитивні результати в короткостроковому періоді але в майбутньому як правило такі заходи можуть знизити продуктивність та послабити конкурентоспроможність. Тому потрібно надати пріоритет більш активному співробітництву України із СОТ що полегшить інтеграцію до світової економіки стимулюватиме лібералізацію торгівлі та в кінцевому підсумку посилить конкурентну позицію українського сільського господарства.

Агропромислова інтеграція

Суть агропромислової інтеграції її організаційні форми і соціально-економічне значення

Слово «інтеграція» походить від латинського й означає поєднання окремих частин в єдине ціле. В широкому смислі слова під інтеграцією розуміють посилення економічних і виробничих зв'язків між різними країнами (прикладом таких зв'язків є створення ЄС і СНД) окремими сферами і суміжними галузями а також між різними підприємствами організаціями та іншими суб'єктами ринку.

У власному розумінні слова інтеграція означає організаційне поєднання технологічно пов'язаних між собою різнорідних видів діяльності з притаманними їм функціями з метою виробництва кінцевого продукту і доведення його до споживача а також досягнення на цій основі вищих економічних результатів. Коли йдеться про агропромислову інтеграцію в широкому смислі слова мають на увазі розвиток виробничих і економічних зв'язків між галузями і підприємствами агропромислового комплексу які пов'язані між собою технологічно й об'єктивно орієнтовані на поєднання їх матеріальних інтересів у процесі виробництва і реалізації кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини. Посилення таких зв'язків є закономірним явищем. У процесі поглиблення суспільного поділу праці сільське господарство самостійно вже не може забезпечувати умови власного відтворення. Це зумовлено тим що розвиток даної галузі все більшою мірою залежить від промисловості що поставляє селу необхідні засоби виробництва. їх питома вага в структурі спожитих матеріальних ресурсів знаходиться в межах 35—38 %. тобто темпи й ефективність розширеного відтворення в сільському господарстві значною мірою залежать від розвитку першої сфери АПК — фондоутворювальних галузей їх здатності забезпечити його знаряддями і предметами праці в необхідному обсязі асортименті та якості.

З іншого боку істотно підвищується роль самого сільського господарства в розвитку і поглибленні міжгалузевих зв'язків в межах АПК. Вироблена в цій сфері матеріального виробництва продукція надходить як сировина в ряд галузей промисловості для переробки причому частка сільськогосподарської продукції що використовується для промислової переробки постійно зросте

і нині перевищуе 60%. Зважаючи на досвід індустріально розвинутих країн в яких даний показник досягає 90% та на сучасні тенденції до прискореною розвитку переробних виробництв неважко передбачити що в майбутньому роль сільського господарства як постачальника сировини збільшуватиметься. Як бачимо спостерігається значне розширення і поглиблення міжгалузевих зв'язків за двома напрямами - з одною боку в результаті задоволення всезростаючих потреб сільською господарства продукцією фондоутворювальних галузей а з другою - через збільшення поставок сільськогосподарської сировини на промислову переробку галузям харчової і легкої промисловості. Існує також третій надто важливий напрям розширення міжгалузевих зв'язків — здійснення різних видів діяльності з обслуговування сільськогосподарського виробництва шляхом створення ремонтних агрохімічних меліоративних та інших агросервісних підприємств і організацій що в сукупності утворюють виробничу інфраструктуру АПК. її функціональне призначення — створення необхідних умов для нормального функціонування основної ланки АПК тобто її другої сфери сільськогосподарського виробництва.

Агропромислова інтеграція у власному сенсі слова означає певне організаційне поєднання сільськогосподарського і технологічно пов'язаного з ним промислового виробництва з метою одержання кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини і досягнення більшої економічної вигоди завдяки взаємній матеріальній заінтересованості і відповідальності всіх учасників агропромислового виробництва за кінцеві результати господарювання. Даний вид інтеграції називають вертикальною інтеграцією. Вона може організаційно поєднувати всі або основні стадії агропромислового виробництва й обігу зокрема виробництво сільськогосподарської сировини її транспортування зберігання переробку і реалізацію кінцевого продукту.

В сільському господарстві розвивається і горизонтальна інтеграція як форма міжгосподарського співробітництва за якої досягається вищий економічний ефект і нерідко здійснюється поглиблення спеціалізації на окремих стадіях єдиного технологічного процесу. Така інтеграція розвивається наприклад у зерновиробництві шляхом встановлення організаційно-економічних зв'язків між елітно-насіннєвими репродуктивними підприємствами та підприємствами по виробництву товарного зерна. Різновидом такої інтеграції є науково-виробничі системи які вперше стали створюватися в 1986—1987 рр. з метою одержання їх учасниками — сільськогосподарськими підприємствами кваліфікованої

допомоги від головного підприємства — науково-дослідної установи у впровадженні в практику прогресивних технологій інших досягнень НТП і передового досвіду а також в удосконаленні форм і методів організації праці і виробництва. По суті будь-яке кооперування сільськогосподарських товаровиробників е проявом горизонтальної інтеграції.

Організаційною формою агропромислової інтеграції є агропромислові формування. Розрізняють два типи існуючих на Україні агропромислових формувань: регіональні і господарські. Регіональні агропромислові формування представлені переважно агропромисловими асоціаціями а господарські — агропромисловими підприємствами і агрофірмами. Особливості побудови і функціонування названих формувань розглядатимуться в окремих підрозділах даної теми. В цьому підрозділі є необхідність звернути увагу ще й на такий важливий аспект агропромислової інтеграції як її економічне і соціальне значення.

У функціонуючих нині агропромислових формуваннях насамперед у господарських досягається реальне поєднання сільськогосподарського і промислового виробництва. В результаті цього виробництво продукції сільського господарства її транспортування переробка і реалізація з відокремлених ланок перетворюється на єдиний виробничий процес що з економічної точки зору характеризується взаємною матеріальною заінтересованістю і відповідальністю всіх учасників агропромислового виробництва за результати діяльності — виробництво і реалізацію кінцевої продукції.

В умовах реальної інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва створюється додатковий синергічний ефект що проявляється у вищій економічній ефективності інтегрованого виробництва порівняно з відокремленим. Джерелами одержання агропромисловими формуваннями синергічного ефекту є:

• істотне зменшення втрат сільськогосподарської продукції передусім тієї що швидко псується за рахунок зведення до мінімуму розриву між її збиранням і промисловою переробкою;

• збільшення обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації нестандартної сільськогосподарської продукції та побічних відходів які без інтегрованого виробництва повністю пропадають або використовуються нераціонально (так тваринам нерідко згодовують нестандартні овочі фрукти тощо);

• скорочення витрат на транспортування продукції до місць переробки на великих переробних підприємствах і на зустрічні завози продовольчих товарів для споживання місцевим населенням. Це особливо важливо в умовах високої вартості енергоносіїв.

Слід також зазначити що агропромислові формування одержують додатковий ефект завдяки виробництву і реалізації кінцевої продукції. Це зумовлено тим що найвищого рівня віддачі авансового капіталу і поточних витрат досягають ті підприємства АПК які функціонують на завершальній стадії виробничого циклу здійснюючи виробництво і реалізацію кінцевої продукції. Адже остання завжди оцінюється вище ніж сировина саме завдяки більшій окупності витрат досягнутій за рахунок споживача. В умовах відокремленого виробництва цей додатковий ефект одержують переробні підприємства тимчасом як суто аграрні підприємства позбавлені можливості поліпшувати свій фінансовий стан за рахунок цього виду ефекту. В умовах поєднання сільськогосподарського і промислового виробництва власниками даного ефекту стають агропромислові формування. Останні самостійно приймають рішення щодо зміни асортименту продукції й обсягу продажу відповідно до кон'юнктури ринку а також ведуть необхідну маркетингову діяльність з тим щоб задовольнити споживчий ринок і підвищити прибутковість власного виробництва.

Одержуючи більше доходів порівняно із звичайними аграрними підприємствами агропромислові формування успішніше вирішують господарські та економічні питання забезпечують вищу соціальну захищеність своїх працівників що є важливою ознакою соціально орієнтованої ринкової економіки. Агропромислові формування створюють працівникам широку технологічну базу прикладання кваліфікованої праці і тим самим забезпечують повнішу зайнятість працівникам протягом року а також нерідко пом'якшують сезонність виробництва.

З кількісним зростанням агропромислових формувань — агропромислових підприємств агрофірм агроконсорціумів тощо створюється конкурентне середовище в сфері переробки сільськогосподарської продукції яке змушує учасників агропромислового виробництва виробляти якісніші продовольчі товари з конкурентоспроможною ціною.

Взаємна матеріальна зацікавленість усіх учасників регіональних і господарських організаційних форм агропромислової інтеграції в досягненні високих кінцевих результатів з одного боку і кожного з них у зростанні масштабів та ефективності виробництва свого виду діяльності з іншого стає тією рушійною силою яка створює необхідне економічне середовище для ширшого впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і передової практики економічно спонукає забезпечувати пропорційний розвиток сільського господарства і переробної промисловості бази зберігання продукції та її реалізації. В реч> аті створюються умови не лише для збільшення обсягу виробництва і поліпшення якості продукції а й для раціонального використання сировини забезпечення її поглибленої переробки розширення асортименту продовольства. Все це зміцнює економіку агропромислових формувань.

Важливо зазначити що створення організаційних форм агропромислової інтеграції та їх удосконалення само по собі не є універсальним засобом для виходу агропромислового виробництва на якісно новий етап розвитку що відповідає вимогам ринкової економіки. Його висока ефективність може бути досягнута на основі впровадження нових інтенсивних технологій що забезпечують безвідходність при переробці сільськогосподарської сировини економію живої й уречевленої праці скорочення і повну ліквідацію втрат ресурсів та готової продукції. Вирішення цього завдання вимагає постійного наукового забезпечення агропромислових формувань широкого застосування сучасної обчислювальної техніки встановлення тісних взаємовигідних виробничо-торгових і наукових зв'язків із зарубіжними партнерами. Все це сприятиме виходу агропромислового виробництва на сучасний світовий рівень.

Перед розглядом особливостей організаційної структури і специфіки функціонування окремих видів агропромислових формувань зауважимо що нині ставити питання про переваги одних з них над іншими передчасно.

Страницы: 1 2