Ефективність вирощування ячменю ярого після цукрових буряків за мінімалізації зяблевого обробітку

Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству » Ефективність вирощування ячменю ярого після цукрових буряків за мінімалізації зяблевого обробітку

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агрономії
Кафедра загального землеробства

ДО ЗАХИСТУ ДОПУСКАЄТЬСЯ

Зав. кафедрою, професор

_____________ В.О.Єщенко

“___” ______________ 2009 р.

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

з напряму 6.090101 «Агрономія»

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ПІСЛЯ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗА МІНІМАЛІЗАЦІЇ ЗЯБЛЕВОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В СІВОЗМІНІ

Науковий керівник – доцент Костогриз П.В.

Консультант з питань охорони праці - доцент Березовський А.П.

Умань – 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1 Основний обробіток грунту, умови вирощування та врожайність ячменю ярового (огляд літератури)

Агрофізичні показники ґрунту залежно від способів зяблевого обробітку

1.2 Формування врожаю ячменю ярого на фоні різних способів основного обробітку ґрунту

Розділ 2 Об’єкт досліджень

2.1 Ботанічна і біологічна характеристика ячменю ярого

2.2 Особливості сорту «Соборний»

Розділ 3 Умови та методика досліджень

3.1 Характеристика ґрунту

3.2 Погодні умови

3.3 Схема досліду

3.4 Агротехніка вирощування ячменю ярого в досліді

3.5 Методика проведених досліджень

Розділ 4 Результати досліджень

4.1Водний режим залежно від способів основного обробітку ґрунту

4.2 Щільність ґрунту

4.3 Забур’яненість посівів

4.4 Формування врожаю і продуктивність ярого ячменю залежно від способу основного обробітку ґрунту

4.4.1 Схожість насіння та густота стояння рослин

4.4.2 Урожайність ярого ячменю та елементи структури врожаю

Розділ 5 Економічна ефективність різних способів обробітку грунту під ячмінь

Розділ 6 Охорона праці при виконанні робіт по сівбі і збиранню урожаю ячменю ярого

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Стійке підвищення врожайності сільськогосподарських культур з одночасним зниженням собівартості рослинницької продукції можливе за умови розробки і впровадження прогресивних, науково обґрунтованих зональних систем землеробства, які б забезпечували підвищення родючості ґрунту. Одним із перспективних напрямів у вирішенні даної проблеми є розроблення ресурсозберігаючих, ґрунтозахисних систем обробітку ґрунту, які базуються на принципах мінімалізації і забезпечують його збереження і покращення, а також дають змогу заощадити енергетичні, трудові і матеріально-технічні ресурси.

Сучасне землеробство України перебуває на переході від інтенсивних великозатратних технологій вирощування сільськогосподарських культур до більш раціональних і менш енергоємних, за яких широко застосовують принципи мінімалізації технологічних операцій, упроваджують елементи біологічного землеробства з використанням на добриво соломи й іншої побічної продукції.

Погіршення в країні екологічних умов, посилення процесів деградації, проблеми з виробництвом безпечних для людини продуктів харчування породжують потребу змінити уставлену в Україні стратегію розвитку землеробства. Очевидно, що шлях подальшої інтенсифікації землеробства за допомогою техногенно-хімічних засобів і заходів – економічно нереальний і екологічно небезпечний. Водночас і орієнтація на органічне (біологічне) землеробство, розрекламоване в країнах Західної Європи, США, пов’язана з реальним господарським і економічним ризиком. У цих умовах доцільні вивчення й розробка нових екологічно безпечних, загальних, адаптованих до конкретних умов систем землеробства, які поєднували б у собі позитивні ознаки інтенсивного (промислового) й органічного (біологічного) землеробства [1].

Ячмінь ярий є чутливим до фізичного стану ґрунту, запасів доступної вологи в ґрунті, забур’яненості посівів, тощо. Тому вимоги до зяблевого обробітку ґрунту є високими. Згідно з існуючими рекомендаціями прийнято застосовувати в якості зяблевого обробітку ґрунту оранку на глибину 20 – 22 см. Проте, при цьому в більшості випадків не враховується тип ґрунту, погодні і кліматичні умови. У зв’язку з цим є необхідність обґрунтувати найбільш доцільний варіант зяблевого обробітку ґрунту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

В останні роки в аграрному секторі все більше створюється фермерських господарств з невеликими посівними площами і вузькою спеціалізацією. Тому вивчення питання заміни полицевої оранки менш енергоємними способами основного обробітку ґрунту на сьогодні є актуальним.

Виявити найбільш раціональний спосіб основного обробітку ґрунту під ячмінь ярий було метою наших досліджень.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ҐРУНТУ, УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ ТА ВРОЖАЙНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО (огляд літератури)

Агрофізичні показники ґрунту залежно від способів зяблевого обробітку

Одним з головних показників, що характеризує агрофізичні властивості ґрунту є щільність складення. В останній час увага дослідників привернута на пошуки найбільш оптимальних параметрів щільності для різних ґрунтів і культур. Оптимізацію щільності ґрунту перш за все треба розглядати з позиції задоволення культурних рослин водою і повітрям для нормального функціонування їхніх кореневих систем. Рослини однаково погано реагують як на надмірно пухке складення, так і на високу щільність. Дійовим фактором у створенні та регулюванні оптимальної щільності є механічний обробіток ґрунту.

Найбільша продуктивність більшості культур досягається при оптимальній щільності суглинкового та глинистого ґрунтів, яка коливається в межах 1,1-1,3 г/см3. Проте рівноважна щільність ґрунтів дещо вища цих значень: у сірих лісових важкосуглинкових – 1,35-1,40, у опідзоленого виораного чорнозему – 1,34-1,36, чорнозему типового і звичайного – 1,25-1,30 г/см3 [2].

М.Я. Бомба [3], зазначає, що рівноважна щільність темно-сірого лісового ґрунту величина змінна і перебуває у межах 1,25-1,35 г/см3. Оптимальна щільність має бути диференційована для окремих культур за глибиною орного шару: зверху розпушений до 2-7 см для ярих і озимих колосових, цукрових буряків, а для кукурудзи – 7-10 см з об’ємною масою 1,11-1,16 г/см3. Оптимальна щільність розпушеного (10-30 см) шару для озимої пшениці та ярого ячменю перебуває у межах 1,15-1,30 г/см3, для цукрових буряків і кукурудзи – 1,10-1,25 г/см3.

За даними Ю.І. Накльоки та В.О. Єщенка [4] при зменшенні глибини полицевої оранки щільність ґрунту в усіх частинах орного шару на час сівби мала тенденцію до підвищення, а в середині вегетації цей фактор полицевого обробітку уже не проявлявся. Зменшення глибини плоскорізного розпушування зумовлювало на початок вегетації незначне зростання щільності ґрунту лише в середній і нижній частині орного шару, а в середині вегетації ці зміни були уже зворотними, хоча в усі строки і в усіх варіантах абсолютні показники щільності залишались у межах оптимальних параметрів та похибки досліду.

В.М. Кільдюшкін, В.К. Бугаєвський та А.А. Романенко [5] при досліджені способів основного обробітку ґрунту під зернові культури в зернотравопросапній сівозміні визначили, що щільність ґрунту була значно нижчою при проведенні оранки на глибину 25-27 см порівняно з поверхневим обробітком на 6-8 см і становила відповідно 1,19-1,20 та 1,31-1,35 г/см3.

Є.І. Рябов [6] зазначає, що мінімальний обробіток ґрунту створює найбільш сприятливі умови для утворення рівноважної щільності в межах оптимальних величин. В окремі роки досліджень більш рихле складення ґрунту спостерігалось при нульовому обробітку порівняно з механічними обробітками.

М.Я.Бомба [7] зазначає, що рівноважна щільність темно-сірого лісового ґрунту величина змінна і перебуває у межах 1,25-1,35 г/см3. Оптимальна щільність має бути диференційована для окремих культур за глибиною орного шару: зверху розпушений до 2-7 см для ярих і озимих колосових, цукрових буряків, а для кукурудзи – 7-10 см з об’ємною масою 1,11-1,16 г/см3. Оптимальна щільність розпушеного (10-30 см) шару для озимої пшениці та ярого ячменю перебуває у межах 1,15-1,30 г/см3, для цукрових буряків і кукурудзи – 1,10-1,25 г/см3.

Як зазначають Н.І. Картамишев та А.А. Тарасов [8], мінімалізація обробітку ґрунту із залишенням рослинних решток на поверхні поля чи його поверхневому шарі, підвищуючи несучу здатність ґрунту, призупиняє техногенне переущільнення. Проте вона прийнятна тільки на ґрунтах з рівноважною щільністю близькою до оптимальної для польових культур. В противному разі неминуче переущільнення навіть при невисокому техногенному ущільненню.

Дослідження проведені А.Х. Куліковою та С.Е. Єрофеєвим [9] на вилугуваних чорноземах засвідчують, що оптимальну будову орного шару ґрунту при вирощуванні ярих зернових культур забезпечує оранка. Більш щільна будова орного шару ґрунту спостерігалась в разі застосування поверхневих та плоскорізних обробітків. Також відмічалось, що після проведення передпосівного обробітку ґрунту щільність його верхнього шару була практично однаковою, а в шарах нижче 10 см різниця була досить великою. Так, за умови застосування поверхневого обробітку в шарі 10-20 см щільність ґрунту складала 1,29, в шарі 20-30 см – 1,31 г/см3. За вмістом агрономічно цінної структури в орному шарі ґрунту різниці між варіантами досліду майже не спостерігалось.

Одним із прийомів регулювання структурного стану є обробіток ґрунту. Застосовуючи ті чи інші способи обробітку, виконуючи їх на різну глибину можна помітно впливати на структуру ґрунту.

Оптимальна умови для росту рослин створюються при наявності в ґрунті 65-70 % агрономічно цінних часточок розміром 0,25-10 мм [10].

Родючість ґрунту багато в чому визначається її структурним станом, і системи обробки ґрунту, що розробляються, для обробітку будь-якої культури повинні перш за все сприяти збереженню і відновленню в ній агрономічно цінних агрегатів розміром 0,25-10 мм. Одночасно вона повинна бути пористою, механічно пружною і водоміцною [11].

О.В. Піковська [12] порівнювала різноглибинну оранку, мінімальний на глибину 4-5 см та нульовий обробітки в ланці дев’ятипільної сівозміни ярий ячмінь – кукурудза на силос – озима пшениця. В своїх дослідженнях вона встановила, що вміст агрегатів розміром 10-0,25 мм у шарі ґрунту 0-30 см становив за мінімального обробітку 61,7-70,7 , нульового – 58,4-70,5 , тоді як при оранці – 48,5-66,8 %. За кількісним співвідношенні частинок при мокрому просіюванні на оранці переважають агрегати розміром 0,5-0,25 мм, тоді як на мінімальному та нульовому – 0,5-1 мм. Вміст водостійких агрегатів коливався від 26,5 до 61,6 %. На початку вегетації кукурудзи на оранці у 0-10 см шарі відмічено різке їх зниження до 26,5, тоді як за мінімального обробітку уміст становив 29,8, а за нульового – 30,9 %. Збільшення кількості водостійких агрегатів при ґрунтозахисних обробітках відмічено і в нижніх шарах ґрунту.

Важливим показником будови ґрунту є пористість. Оптимальна загальна пористість окультуреного орного шару становить 55-65 % від загального об’єму ґрунту.

І.М. Нікульніков, О.К. Боронтов та В.Є. Полухін [13] в дев’ятипільній сівозміні порівнювали полицеву, плоскорізну та комбіновану систему обробітку ґрунту. Вони встановили, що полицева оранка перевертаючи та кришачи пласт ґрунту, збільшила об’єм пор за рахунок як капілярного, так і міжагрегатного простору. При комбінованому обробітку в сівозміні збільшилась загальна кількість пор в основному за рахунок збільшення капілярів. При плоскорізному обробітку на фоні низької загальної пористості значно знижується співвідношення об’ємів пор капілярного і некапілярного розмірів. Так, в загальних об’ємах порового простору орного горизонту при комбінованому обробітку капілярні пори займали 50,0 % , некапілярні – 7,8 %, плоскорізному – 47,8 та 6,1 %, полицевому – 47,4 і 10,4 %.

В умовах нестійкого зволоження ґрунтова волога відіграє провідну роль у формуванні врожаю всіх культур. Вона має велике значення не тільки для забезпечення процесів росту надземної частини і кореневої системи рослин, а й може впливати на процеси росту коренів як зовнішній фактор, який підсилює або послаблює механічний опір ґрунту.

На сьогодні існують різні погляди стосовно того який спосіб основного обробітку ґрунту і на яку глибину сприяє більшому накопиченню вологи за осінньо-зимовий період, а також економнішому витрачанню її протягом вегетації рослин.

С.П.Вахній та О.С.Скалига [14] зазначають, що різні системи обробітку по різному впливають і на зміну вмісту доступної вологи в метровому шарі ґрунту. Так, при заміні полицевого обробітку безполицевим на час сівби ячменю та гороху спостерігалось незначне зменшення (на 3-9 мм) запасів доступної вологи в метровому шарі ґрунту. У цілому по сівозміні найбільший вміст доступної вологи в орному шарі ґрунту спостерігався за комбінованої і тривалої мілкої систем обробітку ґрунту.

П.Д. Кошкін [15] порівнюючи дискування на 10-12 см, плоскорізний обробіток на 13-15 см, полицеву оранку на 22-24 см і комбінований по способу і глибині обробітки у восьмипільній сівозміні стверджує, що способи основного обробітку ґрунту не вплинули істотно на вологозабезпеченість рослин в роки з достатньою кількістю опадів в літній період. На посівах ярого ячменю більш висока вологість в шарах, розміщених глибше 20 см, відмічалась після щорічного плоскорізного обробітку. Як вважає дослідник, верхній шар, насичений рослинними рештками, слугував мульчуючим матеріалом, який і сприяв кращому збереженню вологи.

Ефективність різних способів та глибин обробітку визначається їх здатністю сприяти найбільш повному нагромадженню, використанню атмосферних опадів і запобіганню втрат вологи на випаровування. Дослідження проведені М.В. Калієвським та В.О. Єщенком [16] засвідчили перевагу у нагромадженні опадів за осінньо-зимовий період варіантів із застосуванням плоскорізного розпушування ґрунту.

Г.М. Мартаков [17] зазначає, що коливання кількості вологи по способам обробітку в межах 7-13 мм відмічені в сторону збільшення на безполицевих обробітках.

Дослідження, проведені в шестипільній сівозміні на дерново-підзолистому середньосуглинковому ґрунті, показали, що за осінньо-весняний період на варіантах з використанням механічного обробітку в шарі 0-30 см накопичувалося більш як на 7 мм вологи більше, ніж на варіанті з нульовим обробітком, проте на момент сівби запаси вологи вирівнювались. При сівбі ярого ячменю в оброблений ґрунт вміст продуктивної вологи в шарі 0-10 см був нижчий, ніж у варіанті з прямою сівбою. Перші фази росту ярих культур проходять при більшій кількості доступної вологи на варіанті з прямою сівбою. В подальшому істотних різниць не спостерігалося [18].

На думку І.В. Мартинюка, В.О. Єщенка, О.Б. Карнауха та Д.Л. Каричковського [19], водний режим чорноземних ґрунтів визначається погодними умовами і практично не залежав від способу та глибини обробітку ґрунту.

Результати, які отримав В.Х. Яковлєв [20] при дослідженні способів обробітку ґрунту під ярий ячмінь свідчать, що дещо більший запас вологи (170,3 мм) був при нульовому обробітку ґрунту порівняно з полицевою оранкою (165,0 мм).

Згідно результатів досліджень, проведених на чорноземах звичайних у п’ятипільній сівозміні навесні перед сівбою на полях із полицевою оранкою, плоскорізним розпушуванням та поверхневим обробітком в 0-100 см шарі ґрунту містилось 144,2-162,1 мм, а з нульовим обробітком 139,5-155,0 мм продуктивної вологи. До початку колосіння ярих зернових залишилось відповідно 35,1-41,0 мм та 51,5-100,7 мм, до збору на полях з нульовим обробітком від 8,0 до 15,1 мм, а на інших варіантах продуктивної вологи практично не було [21].

Формування врожаю ячменю ярого на фоні різних способів основного обробітку ґрунту

На сьогодні не існує також єдиної думки щодо впливу способів обробітку на врожайність польових культур.

При порівнянні полицевої оранки на 20-22 см, плоскорізного на 10-12 см та нульового обробітків в сівозміні було встановлено, що польова схожість насіння ярої пшениці знижувалася з 76 % при оранці до 63 % на варіанті з прямою сівбою. Збереженість рослин, навпаки, вища по стерньовим фонам, завдяки чому тут кількість рослин на час збирання врожаю була майже як і при оранці. Маса 1000 зерен найбільшою була на фоні оранки (35,4 г), а на плоскорізному та нульовому обробітках однаковою (34,5 г) [24].

В дослідженнях А.Д.Балаєва, О.І.Наумовської та І.П.Надточія [23] врожайність ярого ячменю на неудобреному фоні на варіанті з оранкою на глибину 20-22 см становила 24,8 ц/га, на варіанті з плоскорізним розпушуванням на цю ж глибину 26,8 ц/га, на варіанті з плоскорізним розпушуванням на глибину 10-12 см – 27,3 ц/га та за поверхневого обробітку – 26,1 ц/га. На удобреному фоні відповідно: 39,0; 43,0; 41,8; 37,0 ц/га. Тобто, застосування альтернативних способів обробіткутрадиційній оранці під ярий ячмінь виявилось ефективним.

При вивченні способів обробітку ґрунту на чорноземах карбонатних малогумусних було встановлено, що врожайність ярого ячменю на неудобреному фоні при різноглибинному полицевому обробітку в сівозміні становила 30,7, різноглибинному безполицевому – 29,6, мілкому – 26,9 та комбінованому – 29,2 ц/га [22].

А.В. Кіслов, Ф.Г. Бакіров, С.А. Фєдюнін [25] порівнюючи способи

обробітку ґрунту встановили, що при вирощуванні твердої пшениці після озимих саму високу врожайність (17,2 ц/га) забезпечила оранка на 20-22 см. У варіантах з плоскорізним обробітком на 10-12 см урожай знизився на 0,8-0,9 ц/га, а при прямій сівбі становив лише 12,9 ц/га. Без обробітку ефективний лише при вирощуванні м’якої ярої пшениці після твердої. Врожайність тут становила на рівні плоскорізного обробітку (16,8-16,9 ц/га), а при оранці була меншою на 1,2 ц/га. Схожі результати при вирощуванні ярої пшениці отримав Т.М. Блісов [26].

При вивченні оранки на 20-22 см, дискування на 5-6 см та нульового обробітку на дерново-підзолистому ґрунті урожайність ярого ячменю в середньому за 16 років в зернотрав’яній сівозміні становила 29,5, 29,9 і 25,9 ц/га, а в плодозмінній – 31,0, 30,8 і 31,1 ц/га відповідно по способам обробітку ґрунту [27].

За даними В.А. Гулідової [28] краща густота стояння рослин ярого ячменю, посіяного після цукрових буряків (від 378 до 392 шт./м2 ) відмічена на варіанті дискового лущення ґрунту. Гірше ячмінь кущився після оранки, що зменшило густоту продуктивного стеблостою до збору врожаю на 39-50 шт./м2. Маса 1000 зерен по способам обробітку різнилася незначно. Така тенденція прослідковується в дослідах В.В. Баранової та В.А. Малаєва [29] стосовно посівів озимого жита і ярої пшениці.

В дослідженнях Ю.І Накльоки [30] польова схожість висіяного насіння ярого ячменю була практично однаковою в усіх варіантах обробітку і коливалась в межах досліду від 83 до 85 %. Повна густота сходів також не залежала від способів та глибин основного обробітку ґрунту, проте кінцева густота рослин в середньому на 7,7 шт./м2 була більшою на фоні безполицевого обробітку ґрунту, де й збереженість рослин також залишалась дещо (на 1%) вищою. На фоні плоскорізного розпушування загальна кількість стебел була більшою на 57 шт./м2, а продуктивних – на 23 шт./м2. Зменшення глибини обробітку ґрунту супроводжувалося збільшенням кількості продуктивних стебел на фоні обох досліджуваних способів, а на кількість та масу зерен в колосі способи та глибини обробітку ґрунту впливали в меншій мірі.

На основі короткого огляду наукової літератури можна зробити висновок, що незважаючи на досить значну кількість накопиченого науковцями матеріалу, єдиної точки зору про вплив того чи іншого варіанту зяблевого обробітку на збереження й поліпшення родючості ґрунтів та підвищення продуктивності рослин ячменю ярого на даний час не має. Це, насамперед, пов’язано з різними ґрунтово-кліматичними умовами вирощування його. Тому питання актуальності проведення таких досліджень залишається очевидним, що пов’язано не тільки із забезпеченням кращих умов росту і розвитку досліджуваних культур в сівозміні, але й зменшення затрат на проведення основного обробітку ґрунту.

РОЗДІЛ 2

ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Ботанічна і біологічна характеристика ячменю ярого

Ячмінь (Hordeum L.) – однорічна рослина. Суцвіття – колос. Стрижень колоса складається з члеників, на виступах яких розміщуються одноквіткові колоски (на кожному по три колоски). У деяких форм ячменю (фуражного) остюки перетворюються на трилопатевий придаток. Трапляються й безості форми ячменю. Квіткові луски плівчастих ячменів зростаються із зерном.

Поширені два підвиди ярого ячменю: вульгаре (Ногdeum vиlgаге) — шестирядний і дистіхум (Н. dіstichum) — дворядний, у якого лише середні колоски у трійках плодючі. З шестирядних ячменів найбільш поширений різновид палідум, у якого зерно плівчасте, колоскові луски вузькі, колос солом'яно-жовтий, зниженої щільності, ості довгі, зазублені. Серед підвидів дистіхум в культурі найбільш поширений різновид нутанс (vаг. пutаns), який мало відрізняється від різновиду палідум за зовнішнім виглядом зерна та іншими характеристиками (зерно плівчасте, колоскові луски вузькі, колос солом'яно-жовтий зниженої щільності, ості довгі, зазублені).

Ярий ячмінь невибагливий до тепла. Насіння його починає проростати при температурі 1 — 2 °С, а сходи й молоді рослини легко витримують заморозки до 3 - 4 °С, а інколи до мінус 7-9 °С. При такому зниженні температури листя може загинути, але вузол кущення зберігається і після підвищення температури рослини відростають і продовжують вегетацію. У період вегетації сприятливою для росту й розвитку рослин є температура 18 °С. Разом з тим ячмінь характеризується значною стійкістю проти високих температур, легко витримуючи підвищення їх до 38 - 40 °С. За такої температури продихи в листках та інших органах ячменю паралізуються лише через добу-півтори (25 - 35 год.), тоді як у ярої пшениці — вже через 10-17 год. настає їх параліч, а у вівса — навіть через 5 год. Тому посіви ярого ячменю і поширені далеко на південь.

Серед хлібів першої групи ячмінь є найбільш посухостійким. Його транспіраційний коефіцієнт становить близько 403 з коливанням від 300 до 450, що також має велике значення для поширення його на півдні.

Для проростання насіння ячменю потрібно 45 - 50 % води від його сухої маси, що значно менше, ніж для насіння пшениці й вівса. Проте слід враховувати, що в ячменю на початку вегетації недостатньо розвивається коренева система і рослини погано витримують весняну посуху, тому не можна затримуватись із сівбою, бо це може зумовити недружне проростання зерна і зріджені сходи. У зв'язку з цим ячмінь треба сіяти в перші дні весняних польових робіт достатньо вологий ґрунт. Дуже чутливий ячмінь до надмірної вологості ґрунту і різко знижує свою врожайність на заболочених ґрунтах, недостатньо пухких, з близьким заляганням ґрунтових вод.

Погано росте ячмінь також на легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надто кислої реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) зовсім не дає сходів. Тому меліорація таких ґрунтів є обов'язковим заходом для вирощування високих урожаїв ячменю. З урожаєм 1 ц зерна ячменю з ґрунту виноситься менше основних елементів живлення, ніж при вирощуванні озимої пшениці, жита й тритикале: азоту — 2,5 кг, фосфору — 1,1, калію — 1,8 кг. Проте через недостатньо розвинену кореневу систему для нього потрібні ґрунти родючі, добре забезпечені поживними речовинами в легкодоступній для рослин формі.

Ярий ячмінь, як і озимі зернові культури, добре кущиться, утворюючи 3-5 стебел на одній рослині. Цю його властивість використовують у насінництві при розмноженні високодефіцитних сортів.

Ячмінь — типова самозапильна рослина. Цвіте й запилюється він, як правило, ще до викидання колоса, хоча, наприклад, голозерні й рихлоколосі плівчасті ячмені схильні до відкритого цвітіння.

За характером розвитку ярий ячмінь належить до рослин довгого світлового дня. Серед інших зернових ярих культур він є найбільш скоростиглою культурою, деякі сорти його дозрівають за 75 днів. Завдяки короткому вегетаційному періоду його успішно вирощують у північних районах СНД (у Заполяр'ї він практично є основною продовольчою культурою). На півдні, південному заході, де світловий день коротший, вегетаційний період ячменю триває 105 — 115 днів [31].

2.2 Особливості сорту Соборний

Сорт створений методом індивідуального добору з гібридної популяції F4 (HocKey x Романтик).

Автори сорту: І.А. Шубейко, Н.П. Шубейко, Н.В. Василенко, А.М. Мелетьєв.

Заявник Миронівський інститут пшениці ім. В.М.Ремесла. Різновидність нутанс. Форма куща прямостояча. Колос дворядний, слабо звужується до верхівки, довжиною 6-9 см, солом'яно-жовтий, середньої щільності (на 4 см колосового стрижня 11-13 члеників), слабо поникає. Остистий, остюки зазублені, пружні, перевищують довжину колоса у 1,5 рази.

Стебло середньої висоти - 88 см, світло-жовте. Листки зелені, широкі. Колоскова луска - мала, вузька, нервація відсутня. Квіткова луска ніжна, зморшкувата. Перехід квіткової луски в остюк поступовий. Щетинка біля основи зернівки довговолосиста. Зернівка велика, еліптичної форми. Маса 1000 насінин 48г.

Середньостиглий, вегетаційний період 87-93 дні. Стійкий до вилягання. Посухостійкість висока.

Сорт інтенсивного типу. За даними заявника рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4,5-5,0 млн./га насінин. Строк сівби ранній - перші дні початку польових робіт.

На державних сортовипробувальних станціях отримали середній врожай 44,9 ц/га, що на 6,6 відсотка більше стандартів.

Сорт пивоварного призначення. Вміст білка 10,2%, екстрактивних речовин - 82, плівчастість 8-9 та крохмалю 62 відсотки.

Стійкий до ураження борошнистою росою, жовтою іржею, смугастим гельмінтоспоріозом.

Рекомендований для вирощуванні в зонах Степу та Полісся. Як сорт інтенсивного типу вимагає високої сортової агротехніки. Застосовувати технологію вирощування пивоварних ячменів [32].

РОЗДІЛ 3

УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальна частина роботи виконувалася на дослідному полі Уманського державного аграрного університету, розташованому в Маньківському природно-сільськогосподарському регіоні Середньо-Дніпровсько-Бузькому окрузі Лісостепової Правобережної провінції України.

Територія дослідного поля представляє собою вирівняне підвищене плато водорозділу рік з пологими схилами (2-3 °) південно-східної і північно-західної експозиції. Підземні води залягають на глибині 22-24 м, тому польові культури переважно використовують вологу, що нагромаджується в ґрунті із атмосферних опадів. За кількістю опадів район характеризується періодичними посухами (2-3 роки, а в окремі періоди і 3-5 років за десятиріччя посушливі) і відноситься до підзони нестійкого зволоження.

3.1 Ґрунтові умови

Ґрунтовий покрив дослідного поля - чорнозем опідзолений важкосуглинковий на лесі, характеризується відносною однорідністю гранулометричного і хімічного складу за профілем, вилугованістю його від легкорозчинних солей, ілювіальним характером розподілу карбонатів, 1 значним нагромадженням елементів живлення у гумусовому горизонті.

Ці ґрунти відзначаються оптимальною структурою з кількістю агрегатів > 10 мм 21-25 %, розміром 10-0,25 мм - 73-76 % і < 0,25 мм - 2-3 %, і значною кількістю водостійких агрегатів, що сприяє високому водо - і повітря проникненню, доброму прогріванню, рівномірному поглинанню вологи і хорошій віддачі її рослинам [33].

Основні фізичні та гідрологічні властивості ґрунту дослідного поля представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Фізичні і гідрологічні властивості ґрунту

Шар ґрунту, см	Питома маса ґрунту, г/см3	Рівноважна щільність ґрунту, г/см3	Вологість стійкого в'янення рослин, %	Польова вологоємкість, %
0-20	2,63	1,24	10,6	30,1
20-40	2,70	1,27	10,6	26,8
40-60	2,57	1,24	12,5	25,8
60-80	2,63	1,23	12,4	25,3
80-100	2,66	1,24	12,5	25,2
100-120	2,67	1,27	12,4	24,8
120-140	2,69	1,26	12,7	25,1
140-160	2,72	1,27	13,1	25,3

Дані табл. 3.1 показують, що з поглибленням щільність ґрунту майже не змінюється, а вологість стійкого в'янення з глибиною дещо збільшується.

Чорнозем опідзолений дослідного поля характеризується пониженим вмістом гумусу, низькою забезпеченістю азотом, підвищеним фосфору та калію, а також високим ступенем насичення основами і слабо кислою реакцією ґрунтового розчину.

Отже, властивості ґрунту дослідного поля відповідають ґрунтово - кліматичним умовам регіону, в межах якого можуть бути розповсюджені отримані в дослідженнях результати та є сприятливими для вирощування ярого ячменю.

3.2 Метеорологічні умови в роки проведення досліджень

Клімат території Черкаської області помірно-континентальний і за основними елементами погоди характерний для підзони нестійкого зволоження. За даними метеостанції Умань, в районі якої розташоване дослідне поле, середня температура січня - мінус 5,9°С, липня - плюс 20,0°С. Середньорічна температура повітря становить близько плюс 7,6°С. В окремі роки спостерігається значне відхилення температур від середніх багаторічних.

Опадів за вегетаційний період випадає в середньому 291,5 мм, але їх розподіл у часі нерівномірний. Гідротермічний коефіцієнт рівний 1,18, але він значно коливається по роках і періодах вегетації рослин.

Загалом вегетаційний період триває 205 днів, а період активної вегетації (температура вище 10°С)- 160-165 днів.

Літо характеризується високими температурами – середня температура цього періоду становить 19 С з коливаннями в окремі роки від 17 до 22 С. Теплий і вологий період літнього сезону сприяє нормальній вегетації всіх районованих сільськогосподарських культур. Переважаючі літом вологі західні вітри приносять значну кількість опадів. Але в окремі роки спостерігається літня посуха, обумовлена тривалим і значним дефіцитом опадів з підвищеною трою повітря, внаслідок чого втрачається значна кількість вологи ґрунту.

Осінь найчастіше тепла,сонячна, іноді тривала. Перехід середньодобової температури нижче 10 С спостерігається лише в середині жовтня, коли погода стає хмарною і дощовою та відмічаються перші приморозки. Для пізньої осені характерна мінлива температура з періодичним випаданням дощу чи снігу, які сприяють поповненню ґрунтової вологи.

Зима переважно тепла, з частими відлигами і хмарною погодою. Середня температура повітря в найхолодніші місяці - мінус 6 С. Ґрунт часто розмерзається, що сприяє кращому використанню зимових опадів. Такі перепади температур супроводжуються утворенням ґрунтової кірки. В цілому кліматичні умови регіону сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірного поясу, в тому числі і ярого ячменю.

В 2007році погодні умови значною мірою відрізнялись від багаторічних значень (табл. 3.2). і був несприятливим для вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і ячменю ярого. Зокрема, річна кількість опадів склала лише 399 мм, при цьому за період вегетації ярого ячменю випало лише 92,9 мм, що менше норми на 223 мм, або у 3,4 рази. У найбільш критичні періоди (квітень-травень) випало лише 16,9 мм. Посушливими також були червень і липень.

Також цей рік характеризувався підвищеними температурами повітря та низькою відносною вологістю повітря, тобто рослини відчували не лише ґрунтову , а і атмосферну посуху, що в кінцевому результаті призвело до значного зниження врожайності досліджуваної культури.

Таким чином, аналізуючи погодні умови в рік проведення досліджень слід зазначити, що вони були несприятливими для вирощування ячменю ярого.

3.3 Схема досліду

Дослідження по вивченню способів основного обробітку ґрунту під ярий ячмінь проводилися в п'ятипільній сівозміні. Чергування культур в сівозміні було таким:

Горох

Озима пшениця

Цукрові буряки

Ярий ячмінь

Кукурудза

Таблиця 3.2

Основні елементи погоди в роки проведення досліджень

(за даними метеостанції Умань)

Сільськогосподарський рік	Всього за с.-г. рік	Місяць
Сільськогосподарський рік	Всього за с.-г. рік	9	10	11	12	1	2	3	4	5	6	7	8
Сума опадів, мм
Середньобагаторічна	633	43,0	33,0	43,0	48,0	47,0	44,0	39,0	48,0	55,0	87,0	87,0	59,0
2006-2007	399	46,0	44,8	23,2	10,7	36,8	36,1	12,8	10,0	6,5	35,3	28,3	109
Середня температура повітря, 0С
Середньобагаторічна	7,4	13,6	7,6	2,1	–2,4	–5,7	–4,2	0,4	8,5	14,6	17,6	19,0	18,2
2006-2007	10,6	15,1	9,3	3,6	2,1	2,0	–2,9	5,5	8,5	18,4	20,9	23,0	21,4
Відносна вологість повітря, %
Середньобагаторічна	76	73	80	87	88	86	85	82	68	64	66	67	68
2006-2007	76	69	78	87	88	81	85	82	68	63	72	64	69

Схема досліду включала такі варіанти:

1. Оранка на 20-22 см (контроль).

Поверхневий обробіток на 6-8 см.

3. Без обробітку.

Розміщення варіантів у досліді рендомізоване, повторність трикратна (рис. 3.1).

І			ІІ			ІІІ
3	2	1	1	3	2	1	2	3

Рис. 3.1. Розміщення варіантів у досліді

Посівна площа ділянки становила 576 м2, облікова 400 м2, (рис. 3.2).

20 м 24м

20 м

24м

Рис. 3.2. Дослідна ділянка

3.4 Агротехніка вирощування ячменю ярого у досліді

Ячмінь ярий у досліді вирощувався після цукрових буряків за загально прийнятою технологією, за винятком варіантів обробітку.

Для основного обробітку ґрунту використовували плуг ПЛН-4-35 і протиерозійний культиватор КПЕ-3,8. На варіантах досліду з нульовим обробітком основний обробіток ґрунту не проводили. Сівбу проводили стерневою сівалкою СЗС- 2,1.

Навесні проводили вирівнювання ґрунту важкими боронами на ділянках призначених для вирощування всіх культур сівозміни, окрім варіантів з нульовим обробітком.

Висівали ярий ячмінь сорту Соборний з нормою висіву 4,0 млн. зерен на 1 гектар. Глибина заробки насіння 5-6 см. Посіви ярого ячменю для знищення двосім'ядольних бур'янів обробляли гербіцидом Дуал Голд та Діаленом супер у фазу кущення культури.

3.5 Методика проведення досліджень

Дослідження за впливом способів основного обробітку ґрунту на агрофізичні показники чорнозему опідзоленого проводили в такі строки і за такими методиками :

вологість ґрунту - на час сівби та збирання врожаю ячменю термостатно- ваговим методом в шарі ґрунту 0-160 см [34];

щільність ґрунту - на початку і в середині вегетації культури за методом Н.А. Качинського з використанням ріжучих кілець в 0-30 см шарі ґрунту;

- структуру ґрунту – методом сухого просіювання на початку і в середині вегетації культури в шарі 0-30 см через 10 см;

- схожість насіння ярого ячменю – шляхом підрахунку кількості схожих насінин по відношенню до кількості висіяного насіння на 1 м2;

- облік густоти посівів – на початку та в кінці вегетації ярого ячменю шляхом підрахунку рослин на 1 м2.

Забур'яненість посівів визначали кількісно-ваговим методом на початку і в кінці вегетації культури в 5 кратній повторності на ділянці.

Урожайність ячменю ярого визначали прямим комбайнуванням комбайном «Shampoo».

Для визначення достовірності отримані результати піддавалися статистичній обробці дисперсійним методом [34].

Економічна ефективність вирощування ячменю визначалась за даними технологічної карти.

РОЗДІЛ 4

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1 Водний режим залежно від способів основного обробітку грунту

Одним із визначаючих факторів росту і розвитку рослин є водний режим ґрунту. Особливе значення він має в зоні недостатнього зволоження, де в окремі роки вологозабезпеченість посівів вирішує не тільки величину урожаю, але й можливість сівби й вирощування сільськогосподарської культури. Водний режим ґрунту в певній мірі можна регулювати раціональним його обробітком. В більшості випадків водний режим ґрунту при оранці і мілких обробітках був близьким, а в засушливі роки перевага була за мілким обробітком [35].

В нашому досліді ми вивчали вплив способів основного обробітку ґрунту на накопичення та збереження вологи під ячменем ярим у 0-160 см шарі.

Як проходило вологонакопичення та вологовитрачання на посівах ярого ячменю показано в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Запаси доступної вологи на посівах ярого ячменю

на фоні різних способів основного обробітку ґрунту, мм

Варіант досліду	На початку вегетації			В кінці вегетації
	Шар ґрунту, см			Шар ґрунту, см
	0-30	0-100	0-160	0-30	0-100	0-160
Оранка на 20-22 см (контроль).	40,4	144,6	191,8	6,8	44,8	92,4
Поверхневий обробіток на 6-8 см	43,8	145,9	197,1	7,6	45,9	103,7
Без обробітку	48,8	150,2	201,7	8,3	47,3	106,4

На початок вегетації ярого ячменю в шарі ґрунту 0-30 см найбільша кількість доступної вологи була після нульового обробітку – 48,8 мм (табл. 4.1), що більше на 5 та 8,4 мм, ніж після поверхневого обробітку та оранки. Можливо причиною цього було наявність більшої кількості капілярних пор при нульовому обробітку.

Дещо більша кількість доступної вологи в шарі ґрунту 0-100 та 0-160 см також була при нульовому обробітку. Різниця в цих шарах ґрунту порівняно з поверхневим обробітком становила відповідно 4,3 та 4,6 мм, порівняно з оранкою – 5,6 та 9,9 мм.

До кінця вегетації ярого ячменю відбулося відчутне зниження доступної вологи в усіх варіантах досліду. Це пояснюється не стільки використанням її культурними рослинами, а в першу чергу високими температури повітря та практично повною відсутністю опадів у даний час. Так, вміст доступної вологи в орному шарі ґрунту був найнижчим на варіанті з оранкою на глибину 20-22 см і становив 6,8 мм, дещо вищим був вміст доступної вологи на варіанті з поверхневим обробітком та без нього. В цей період визначення спостерігалася перевага цих варіантів, як в шарі 0 – 30 см, так і в шарах ґрунту 0 – 100 та 0–160 см.

Слід зазначити, що гостра нестача вологи, що спостерігалась майже протягом всієї вегетації призвела до значного зниження врожаю ярого ячменю, формуванню зерна низької якості.

В цілому можна зробити висновок, що під час вегетації ярого ячменю волога краще зберігалася на фонах ґрунтозахисних обробітків – нульового та поверхневого.

4.2 Щільність ґрунту

Однією з умов одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур є оптимальна щільність ґрунту. На даний час встановлені оптимальні параметри щільності орного шару. Так, згідно даних І.Б. Ревута [36], щільність повинна становити 1,1-1,3 г/см3, проте вона може дещо змінюватися залежно від типу ґрунту та культури.

Як уже відмічалось, серед дослідників немає єдиної точки зору про залежність щільності ґрунту від інтенсивності механічного обробітку. Тому на ґрунтах в яких рівноважна щільність виходить за межі оптимальних параметрів для вирощування сільськогосподарських культур саме основний обробіток ґрунту повинен сприяти оптимізації цього показника протягом їх вегетації.

Показники щільності на посівах ярого ячменю можна побачити в табл. 4.2. З даних цієї таблиці видно, що на початку вегетації ярого ячменю при заміні полицевої оранки поверхневим обробітком щільність верхнього 10-сантиметрового шару ґрунту була вищою на 0,03 г/см3, а при відмові від обробітку взагалі – на 0,09 г/см3. Така ж тенденція спостерігається і в нижніх горизонтах орного шару. Слід відмітити, що при полицевій оранці з глибшими горизонтами щільність підвищувалася, а за обробітків без обертання скиби найвищим цей показник був у шарі ґрунту 10-20 см, дещо меншим у 20-30 і найменшим у 0-10 см.

Таблиця 4.2.

Щільність ґрунту під посівами ярого ячменю

після різних способів основного обробітку ґрунту, г/см3

Варіант досліду	Шар ґрунту, см
Варіант досліду	0-10	10-20	20-30	0-30
Початок вегетації
Оранка на 20-22 см (контроль).	1,12	1,23	1,23	1,19
Поверхневий обробіток на 6-8 см	1,15	1,26	1,25	1,22
Без обробітку	1,21	1,27	1,26	1,25
Середина вегетації
Оранка на 20-22 см (контроль).	1,24	1,31	1,29	1,28
Поверхневий обробіток на 6-8 см	1,21	1,29	1,27	1,26
Без обробітку	1,22	1,30	1,29	1,27

В 30-сантиметровому шарі ґрунту найменшим показник щільності був після застосування полицевої оранки – 1,23 г/см3, що менше на 0,02 та 0,03 г/см3 порівняно з поверхневим та нульовим обробітком.

На середину вегетації ярого ячменю щільність ґрунту підвищувалася по всіх шарах орного горизонту порівняно з початковим періодом визначення. Найвищою щільність була на фоні полицевої оранки 1,24 г/см, як окремо по шарах, так і в 30-сантиметровому шарі внаслідок більшого “спікання ґрунту”, особливо в середній частині орного горизонту.

Щільність шару 0–10 см найнижчою була на фоні поверхневого обробітку – 1,21 г/см3, що менше на 0,03 та 0,01 г/см3 порівняно з оранкою та нульовим обробітком. Показники щільності у 0–30 шарі ґрунту були майже однаковими.

Загалом, показник щільності 30-сантиметрового шару ґрунту не виходив за межі оптимальних значень по жодному зі способів обробітку.

4.3 Забур’яненість посівів

Значна, а дуже часто вирішальна роль в боротьбі з бур’янами належить обробітку ґрунту, при якому знищуються рослини бур’янів, виснажуються їх вегетативні органи розмноження, ґрунт очищається від насіння бур’янів.

В боротьбі з засміченістю ґрунту насінням бур’янів обробіток виконує подвійну роль: або створюються умови для їх проростання в зручний для цього час, щоб знищити їх сходи, або заробляють насіння глибше, де воно з часом гине. Ефективність обробітку ґрунту в боротьбі з бур’янами в значній мірі залежить від глибини, способів і строків його виконання.

Забур’яненість посівів є одним із факторів, що знижують продуктивність рослин. Втрати врожаю культурними рослинами при середній і сильній забур’яненості полів досягають 30% і більше [37].

При проведенні досліджень в ланці сівозміни В.Б.Павловський та Т.В.Павловська [38] встановили, що найменша кількість бур’янів відмічається на варіантах з різноглибинною оранкою, а найбільша – з поверхневим обробітком дисковою бороною. Відмічено також, що при безполицевому обробітку підвищувалася кількість ярих односім’ядольних бур’янів, таких як плоскуха, мишій, а при поверхневому обробітку дисковою бороною почали прогресувати коренепаросткові.

Забур’яненість посівів ярого ячменю, яка була на початок і кінець вегетації можна бачити в табл. 4.3.

Таблиця 4.3.

Забур’яненість посівів ярого ячменю

після різних способів основного обробітку ґрунту

Варіант досліду		Кількість бур’янів, шт./м2					Маса бур’янів, г/м2
		всього		мало- річних		багато- річних	сирих			сухих
Початок вегетації
Оранка на 20-22 см (контроль).	47,4		46,7		0,7			5,0			0,6
Поверхневий обробіток на 6-8 см	59,6		58,1		1,5			6,9			1,3
Без обробітку	67,9		67,0		1,9			7,5			1,4
Кінець вегетації
Оранка на 20-22 см (контроль).		6,1		5,8		0,3	12,5		6,2
Поверхневий обробіток на 6-8 см		10,5		9,6		0,9	17,1		10,3
Без обробітку		11,8		10,7		1,1	21,4		12,5

На початок вегетації ярого ячменю загальна кількість бур’янів найбільшою була після нульового обробітку – 67,9 шт./м2 (табл. 4.3), в той час як на варіанті з поверхневим обробітком в 1,1 рази менше, а на варіанті з оранкою в 1,9 рази менше. Кількість багаторічних бур’янів також залежала від способу обробітку. Із зменшенням інтенсивності обробітку кількість їх збільшувалася. Маса бур’янів найбільшою була на варіанті з нульовим обробітком і становила 7,5 г/мІ, що в 1,1 рази більше порівняно з поверхневим та в 2 рази порівняно з оранкою.

Наявність більшої кількості бур’янів після застосування нульового обробітку можна пояснити тим, що бур’яни не зрізуються під час обробітку. А на фоні глибокої полицевої оранки маса насіння рівномірно розподіляється по всій глибині обробітку і тим самим зменшується їх кількість в шарі 0-10 см, з якого воно може прорости.

Вплив способів обробітку на кількість багаторічних бур’янів мав пряму залежність. Так, кількість їх і маса були меншими після полицевої оранки. Зменшення глибини обробітку призводить до незначного зростання забур’яненості посівів малорічними бур’янами та майже дворазового зростання багаторічними бур’янами, що безумовно є значним недоліком зазначених обробітків.

На кінець вегетації кількість бур’янів зменшилась на всіх варіантах досліду. Маса сирих та сухих бур’янів на кінець вегетації збільшилась і була найбільшою після нульового обробітку, дещо меншою після поверхневого,а найменшою після традиційного обробітку.

Загалом забур’яненість посівів ярого ячменю протягом вегетації була не дуже високою, лише на кінець вегетації їх маса зросла, але істотного впливу на формування врожаю не здійснила.

4.4 Формування врожаю і продуктивність ярого ячменю залежно від способу основного обробітку ґрунту

Схожість насіння та густота стояння рослин

Згідно літературних даних польова схожість насіння сильно коливається, що обумовлюється багатьма факторами. Це насамперед погодні умови, якість насіннєвого матеріалу, глибина та рівномірність заробки насіння в ґрунт, належний контакт насінини з ґрунтом тощо. Якщо на погодні умови людина не може вплинути, то на деякі з цих факторів можна вплинути способом та глибиною основного обробітку ґрунту оскільки він впливає на агрофізичний стан ґрунту.

Так, аналіз схожості насіння ярого ячменю (табл.4.4) показав, що на фоні нульового обробітку вона була найвищою і становила 85,6 %, що на 0,5 та 2,9 % відповідно більше порівняно з поверхневим обробітком та оранкою.

Таблиця 4.4

Польова схожість насіння та густота рослин ярого

ячменю залежно від способів основного обробітку ґрунту

Варіант досліду	Польова схожість насіння, %	Густота рослин, шт./мІ
Варіант досліду	Польова схожість насіння, %	повні сходи	перед збиранням
Оранка на 20-22 см (контроль).	82,7	331	278
Поверхневий обробіток на 6-8 см	85,1	351	294
Без обробітку	85,6	358	280

На нашу думку підвищення схожості насіння при зменшенні глибини обробітку зумовлювалось підвищенням щільності та зволоженістю у верхньому шарі ґрунту, в результаті чого поліпшувався контакт насінини з ґрунтом, покращувався розподіл насіння за глибиною, тобто насінина розміщувалась на ущільненому насіннєвому ложі.

На початку вегетації густота рослин ярого ячменю залежала від польової схожості насіння і була найбільшою на фоні нульового обробітку ґрунту. Перед збиранням кількість рослин була найбільшою після поверхневого обробітку і становила 294 шт./м2, на фоні нульового обробітку 280 шт./м2, а після оранки вона становила лише 278 шт./мІ.

4.4.2 Урожайність ярого ячменю та елементи структури врожаю

Деякі зміни водного режиму, а також зміни в кількості бур’янів, які відбуваються при заміні одного способу основного обробітку ґрунту іншим не можуть не вплинути також і на формування врожаю рослин.

Як свідчать результати наших досліджень (табл. 4.5), вплив способу основного обробітку на врожайність ярого ячменю мав свою особливість. Найбільша кількість продуктивних стебел формувалася після поверхневого обробітку – 240 шт./м2, що на 13 і 7 шт./м2 більше, ніж після оранки та нульового обробітку. Кількість зерен і маса зерен з колоса також були більшими після поверхневого способу обробітку. Що стосується маси 1000 зерен то найбільша їх маса була при оранці 47,2 г.

В рік досліджень (табл. 4.5) врожайність зерна ярого ячменю була досить низькою в залежності від варіанту досліду коливалась в межах 6,40 – 8,17 ц/га.

Найвищою врожайність була після поверхневого обробітку і становила 8,17 ц/га, що на 1,77 ц/га більше ніж на контролі (оранка на 20-22 см) та на 0,7 ц/га більше ніж при нульовому обробітку.

Заміна зяблевої оранки на поверхневий обробіток та без обробітку супроводжувалась істотним підвищенням врожайності зерна ячменю ярого відповідно на 1,77 і 1,07 ц/га, що більше за НІР0,95=0,91 (додаток А).

Таблиця 4.5

Елементи структури врожаю та урожайність ярого

ячменю залежно від способів основного обробітку ґрунту

Варіант досліду	Кількість стебел, шт./м2		Кількість зерен в колосі, шт.	Маса зерен з колоса, г	Маса 1000 зерен, г	Урожайність, ц/га
Варіант досліду	всього	продуктивних	Кількість зерен в колосі, шт.	Маса зерен з колоса, г	Маса 1000 зерен, г	Урожайність, ц/га
Оранка на 20-22 см (контроль).	311	227	5,93	0,28	47,2	6,40
Поверхневий обробіток на 6-8 см	320	241	7,25	0,34	46,9	8,17
Без обробітку	314	233	6,84	0,32	46,8	7,47
НІР0,95	-	-	-	-	-	0,91

На наш погляд це зумовлено вищими запасами води в ґрунті на цих варіантах і відповідно збільшенням польової схожості, густоти рослин та продуктивного стеблостою.

Отже за гостро засушливих умов періоду вегетації ярого ячменю 2007 року перевагу мали варіанти з поверхневим обробітком та без обробітку ґрунту.

РОЗДІЛ 5

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СПОСОБІВ

ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ПІД ЯЧМІНЬ ЯРИЙ

Мінімалізація обробітку ґрунту є одним із шляхів зменшення витрат на виробництво сільськогосподарської продукції, яка включає в себе зменшення глибини основного обробітку ґрунту та впровадження замість полицевого інших способів основного обробітку. За результатами публікацій багатьох авторів застосування цих способів основного обробітку значно скорочує енергетичні, трудові та матеріально-грошові витрати на виробництво сільськогосподарської продукції. Як свідчить дослідження В.А. Гулідової [39] запровадження поверхневого і плоскорізного обробітку ґрунту зменшує витрати пального на 15–20%, а продуктивність праці при цьому підвищується 30–32%. В дослідженнях А.Т. Калініна і А.В.Хрулєва [40] та А.Т. Калініна [41] запровадження плоскорізного обробітку під цукрові буряки в порівнянні з традиційною глибокою оранкою підвищує продуктивність праці на 68%, а також скорочує час на проведення основного обробітку ґрунту.

В наших дослідах проведений економічний розрахунок різних способів обробітку ґрунту під ячмінь ярий.

До числа економічних показників були взяті:

– урожайність озимої пшениці при різних способах обробітку ґрунту;

– матеріально-технічні затрати на обробіток 1 га;

– собівартість 1ц продукції;

– вартість валової продукції з 1 га;

– рівень рентабельності;

– умовно чистий прибуток з 1га.

Всі розрахунки проведені на основі даних технологічної карти в цінах 2007 року. Дані розрахунків наведено в таблиці 5.1.

Розрахунки показали, що економічні показники вирощування ячменю різнилися, в основному, за рахунок прямих затрат на проведення обробітку ґрунту, а також на транспортування та доробку продукції відповідно величини одержаної прибавки врожаю.

Таблиця 5.1.

Економічна ефективність вирощування ячменю

залежно способу основного обробітку ґрунту

Показник	Оранка на 20-22 см (контроль)	Поверхневий обробіток на 6-8 см	Без обробітку
Урожайність, ц/га	6,40	8,17	7,47
в т.ч. прибавка врожаю: ц/га	-	1,77	1,07
Матеріально-грошові затрати на 1 га, грн.:	998	829	736
в т.ч. додаткові	-	-169	-262
Собівартість 1ц, грн.	156	102	99
Ціна реалізації 1ц, грн.	90	90	90
Вартість вал. продукції з 1га, грн.	576	735	672
Чистий прибуток, грн..	-422	-94	-64
Рівень рентабельності, %	-42,3	-11,3	-8,7

Так, заміна полицевої оранки поверхневим обробітком та без обробітку супроводжувалось зменшенням матеріально-грошових витрат відповідно на 169 і 262 грн./га при неадекватній зміні вартості одержаної продукції. За оранки обробітку матеріально-грошові затрати були найбільшими. В результаті заміни оранки на поверхневий обробіток ми отримали зниження витрат на виробництво продукції на 17%, а при застосуванні нульового обробітку зниження матеріально-грошових витрат становило 26%.

Однак із-за дуже малої урожайності ячменю ярого всі інші показники негативні. Собівартість вирощеного зерна дуже висока, так як затрати на вирощування даної культури були понесені в повному обсязі. Внаслідок низької врожайності у 2007 році вирощування ячменю ярого за всіх досліджуваних варіантів основного обробітку ґрунту було збитковим від 64 до 422 грн./га. Від’ємними отримали і показники рентабельності.

Для більш об’єктивної і повної оцінки ефективності вирощування ячменю ярого після цукрових буряків за мінімалізації зяблевого обробітку ґрунту в сівозміні дослідження необхідно продовжити.

РОЗДІЛ 6

Організація умов і заходів з охорони праці при виконанні робіт на сівБі і збиранні ярого ячменю

На сучасному етапі розвитку сільського господарства, коли широко застосовуються нові технології вирощування сільськогосподарських культур, велика увага приділяється створенню таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а саме організм не знав би шкідливої дії різних шкідливих виробничих факторів.

Підвищені вимоги щодо організації безпеки та охорони праці на сільськогосподарському виробництві зумовлені високою забезпеченістю сільського господарства технікою. Сільськогосподарська техніка за параметрами безпеки повинна відповідати ГОСТу 12.2.019 – 86, ГОСТу 12.2.111 – 85, ГОСТу 12.2.062 – 81, ОСТу 46.0.141 – 83.

При виконанні ґрунтообробних робіт головними умовами безпеки є висока професійна майстерність працівників на агрегатах, а також технічна справність машин і укомплектованість їх відповідно до вимог заводської конструкції.

Технологічна безпека праці при виконанні посівних робіт в значній мірі залежать від технічного стану машин, правильного регулювання сівалок, трактора. Через це перед початком посівних робіт на посівних агрегатах із зерно туковими – сівалками СЗ-3,6А, СЗ-3,6 потрібно проконтролювати стан механізму передач, висівних апаратів, сошників, насіннєпроводів, загортачів, механізму підйому сошників та ін. Причіпні сівалки на ящиках для насіння повинні мати поручні. Кришки ящиків для насіння зернових сівалок повинні щільно закриватися, вільно відкриватися і обов’язково фіксуватися у відкритому положенні. Під час роботи кришки не повинні відкриватися від вібрації.

Агрегат скомплектований до сівби повинен бути обладнаний двосторонньою сигналізацією. За командою сівача проводився рух агрегату. Роботу сівалки без сівача проводити за тих умов, якщо сівалка обладнана спеціальними і контролюючими пристроями, які передбачені інструкцією заводу - виробника. Під час руху агрегату не виконувати ніяких регулювань, усування несправностей, очищень робочих органів. Розрівняння мінеральних добрив і насіння у ящиках проводити спеціальними дерев’яними лопатками,о чищення сошників – чистиками, а висівні апарати спеціальними дротяними гачками.

Культиватори, причіпні зернові сівалки та інші машини, які обслуговуються причіпником повинні мати підніжну дошку шириною не менше 35 мм із запобіжним бортиком на передній кромці висотою 100 мм. На ящику для насіння повинні бути поручні, перила на висоті 900 мм, опірно-запобіжні спинки на 1/3 середньої частки підніжної дошки висотою 1 м. Ящики і банки для насіння повинні мати зручну конструкцію для завантаження. Від підніжки до верхнього краю ящика чи банки відстань не повинна перевищувати 1 м.

До початку збору врожаю, для запобігання виникненню усіх можливих небезпечних умов, небезпечних дій та небезпечних ситуацій керівники сільськогосподарських підприємств повинні провести такі організаційні заходи:

провести інструктаж з питань охорони праці.

до роботи допустити тільки справні машини , які повністю укомплектовані агрегатами, вузлами, приладами, захисними огородженнями.

зчеплення з трактором сільськогосподарських машин повинно здійснюватися тільки особами, що обслуговують дану машину з використанням підйомних пристроїв і інструмента, що гарантують безпечне виконання даних робіт;

закріпити техніку за працівниками;

організувати ланки технічного обслуговування машин;

на відведених ділянках обладнати місця для відпочинку працівників, майданчики для зберігання техніки і паливно – мастильних матеріалів;

підготовити поля до проведення збиральних робіт;

Безпосередньо перед початком роботи працівники повинні перевірити:

справність та надійність закріплення (карданних, зубчастих, ланцюгових, і пасових передач на інші рухомі деталі), а також наявність захисних огороджень обертових рухомих вузлів та механізмів.

наявність наступних пристосувань: (дерев’яної підставки під домкрат, противідкатної упори, чистиків робочих органів і дерев’яної лопати для проштовхування зерна в бункер.

Всі роботи по перевірці, регулюванню, ремонту вузлів і агрегатів необхідно виконувати тільки при не працюючому двигуні. Перед цим на рульовому колесі необхідно вивісити табличку « Не включати! Працюють люди!» Надівання ланцюгів (пасів) на зірочки (шківи) , а також транспортерних стрічок, з’єднання і роз’єднання гусениці необхідно проводити за допомогою спеціальних пристосувань. величина натягу ланцюгів, пасів і регулювання запобіжних муфт повинні відповідати вимогам заводу виробника, а затяжку пружин запобіжних муфт потрібно робити не повною. При прокручуванні робочих агрегатів комбайна монтажним ломиком за вал барабана слідкують, щоб деталі робочих органів, що обертаються, не торкалися корпусних та нерухомих деталей. Механізми комбайна при прокручуванні за паси, беруться за них таким чином, щоб руки не діставали до шківів при разовому переміщенні [42].

Під час збиральних робіт, швидкість руху машин не повинна перевищувати 3…4 км/год. Коли вологість хлібів більше 20% або вони полеглі необхідно використовувати спеціальну техніку. Обкоси, прокоси, а також розбивку поля на загінки необхідно робити тільки в світлий час доби.

Організаційні заходи сприяють високоякісному проведенню робіт і застереженню травмування механізаторів та осіб, які обслуговують посівні і збиральні агрегати. В практиці сільськогосподарського виробництва допускаються і деякі недоліки в організації безпеки і охорони праці.

З метою усунення недоліків і покращення рівня роботи з охорони праці необхідно :

- ввести талон безпеки для механізаторів ;

- розглянути фактор доплати до зарплати механізаторам, які не допускають порушень з охорони праці;

- скласти раціональний режим часу роботи і відпочинку для всіх працівників, які приймають участь у збиранні врожаю.

ВИСНОВКИ

1. Кращому накопиченню вологи за осінньо-зимовий період сприяла заміна оранки поверхневим обробітком та без обробітку. Ці варіанти також сприяли дещо кращому її збереженню протягом вегетації і як результат на кінець вегетації тут були дещо більші запаси.

2. Щільність 30-сантиметрового шару ґрунту на початку вегетації була дещо вищою після поверхневого та нульового обробітків. В середині вегетації щільність цього шару ґрунту була майже однаковою після різних способів обробітку і становила на посівах ярого ячменю – 1,26-1,28 (дещо нижча після поверхневого обробітку).

3. При заміні оранки поверхневим обробітком та без обробітку спостерігалося незначне зростання забур’яненості посівів малорічними бур’янами та майже до дворазового зростання забур’яненості багаторічними видами, що безумовно є значним недоліком зазначених обробітків.

4. Польова схожість насіння, густота стояння рослин та кількість продуктивних стебел ярого ячменю були найбільшими після поверхневого і нульового обробітків.

5. Заміна зяблевої оранки на поверхневий обробіток та без обробітку супроводжувалась істотним підвищенням врожайності зерна ячменю ярого

6. Вирощування ячменю ярого у 2007 році, за дуже низької його урожайності, виявилося неефективним незалежно від способу основного обробітку ґрунту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Танчик С.П. Основні напрями розвитку землеробства в Україні //Пропозиція. – 2008. – № 10. – С. 50-56.

Пестряков А.М. Оптимизация способов обработки почв в Рязанской области // Земледелие. – 2003. – №6. – с.12-13.

Бомба М.Я. Зміна родючості темно-сірого лісового ґрунту і продуктивність культур сівозміни під дією обробітку, удобрення та гербіцидів//Вісник аграрної науки. – 1996. – №7. – с.11-14.

Накльока Ю.І., Єщенко В.О. Щільність ґрунту залежно від способів та глибини основного обробітку під ячмінь ярий після озимої пшениці //Наукові праці Полтавської ДАА. – Том 4 (23). – Полтава. – 2003. – С. 261-265.

Кильдюшкин В.М., Бугаевский В.К., Романенко А.А. Основная обработка почвы в эрозионноопасных и равнинно-западинных агроландшафтах Северного Кавказа // Достижения науки и техники АПК. – 2004. – №11. – с.25-26.

Рябов Е.И. Теория и технология минимальной обработки почвы// Земледелие. – 1990. – №1. – с.27-31.

Бомба М.Я. Зміна родючості темно-сірого лісового ґрунту і продуктивність культур сівозміни під дією обробітку, удобрення та гербіцидів // Вісник аграрної науки. – 1996. – № 7 – С. 11-14.

Картамышев Н.И., Тарасов А.А. Оптимизация физических свойств почвы // Земледелие. – 1993. – №7. – с.13.

Куликова А.Х., Ерофеев С.Е. Агроекономическая оценка основной обработки почвы под яровые культуры //Земледелие. – 2007 – № 2. – С. 16-17.

Костащук Л.В., Костащук М.В. Вплив обробітку ґрунту на агрофізичні властивості чорнозему вилугуваного // Цукрові буряки. – 2001. – №4. – с.10-11.

Гончарук Г.С., Якименко В.Н. Якісний обробіток ґрунту – передумова високої врожайності// Землеробство. – 1998. – №1. – С. 23-24.

Піковська О.В. Оптимізація агрофізичних властивостей чорнозему звичайного при мінімалізації обробітку ґрунту // Вісник аграрної науки. – 2004. – №2. – с.80-81.

Никульников И.М., Боронтов О.К., Полухин В.Е. Строение пахотного слоя и продуктивность свеклы // Сахарная свекла. – 1999. – №11. – с.12-14.

Вахній С.П., Скалига О.С. Зміна деяких властивостей чорнозему типового та урожайність культур за різних систем обробітку ґрунту в плодозмінній сівозміні центрального Лісостепу України // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Вип. 30. – Біла Церква. – 2004. – С. 26-31.

Кошкин П.Д. Эффективность разных систем основной обработки почвы // Земледелие. – 1997. – №2. – с.21-23.

Калієвський М.В., Єщенко В.О. Акумуляція осінньо-зимових опадів та забезпеченість рослин льону олійного вологою за різних способів та глибин основного обробітку ґрунту / Зб. наук. праць УДАУ. – Умань, 2006. – Вип.. 62. – С. 28-37.

Мартаков Г.М. В сочетании с обработкой почвы // Сахарная свекла. – 1993. – №3. – с.23-25.

Шептухов В.Н., Галкина М.М., Нестерова А.В. // Земледелие. –

1995. – №5. – с.18-20.

Мартинюк І.В., Єщенко В.О., Карнаух О.Б., Каричковський Д.Л. Умови вологозабезпечення рослин при мінімалізації обробітку ґрунту під просапні культури в районах нестійкого зволоження Лісостепової зони // Вісник аграрної науки південного регіону. -2001. – Випуск № 2. – С. 156-159.

Яковлев В.Х. Высокий урожай – без осенней обработки // Земледелие. – 2001. – №5. – с.33.

Громов А.А., Заводчикова Л.Д., Бикмурзин К.Х. Экологический эффект минимализации обработки почвы // Земледелие. – 1991. – №7. – с.36-37.

Холмов В.Г., Юшкевич Л.В., Овчинников П.П., Синицын С.С. Влияние обработки на урожай и качество зерна // Земледелие. – 1988. – №9. – с.44-46.

Балаєв А.Д., Наумовська О.І., Надточій І.П. Продуктивність зерно-бурякової сівозміни Лісостепу при застосуванні ґрунтозахисних технологій // Вісник аграрної науки. – 2004. – № 10. – С.21-24.

Гордиенко В.П., Кравченя И. Урожайность ярового ячменя при различных системах обработки почвы в сочетании с органоминеральными удобрениями в севообороте // Крымский государственный агротехнологи-ческий университет. Студенческий вестник аграрных наук. – 2004. – №6. – с.19-20.

Кислов А.В., Бакиров Ф.Г., Федюнин С.А. Эффективность ресурсосберегающих систем обработки почвы // Земледелие. – 2003. – №5. – с.5-6.

Блисов Т.М. Сравнение нулевой и традиционных обработок // Земледелие. – 1990. – №5. – с.57.

Пупонин А.И., Платонов И.Г., Матюк Н.С., Кирюшин Б.Д. Известкование при минимализации обработки дерново-подзолистых почв // Земледелие. – 1991. – №7. – с.46-49.

Гулидова В.А. Оптимизация обработки почвы под яровой ячмень // Земледелие. – 2001. – №6. – с.18-19.

Баранова В.В., Малаев В.А. Элементы ресурсосберегающей технологии в полевом севообороте // Земледелие. – 2003. – №3. – с.18.

Накльока Ю.І. Основний обробіток ґрунту під ярий ячмінь після пшениці озимої в умовах південного Лісостепу України / Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук: спец. 06.01.01 – загальне землеробство. Дніпропетровськ, 2006. – 18 с.

Зінченко О.І. та ін. Рослинництво: Підручник/ За ред. О.І. Зінченка. – К.: Аграрна освіта, 2003. – 591 с.

Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2004 р. – К.: 2003. – 95 с.

Черноземы СССР (Украина). – М.: Колос, 1981. – 256с.

Основи наукових досліджень в агрономії: Підручник / В.О. Єщенко, П.Г. Копитко, В.П. Опришко, П.В. Костогриз; За ред. В.О. Єщенка. – К.: Дія. – 2005. – 288 с.

Кузнецов А.И., Башкин И.Г. Преимущества за поверхностной обработкой // Земледелие. – 1988. - №7. – с. 45.

Ревут И.Б. / Физика почв.– М.: Колос. 1964.– 298 с.

Попов Ф.А. Обработка почвы под полевые культуры.– К.: Урожай, 1996.– 264с.

Павловський В.Б., Павловська Т.В. Забур’яненість посівів культур зерно-просапної сівозміни в зв’язку з комплексним застосуванням механічного обробітку ґрунту, добрив і гербіцидів // Збірник наук. праць. – Умань: УСГА, 1997. – С. 207-209.

Гулидова В.Л. Оптимизация обработки почвы в севообороте с рапсом // Земледелие.– 1999.– № 5.– с. 28–29.

Калинин А.Т., Хрулев А.В. Отвальная вспашка или плоскорезная обработка //Сахарная свекла. -1999. - № 9. – С.13-15.

41.Калинин А.Т. Плоскорезная обработка может быть основной // Сахарная свекла.–

1999.– № 9.– с. 14–15.

Гандзюк М.П. Основи охорони праці. –К.: Каравела. - 2003.- 240 с.

ВІДЗИВ

на дипломну роботу студента четвертого курсу факультету агрономії

Галущака Максима Віталійовича на тему:

«Ефективність вирощування ячменю ярого після цукрових буряків за мінімалізації зяблевого обробітку ґрунту в сівозміні»

Інтенсивний обробіток призводить до погіршення властивостей ґрунту, слабо захищає його від ерозії, він малопродуктивний, енергомісткий. Тому в наш час гостро стає необхідність в розробці таких способів обробітку, які б попереджали ерозію, підвищували родючість ґрунту при скороченні енергетичних витрат на одиницю продукції. Однак питання мінімалізації обробітку ґрунту в умовах нестійкого зволоження ще вивчено недостатньо. Тому актуальність досліджень дипломника не викликає сумнівів.

Він опанував методику закладання і проведення польових дослідів з обробітком ґрунту, брав безпосередньо участь у проведенні основних обліків та спостережень, опрацював першоджерела наукової літератури по темі досліджень. Дипломна робота Галущака М.В. може бути допущена до захисту перед ДЕК і після успішного захисту присвоєна кваліфікація освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр зі спеціальності „Агрономія”.

Науковий керівник, доцент

кафедри загального землеробства П.В. Костогриз

Доповідь

Горох

Озима пшениця

Цукрові буряки

Ярий ячмінь

Кукурудза.

Схема досліду включала такі варіанти:

1. Оранка на 20-22 см (контроль).

Поверхневий обробіток на 6-8 см.

3. Без обробітку.
Розміщення варіантів у досліді рендомізоване, повторність трикратна.

Посівна площа ділянки становила 576 м2, облікова 400 м2

2007рік був несприятливим для вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і ячменю ярого. Зокрема, річна кількість опадів склала лише 399 мм, при цьому за період вегетації ярого ячменю випало лише 92,9 мм, що менше норми на 223 мм, або у 3,4 рази.

Ячмінь ярий сорту Соборний у досліді вирощувався після цукрових буряків за загально прийнятою технологією, за винятком варіантів обробітку.

- облік густоти посівів – на початку та в кінці вегетації ярого ячменю шляхом підрахунку рослин на 1 м2.

Урожайність ячменю ярого визначали прямим комбайнуванням комбайном «Shampoo».

Економічна ефективність вирощування ячменю визначалась за даними технологічної карти.

На початок вегетації ярого ячменю в шарі ґрунту 0-30 см найбільша кількість доступної вологи була після нульового обробітку – 48,8 мм (табл.1), що більше на 5 та 8,4 мм, ніж після поверхневого обробітку та оранки. Можливо причиною цього було наявність більшої кількості капілярних пор при нульовому обробітку.

Дещо більша кількість доступної вологи в шарі ґрунту 0-100 та 0-160 см також була при нульовому обробітку.

На початок вегетації ярого ячменю загальна кількість бур’янів найбільшою була після нульового обробітку – 67,9 шт./м2 (табл. 2), в той час як на варіанті з поверхневим обробітком в 1,1 рази менше, а на варіанті з оранкою в 1,9 рази менше. Кількість багаторічних бур’янів із зменшенням інтенсивності обробітку збільшувалася. Маса бур’янів найбільшою була на варіанті з нульовим обробітком і становила в середньому 7,5 г/мІ, що в 1,1 рази більше порівняно з поверхневим та в 2 рази порівняно з оранкою.

Наявність більшої кількості бур’янів після застосування нульового обробітку можна пояснити тим, що бур’яни не зрізуються під час обробітку. Зменшення глибини обробітку призводить до незначного зростання забур’яненості посівів малорічними бур’янами та майже дворазового зростання багаторічними бур’янами, що безумовно є значним недоліком зазначених обробітків.

Як свідчать результати наших досліджень (табл. 3), вплив способу основного обробітку на врожайність ярого ячменю мав свою особливість. Найбільша кількість продуктивних стебел формувалася після поверхневого обробітку – 240 шт./м2, що на 13 і 7 шт./м2 більше, ніж після оранки та нульового обробітку. Кількість зерен і маса зерен з колоса також були більшими після поверхневого способу обробітку.

Економічні показники вирощування ячменю різнилися, в основному, за рахунок прямих затрат на проведення обробітку ґрунту, а також на транспортування та доробку продукції відповідно величини одержаної прибавки врожаю.

Заміна полицевої оранки поверхневим обробітком та без обробітку супроводжувалось зменшенням матеріально-грошових витрат відповідно на 169 і 262 грн./га.

В результаті заміни оранки на поверхневий обробіток ми отримали зниження витрат на виробництво продукції на 17%, а при застосуванні нульового обробітку зниження матеріально-грошових витрат становило 26%.