Короткі відомості про розвиток зародка людини Плацента

Тема: Короткі відомості

про розвиток зародка людини.

Плацента.

План.

Етапи розвитку зародка.

Передзародковий етап.

Зародковий період.

Плодовий період.

Критичні періоди.

Плацента.

Питання

Які періоди називаються критичними.

Які є періоди розвитку зародка людини.

На які етапи поділяється ембріогенез.

Що відбувається з зиготою в перший тиждень вагітності.

Які зародкові листки виділяються в період другого тижня вагітності.

Що таке мезодерма.

Що таке монохорда.

Що називається на етапі нейруляції.

Що розвивається з міота?

Які є шари мезодерми?

Що розвивається з проміжної мезодорми.

Що таке мазенхіма.

Що відбувається з зародком на 6 місяці вагітності.

Яка тривалість плодового періоду.

Які критичні періоди ви знаєте.

Що таке плацента.

Де вона розвивається.

Функції плаценти.

Знання загальних закономірностей внутрішньоутробного розвитку людини має не лише велике теоретичне значення, а й ве­личезний практичний інтерес. У певні періоди росту й диференціації (розвиток спадкових структур, початок функціювання найважливіших внутрішніх органів, деякі особливості живлення зародка на різних етапах його розвитку тощо) визна­чається підвищена чутливість організму, що розвивається, до різних зовнішніх і внутрішніх негативних чинників. Ці пе­ріоди називаються критичними.

У всіх плацентарних ссавців, у тому числі й людини, пренатальний онтогенез може бути поділений на передзародковий (перші 2 тижні після запліднення), зарод­ковий період розвитку (2-8-й тижні після запліднення), тобто до завершення утворення плаценти, і період плодового розвитку (весь наступний період до на­родження), для якого властивий плацен­тарний кровообіг.

Крім того, весь період ембріогенезу за Міжнародною гістологічною номенклату­рою поділяють на такі етапи: передзарод­ковий (преембріональний), зародковий (ембріональний), плодовий (фетальний).

Передзародковий етап (дроблення) — перші 2 тижні після запліднення. Зразу після запліднення зигота починає швид­ко ділитися на клітини (бластомери). Утворюється морула, потім бластоциста. В одношаровій бластоцисті утворюється два відокремлених клітинних утвори — стінка бластоцисти утворює позазародко-вий трофобласт, а відокремлене клітинне скупчення — внутрішню клітинну масу (ембргобласт), між якими незабаром ви­никає порожнина — бластоцель. Наприкінці першого тижня після запліднення бластоциста діаметром близь­ко 1 мм заглиблюється (імплантується) в товщу пухкої слизової оболонки матки (завдяки лізуючій дії клітин трофобласта).

На другий і третій тижні після заплід­нення відбувається гаструляція, виділен­ня зародкових листків і початок їх роз­витку. Спостерігається активніший розви­ток ембріобласта (порівняно з трофобластом), тобто інтенсивно відбувається ут­ворення та диференціація зародкових листків. Спочатку (восьма доба) у внут­рішньому шарі ембріобласта виділяється однорядний шар клітин — зародкова ен­додерма. У решті клітинної маси ембріо­бласта пізніше з'являється порожнина — амніон, вистелений зсередини однорядним шаром клітин. Частина стінки амніона, яка прилягає до ендодерми, нази­вається зародковою ектодермою.

Внутрішній і зовнішній зародкові лис­тки — ендо- і ектодерма — разом станов­лять зародковий диск, де пізніше і розви­вається ембріон. Утворюється жовтковий мішок. При цьому ендодерма зародково­го диска разом з позазародковою части­ною, яка розвивається, входить до складу стінки жовткового міхура. Ектодерма ж є частиною стінки амніона.

У зародковому диску незабаром з'яв­ляється потовщення — первинна смужка із зародковим вузликом спереду, де в кінці першого і на початку другого тижня по­чинається інтенсивна міграція клітин під ектодерму. За рахунок цих мігруючих клітин розвивається третій, середній між ендодермою та ектодермою, зародковий листок, або мезодерма. Кліти­ни, розташовані перед зародковим вузли­ком, утворюють нотохорду — зачаток хреб­та, по боках від первинної смуж­ки - основний зачаток мезодерми, який не­вдовзі диференціюється на три частини: приосьову (епімер), мезодерму бічної пластинки (гіпомер) і закладену між ними проміжну (мезомер).

Паралельно з утворенням основних ча­стин мезодерми відбувається також дифе­ренціація нотохорди (спинної струни). Це циліндричної форми скупчення мезодер-мальннх клітин, розташоване по сере­динній площині вентральне від мозко­вої первинної смужки. Нотохорда є осьо­вим скелетом примітивних хордових і пре-ембріонів усіх хребетних і відіграє важ­ливу роль у розвитку нервової трубки та хребта.

В ектодермі на етапі нсйруляції почи­нає розвиватись нервова система, точніше коли на дорсальній поверхні зародкового диска ектодерма стовщується у вигляді нервової пластинки, - від головного кінця до хвостового. Ця пластинка перетворюєть­ся на нервову борозну, а на початку ембріо­нального періоду — на нервову трубку. На цьому етапі розвитку живлення зарод­ка здійснюється тільки за рахунок речо­вин із тканин матки.

Зародковий (ембріональний) період (диференціація основних зачатків органів і тканин) — 4-8-й тижні після запліднення. У цей час тіло зародка цілком відокремлюється від жовткового мішка. Сегменти приосьової мезодерми, яких в ембріоні людини закладається 43-44 пари і які дістали назву сомітів, ди­ференціюються на дерматом, клітини яко­го беруть участь у розвитку власне шкіри, мготом, з якого розвивається посмугова­на мускулатура, і склеротом, з клітин якого розвивається скелет.

Мезодерма бічної пластинки у подаль­шому розпадається на два шари: зовніш­ній — соматичну (парієтальну) мезодер­му (соматоплевру) і внутрішній — мезо­дерму нутрощів, або вісцеральну (спланх-ноплевру) — спланхнічну мезодерму. Перший шар, з якого розвивається парієтальний листок серозної оболонки, тісно зростається з ектодермою і елементами дерматомів, що проникають у неї. Другий об'єднується з ендодермою і є початком вісцерального листка серозної оболонки та його похідних. Між соматичною і вісце­ральною мезодермою розташована порож­нина (целом).

Мал. Ембріон людини в кінці четвертого тиж­ня Загальний вигляд сомітів (приосьова мезо­дерма):

1 — перша глоткова (зяброва) дуга; 2 — зорова ямка; 3 — перша глоткова (зяброва) борозна; 4 — друга глоткова (зяброва) дуга; 5 — вушна ямка; 6 — третя глоткова (зяб­рова) дуга; 7 — восьмий, дев'ятий, десятий і одинадцятий соміти.

На ранніх стадіях ця порожнина є спільною целомічною порож­ниною тіла, а потім ділить­ся на чотири ізольовані порожнини: пра­ву й ліву плевральні, перикардіальну і че­ревну.

З проміжної мезодерми (нефрогенного тяжа) розвиваються головні компоненти сечової і статевої систем, які протягом ево­люції хребетних зазнали складних пере­творень.

У преембріональному періоді з глибо­ких шарів мезодерми відділяються харак­терні відростчасті клітини, які поширюють­ся по всьому організму. Ця клітинна маса, що дістала назву мезенхіми, започатковує гладку м'язову тканину, кров, лімфу, кро­вотворні органи, кровоносні і лімфатичні судини, лімфатичні вузли, селезінку тощо.

Починає регулярно скорочуватися сер­це, виникає кровообіг, закладаються кінцівки, посмугована (скелетна) м'язова тканина (похідна міотомів), з'являються перші ознаки (на 6-му тижні) скостеніння скелета, замикається нервова трубка, утворюються первинні мозкові виступи (міху­ри), спинний мозок складається вже з сірої і білої речовини, інтенсивно виникають за­чатки органів, формується шкіра із зачат­ками її придатків. Із ендодерми, що складається з прехордальної пластинки та киш­кової ендодерми, закладається епітелій сли­зових залоз заднього відділу порожнини рота, глотки, залозиста тканина щитоподіб­ної та прищитоподібної залоз, епітеліальна основа тимуса (загруднинної залози) та епітелій стравоходу. Кишкова ендодерма є джерелом розвитку епітелію слизової оболонки шлунка, кишок, її дрібних залоз і залозистих елементів підшлункової зало­зи, печінки та слизової оболонки жовчних шляхів. Формується плацента, хоч заро­док ще продовжує живитись за рахунок жовткового кровообігу.

У кінці ембріонального і на початку пло­дового періоду за допомогою нервових во­локон установлюється зв'язок між органа­ми, що розвиваються, і їхніми частинами та відповідними невротомами. Цей зв'язок за­лишається сталим протягом усього життя.

Плодовий період у людини триває від дев'ятого тижня після запліднення (заро­док, або ембріон, починає називатись пло­дом) до народження дитини. Протягом цього часу відбувається бурхливий ріст та диференціація органів. Високого розвит­ку досягає центральна нервова система. У зв'язку з тим, що утворення плаценти цілком завершується до початку плодо­вого періоду, плід повністю переходить на плацентарний кровообіг.

Кожен наступний етап причинно випли­ває з попереднього. Через це ушкоджен­ня на будь-якому етапі, як правило, при­зводить до різких порушень розвитку за­родка, іноді його загибелі або розвитку виродливостей (О.Г.Кнорре).

Протягом вагітності за нормальних умов розрізняють такі критичні періоди. Пер­ший період — це запліднення й етап імплан­тації (перший тиждень після запліднення), другий — ембріональний період, тобто збігається з часом, який передує утворен­ню плаценти. У цей час зародок продов­жує живитись речовинами, що надходять із стінки матки, причому часто між ембріоном і матір'ю відбувається обмін несуміс­ними білковими фракціями. Третій пері­од збігається з бурхливим розвитком органів у першій половині плодового періоду. З'являється велика потреба плода в поживних речовинах і особливо в кисні. Кров матері насичується надмірною кіль­кістю продуктів обміну, внаслідок чого можлива гіпоксія і токсинемія вагітної.

Плацента (placenta) є частиною плодо­вих оболонок. Розвивається в ділянці трофобласта, який безпосередньо прилягає до стінки матки, протягом двох — п'яти місяців вагітності. Це орган, який здійснює проце­си обміну між кров'ю матері й плода. У роз­витку і формуванні плаценти бере участь трофобласт бластоцисти, який є основою утворення ворсинчастого хоріона, і слизо­ва оболонка матки у вигляді основної відпадної (децидуальної) оболонки. При цьому замкнута капілярна мережа ворсин хоріона ніби плаває в крові лакунарних розширень цієї оболонки матки.

Плацента гальмує перехід деяких ток­сичних речовин із крові матері в кров пло­да. Разом з тим через плаценту в кров плода проникають алкоголь, наркотичні речови­ни, нікотин, гемолітичні отрути, ртуть, ми­ш'як тощо. Бар'єрну функцію плацента має лише у фізіологічних умовах. Отруєння алкоголем, нікотином та іншими речовина­ми різко зменшує цю функцію, що призво­дить до захворювань, формування вад пло­да і навіть до його загибелі.