Військові нагороди Росії

Рефераты по военной кафедре » Військові нагороди Росії Скачать

Міністерство освіти и науки України

Горлівський технікум Донецького національного університету

Реферат

З дісціплини: ”Цивільна оборона”

На тему: «Військові нагороди Росії»

Виконав студент

групи 2 ПМ-10

Ахметов Сергій Сергійович

2010


Зміст

I. Нагороди Росії у 1917 року

II. Символи відваги і мужності (нагороди 1930 - 1945 рр.)

III. Нагородна система Росії

Література


I. Нагороди Росії у 1917 року

З давніх часів на Русі склалася система нагородження воїнів за хоробрість у боях ініціативу і старанність у службі. Вже в 11-12 століттях у Київській Русі існував звичай нагороджувати за військові подвиги золотою або срібною шийної гривнею. У 15-17 століттях учасники боїв стали нагороджуватися "золотий грошима". Це були спеціально викарбувані монети які виконували роль нагородних медалей. У 1654 році у зв'язку з возз'єднанням України з Росією воїнам Б. Хмельницького було вручено від імені російського царя понад 70 тис. золотих нагородних монет.

Золоті нагороди вищих достоїнств носилися в допетрівською Русі на золотих ланцюгах нагрудних а решта пришивалися на шапку або на лівий рукав каптана.

Закріплена в законах та положеннях нагородна система Росії придбала стрункість і послідовність за Петра-1. Були засновані нагородні медалі з'явилася особлива група знаків відзнаки - ордену. Особливою формою заохочення стало нагородження мініатюрним фініфтевих портретом імператора. Його носили на лівій стороні грудей на блакитний андріївській стрічці. Ця нагорода розцінювалася як особливий знак що підкреслює особиста прихильність імператора до нагородженому і його заслугах. Таким портретами свого часу були подаровані Олександр Суворов Михайло Кутузов Матвій Платов Михайло Барклай-де-Толлі.

У російській армії з'явилися й особливі знаки відмінності для нагородження військових частин і кораблів: георгіївські прапори штандарти кормові прапори і вимпели срібні георгіївські труби і сигнальні ріжки. Було введено нагородження офіцерів і генералів за подвиги на полі бою золотим зброю яке згодом стало називатися Золотим Георгіївською зброєю і було прирівняно до орденів так вводило нагороджених до числа георгіївських кавалерів.

Перший російський орден святого Андрія Первозваного був заснований Петром-1 ще в 1698 році. Він став вищою нагородою Росії. У наслідку були засновані ордена святої великомучениці Катерини святого Олександра Невського святого великомученика і Побідоносця Георгія святого равноопостольского князя Володимира. У різні роки до складу Російських нагород увійшли іноземні ордени: швезвіг - голштінського - святої Анни; польські - Білого орла і святого Станіслава. У кінці 18 початку 19 століть у Росії трохи більше 10-ти років вироблялося нагородження орденом святого Іоанна Єрусалимського (Мальтійський орден) а в 30-х роках 19 століття польським орденом Військового гідності (Віртуті мілітарі).

Спочатку ордени як спеціально нагородні знаки свідчили про належність до закритих організаціям. гросмейстером яких зазвичай був імператор. Орденські організації мали свій Капітул - керівний орган орденську одяг яка носилася в особливих випадках орденські свята і спеціальну символіку що засвідчують приналежність до ордена. У наслідку орденські знаки і стали називати власне орденами.

Всі російські ордена складалися з знака ордена орденської зірки та орденської стрічки. Знак ордена - прямий золотий хрест з кінцями що розширюються покритий червоною (для святого Георгія - білої) емаллю. У центрі Хреста - зображення або вензель Святого. Виняток - Орден святого Андрія Первозваного на хресті - фігура розп'ятого святого.

У літературі іноді зустрічаються інші назви орденських знаків: 1-го ступеня - великий хрест 2-го ступеня - командирський хрест 3-го ступеня - лицарський хрест і 4-го ступеня - золотий або кавалерський хрест.

Знаки орденів першого ступеня і орденів що не мають ступенів носили на правому або лівому боці у стегна на орденської стрічці яка одягнута через плече. Другі і почасти третя ступеня орденів носили на шиї. Ордена четвертого ступеня (крім св. Анни) - на грудях або в петлиці.

Орденська зірка - восьмикінцева (для св. Георгія - П'ятикутна) зірка із золота або срібла носили на грудях. Зірка покладалася до орденів другого ступеня св. Георгія і св. Анни всім орденів першого ступеня і орденів не мають ступенів.

Всі ордена мали свої закріплені статутом особливості.

Орден святого апостола Андрія Первозванного не мав ступенів і був вищою нагородою держави. Срібна восьми променева зірка із розташованим в її центральному медальйоні девізом: "За віру та вірність" носилася на лівій стороні грудей. Першим кавалером ордену став фельдмаршал Федір Головін. Сам Петро-1 став лише шостим кавалером. Він був нагороджений орденом в 1703 році за конкретний бойовий подвиг - захоплення двох шведських кораблів у гирлі Неви. У цьому бою Петро-1 командував бомбардирської ротою.

Орден святої Великомучениці Катерини або Визволення заснований в 1714 році. За статутом їм нагороджувалися тільки жінки. Цей орден передбачав прийняття в нього всіх принцес імператорського будинку дванадцять дам великого хреста та 94 кавалерственні дам малого хреста. Спочатку орденський знак носили на білій стрічці (вищий ступінь) або білому банті (для кавалерственні дам) на яких був вишитий девіз: "За любов і Батьківщину". Згодом Павло-1 змінив колір орденської стрічки і вона стала червоною зі срібною облямівкою.

Орден святого Олександра Невського був задуманий Петром-1 але заснований в 1725 році вже після його смерті. Орден був однією з вищих нагород Росії його носили на червоній стрічці через ліве плече. На зірці ордена поміщений девіз: "За труди і Вітчизну". Орден не мав ступенів але нагородження діамантовими прикрасами до вже наявного ордену вважалося самостійною і більш почесною нагородою.

Цим орденом були нагороджені багато видатні російські воєначальники. На відомій картині Олексія Кившенко "Військова рада у Філях" зображено один із ключових моментів війни 1812 року - прийняття рішення залишити Москву. Із зображених на картині одинадцяти воєначальників сім у той час були кавалерами ордена св. Олександра Невського або стали ними в 1812-1813 роках - це головнокомандувач Михайло Кутузов "повні" генерали Михайло Барклай-де-Толлі Леонтій Беннігсен Дмитро Дохтуров Матвій Платов генерал-лейтенант Микола Раєвський генерал-майор Олексій Єрмолов.

Орден святої Анни заснований в 1735 році шлезвиг-голштинским герцогом Карлом Фрідріхом в пам'ять його дружини Анни дочки Петра 1. У Росії цим орденом стали нагороджувати з 1742 року коли до Петербурга прибув шлезвиг-голштінського наслідний принц Петро-Ульріх майбутній імператор Петро-3. У 1797 році Павло 1 офіційно ввів цей орден в систему російських орденів. Орден спочатку мав три ступені а з 1815 року - чотири. Орден молодшої ступеня - червоний хрест на золотому полі в червоній кола діаметром 2 5 см. носили на ефесі шпаги шаблі або кортика. З 1828 року якщо орден отриманий за відвагу в бою за ефесі Аннінського зброї поміщали напис "За хоробрість".

Орден св. Анни четвертого ступеня з написом "За хоробрість" дуже цінувався в армії. Їм були нагороджені багато бойові офіцери. У першу світову війну цим орденом був нагороджений підпоручик Михайло Зощенко став надалі відомим письменником-сатириком.

Орден святого великомученика і Побідоносця Георгія заснований в 1769 році за нагородження за військові відзнаки Цим орденом нагороджували тільки за бойові подвиги і заслужити його було вищою честю для офіцерів і генералів.

Орден мав чотири ступені його носили на стрічці з чергуються трьох чорних і двох помаранчевих смуг. Зірка ордена з вигравіруваним в центрі колі девізом "За службу і хоробрість" носилася на лівій стороні грудей.

Орден св. равноопостольного князя Володимира було засновано в 1782 році для нагородження як військових так і цивільних чинів. Мав чотири ступені. Хрест ордена першого ступеня носили біля лівого стегна причому стрічку з чергуванням чорної червоної і чорної смуг надягали під мундиром. Назовні через спеціальний проріз в мундирі випускали кінці стрічки з орденським знаком. Поверх мундира стрічку носили лише 22 вересня-в День орденського свята. На зірці яку носили на лівій стороні грудей містився девіз - "Користь честь і слава". Знак ордена св. Володимира ніколи не знімали. Для ордена четвертого ступеня що вручається за бойові заслуги додавався бант з орденської стрічки першим цієї нагороди був удостоєний капітан-лейтенант Дмитро Сенявін який командуючи кораблем "Святий Володимир" провів його в безпосередній близькості від ворога з Очакова до Севастополя. Другим кавалером став капітан Михайло Барклай-де-Толлі представлений до нагороди Потьомкіним за те що на чолі колони єгерів одним з перших увірвався в штурмовий Очаків.

У 1831 році до російських орденів був зарахований польський орден Білого орла. Він не мав ступенів і за старшинством слідував за орденом св. Олександра Невського.

Хрест ордену з великим одноглавий польським орлом вміщеному в середину двоголового російського орла носили біля лівого стегна на синій муаровою стрічці але могли носити і на шиї ці випадки були строго обумовлені в правилах носіння орденів та медалей. Орден мав девіз - "За віру царя і закон".

У 1831-1935 роках у російській армії вироблялося нагородження пятістепенним польським орденом Військового гідності (Віртуті міллітарі). Їм нагороджували учасників придушення польського повстання. Всього було видано 14 великих хрестів - вищим генералам 188 Командорських хрестів генералам і полковникам 1105 лицарських хрестів - штаб офіцерам 5219 золотих хрестів - обер офіцерам і близько 100 тисяч срібних хрестів - солдатам. Це був єдиний із орденів п'ятої ступенем якого могли нагородити нижній чин.

З 1831 року до орденів Росії був зарахований польський орден святого Станіслава. Роден мав спочатку чотири а потім три ступені і був молодшим у порядку старшинства російських орденів. орден носили на стрічці червоного кольору з подвійною білою облямівкою. Його девіз - "Нагороджуючи - заохочує". Зазвичай орден св. Станіслава третього ступеня був першою нагородою яку отримували молоді офіцери.

Історично склалося так що найбільш масовими орденами в Росії стали нагороди іноземного походження - ордена св. Анни і св. Станіслава.

Нагородження здійснювалося послідовно починаючи з молодшого ордена. Цей порядок міг бути порушений тільки при нагородженні за бойові подвиги орденами св. Георгія св. Володимира 4 ступеня і св. Анни 4 ступеня.

Нагородження кожним орденом здійснювалося тільки один раз. Якщо людину повторно представляли до нагородження то кожен раз брали персональне рішення - зміна виду нагороди або її скасування. Так в 1905 році поручик Дмитро Карбишев (майбутній генерал-лейтенант Герой Радянського Союзу) за мужність і героїзм проявлені в боях з японцями під Порт-Артуром був повторно представлений до ордена св. Станіслава 2 ступеня. Після виявлення помилки Капітулою ця нагорода була замінена на орден св. Анни 4 ступеня який носили на ефесі зброї.

При нагородженні дотримувалися межнаградние терміни і було потрібно відповідність наступного ордена чину і класу займаної посади. Цей критерій найчастіше перешкоджав нагородження старшими орденами і привів до введення специфічних видів нагород: мечі корона або діаманти до вже наявного ордену. Навіть у воєнний час багато офіцерів за скоєні подвиги досить швидко нагороджувалися усіма належними за чином орденами і потім просто не могли бути нагороджені якщо не отримували просування по службі. Всіма орденами в Росії міг бути нагороджений тільки "повний" генерал (в рідкісних випадках генерал-лейтенант).

Корнет - перший офіцерський чин у кавалерії (12 клас Табелі про ранги) - міг отримати тільки три ордени - св. Анни 4 ступеня св. Станіслава 3 ступеня і св. Георгія 4 ступеня.

До 1826 року нагородження орденом будь-якого ступеня давало право потомственого дворянства. У подальшому - для молодших орденів - тільки особисте дворянство Це положення не поширювалося на польський орден Віртуті мілітарі. Нагородження орденами носило в Росії глибоко виражений класовий характер. У законі про заснування орденів вказувалося: "Міщанам та особам сільського стану ордена не заявляється". Навпаки знатність роду відкривала дорогу до нагород з моменту народження. Так великі князі отримували всі ордени (крім св. Георгія і св. Володимира) з моменту хрещення а князі імператорської крові - з моменту повноліття. У той же час багато бойові офіцери що проявили мужність і доблесть при захисті Вітчизни і представлені за це до нагородження їх не отримували оскільки знаходилися в немилості у можновладців. Неодноразово було відмовлено у нагородженні в 1812-1813 роках поетові-партизану Денису Давидову а в 1841 році - Михайлу Лермонтову хоча до орденів їх представляли за конкретні бойові відзнаки. Були випадки коли відмовляли у нагородженні військовослужбовцям цілих з'єднань. Так у серпні 1812 року корпус генерала Миколи Раєвського після кровопролитних боїв з численно переважаючими силами французів відстояв місто Смоленськ не дав супротивнику перейти Дніпро і атакувати російську армію з тилу. Але російська армія щоб не давати генеральний бій у невигідних умовах була змушена залишити місто. Відходом армії з Смоленська було зачеплено самолюбство імператора Олександра -1 і він відмовив в нагородах всім офіцерам і солдатам що відстоював місто. Після наполегливих ходотайств Михайла Барклая-де-Толлі імператор проявив благодушність і затвердив нагородні документи але був вже 1815 року.

Нагородження орденами крім привілеїв накладало на нагороджених і ряд обов'язків. Кожен подарований орденом виплачував одноразовий грошовий внесок. Отримані суми витрачалися на благодійні цілі.

Не був орденом але високо цінувався в армії золотий хрест на георгіївською стрічці. Перший золотий хрест був заснований для нагородження офіцерів що брали участь у штурмі Очакова. Згодом хрестами нагороджували офіцерів представлених до орденів св. Георгія чи св. Володимира 4 ступеня але з якоїсь причини їх не мають. У 1789-1810 роках було засновано п'ять таких хрестів: "За Очаків" "За Ізмаїл" "За Праги" "За перемогу при Прейсіш-Ейлау" і "За взяття Базарджіка".

Крім ордена св. Катерини суто жіночим нагородами були двоступеневий "Відзнака Червоного Хреста" і триступеневої "Відзнака святої Ольги". Їх іноді помилково називають орденами хоча за статутом вони ними не були але були старше ніж медалі. Ними було нагороджено всього кілька сотень жінок у тому числі "Відзнакою святої Ольги" тільки Віра Панаєва - мати трьох георгіївських кавалерів офіцерів 12-го Охтирського гусарського полку що загинули на російсько-німецькому фронті в першу світову війну.

Для нагородження нижніх чинів в Росії існували особливі нагороди - знаки відмінності орденів св. Анни і св. Георгія. Відзнака св. Анни заснований в 1726 році для нагородження відзначилися в боях солдатів і унтер-офіцерів. З 1807 року їм стали нагороджувати за вислугу років а для вчинили бойові подвиги було засновано відзнаку Військового ордена - знаменитий солдатський Георгіївський хрест. Він повторював форму знака ордена св. Георгія але виготовлявся з срібла.

Перші російські медалі були засновані Петром-1. На їх лицьовій стороні містився портрет або вензель царя а на зворотному - сцена бою що став причиною для запровадження медалі або пам'ятний напис. Переважна більшість російських медалей засновувалися у відзначенні конкретних бойових подій: штурму фортеці Нотебург Полтавської битви війни 1812 року Хівінського походу бою кораблів "Варяг" і "Кореєць" з японською ескадрою і т. д.

Спочатку медалі для нагородження офіцерів карбували із золота а солдатські зі срібла. У подальшому медалі стали єдиними для всіх військовослужбовців. Так срібну медаль "В пам'ять Вітчизняної війни 1812 року" отримали всі учасники бойових дій з армією Наполеона від рядового до фельдмаршала Михайла Кутузова.

Перші російські медалі носили на георгіївською стрічці потім на андріївською і володимирській стрічках. У 19 столітті для знову заснованих медалей були введені стрічки з кольором інших російських орденів. Частина медалей стали носити з комбінованим кольором стрічок. Особлива стрічка з синім андріївським хрестом була заснована для медалі учасникам бою кораблів "Варяг" і "Кореєць" з японською ескадрою ".

У 1833 році для нагородження нижніх чинів за вислугу років була випущена медаль "За старанність". Після Кримської війни вона була розділена на розряди. До 1917 року медаль в залежності від терміну служби нагородженого могла бути шести розрядів: для носіння на грудях на стрічках орденів св. Станіслава св. Анни св. Олександра і для носіння на шиї на олександрівскою володимирській і андріївською стрічках.

В особливих випадках цією медаллю нагороджували за бойові заслуги. Їй могли нагороджуватися за проявлену мужність і цивільні особи. Так за безстрашність і хоробрість під час оборони Севастополя в 1854 році-1855 роках медаль "За старанність" отримали навіть деякі відзначилися жінки і діти.

Страницы: 1 2 3