Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні

Темы по английскому языку » Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні Скачать

Реферат з основ права студентки І курсу ФПН Францевої Анастасії

Вступ

Як свідчить досвід передових країн світу проводити ефективну екологічну політику в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядала проблема охорони довкілля в Україні новій державі яка переживає глибоку системну кризу. Тим не менш екологічна реформа в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності.

В основу формування державної екологічної політики було покладено базовий принцип згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної безпеки. Положення що розвивають цей принцип було закріплено цілою низкою законів та документів включно із Конституцією України.

Розроблені Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Концепція та ‘ Основні напрями державної екологічної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки’ визначили не лише мету та пріоритетні завдання але й механізми реалізації завдань напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України у європейському екологічному процесі.

Саме на підставі цього документа розробляються програми Уряду у галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. На сьогодні вже функціонує програма ‘ Заповідники’ схвалено Урядом Національну програму оздоровлення ріки Дніпро для реалізації якої залучено міжнародну допомогу обсягом понад 5 млн $ розроблено низку регіональних екологічних програм.

Відповідно до ‘ Основ національної екологічної політики’ удосконалюється структура управління природоохоронною діяльністю. Розпочавши з реорганізації Комітету по охороні природи ( 1991 р. ) вже наприкінці 1994 року відповідно до Указу Президента було утворено нове міністерство до компетенції якого віднесено усі питання регулювання та контролю в галузі екологічної та ядерної безпеки. Вперше в Україні було сформовано сучасну систему управління що відповідає досвіду та практиці розвинених країн Заходу.

1991- 1996 роки були роками формування основних засад екологічного законодавства незалежної держави. Було розроблено і ухвалено низку Законів України у сфері регулювання екологічної та ядерної безпеки використання природних ресурсів охорони довкілля. Загалом сформовано окрему галузь — екологічне право — на основі якої й здійснюється практична реалізація екологічної реформи.

( З доповіді Ю. Костенка міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України )

Ключове місце в системі державних органів управління природокористуванням і природоохороною ( рис. 1 ) займає Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України положення про яке затверджено Указом Президента України від 10.02.1995 р.

Згідно з Положенням Мінекобезпеки України є центральним органом державної виконавчої влади підвідомчим Кабінету Міністрів України створеним з метою реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища раціонального використання і відтворення природних ресурсів захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної ядерної та радіаційної безпеки на об’єктах у всіх формах власності.

Положенням визначаються завдання функції права Мінекобезпеки України компетенція державних управлінь екологічної безпеки в областях містах Києві та Севастополі спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в галузі екологічної безпеки Автономної Республіки Крим інші організаційні структури що входять до його сфери управління передбачаються й інші юридичні та організаційні засади функціонування Міністерства.

Державний контроль дотримання природоохоронного законодавства

В системі Мінекобезпеки України функції державного контролю покладені на Державну екологічну інспекцію а заступник міністра є одночасно Гооловним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища.

Забезпечення ефективного державного контролю дотримання природоохоронного законодавства є одним з пріоритетів Мінекобезпеки. Відповідно до Програми розбудови державного кордону України Мінекобезпеки створює службу екологічного контролю на державному кордоні. Міністерством підготовлена і Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 20. 03. 1995 р. N 198 ‘ Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон’ якою затверджена програма створення пунктів екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон на період 1995 - 2000 років. За цей період планується облаштувати 115 пунктів екологічного контролю на 1995 рік було облаштовано 31 пункт. Здійснення екологічного контролю регламентується також ‘ Положенням про екологічний контроль в пунктах пропуску через державний кордон України’ яке підготовлено Міністерством і зареєстровано в мінюсті України 4.08.95 р. за N 285 / 821.

Розроблене і діє Положення про взаємодію органів Мінекобезпеки з органами Міноборони Служби безпеки України МВС Держкомкордону Національної гвардії і Штабу цивільної оборони.

Затверджено ‘ Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків заподіяних внаслідок забруднення із суден кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України’.

Підрозділами Державної екологічної інспекції контролюється стан будівництва в Україні і введення в дію природоохоронних об’єктів за рахунок державних централізованих капітальних вкладень.

Держінспекцією контролюється ввезення в Україну небезпечних відходів і речовин. У весняно-літній період проводяться рейди-перевірки дотримання строків заборони вилову риби в період нересту ( операція ‘ Нерест’ ) стану охорони та використання мисливської фауни дотримання правил полювання та лімітів добування диких звірів операції ‘ Новорічна ялинка’ по охороні шпилькових насаджень ‘ Конвалія’ — по охороні недеревних рослин що внесені до Червоної книги України.

За фактами порушення підприємствами електроенергетики України встановлених режимів експлуатації дніпровських водосховищ що призвело до масової загибелі риби в Кременчуцькому водосховищі матеріали передані до Генеральної прокуратури.

Під час проведення операції ‘ Чисте повітря’ в 1995 р. за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря притягнуто до адміністративної відповідальності 3 тисячі посадових осіб автопідприємств та 19 тисяч водіїв призупинялась експлуатація 26 тис. автомобілів.

Держінспекцією перевірені об’єкти Чорноморського флоту визначено їх вплив на природне середовище виконана експертна оцінка збитків та заходів які необхідно здійснити для ліквідації негативних наслідків експлуатації флоту матеріали передані до Адміністрації Президента Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Для вирішення питань з поліпшення екологічного стану в місцях базування Черноморського флоту Російської Федерації Кабінетом Міністрів України створена спеціальна комісія Мінекобезпеки розроблено проект Угоди з Російською Федерацією з цього питання.

Для посилення дієвості державного екологічного контролю та розширення мережі в системі контролю Міністерством надані права державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища певній категорії посадових осіб інших міністерств та відомств та їх органів зокрема Міноборони Мінчорнобиля Держводгоспу Мінрибгоспу Держкомгеології та Національної гвардії України.

За даними статистичної звітності в 1995 році спеціально уповноваженими державними органами з охорони навколишнього природного середовища було виявлено близько 110 тисяч правопорушень по 107 тис. з яких винесені рішення про накладення адміністративних стягнень накладено 12 та стягнуто 9 9 млрд. крб. штрафів з посадових осіб та громадян пред’явлено позовів на відшкодування збитків заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства на загальну суму 1112 млрд. крб. стягнуто — 44 млрд. крб.

Безпосередньо органами Мінекобезпеки обстежено в 1995 р. 63 тис. підприємств та організацій за порушення природоохоронного законодавства притягнуто до адміністративної відповідальності близько 39 тис. посадових осіб та громадян на яких накладено 5 3 млрд. крб. та 112 тис. $ ( на іноземних фізичних та юридичних осіб ) штрафів пред’явлено позовів на відшкодування збитків заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства на суму 1084 млрд. крб. стягнуто 27 1 млрд. крб. У 585 випадках призупинялась виробнича діяльність підприємств цехів та агрегатів внаслідок чого було припинено скид забруднених стоків в обсязі 240 тис. куб. м та скорочено викиди шкідливих речовин в атмосферу на 9 тис. тонн. За порушення природоохоронного законодавства 450 справ передано до слідчих органів притягнуто до карної відповідальності 127 посадових осіб та громадян.

З наведених даних можна зробити висновок що стан природоохоронної роботи в міністерствах та відомствах України на підприємствах в організаціях війсьвових частинах та на кораблях незадовільний заходи спрямовані на скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу часто не виконуються повільними темпами вводяться в експлуатацію нові потужності очисного обладнання. Внаслідок неефективної роботи перевантажених очисних споруд та значного ступеню зношеності технологічного обладнання та каналізаційних мереж не скорочується і скид забруднених стічних вод.

При загальному зменшенні обсягів виробництва збільшується кількість випадків перевищень нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Збільшується кількість порушень правил лову риби та полювання а також кількість випадків забруднення грунтів не дотримуються режими природокористування на заповідних територіях порушуються технології і правила рубки лісонасаджень.

Перевищуються встановлені терміни експлуатації джерел іонізуючого випромінювання допускається наднормативне накопичення радіоактивних відходів. Все це вимагає підвищення ефективності державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища виправлення ситуації коли цілий ряд міністерств і відомств самі контролюють свою виробничу діяльність а єдина цілісна система державного контролю в галузі охорони природи відсутня.

Удосконалення екологічного законодавства

Утвердження правових засад в регулюванні ефективного використання природних ресурсів охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки сприяли законодавчі акти які були прийняті у розвиток основних принципів та положень Закону України про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 р. зі змінами та доповненнями на 6.03.1996 р.

Згідно із ст. 2 розділу І ‘ Загальні положення’ Закону України ‘Про охорону навколишнього природного середовища’ : ‘ Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом а також розроблюваними відповідно до нього земельним водним лісовим законодавством законодавством про надра про охорону атмосферного повітря про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством’.

Вінцем кодифікації екологічного законодавства можна визнати розробку та прийняття Верховною Радою України Закону України про екологічну експертизу від 9.02.1995 р.

Закон про екологічну екпертизу чітко визначає мету та завдання принципи об’єкти цієї експертизи форми участі громадськості в еколого-експертному процесі. Передбачається що екологічна експертиза має спрямовуватися на запобігання і прогнозування негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей а також оцінку ступеню екологічної небезпеки господарської діяльності і екологічної ситуації на окремих об’єктах і територіях. Відповідно до цього головним завданням екологічної екпертизи є визначення ступеню екологічного ризику і небезпеки запланованої чи здійснюваної діяльності здійснення комплексної науково обгрунтованої оцінки об’єктів що передаються на експертизу перевірка дотримання вимог екологічного законодавства стандартів лімітів та нормативів екологічної безпеки оцінка можливого чи реального впливу об’єктів на стан навколишнього природного середовища здоров’я людей і якість природних ресурсів та ефективності повноти обгрунтованості й достатності природоохоронних заходів і підготовка на цій основі об’єктивних науково обгрунтованих висновків їх своєчасна передача державним органам та заінтересованим особам інформування громадськості про результати екологічної експертизи.

Здійснення екологічної експертизи відповідно до встановлених вимог має базуватися на гарантуванні пріоритету безпечного для життя і здоров’я навколишнього природного середовища врахуванні екологічних економічних медико-біологічних і соціальних інтересів забезпеченні екологічної безпеки територіально-галузевої еколого-економічної доцільності реалізації об’єктів що піддаються еколого-експертній оцінці наукової обгрунтованості незалежності об’єктивності комплексності варіантності гласності превентивності врахуванні громадської думки та дотриманні норм і правил міжнародних угод чинного законодавства.

В якості об’єктів екологічної екпертизи передбачаються проекти законодавчих і нормативно-правових актів передпроектні проектні матеріали проекти нормативно-технічних та інструктивно-методичних документів проекти створення нової техніки технології матеріалів речовин продукції реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки негативного впливу на стан навколишнього природного середовища створення загрози для здоров’я людей а також екологічної ситуації та діючі об’єкти і комплекси що мають значний негативний екологічний вплив.

Норми Закону визначають форми участі громадськості в процесі екологічної експертизи та її суб’єктний склад. Для врахування громадської думки особи які проводять екологічну експертизу ( суб’єкти експертизи ) зобов’язані провести публічні слухання або відкриті засідання за участю населення. В той же час громадськості надається право викласти свою думку стосовно об’єкту експертизи у засобах масової інформації чи подати письмові зауваження пропозиції рекомендації її замовникам або суб’єктам експертизи чи доручити своїм представникам працювати у складі еколого-експертних комісій та груп.

Проводити екологічну експертизу уповноважуються відповідно Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України його еколого-експертні підрозділи чи спеціально створювані організації і установи організації та установи Міністерства охорони здоров’я України інші органи виконавчої влади та їх експертні формування громадські об’єднання громадяни та різні установи організації і підприємства в тому числі за участю іноземних юридичних і фізичних осіб статути яких передбачають здійснення еколого-експертних функцій. Висновки державної екологічної експертизи після затвердження відповідними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки є обов’язковими для виконання. Юридичним особам зацікавленим у спростуванні окремих положень чи в цілому висновків державної екологічної експертизи надається право подавати обгрунтовану заяву до відповідних органів що приймали рішення про проведення такої експертизи а в разі їх відмови звернутися до суду.

За порушення законодавства в галузі екологічної експертизи передбачається притягнення винних осіб до дисциплінарної адміністративної кримінальної та цивільної відповідальності.

Важливою віхою процесу удосконалення екологічногозаконодавства стало прийняття Верховною Радою України Водного Кодексу України від 6.06.1995 р.

Водні об’єкти визнаються за Водним Кодексом України виключною власністю народу України і можуть надаватися тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води через Верховну Раду України Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водами можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

У контексті ефективного використання та охорони вод поза територіальними водами позитивне значення має Закон України ‘ Про виключну ( морську ) економічну зону України’ від 16.05.1995 р. прийнятий в розвиток Конвенції ООН з морського права. Тим самим Україна підтвердила свою волю до гармонізації внутрішнього законодавства з нормами і принципами міжнародного права.

У своїй виключній ( морській ) зоні Україна має суверенні права щодо розвитку розробки і збереження природних ресурсів живого і неживого походження у водах що покривають морське дно на морському дні та в його надрах управління цими ресурсами та здійснення інших видів діяльності включаючи виробництво енергії шляхом використання води течій і вітру. Україна відповідно до норм Закону реалізує свою юрисдикцію щодо створення і використання штучних островів установок і споруд проведення морських наукових досліджень захисту і збереження морського середовища. Для здійснення вказаних видів діяльності та їх координації Україна на договірних засадах співробітничає з іншими державами.

Удосконалення екологічного законодавства здійснюється не тільки на законодавчому але й на рівні підзаконно-правового і нормативно-правового регулювання відносин в галузі використання природних ресурсів охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Стандартизація та нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища

У 1993 р. у Мінекобезпеки створено технічний комітет із стандартизації. Він є активним членом двох технічних комітетів ISO ( Міжнародна організація стандартизації ) — 147 ‘ Якість води’ та 207 ‘ Система управління охороною навколишнього природного середовища’.

Починаючи з 1994 року у Міністерстві формується метрологічна служба головним завданням якої є створення системи забезпечення єдності вимірювань та системи оцінки достовірності та повноти екологічної інформації.

У 1995 році структура метрологічної служби доповнилася базовою організацією метрологічної служби зі стандартних зразків функції якої виконує Міжвідомчий екологічний центр НАНУ та Мінекобезпеки України.

Державний екологічний моніторинг

Відповідно до вимог Закону України ‘ Про охорону навколишнього природного середовища’ Мінекобезпеки починаючи з вересня 1992 р. працює над створенням державної інформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища ядерної та радіаційної безпеки ( СЕМ ‘ Україна’ ) а з серпня 1996 р. — екологічної підсистеми Урядової інформаційно-аналітичної системи з надзвичайних ситуацій.

Станом на 1996 р. були розроблені і затверджені технічні завдання на складові частини першої черги СЕМ розроблено базову нормативну документацію системи виготовлено зразки приладів для контролю концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі а також стаціонарної станції та мобільної лабораторії контролю якості повітря. Останні можуть бути використані як в системі державних так і відомчих спостережень.

Починаючи з 1992 р. здійснюється розгортання Системи раннього попередження про радіаційну аварію в Україні та Білорусі ( ГАММА ). Фінансування проекту здійснюється в основному за програмою TACIS. Перша частина Системи — мережа стаціонарних і мобільних постів навколо Запорізької та Рівненської АЕС а також регіональних ( Запоріжжя Рівне ) та національного ( Київ ) інформаційних центрів ( ГАММА - 1 ) — створена.

Страницы: 1 2