Vasyl
Barka
(Василь Барка)
IraPaduka
У нього неквапна хода і задумливий погляд, спрямований удалину і водночас ніби в самого у себе, живе аж надто скромно, аскетично й усамітнено, навіть на зустріч із земляками, що приїздять у Глен Спей (а це українське поселення неподалік Нью-Йорка), приходить не завжди. Той погляд несе в собі тепле світло, той погляд продовжує жадібно вбирати в себе всі чарівні барви довколишнього світу. Його очі — справді як у святого, вони не відбивають страждання чи образу, а випромінюють цілюще світло, яке може нести в собі лише людина, загартована випробуваннями, очищена від усілякого життєвого бруду і намулу. Василь Барка, цей дивак, «святий чоловік», як називають його місцеві американці, так само по-дитячому чисто й щиро втішається життям, як і майже 90 років тому, бо ж, певно, глибоко усвідомив мудру істину: світ довкола себе людина змінити не може, зате здатна змінити його в собі.
Тим прагматичним американцям ніколи до кінця не зрозуміли української душі. Хоч вона так схожа на їхню. Просто вони завжди жили у вільному світі і звикли сприймати його як невід'ємну свою власність, а ми той світ упродовж багатьох століть мали лише у мріях. Василь Барка не видається дивним, радше дуже мужнім і сильним — пройти такий важкий, страшний і для декого просто непосильний шлях і так само, як у далекому дитинстві, палко любити життя, радіти йому, вірити в себе і в переможну силу добра, світла, людського духу. Про це говорять його книжки, що підготовлені самим автором для першої публікації їх з Україні, — третій том лірики «Океан», 1992 (два перші вийшли в Нью-Йорку), епічна поема «Судний степ» (1992), драматична поема «Кавказ» (1993).
Сама доля постійно кидала його в мандри, часом і небезпечні, по світу — Північний Кавказ, Москва, Берлін, Авгсбург, Нью-Йорк і, нарешті, Глен Спей — ніби на випробування стійкості духу, ніби для одержання великого життєвого досвіду й усвідомлення через той досвід самого себе.
А життєвий шлях Василя Костянтиновича Очерета (це справжнє прізвище письменника) почався 16 липня 1908 року в с.Солониця Лубенського району на Полтавщині. Василь був найменшим сином у родині з «козачого стану» — батько його служив у козачій частині, був на ро-сійсько-японській війні, звідки повернувся покаліченим.
Родина, скільки пам'ятає Барка, постійно бідувала, батько теслював. доглядав разом із синами чужі сади, під час громадянської війни виготовляв кінське спорядження для армії Будьонного... «Низове» походження дало можливість дітям Костянтина 0черета безкошвно вчитися в Лубенській бурсі, яка невдовзі була пе-ретворена на трудову школу. Отам майбутній письменник і осягав перші свої «науки», з-посеред яких найбільше притягувала до себе література. Пізніше в автобіографії Василь Барка зізнається, що літературними вчителями в молодості були Г.Сковорода, Т.Шевченко, І.Франко, Ф. Достоєвський, М. Коцюбинський.
Після закінчення Лубенського педтехнікуму довелося вчителювати на Донбасі, в невеликому шахтарському селищі під назвою Сьома Рота. Але те тривало зовсім недовго, почалися конфлікти з місцевим партійним начальством, яке переслідувало енергійного вчителя математики й фізики за його новаторський підхід до системи викладання. До того ж додавалися ще й інші події, які могли скінчитися для молодого вчителя дуже зле. Про той час Барка згадує так: «Я побачив, як невеличка групка місцевих так званих «активістів» найбезсовіснішим чином обкрадала місцевий кооператив, а діти селян в цей час ходили босими по снігу. Я їх викрив як злодіїв перед селом. Вони б зі мною швидко поквиталися, але я все-таки був учителем. Тому їм зручніше було оголосити мене божевільним. Трохи пізніше відкрив, що злодіями в тому чи тому селі справа не обмежилася. Це була велетенська темна сила, яка загарбала колосальні простори, на чолі з головним злодієм»1
. З цієї причини у 1928 р. він виїздить на Північний Кавказ в м.Краснодар, вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет. Тоді ж наважився надіслати до Харкова у «Червоний шлях» П.Тичині власні вірші, які були опубліковані. Та подія додала впевненості в собі — 1930 року з'являється перша Барчина книжка поезій «Шляхи». Але слави авторові вона не принесла, навпаки — в «Літературній газеті» його звинувачено у виявах «класово-ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», змушено до прилюдного каяття на зборах «РАППу» (Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції якої входив поет). Звісно, та перша книжка була ще учнівською, у ній вчувався «кларнетизм» раннього Тичини, але символічне наповнення образів свідчило про великі потенційні можливості обдаровання молодого поета, що, напевне, і привернуло пильну увагу партійної критики, яка виховувала й підтримувала лише покірні посередності. Отож уже з перших кроків у літературі Василь Барка заявив себе як «чужорідне тіло», що його система без вагань готова була коли не придушити, то виштовхнути геть за межі «комуністичного раю». З цієї причини твори українського письменника Василя Баски упродовж кількох десятиліть були зовсім невідомі на рідній землі — на них було накладено «табу». Зате ніщо не перешкодило йому понести з своєму серці рідну Україну в широкий світ. Але спочатку треба було вчасно замовкнути, герметизуватися, щоб не знівелювати те основне в собі, що могло невдовзі буйно прорости на благодатнішому грунті. Василь Барка спочатку «вдягає маску» — 1932 року в Харкові виходить його наступна книжка під назвою «Цехи», тепер ідеологічно правильна, на «виробничі сюжети», що зафіксував і відгук на неї в тій же «Літературній газеті». Поезії, що ввійшли до збірки, створювалися під свіжим враженням від спостережень на заводі «Красноліт», де автор був у «творчому відрядженні». Але в цей час у житті поета сталася і приємна подія: він одружився з чудовою дівчиною-адигейкою Довлетхан, через рік у них народився син Юрій.
Другие работы по теме:
Життєвий і творчий шлях Василя Барки
ВАСИЛЬ БАРКА (1908—2003) Справжнє ім'я — Василь Костянтинович Очерет. Василь Барка народився 16 липня 1908 р. в селі Солониця Лубенського району на Полтавщині в козачій родині. Батько його служив у козачій частині, повернувся покаліченим з російсько-японської війни. Сім'я постійно бідувала, батько теслював, доглядав з трьома синами чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, що виробляли кінське спорядження для армії Будьонного.
О земле втрачена, явися
Автор: Стус Василь. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурове простелися, пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, росою згадок окропи,
Стус Василь
(1938 — 1985) Народився в селянській родині. 1939 батьки — Семен Дем'янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей.
Біла лелека
Автор: Голобородько Василь. Біла лелека — дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил — чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім'я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім'ям «лелека» — це загадка.
Жива ватра
Автор: Герасим'юк Василь. Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори
Чоловічий танець
Автор: Герасим'юк Василь. Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Гей, нові Колумби й Магеллани
Автор: Симоненко Василь. Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито?
Новина
Автор: Стефаник Василь. «У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми.
В. Быков. "Сотников"
Мне нравится, c какой простотой пишет о Великой отечественной войне Василь Быков. В его произведениях мало батальных сцен, но зато ему удается с потрясающей глубиной передать ощущения рядового солдата на большой войне.
Мені зоря сіяла нині вранці
Автор: Стус Василь. Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю,
Лебеді материнства
Автор: Симоненко Василь. Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима.
В чем заключается назначение искусства
Автор: ЕГЭ В чем заключается назначение искусства? Об этом размышляет в своей статье советский писатель Василь Быков Владимирович. Размышляя над данной проблемой, автор уже в самом начале статьи подчеркивает, что искусство всегда было средством познания жизни «с целью ее совершенствования». Беспокойство писателя вызывает то, что в наши дни искусство служит главным образом для развлечения.
Герасим`юк Василь
Василь Герасим'юк народився 18 серпня 1956 року у Караганді, де відбували заслання його батьки. Дитинство провів у Прокураві. Тут закінчив неповну середню школу, а середню — у Коломиї. Вірші почав писати ще у початкових класах.
"А был он лишь солдат…"
Через много лет после победы нашего народа в Великой Отечественной войне белорусский писатель Василь Быков обращается к теме войны, так как видит истоки и причины победы в нравственной силе русского солдата и всего народа.
Творчість Василя Барка
Етапи життя поета В. Барка: радянський, німецький, американський, схрещення розмаїття стильових шкіл в його поетичній палітрі. Монументализм твору “Свідок для сонця шестикрилих”, суперечність, складність внутрішньої боротьби людини між вірою та сумнівом.
Кирена город
Кире́на (греч. Κυρήνη) — один из величайших городов античности, центр исторической области Киренаика. Город, посвящённый Аполлону, стоял на территории современной Ливии в 16 км от морского порта Аполлония. Его руины охраняются ЮНЕСКО как памятник Всемирного наследия.
Киренаика
Введение 1 Этимология названия 2 История 2.1 XX век 2.2 XXI век 3 География и природные условия 3.1 Современная локация 4 Города 5 Современное административное положение
Сорокин, Андрей Викторович
План Введение 1 Биография 2 Театр 2.1 Спектакли, снятые с репертуара 2.2 Роли текущего репертуара 3 Кино 3.1 Актёр 3.2 Продюсер Введение Андрей Викторович Сорокин (20 марта 1953) — российский актёр театра и кино, продюсер.
стол Резолют
План Введение 1 История 2 Барк Резолют 3 Модификации 4 Копии 5 Второй стол 6 В массовой культуре 7 Галерея Введение Президент США Барак Обама за столом Резолют
Kachanivka. National Historical and Cultural Preserve
Fedor Kachenovsky as a chorister of "the choir at the court of Her Imperial Majesty Elizabeth" in St. Petersburg. Kachanivka as "a cultural centre" and it's influence on creation of writers of Ukraine and Russia. Essence of Tarnovsky’s philanthropy.
Облава
Василь Быков. «». Свержение самодержавия в начале века, разрушение «старого мира», взаимоотношения русского крестьянства с новой властью и дальнейшее развитие этих отношений дали повод и материалы для написания огромного количества произведений о судьбе крестьянства. До недавнего времени произведения, дающие «неверные» представления о жизни советского крестьянства, были фактически под запретом.
Эллан-Блакитный, Василий Михайлович
Василий Василь Эллан-Блакитный (укр. Василь Еллан-Блакитний; настоящее имя Василий Михайлович Елланский Элланский ); 12 января 1894, село Козлы, Черниговская губерния — 4 декабря 1925, Харьков) — украинский советский писатель, общественный деятель, революционер.
Ливия: география
Ливия преимущественно пустынная страна. Свыше 95% ее территории занято песчаными и каменистыми пустынями сахарской тропической пустынной области. Однако на побережье залива Сидра и на крайнем востоке пустыни вплотную подходят к морю.
Быков Василь
Быков Василь (р. в 1924) – белорусский писатель, общественный деятель. Участник Великой Отечественной войны. На фронте с 1943. Дважды ранен.
Ukrainian writer
Ukrainian literature contains a lot of glorious names. Among them one can name Taras Shevshenko, Pavlo Zagrebelny, Lesia Ukrainka, Lina Kostenko and others. But it’s a pity but I’ll to admit that Ukrainian writers and poets are not well-known in the country. In my own opinion this can be explained by the fact of poor popularity of Ukrainian literature in general.
Акули та скати
Реферат на тему: ,,Риби” Виконав учень 7-А класу Загородній Василь Акули й скати Акули – хрящові риби. Це означає, що скелет у них складається не з кісток,