Реферат на тему: Інформаційна система
Нижче наведено загальну схему інформаційної системи ЮНЕСКО. Звичайно, у дійсності вона є більш деталізованою, проте вказані п'ять її елементів є основними.
Інформаційна система ЮНЕСКО
Документаційні центри
Бібліотеки
Архіви
Бази даних
Мультимедійні ресурси
Рис. 1. Інформаційна система ЮНЕСКО
Бібліотеки. Основна бібліотека ЮНЕСКО знаходиться в штаб-квартирі організації в Парижі. Крім того, існує декілька десятків відділень центральної бібліотеки в містах розташування представництв ЮНЕСКО (наприклад, Бангкок, Каїр, Каракас, Дакар, Лондон, Найробі і т.д.). Бібліотека в Парижі містить всі публікації ЮНЕСКО, публікації інших організацій, велику кількість друкованих матеріалів зі сфер компетенції ЮНЕСКО: освіта, наука, культура, соціологічні та гуманітарні науки, комунікація та інформація; а також близько 1200 періодичних видань і мікрофіши документації та публікацій ЮНЕСКО з 1972 р.
Бібліотека забезпечує всі види бібліотечних послуг: довідкова інформаційна служба, пошук через Internet та по електронним базах даних ЮНЕСКО, обмін матеріалами з іншими бібліотеками, замовлення матеріалів для різних проектів.
Архіви. Центральний архівний фонд ЮНЕСКО також знаходиться в будівлі штаб-квартири організації в Парижі. Архівну службу було започатковано 1947 р. Сьогодні вона діє як місце збереження архівних матеріалів організації, відділу управління інформацією, що надходить з Секретаріату, а також як довідкова служба. Таким чином, метою діяльності архівної служби ЮНЕСКО є документація історії та діяльності ЮНЕСКО, а також допомога Секретаріату у збереженні та управлінні інформацією.
Масштаби інформаційних ресурсів, які містяться в архівах, є дуже великими: це 8 км книжних полиць, які містять друковану інформацію, фотографічні та аудіовізуальні матеріали, а також 120 тис. мікрофішей. Всі архівні матеріали розподілені по 16 інформаційним групам:
Міжнародний інститут інтелектуального співробітництва
Конференція Міністрів освіти
Підготовча комісія ЮНЕСКО
Документи Загальної Конференції
Документи виконавчої ради
Документи Секретаріату
Публікації ЮНЕСКО
Архіви Секретаріату
Архіви закордонних представництв ЮНЕСКО
Архіви асоціацій
Мікрокопії
Аудіовізуальні архіви
Архіви репродукцій творів мистецтва
Публікації і документація ЮНЕСКО
Архіви та документація міжнародних організацій
Електронні записи.
Документаційні центри. Майже кожен із структурних відділів ЮНЕСКО має свій інформаційний документаційний центр. До основних найбільших центрів відносяться:
– Документаційний центр Бюро зовнішніх зв'язків;
– Документаційний центр Відділу публічної інформації;
– Документаційний і довідковий центр Відділу термінології, документації і довідкової інформації;
– Документаційний статистичний центр;
– Документаційний центр Відділу у справах молоді;
– Комунікаційний документаційний центр Відділу комунікації, інформації та інформатики;
– Документаційний культурний центр;
– Документаційний та інформаційний центр Відділу освіти;
– Документаційний центр Міжнародного інституту освітнього планування;
– Інформаційний центр вищої освіти Міжнародної Асоціації університетів;
– Документаційний центр Міжнародної гідрологічної програми;
– Документаційний центр соціальних та гуманітарних наук.
Кожен з центрів має свою структуру і широке коло обов'язків. Розглянемо, для прикладу, Документаційний центр соціальних та гуманітарних наук. Серед його основних функцій можна виділити такі:
– діє як інформаційний центр для спеціалістів у соціальній і гуманітарній сферах, для міжурядових та неурядових організацій і для країн – членів ЮНЕСКО;
– забезпечує створення, оновлення і обслуговування банку даних соціальних і гуманітарних наук (DARE), який включає інформацію з досліджень, інститутів підготовки спеціалістів, професійних асоціацій, окремих спеціалістів у сфері соціології, періодичні видання у сфері соціальних наук;
– здійснює виробництво, розповсюдження і продаж комп'ютерних інформаційних продуктів, створених на основі банку даних на компакт-дисках;
– забезпечує централізований доступ через Internet до більше, ніж 100 періодичних соціологічних видань.
Бази даних. Загалом ЮНЕСКО видає та обслуговує близько 90 бібліографічних, довідкових і фактографічних баз даних щороку у сферах своєї компетенції: освіта, природничі науки, культура, соціальні і гуманітарні науки, комунікація, інформація та інформатика.
Основними базами даних є:
– UNESBIB (бібліографічна база даних ЮНЕСКО) містить усі публікації і документи ЮНЕСКО, усіх її регіональних відділень та інститутів і бібліотечні каталоги за період після 1972 р. Виходить у друкованому, он-лайновому і CD варіантах.
– UNESDOC (повні тексти документів ЮНЕСКО) виходить у друкованому, он-лайновому і CD варіантах.
UNESTHES (перелік всієї термінології, що використовується в документах ЮНЕСКО англійською, французькою та німецькою мовами) виходить у друкованому та електронному варіантах.
Мультимедійні ресурси – розділ, що включає різноманітні електронні публікації, наприклад, останні документи і публікації ЮНЕСКО, нові придбання бібліотек і нова інформація в базах даних.
Великим і популярним ресурсом ЮНЕСКО є Освітня мультимедійна бібліотека, яка включає річні каталоги відеоматеріалів, річні каталоги документів ЮНЕСКО, різноманітні статистичні та порівняльні дані ЮНЕСКО у сфері освіти та велику добірку законодавчих актів у сфері освіти, виходить в електронному вигляді.
Інформаційні джерела ЮНЕСКО:
unesco/
unesdoc.unesco/ulis/
unesco/general/eng/infoserv/index.html
unesco/general/eng/infoserv/doc/library.html
unesco/general/eng/infoserv/archives/archives.html
unesco/archives/guide/
unesco/education/
ibe.unesco/
unesco/general/eng/infoserv/doc/shsdc.html
unesco/iiep/
unesco/general/eng/infoserv/doc/unesis-form.html
ibe.unesco/Inf_Doc/Nat_reps/natrep.htm
Другие работы по теме:
Деятельность юнеско по решению программы культурного наследия
Юнеско специализированное учреждение ООН -крупнейший в мире межправительственный форум по вопросам сотрудничества в интеллектуальной сфере. Устав Организации был подписан 16 ноября 1945 г в Лондоне и вступил в силу 4 ноября 1946 г., которое считается датой образования юнеско. 1
Толерантность
Сочинение-рассуждение В Украине проживают люди 134 национальностей. Каждая имеет свою самобытную культуру, историю, традиции. Но всем нам следует быть толерантными по отношению друг к другу.
Я голос ваш Анна Ахматова
Я голос ваш 8230 Анна Ахматова В 1989 году, объявленном ЮНЕСКО годом А. А. Ахматовой, исполнилось сто лет со дня рождения Анны Андреевны Ахматовой, большого русского советского поэта, женщины-матери, противопоставившей достоинство жестоким ударам судьбы.
Русский язык в современном мире
Автор: Сочинения на свободную тему Из-за дня в день мы обмениваемся информацией, узнаем новые вещи, общаемся, делимся своими мыслями и чувствами с окружающими. Все это было бы просто невозможно без существования русского языка, роль которого имеет огромное значение в жизни многих людей и русского общества.
Хатра
Введение 1 История 2 Современность Список литературы Хатра Введение Хатра или Эль-Хадр (араб. الحضر) — разрушенный древний город в составе Парфянского царства, руины которого ныне расположены на территории Северного Ирака, в провинции Найнава. Общая площадь города составляла примерно 320 гектаров, а план по форме напоминал овал.
Исторические районы Кёнджу
Введение 1 Пояс горы Намсан 2 Пояс Вольсон 3 Пояс парка Тумули 4 Хваннёнса Исторические районы Кёнджу Введение Исторические районы Кёнджу — древние районы города Кёнджу провинции Кёнсан-Пукто, Южная Корея. В 2000 году были включены ЮНЕСКО в список Всемирного наследия. В настоящее время в этих районах создан музей под открытым небом, в котором представлены развалины древних храмов, дворцов, пагод, статуй и других остатков культуры древнекорейского государства Силла.
Отрар
Отра́р (каз. Отырар) — городище в Отрарском районе Южно-Казахстанской области. Городище расположено в низовьях реки Арысь при впадении её в Сырдарью, в 10 км западнее железнодорожной станции Тимур, рядом с современным селом Талапты, в 57 км южнее города Туркестан, 120 км северо-западнее Шымкента.
Кыз Жибек
Введение 1 Сюжет 2 История создания 3 Мировое значение 4 Опера 5 Кинофильм 6 Балет «Гак-ку» (Клич лебедя) Введение Кыз Жибек — казахская народная лиро-эпическая поэма, названа по имени героини. В переводе означает Девушка Шёлк, Шелковая девушка. Это произведение — жемчужина казахского фольклора. Казахская «Ромео и Джульетта» воспевает верность в любви, дружбе, отвагу и патриотизм.
Бирка
Введение 1 Археологическое исследование 2 Берковец Список литературы Бирка Введение Бирка (Birka) — крупнейший торговый центр шведских викингов в 800—975 гг., который упоминается в житии «северного апостола» св. Ансгара и в сочинениях Адама Бременского. С XIX в. отождествляется с островом Бьёркё на озере Меларен, состоит под охраной ЮНЕСКО как памятник Всемирного наследия.
Калат-аль-Бахрейн
(араб. قلعة البحرين — «крепость Бахрейн») — место археологических раскопок в Бахрейне. Представляет собой искусственный холм, который был образован последовательными культурными наслоениями приблизительно с 2300 до 1700 гг. до н. э., что говорит о постоянном человеческом присутствии на протяжении данного периода.
Гуачимонтонес
Деталь круглой пирамиды и другие руины Разрешение на публикацию любезно предоставила Nancy Гуачимонтонес Уачимонтонес исп. Guachimontones, Huachimontones — археологический памятник доколумбовых времён около мексиканского города Теучитлан, штат Халиско. Памятник относится к так называемой Теучитланской традиции[1] — общества или комплекса обществ, существовавшего в период 300—900 гг. н. э.
Рунные камни в Еллинге
Рунные камни в Еллинге — внесённые в список Всемирного наследия валуны с руническими надписями X века, которые находятся в датском городе Еллинге. На малом камне, установленном около 955, первым датским королём Гормом Старым высечена надпись
Тахт-и-Бахи
Введение 1 Постройки 2 История Список литературы Введение Тахт-и-Бахи (также Тахтбхай, Тахти-бахи) — буддийский монастырский комплекс I в. до н. э.[1] По мнению археологов, он великолепно демонстрирует архитектуру буддийских монастырских центров той эпохи.[2] Он был внесен в список список Всемирного наследия ЮНЕСКО в 1980 году.[1]
Кирена город
Кире́на (греч. Κυρήνη) — один из величайших городов античности, центр исторической области Киренаика. Город, посвящённый Аполлону, стоял на территории современной Ливии в 16 км от морского порта Аполлония. Его руины охраняются ЮНЕСКО как памятник Всемирного наследия.
Холм Уснех
(англ. Hill of Uisneach, ирл. Cnoc Uisnigh[1]) — один из сакральных центров древней Ирландии в королевстве Миде (наравне с Тарой, к западу от неё), место схождения границ четырёх королевств Ирландии[2]. Здесь друид[3] Миде, сын Брата, сына Деота, зажёг горевший шесть лет огонь (первый священный огонь Ирландии[3]), и отрезал языки раскритиковавшим этот огонь друидам[4].
Гробницы императоров династий Мин и Цин
Введение 1 Компоненты памятника 1.1 Минская династия 1.2 Цинская династия Список литературы Гробницы императоров династий Мин и Цин Введение Гробницы императоров династии Мин и Цин — памятник Всемирного наследия ЮНЕСКО, состоящий из нескольких мавзолейных комплексов в разных районах Китая, где были похоронены императоры династий Мин и Цин, в совокупности правивших Китаем более 500 лет (1368-1911 гг).
Цодило
Наскальная живопись в районе , расположенная на северо-западе Ботсваны, содержит одно из самых значительных в мире собраний доисторического наскального искусства. Является объектом Всемирного наследия ЮНЕСКО, была включена в список в 2001 году в связи с исключительной религиозной и духовной важности объекта для местного населения и как доказательство человеческого поселения давностью несколько тысячелетий.
Тингветлир
располагается: Исландия Место собраний Тингветлир (исл. Юingvellir) — долина в юго-западной части Исландии, вблизи полуострова Рейкъянес, а также одноимённый национальный парк, внесённый в список Всемирного наследия ЮНЕСКО.
Список объектов Всемирного наследия ЮНЕСКО в Казахстане
Тамгалы Сарыарка Объекты Всемирного наследия в Казахстане Республика Казахстан присоединилась к Конвенции об охране Всемирного культурного и природного наследия 29 апреля 1994 года. В 1998 году Министерством, в установленном порядке, по каналам Национальной комиссии Республики Казахстан по делам ЮНЕСКО, было внесено Досье номинации на 10 памятников национального наследия, на рассмотрение в Центр Всемирного наследия ЮНЕСКО.
Захоронение королей Буганды в Касуби
Введение 1 Описание 2 Пожар 3 Галерея Список литературы Введение Захоронение королей Буганды в Касуби (также известно как захоронение Ссекабаки) расположено на холме Касуби в округе Кампала и занимает площадь около 30 га, с 2001 года входит в список Всемирного наследия ЮНЕСКО[1]. Значительная часть его территории используется для традиционного сельского хозяйства.
Ла-Ферьер крепость
Цитадель Лаферьер (фр. Citadelle Laferriиre, также крепость Анри Кристофа) — крупнейшее фортификационное сооружение Западного полушария, возведённое в 1804-17 гг. на вершине 1000-метровой горы у северного побережья Гаити по приказу короля Анри Кристофа.
Горе остров
Горе (остров) Горе́ (фр. Оle de Gorйe) — небольшой остров в Сенегале. Остров расположен в 2,5 км к югу от порта Дакара, является коммуной столичного округа. Площадь Горе́ — всего 0,182 кмІ (900 на 350 м), но его население — 1102 человек, плотность превышает 6 тыс. жителей на кв. км. Остров является туристическим объектом, на нём запрещено использование автомобилей. с Дакаром Горе связывает паромная переправа.
Сабрафа
Руины римского театра в Сабрате Сабрата , также Абротон (лат. Abrotonum, араб. صبراتة) — древний город в области Сиртика (позже называлась область Триполитания) на северо-западе территории современной Ливии в районе Завия, входил в объединение трёх городов (Триполи) как самый западный город.
Ниса
Ниса Ниса (Ниса, Неса) — древний город в Туркменистане, руины которого расположены в 18 км от Ашхабада. Основан у подножия Копетдага парфянами в III в. до н. э. и на протяжении последующих шести столетий служил первостепенной твердыней династии Аршакидов, а подчас и столицей Парфии (под именем «Михридаткирт», в честь царя Митридата I).
Тьеррадентро
Тьеррадентро , исп. Tierradentro — национальный археологический парк в юрисдикции муниципалитета Инса (Inza), департамент Каука (Cauca) в Колумбии. Парк удалён на 100 км от столицы департамента г. Попаян.
Путь благовоний
Путь благовоний Путь благовоний (также Ладанный путь) — торговый путь, который в античности связывал юг Аравийского полуострова со страны Средиземноморья и Месопотамии.[1] По нему из древних царств на территории современных Йемена и Омана, а также с Африканского рога, острова Сокотра в Средиземноморье и Междуречье доставлялись ценные благовония — в основном южноаравийский ладан, смирна и африканские специи.
Напата
План Введение 1 Новый город Амона 2 Раскопки Напата 4 Источники Список литературы Введение Напата — город на западном берегу Голубого Нила, располагался на 400 километром севернее Хартума, современной столицы Судана. Был основан около 1450 г. до н. э. нубийцами. Через 600 лет он стал столицей Куша. После того как столица была перенесена в Мероэ, Напата стала религиозным центром.
Антигуа-Гватемала
Антигуа-Гватемала Антигуа-Гватемала Ла-Антигуа (Antigua Guatemala, что значит «Старая Гватемала») — административный центр департамента Сакатепекес на юго-западе Гватемалы. Расположен на высоте 1533 метров. Нас. 34685 жит. (2007).
Меса-Верде
Меса-Верде располагается: США, Колорадо, площадь достигает 211 Для термина «Меса» см. другие значения. Национальный парк Меса-Верде (англ. Mesa Verde National Park) — национальный парк на юго-западе штата Колорадо. Площадь — 211 кмІ.
Москва 2
Москва́ — столица Российской Федерации, город федерального значения, административный центр Центрального федерального округа и Московской области[7], в состав которой не входит. Крупнейший по численности населения город России и Европы[8] (население на 1 января 2010 года — 10 562 000 человек), центр Московской городской агломерации[9].