І ст. до н.е. в Римі набуло поширення вчення грецького філософа Епікура (341 – 270 рр. до н.е.), літературно оформлене у високохудожній формі його послідовником поетом Тітом Лукрецієм Каром в його відомому творі «De natura renum» («Про природу речей»). У цьому винятково важливому для історії культури людства творі сконцентровано відомості про те, чого досягли античні вчены в матеріалістичному розумінні світу.
Тіт Лукрецій Кар (99 – 55 рр. до н.е.) – римськи й поет і філософ-матеріаліст. Ціль філософії бачив в тому, щоб показати дорогу до щастя, можливому для особистості, кинутої в кругообіг боротьби і лиха, пригноблені страхами : перед богами, смертю, потойбічним покаранням. Шлях звільнення від них – засвоєння вчення Епікура про природу речей, людину, суспільство. Душа, по Лукрецію, смертна, так-як вона лише тимчасове з’єднання особливих частинок і після смерті тіла розпадається на окремі атоми. Пізнання смертності душі відкидає віру не тільки в потойбічне життя, а й в загробне покарання, звільнює людину від страху перед пеклом. Знищується і страх смерті: поки ми живі – нема смерті, прийшла смерть – нема нас. На кінець, і страх перед богами розсіюється коли ми взнаєм, що боги живуть не в нашому світі, а в пустих проміжках між світами: ведучи там блаженне життя, вони не можуть впливати на життя людини. Лукрецій дав ясне матеріалістичний вигляд і пояснення світу, природи чоловіка, розвитку матеріальної культури і техніки. Лукрецій – великий просвітитель римського світу; його поема справила великий вплив на розвиток матеріалістичної філософії Відродження.
еред лікарів найвідомішим прибічником Епікура був Асклепіад (124—56 рр. до н. е.). Навчався він в Афінах і Александріі. Асклепіад учив, що тіло людини також складається з атомів, між якими є пори, канали. Крізь ці пори та канали виділенням поту та випаровуванням регулюється діяльність організму. Якщо ці пори і канали засмічуються або з тієї чи іншої причини надмірно розширюються, це негативно відбивається на взаємовідношеннях атомів та їхньому русі, в якому вони завжди перебувають, і це зумовлює виникнення хвороб. Тому Асклепіад надавав особливого значення «невидимому диханню» шкіри, яке потрібно всіляко підтримувати частими купаннями, вологими розтираннями, фізичними вправами. Відповідно до принципу Епікура, що життя людини має бути «розсудливим, прекрасним і приємним», Асклепіад вимагав, щоб і процес лікування не обтяжував хворого, а був «безпечним, швидким і приємним (tuto,cito et jucundo сurаrе)». Разом з тим він підкреслював, що «надмірна поспішність і бажання догодити хворому небезпечні». Його концепція лікування, що набула визнання, протистояла системі хірурга Архігата, якого називали «кровожерним м'ясником»— carnifex.
У своїй терапії Асклепіад не був прибічником медикаментозних засобів, а головного значення надавав чистоті тіла, прогулянкам на свіжому повітрі їзді на коні, веслуванню та різним гімнастичним вправам, що сприяють кращому рухові частинок-атомів в організмі і перешкоджають засміченню його пор і каналів.
Відкидаючи існування вищого розуму, цілеспрямованість усього, що творить природа, як це твердив Арістотель, Асклепіад дотримувався погляду, що сили природи в перебігу хвороби бувають не лише корисними, а й шкідливими (non solum prodesse naturam, verum etiam nocere). Використовуючи, за Гіппократом, сили природи, лікар повинен бути активним, спрямовувати сили ці в бажаному напрямі. Асклепіад займався і хірургією, йому приписують проведення першої трахеотомії.
Асклепіад був людиною високої культури, блискучим промовцем, мав великий авторитет у вищих колах Риму, був другом Ціцерона, Марка Антонія. Він багато сприяв поширенню серед римлян популярності грецьких лікарів, яка з часом настільки зросла, що, за словами Плінія, «той, хто практикував з медицини і не знав грецької мови, не користувався успіхом; лікарі римляни видавали себе за греків».
а рубежі старої і нової ери трудився римський лікар- мислитель Авл Корнелій Цельс ( близько 25-30 рр. до н.е. – 50 р.н.е.).Він був всесторонньо освідченою людиною, добре розбирався в різних областях знаннь. Він вивчав філософію, медицину,юриспуденцію, риторику, воєнну справу і т.п. Цельса без сумніву можна віднести до енциклопидистів, про що свідчить його багатогранна праця “Artes” ( “Мистецтва”) узагальнюючи знання стародавніх в самих різних областях:агрономії, юрисподенції, філософії, риторики, воєнної справи. В цій праці є розділ присвячений медицині (VI – XII частина книги). Цей розділ був написаний, коли йому було близько 50 років. До цього часу відбулися значні зміни в рабовласницькому суспільстві . Рабів стало менше і вони стали дорожче коштувати. А. К. Цельс, будучи великим рабовласником, по суті створив лічебний посібник для рабовласників, скориставшись яким вони могли зберегти рабів. Створенню цього посібника передувало навчання медицинським знанням у грецьких лікарів, які проживали в Римі. Медицинська школа (Schola medicorum) і валетудінаріум (лікарня для рабів) стали для нього “університетом” по здобуванню знань в медицині. Великою заслугою Цельса є те , що він в трактаті “Про медицину” передав всі знання, які накопилися до того часу в цій області (вони до цих пір являються єдиною достовірною інформацією про багатьох лікарів) і проаналізував погляди своїх попередників – Гіпократа, Герофіла, Еризистрата, Асклепіада і др.
Цельс підкреслював важливість раціонального підходу до питань симптоматики, діагностики, лікування і пргнозу хвороби. В його працях є важлива інформація про гігієну і дієтику. Цельс придавав велике значення індивідуального підходу до лікування. Ним чітко визначалось значення праці в житті людини: “Неробство ускоряє наступлення старості, праця ж продовжує нашу молодість”.Детально описав признаки деяких хворіб і загальні способи їх лікування: кровопускання, банки, ростирання, дієтичне харчування. В праці також приведені також детальні дані по фармакології – про властивості і приготування лікарств, їх дія, способи назначення, дозировка. У хірургічній частині трактату Цельс зберіг для історії медицини великий досвід учених Александрійської школи. У нього ми знаходимо перший опис операції катаракти, яку успішно робили вже лікарі Вавілонії за 2—2, 5 тисячі років до н. е. Описуючи операцію ампутації, Цельс говорить про перев'язування судин лігатурами. Він дає детальний опис гриж. Класичний опис ознак запалення належить Цельсові: «Notae vегае inflamationis sunt quattuor: rubor еt tumor сum colore et dolore (Справжніх ознак запалення чотири: почервоніння, припухлість з жаром і болем)». Це збігається з описом їх індійським лікарем Сушрутою. Також А.Цельс описав одну із форм трихофітії яка називалася в той час “керіон Цельса”. В його енциклопедії вперше в Європі описані чотири місцевих признаків запалення (біль, підвищення температури, червоніння, запухання), операція при катаракті, поворот плода на ніжку при пологах. В стародавньому Римі А.Цельса називали латинським Гіпократом, а за вишуканість мови – медицинським цицероном.
Для філософів трактат “Про медицину” цікавий тим, що в ньому відображені погляди різних класів на її суть. Філософія Цельса зводилася до примирення всіх медичних шкіл.
Він вважав, що для хорошого лікаря потрібні, перш за все, добрі знання, а потім вже розсудливість. “Як би мистецтво розсуждати робило добрих лікарів, то філософи були б найкращими лікарями”.
На відміну від Асклепіада А.К. Цельс стояв на ідеалістичних позиціях, так як вважав, що всі хвороби від бога, а медицина сама по собі. Звідси і помилкова думка про безкористність лікарств. Цим самим він ніби ввійшов в суперечку з самим собою. Достатньо широко приставив всю сучасну йому медицину, А.К. Цельс разом з тим писимістично ставився на її значення. Це означає що ним оволоділа храмова медицина.
Другие работы по теме:
Проблема взаємодії людини з природою в історії філософії
Сутність та шляхи філософського вирішення проблеми "людина – природа", її особливості та рівні осмислення на різних етапах розвитку суспільства. Корективи, що були внесені в дану проблему в епоху Відродження. Проблема "людина – природа" у Нові часи.
Цицерон "Про державу"
Розгляд i аналіз державно-правових явищ, форми державного правління. Держава, де влада народу найбільша, може існувати свобода. Твори Цицерона "Про державу" розглядаєть державно-правові явища, походження, форми держави, які виділяли античні філософи.
Виникнення і первісний розвиток фізичної культури і спорту
Виникнення фізичної культури як частини загальнолюдської культури. Високий рівень розвитку фізичної культури в Стародавній Греції. Військова спрямованість спортивної культури Стародавнього Сходу. Видовищність як головна риса спорту в епоху імператорства.
Медицина і її розвиток
Лікування виникло раніше, ніж появилося свідчення про будівництво і функції органів тіла тварин і людини. Свідчення про будівництво людського тіла були недостатніми для правильного уявлення про нього.
Медицина в Древнем Египте
Утворення та устрій медицини Стародавнього Єгипту. Культура Стародавнього Єгипту. Реформи Ехнатона. Відгалуження медицини стародавнього Єгипту. Хірургія у період Нового Царства. Система суспільної охорони здоров’я. Медицина у період Середнього Царства.
Послання до Єпископів
Автор: Вишенський Іван. (Уривки) Твір починається з глузливого звернення до архієпископа Михайла та ще п'яти єпископів, які підписали унію: «Вельможним їх милості панам». До автора «Послання» дійшов плід їхнього «подвигу, праці, ретельності і старання, писання під назвою «Оборона згоди з латинською церквою і вірою, що служить Риму».
Культура Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
Егейська або крито-мікенська культура (III-II тис. до н.е.). Героїчний або гомерівський період (XI-IX ст. до н.е.). Культура Греції архаїчного періоду. Грецька культура класики. Культура періоду еллінізму. Культура раннього Риму або "царського" періоду.
Культура перших цивілізацій
Характерні риси культури Стародавнього Сходу. Формування ранньокласових цивілізацій і перших держав Месопотамії та Єгипту. Мистецтво раннього Шумеру. Своєрідність культури Стародавнього Єгипту. Культурна спадщина Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.
Тевта
(Теута) — иллирийская царица, известная по рассказам Полибия. В результате военного столкновения с Римской республикой была вынуждена признать верховенство последней над Иллирией.
Восстание наёмников в Карфагене
Введение 1 Причины войны 2 Ход военных действий 3 Изображение войны в литературе Восстание наёмников в Карфагене Введение Восстание наёмников (Ливийская война, Война без перемирия) произошло в Карфагенском государстве в 240-238 годах до нашей эры.
Беллы
Введение 1 История Список литературы Введение Беллы ( лат. Belli или Beli ) — древний кельтский народ на северо-востоке Пиренейского полуострова, населявший территорию современной испанской провинции Сарагоса. Главным их городом была Сегеда (Segeda). Другими важными городами являлись Nertуbriga и Bilbilis.
Римське право і політика
Підготував : Данилюк Михайло Учень 10-А класу Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття і в своїй еволюції відображає суттєві зміни соціально-економічного і політичного життя Стародавнього Риму. Історію Стародавнього Риму прийнято ділити на три періоди – царський, республіканський, імператорський.
Вторая Македонская война
Введение 1 Предпосылки к войне 2 Ход войны 3 Итоги войны Вторая Македонская война Введение Вторая Македонская война (200 до н. э. - 197 до н. э.) - война между Римом и Македонией.
Киренаика римская провинция
Введение 1 Административное положение 2 География Список литературы Введение Киренаика (лат. Cyrenaica)— провинция Римской республики в 74-34 гг. до н. э. Включала область Киренаика в северо-восточной Африке. Располагалась на северо-восток по побережью от залива Большой Сирт (совр. Сидра) до пограничной с Египтом областью Мармарикой.
Ахейская война
Ахейская война (также называемая Коринфской войной ) — военный конфликт между Римом и Ахейским союзом. Закончился падением Ахейского союза и полным подчинением Греции Риму.
Олкады
Введение 1 История Список литературы Введение Олкады (лат. Olcadi, др.-греч. Ολκάδες ) — одно из доримских племён смешанного кельтиберского происхождения в Тарраконской Испании, жившее предположительно на территории провинции Куэнка на южных склонах Иберийских гор.
Тира древний город
— древнегреческий город на правом берегу лимана Тирас (современное название Днестр), на месте современного города Белгород-Днестровский. Основан в VI в. до н. э. переселенцами из Милета. VI в. до н. э — III в. до н. э — времена наибольшего расцвета экономики (земледелие и виноградарство, ремесло, рыболовство, торговля с населением Приднестровья) и культуры Тиры, город чеканил и собственную монету.
Дидий Юлиан
План Введение 1 Карьера 2 Покупка престола 3 Гибель 6 Источники Введение Дидий Юлиан (полное имя Марк Дидий Север Юлиан, лат. M. Didius Severus Iulianus, 30 января 133, Медиолан — 1 июня 193, Рим) — римский император (28 марта — 1 июня 193).
Феномен культури стародавнього Риму
Періодизація, витоки та особливості культури елінського світу. Релігія, мистецтво, традиції етрусків. Зображення життя імперії в ораторстві, літературі та театрі Риму. Марк Туллій Цицерон. Релігійне життя Стародавнього Риму. Наукові знанння римлян.
Стародавній Єгипет рабовласницька держава
Єгипет Стародавній – рабовласницька держава на Пн.-Сх. Африки. Історія. Заселення території Єгипту відбувалося в період палеоліту (долини Нілу – за часів неоліту). В умовах Єгипту людське суспільство рано досягло такого рівня розвитку, коли з’явився додатковий продукт. Єгипетський народ, як етнічна спільність склався з місцевих племен протосемітів, берберів і кушитів.
Видатні вчені Стародавнього Риму
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх.
Гіппократ та його клятва
реферат на тему: Гіппократ та його клятва” Гіппократ жив між 459 і 377 рр. до нашої ери. Батько його Геракліт був лікар, походив із стародавнього роду Асклепіїв, мати – акушерка Фенарета.
Людиноподібні мавпи
План 1. Загальні відомості про людиноподібних мавп. 2. Інтелект. 3. Мова. 4. Сприйняття прекрасного. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛЮДИНОПОДІБНИХ МАВП До людиноподібних мавп відносять шимпанзе, карликового шимпанзе (бонобо), горилу й орангутанга. Разом із людською істотою вони складають групу вищих тварин, які належать до великого зоологічного ряду приматів.
Видатні мінерали та породи
Реферат по геології Студента ФПН-2 Заклецького Олександра На тему “Видатні” мінерали та породи М. Київ 1998 р. Ювелирно-виробкові та виробкові камені грунтовно стали вивчатися у СРСР у середині 60-х років , ювелирно-виробкові та виробкові камені як правило представлені мономінеральними агрегатами та горними породами , вони з древнійших часів цінувалися людиною за свою красоту .
Внесок античних лікарів у розвиток фармації
ВНЕСОК АНТИЧНИХ ЛІКАРІВ РОЗВИТОК ФАРМАЦІЇ Слово “Формація” походить від єгипетського слова “Фармакі”, що означає “даруючий зцілення або безпеку”. Вперше цей надпис був знайдений під зображенням єгипетського бога лікування Тота. Звідси походить грецьке слова “фармакон” – лікарство. Пізніше це слово ввійшло в усі інші мови .
Видатні мікробіологи 2
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: ВИДАТНІ МІКРОБІОЛОГИ Луї Пастер (1822-1895 р.) Луї Пастер, хімік за фахом, який присвятив своє життя вивченню мікроорганізмів і розробці методів боротьби з заразними захворюваннями. Французький мікробіолог і хімік, засновник сучасної медичної мікробіології та імунології. Член Французької медичної академії з 1873 р.
Розвиток наукових знань про природу психіки
Реферат з психології Розвиток наукових знань про природу психіки Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди — донауковий і науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу. Первісні люди за допомогою поняття душі пояснювали такі явища, як сон, втрата свідомості, психічні захворювання, смерть тощо.
Медицина у Римській Імперії
Реферат на тему: Медицина у Римській Імперії За часів Римської імперії в медичній науці набагато розширились, порівняно з часами Гіппократа, знання про будову і функції організму; в зв’язку з удосконаленням діагностичних засобів виникла можливість виділити численні окремі захворювання.
Медицина Стародавньої Риму і Греції
ТЕМА: “Медицина Стародавньої Риму і Греції” Великий вплив на історичний розвиток людства зробили Древня Греція (Еллада) і Древній Рим. Наукова медицина почала свій розвиток у Древній Греції. У Греції існували школи, де готувалися лікарі по типу ремісничого учнівства. Найбільш відомі школи на берегах Малої Азії на острові Кіс і півострові Кнід.