Іва́н Могильни́цький
Іва́н Могильни́цький (1777, за іншими
даними 1778, Улюч (нині Польща) - 1831) - український освітній і церковний діяч,
вчений-філолог, крилошанин перемишльської капітули з 1817 р., опікун шкіл Перемишльської
єпархії, один з провісників національного відродження в Галичині.
Студіював теологію у Львові. Навчався на богословському
факультеті Віденського університету. Висвячений на священика в 1800 р. Був парафіальним
священиком у с. Дроздовичі (від 1800 до 1815 р.) і деканом у містечку Нижанковичі
(нині Старосамбірський р-н, Львівська обл.). У Дроздовичах 1806 р. за клопотанням
Могильницького організовано першу в тій окрузі народну школу. З 1816 р. - ректор
новозаснованого дяко-вчительського інституту в м. Перемишлі (Польща). Того ж року
заснував першу на західноукраїнських землях культурно-освітню громадську організацію
"Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти
і культури серед вірних", яка ставила собі за мету видання українських загальноосвітніх
та релігійних книжок (організація проіснувала до середини 1817 р.; припинила існування
під тиском католицького духівництва). Уклав "Cтатут" товариства -
"важливий документ для історії нашого національного розвитку" (І. Франко).
З 1817 р. - інспектор шкіл перемишльської єпархії. Входив до гуртка українського
духівництва на чолі з М. Левицьким та І. Cнігурським. Підготував і видав низку підручників
українською мовою для народних шкіл: "Буквар славено-руського язика"
(вид.1816, 1817, 1819, 1826, 1827 рр.), "Катехізис малий" (1817 р.). Створив
першу в Галичині граматику української мови - підручник "Граматика язика словено-руського"
(1823 р.). У передмові - статті "Відомість о руськім язиці" (видана в
1829 р. у польському перекладі "Rozprawa o języku ruskim") першим
серед західноукраїнських мовознавців обґрунтував положення про самостійність і самобутність
української мови. Цим спростовував поширені у той час помилкові уявлення про українську
мову як діалект польської або російської мови та аргументовано визначив її як одну
з реально існуючих східнослов’янських мов. Підкреслював зокрема її "урядовий"
характер за часів польсько-литовського панування, відмінність від "інших гілок
слов’янських мов, особливо від церковнослов’янської, польської та великоросійської",
спільні риси у вжитку "в усіх руських землях, відомих колись під ім’ям Малої
та Червоної Русі", необхідність розвитку літератури народною мовою тощо. Цією
статтею "відбив нову атаку намісництва проти вживання української мови"
(І. Франко). Під час інспекторської діяльності домагався поширення мережі українських
народних шкіл.
Зокрема на полі шкільництва поклав він дуже великі
заслуги, довівши до того, що на 697 парохій в перемиській єпархії було в 1832 р.385
парохіяльних шкіл 24 тривіяльні й головна школа в Лаврові.
Могильницький розвідував українську мову. Згадана
Відомість це перша на галицькім грунті наукова розвідка в 19 віці про українську
мову, її минуле й відношення до инших славянських мов. Українську мову уважав Могильницький
рівнорядною славянською сестрою, як мова чеська, польська, московська й инші. Може
бо якийсь нарід утратити свою політичну самостійність, але народности й мови він
не тратить. Зникла держава Володимира Великого, але українська мова заховалася досі.
Сьогодні вона зберігається під сільською стріхою, але колись вона була урядовою
мовою Великого Князівства Литовського й Польщі. Доля української мови під польським
пануванням вязалася нерозлучно з долею українського народу, хоч польська мова багато
зо свого багатства завдячує українській мові, а так само й московська.
Розвідка Могильницького доказує, як старанно він
слідив за дослідами української історії, зокрема церковної, української мови в минулому
й сучасности. До таких наукових творів у чужих мовах, котрі говорили про українське
минуле, про українську церкву чи українське право, любив Могильницький давати свої
критичні замітки й уваги.3 листування між львівським митрополитом Михайлом Левицьким
і перемиським єпископом Іваном Снігурським видко, що Могильницький доставляв Левицькому
матеріялів для його писем до урядів. В однім листі писав Левицький по польськи:
„Могильницький мав нагоду, читаючи давнішу нашу історію, спостерігати, що коли сталося,
отже пишу до нього щоб доніс мені, чи мав нагоду вичитати щось таке, що придалобся
до теперішньої матерії". Заразом Левицький пересилав Могильницькому призбираний
матеріял до перечитання. Ствердження такої може й взаїмної помочи пояснює неодну
спільну думку в меморіялах для урядів і Відомости Могильницького про українську
мову.
Епідемія холери в 1831 р. перервала невсипущу діяльність
Івана Могильницького в 54 р. життя.
Другие работы по теме:
Вайна і сучаснаць у творах Івана Навуменкі.
Імя народнага пісьменніка Івана Навуменкі шырока вядома ў рэспубліцы і за яе межамі. Ён з'яўляецца аўтарам 12 зборнікаў апавяданняў, аповесцей, 6 раманаў, шматлікіх прац па літаратуразнаўстве. Пачатку Вялікай Айчыннай вайны і перыяду разгортвання партызанскага руху на Беларусі прысвечана трылогія "Сасна пры дарозе", "Вецер у соснах", "Сорак трэці".
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Балада про соняшник
Автор: Драч Іван. В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,
Іван Кочерга
(1881 — 1952) Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
Музика, що пішла
Автор: Малкович Іван. Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
Катерина 2
Катерина Автор: Шевченко Тарас. (Поема) Поема починається зверненням автора до українських дівчат. Він щиро радить їм не кохатися з москалями (офіцери царської армії), «бо москалі — чужі люде, роблять лихо з вами». Москаль піде потім у свою Московщину, а збезчещена й кинута ним дівчина гине, а разом із нею гине від горя її стара мати.
Липа Іван
24 лютого виповнилася 145-та річниця від дня народження видатного українського державного діяча Івана Липи. Народився майбутній міністр уряду УНР 24 лютого 1865 року в селі Дальнику поблизу Одеси. Згодом із батьком Левом і матір'ю Анною перебрався у Керч. Там у парафіяльній школі отримав початкову освіту, вивчив новогрецьку мову.
Камінний Хрест
Автор: Стефаник Василь. «Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну...» Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Вишенський Іван
Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й «власть мирскую», польсько-шляхетських і українських гнобителів.
Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого
Перші роки навчання майбутнього драматургу. Робота Івана Карповича Тобілевича у повітових канцеляріях. Утворення аматорського гуртка у Єлисаветграді. Революційна діяльність Карпенка-Карого, роки заслання. Сценічність, щирість та безпосередність п'єс.
Бібліографічне забезпечення франкознавства
Духовний доробок та широта творчого діапазону видатного українського письменника Івана Франка. Спроби створення бібліографії з франкознавства. Пам’ятка читачеві "Іван Якович Франко". Дослідження спадщини Франка напередодні його 100-літнього ювілею.
Іван Кочерга
П'єси "Легенда про пісню", "Дівчина з мишкою", "Зубний біль сатани", "Викуп (Весільна поїздка Марусі)", "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", комедія "Натура і культура", драма-феєрія "Марко в пеклі". Літредактор у газеті "Робітник", "Радянська Волинь".
Акторська діяльність І. Тобілевича
Значення постаті Івана Карповича Тобілевича з точки зору розвитку української національної культури і театру. Факти з його життя і творчості. Робота в аматорських гуртках Бобринця і Єлисаветграда. Особистість І. Карпенка-Карого як театрального діяча.
Чернобыльский шлях
План Введение 1 История Список литературы Введение Черно́быльский шлях (Чернобыльский путь) (белор. Чарно́быльскі шлях) — ежегодное шествие белорусской оппозиции 26 апреля, приуроченное к годовщине аварии на Чернобыльской АЭС (ЧАЭС) в 1986 году. Впервые прошел в 1989 году.
Іван Горбачевський - український вчений світової слави
Громадська і наукова діяльність Івана Яковича Горбачевського. Праця у Відні в Хімічному та Фізичному інститутах. Авторитет і пошанування вченого у Чехії. Наукова праця та перші публікації. Вклад вченого у створення української хімічної термінології.
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
Острожська Біблія
, ЄРЕСЬ “ЖИДОВСТВУЮЧИХ” ТА ПЕРШОДРУКАР ІВАН ФЕДОРОВ – ДО ІСТОРІЇ ПИТАННЯ ТА ПОГЛЯД У СУЧАСНІСТЬ” “Яко звістка Господь є шлях праведних, і шлях нечестивих загине”
Іван Михайлович Сєченов біографія
Іван Михайлович Сєченов (1829-1905) - російський учений і мислитель-матеріаліст, творець фізіологічної школи, член-кореспондент (1869), почесний член (1904) Петербурзької АН.
Короста
РЕФЕРАТ на тему: “К О Р О С Т А” Синоніми: чухачка, сверблячка; лат. – scabies. Заразне паразитарне захворювання, яке викликається коростяним кліщем – sarcoptes scabiei de Leer – внутрішкірним паразитом.
Історичний портрет Олекси Довбуша
Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі І сильні, корилися горді? Перед Довбушем!
Сталін Йосип Віссаріонович
Сталін(Джугашвіллі) Йосип Віссаріонович (1879-1953) – великий діяч Комуністичної партії Радянського союзу, Радянської держави, міжнародного комуністичного і робітничого руху. Життєвий шлях Сталіна до Великої Жовтневої соціалістичної революції – це шлях професійного російського революціонера.
Науковий та життєвий шлях М І Вавілова
НАУКОВИЙ ТА ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ М.І. ВАВІЛОВА “...Скільки разів його хотіли умертвити змії, скорпіони і фаланги, проковтнути крокодили, розірвати мріяв голодний лев...”