Воєнні дії, що безперервно відбувалися на території України в роки Першої світової війни, негативно вплинули на всі сфери життя українського народу. Своєю кістлявою рукою війна передусім торкнулася людських ресурсів: з 15 млн. мобілізованих до армії чоловіків майже 30% становили українці. Причому це була найпрацездатніша частина українського населення, тривала відсутність якої фактично знекровила економіку України.
Як переконливо засвідчив перший рік війни, Російська імперія не була підготовлена до тривалих воєнних дій належним чином. Загальна техніко-економічна відсталість та нездатність царських властей налагодити чіткий ритм воєнного виробництва стали причиною того, що вже наприкінці 1914 року російська армія відчувала серйозні проблеми із забезпеченням армії зброєю, гарматами, снарядами, набоями, обмундируванням. Наявні запаси були швидко вичерпані, а казенні підприємства виявилися неспроможними задовольнити зрослі потреби фронту. У країні відчувалося наростання справжньої господарської розрухи.
Економічна розруха
Головний воєнний тягар у цих умовах ліг на найбільш економічно розвинені регіони імперії, які були найближче до лінії фронту. Передусім від воєнних мобілізаційних заходів істотно постраждав Донецько-Криворізький басейн. Широкомасштабна мобілізація відразу досить відчутно вплинула на його економічні показники.
У воєнні роки різко погіршилася робота залізничного транспорту. Більша частина його рухомого складу працювала на потреби фронту, тому для забезпечення внутрішніх економічних зв'язків у роки війни не вистачало паровозів, вагонів, вугілля. Залізничні станції, як правило, були переповнені завантаженими потягами. Унаслідок дезорганізації залізничного транспорту на початку 1916 року на залізницях імперії були зосереджені 150 тис. вагонів з не перевезеним вантажем.
Гостра криза не оминула в роки війни й сільське господарство. Воно було знекровленим, тому що половина працездатних сільських чоловіків була призвана до армійських лав, на військові потреби забрано велику кількість коней.
У роки війни фактично припинилося постачання сільського господарства технікою та добривами. Унаслідок цього в Україні значно скоротилися посівні площі, а врожайність у середньому знизилася на 8%. Урожай зернових в 1916 році зменшився проти 1913 року на 27% .
У країні відчувалася серйозна продовольча криза. Уряд змушений був установити тверді ціни на продукти харчування, запровадити хлібну розкладку та карткову систему. Для покриття великих воєнних витрат збільшився випуск паперових грошей, які забезпечувалися золотом лише на 14-15% . У Російській імперії з кожним роком невпинно зростали податки, а також внутрішні й зовнішні борги.
Усе це тяжким тягарем лягало насамперед на плечі трудящих, становище яких невпинно погіршувалося. На багатьох фабриках і заводах, які працювали на військові потреби, робочий день збільшився до 15-16 годин на добу. Заробітна плата, навпаки, не зростала, а зменшувалася через брак необхідних коштів. У зв'язку з продовольчою кризою ціни на найнеобхідніше непомірно зросли. Усі ці чинники зумовили нестерпні умови життя робітників.
Активізація революційного руху
Усвідомлюючи глибину потрясінь, у які втягнула український народ панівна царська кліка, у роки війни активізували свою діяльність партії радикального спрямування, насамперед соціал-демократи. Вони використовували складну соціально-економічну ситуацію для зміцнення своїх провідних позицій у народних масах. Під впливом їхньої агітації робітники України знову піднялися на рішучу страйкову боротьбу за свої права. Усього з серпня 1914 року до вересня 1915 року в Україні відбулося близько 100 страйків, у яких узяли участь майже 43 тис. робітників. Протягом наступного року активність незадоволених робітників значно посилилася, зросла й кількість страйкарів — тепер їх було вже 185 тис. осіб. На чолі страйкової боротьби робітників України, як і в попередній період, були пролетарі великих промислових центрів, насамперед шахтарі та металурги Донбасу.
Виступи промислового пролетаріату активно підтримало українське селянство. Невдоволена посиленням поміщицької експлуатації, підвищенням податків та запровадженням хлібної розкладки селянська біднота спрямовувала свої виступи проти поміщиків і заможних верств села, які зуміли відкупити від мобілізації до армії своїх синів. Усього протягом серпня 1914 - кінця 1916 pp. в Україні відбулося понад 160 селянських заворушень, 20% з яких супроводжувалися відкритими сутичками селян з поліцією. Центрами селянських виступів у роки війни були Поділля, Київщина та Харківщина.
Погані новини, які фронтовики отримували в листах з рідних домівок, незадовільне забезпечення армії, безглузді поразки й утрати в боях, а також широке розгортання революційного руху в Російській імперії зумовили активізацію антиурядових і антивоєнних виступів в армії. Ці акції відбувалися у вигляді відмови воювати, розправ над ненависними офіцерами тощо.
З часом епізодичні солдатські виступи переросли у справжні повстання. Наприклад, у жовтні 1916 року в солдатському заворушенні в м. Кременчуці взяло участь близько 6 тис. осіб. Доведені до відчаю своїм тяжким становищем повсталі солдати розправилися зі своїми командирами, звільнили з в'язниці заарештованих товаришів. Виступ був жорстоко придушений карателями, що прибули до Кременчука з Києва.
Антиурядові солдатські повстання в цей час відбулися також у Харкові та ряді інших військових підрозділів Південно-Західного фронту. Скажімо, у грудні 1916 року солдати 222-го полку відмовилися зайняти бойові позиції, у січні 1917 року не виконав наказ свого командування виступати на передову 223-й Одоєвський полк та ін.
Соціально-економічне становище в Західній Україні
Економічна розруха, різке погіршення становища народних мас, безперервні військові дії зумовили стихійні антивоєнні дії на західноукраїнських землях, що так і залишилися під владою Австро-Угорщини. 27 жовтня 1916 року у Львові відбулася масова демонстрація галицьких трудящих на знак протесту проти вивозу продовольства з Галичини до Німеччини. Учасники кількатисячної політичної маніфестації рішуче скандували: «Геть війну! Віддайте нам наших батьків і чоловіків!»
Революційні настрої серед західних українців активно поширювали російські полонені, табори яких були розташовані в Галичині та на Закарпатті. Нерідко полонені українці встановлювали дружні зв'язки з місцевими селянами, читали їм лекції та доповіді, допомагали розібратися в складних політичних та економічних проблемах.
Загальне невдоволення ходом військових дій, складною внутрішньою ситуацією у ворожих країнах охопило згодом і панівні класи Російської та Австро-Угорської імперій. Поразки на фронтах, неприхована, безсоромна корупція в найвищих ешелонах влади не виправдали сподівань буржуазії в одержанні надприбутків під час загарбницької імперіалістичної війни. Особливо гостро на ці проблеми реагували панівні верстви населення Російської імперії, які реально усвідомлювали повну неспроможність царизму надалі керувати величезною розхитаною й політично, і економічно імперією. Невдоволення політикою монархічної влади охопило Державну думу й усе більше спонукало її депутатів до невтішних висновків про неминуче падіння династії Романових. Зрештою всенародне невдоволення монархічним правлінням спричинило загальнонаціональну кризу й привело до революційного вибуху в лютому 1917 року, під час якого в Росії було повалене самодержавство.
Другие работы по теме:
Проблеми безробіття в Україні
Соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі. Причини високого рівня безробіття: спад економіки, структурні зрушення, професійний, соціальний та регіональний рух робочої сили.
СУЧАСНА ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ
Політична карта світу відображає поділ його на держави, що реально існують, і розмежовуються національними кордонами. Протягом всього відтинку історичного розвитку людського суспільства спостерігаємо безперервні зміни політичної карти світу.
Політичний режим і політична влада
Тема: . ПЛАН 1. Режим як найважливіший фактор функціонування політичної системи суспільства. 2. Політична влада та її сучасні концепції. 3.Функції і тенденції політичної влади.
Министр иностранных дел Австрийской империи и Австро-Венгрии
Министр иностранных дел дел Габсбургской монархии, Австрийской империи и Австро-Венгерской империи — пост отвечающий за внешнюю политику династии Габсбургов с 1727 по 1918. В XVIII и начале XIX веках должность министра назвалась государственный канцлер, позднее она совмещалась с должность главного министра или министра-президента.
Систовский мир
— мирный договор, подписанный 4 августа 1791 года в городе Систове между Австрийской монархией и Османской империей. Договор завершил австро-турецкую войну 1787—1791 годов и Османо-габсбургские войны в целом. Со стороны Австрии его подписали барон Радкеаль и граф Эстергази де Таланта, со стороны Османской империи — Абдулла Бири, Исмет Ибрагим и Мехмед Дурри.
Союз освобождения Украины
Введение 1 Организация времён Первой мировой войны 3 Дело 1929—1930 годов Список литературы Введение Сою́з Освобожде́ния Украи́ны (укр. Союз Визволення України, нем. Bund zur Befreiung der Ukraine) — организация, созданная во время Первой мировой войны при содействии министерства иностранных дел Австро-Венгрии.
Тройственный союз
О тройственном союзе 1668 года, см.: Тройственный альянс Тройственный союз — военно-политический блок Германии, Австро-Венгрии и Италии, сложившийся в 1879—1882 годы, который положил начало разделу Европы на враждебные лагеря и сыграл важную роль в подготовке и развязывании Первой мировой войны (1914—1918 годы).
Австро-турецкая война 1716 1718
Введение 1 Предыстория 2 Боевые действия 3 Итоги 4 Источники Австро-турецкая война (1716—1718) Введение Австро-турецкая война 1716—1718 годов — одна из многочисленных войн между Австрией и Османской империей.
Створення Союзу визволення України
Політичні партії під російській України, зокрема Українська соціал-демократична робітнича партія, на чолі з С. Петлюрою закликали підтримати Росію в боротьбі з Австро-Угорщиною. Вони прагнули отримати від царизму широку національно-територіальну автономію після війни. Тобто залишалися вірнопідданими Росії, так само як і представники Головної Ради щодо Австрії.
Триалистическая федерация
— это государственное объединение, состоящее из 3 частей, связанных между собой федеративными отношениями. В 1906 году австрийский политик и юрист Аурел Петровичи составил проект преобразования Австро-Венгрии в триалистическую федерацию — Соединенные Штаты Великой Австрии, предполагалось создание 12 автономных «штатов»-национальных автономий-Немецкая Австрия, Чехия, Карниола(Словения),Хорватия,Трансильвания, Венгрия, Словакия,Восточная(русины)Галиция, Западная(польская)Галиция,Немецкая Моравия, Немецкая Богемия(Судеты),Воеводина.
Австро-турецкие войны
— серия военных конфликтов между Османской империей и Австрийской империей. Началом этих конфликтов считается Мохачская битва, после которой треть Венгрии стала данником Османской империи.
Албанский кризис
Алба́нский кри́зис — международный кризис, разразившийся в 1913 году из-за албанско-сербских противоречий по поводу государственной границы. В ходе кризиса в Северную Албанию были введены сербские войска, что едва не привело к началу масштабной войны[1].
Белая рука
(сербск. Бела Рука) — секретная сербская террористическо-националистическая организация, боровшаяся против аналогичной организации «Чёрная рука» и Австро-Венгрии. Создана 17 мая 1912 года генералом Петаром Живковичем, участвовавшим в свержении короля Александра Обреновича в 1903 году.
Альянс восьми держав
Введение 1 Ход событий 2 Оценка альянса Список литературы Введение Альянс восьми держав (кит. 八國聯軍) — военный альянс, в который вошли Российская империя, США, Германская империя, Великобритания, Франция, Японская империя, Австро-Венгрия и Итальянское королевство, чьи войска вторглись в Цинский Китай в ответ на осаду нескольких дипломатических миссий в Посольском квартале в Пекине.
Будапештская конвенция
— секретное соглашение, подписанное 3 (15) января 1877 года в Будапеште от имени России русским послом в Вене Е. П. Новиковым и министром иностранных дел Австро-Венгрии Д. Андраши. Являлась дальнейшим развитием секретного Рейхштадтского соглашения. Конвенция подписана в период проведения зашедшей в тупик Константинопольской конференции.
Австро-турецкая война 1787 1791
Введение 1 Начало войны 2 Кампания 1789 года 3 Кампания 1790 года 4 Источники Австро-турецкая война (1787—1791) Введение Австро-турецкая война 1787—1791 годов — боевые действия, начатые Австрией, чтобы поддержать Россию во время русско-турецкой войны 1787—1792 годов.
Союз трёх императоров
— совокупность соглашений между Россией, Германией и Австро-Венгрией, заключённых в 1873, 1881 и 1884 годах. Первый договор 1873 года 25 мая (6 июня) 1873 года во время визита царя и министра иностранных дел России А. М. Горчакова в Вену Александр II и Франц Иосиф I подписали в Шёнбруннском дворце (под Веной) соглашение.
Черногория в Первой мировой войне
План Введение 1 Боевые действия 2 После войны Список литературы Введение Черногория вступила в Первую мировую войну 5 августа 1914 года, объявив войну Австро-Венгрии.
K. und k.
K. und k. k. u. k. (нем. kaiserlich und kцniglich) — сокращение, обозначающее «императорский и королевский», принятое в отношении государственных учреждений Австро-Венгрии после заключения Австро-венгерского соглашения 1867 года и преобразования Австрийской империи в дуалистическую монархию.
Трансильванская школа
Трансильванская школа (также Ардялская школа; Семиградская школа, рум. Şcoala Ardeleană, Шкоала Арделянэ) - политическое и культурно-языковое движение греко-католической румынской интеллигенции на территории австро-венгерской Трансильвании. Движение зародилось во второй половине XVIII - начале XIX веках как литературно-лингвистическое, но в XIX-XX веках его ответвления постепенно распространились на территории других восточно-романских земель, в том числе в Румынском королевстве и независимой Румынии.
Рейхштадтское соглашение
Рейхштадтское соглашение — секретное соглашение между Россией и Австро-Венгрией по балканскому вопросу, заключенное 26 июня (8 июля) 1876 года при встрече императора Александра II и министра иностранных дел князя А. М. Горчакова с австрийским императором Францем Иосифом и министром иностранных дел Д.
Австро-итальянская война
План Введение 1 Повод к войне 2 Боевые действия 3 Итог войны Австро-итальянская война Введение Австро-итальянская война — война против австрийского господства в Италии, начавшаяся в условиях общеевропейской революции 1848 года. Также известна как Первая война за объединение Италии.
Украинские сечевые стрельцы
План Введение 1 Форменная одежда 2 Награды 3 Галерея Список литературы Украинские сечевые стрельцы Введение Украи́нские сечевы́е стрельцы́ (укр. Українські Січові Стрільці, УСС) — украинские военные формирования, первоначально — подразделения армии Австро-Венгерской империи, сформированые по национальному признаку во время Первой мировой войны из галичан украинофильского толка, проживавших на территории Австро-Венгрии.
Ганноверский союз
Ганноверский союз (англ. Treaty of Hanover) — оборонительный союз, заключённый 3 сентября 1725 года в расположенном неподалёку от Ганновера замке Герренгаузен между Великобританией, Францией и Пруссией. Союз стал противовесом австро-испанскому альянсу (Венский союз), участники которого стремились решить в свою пользу торгово-политические противоречия с Англией и Францией.
Великое княжество Краковское
План Введение 1 История 2 Административное деление Список литературы Введение Великое княжество Краковское (нем. GroЯherzogtum Krakau, польск. Wielkie Księstwo Krakowskie) — автономное образование в составе Австро-Венгрии на месте аннексированного Вольного города Кракова[1]. В настоящее время вся территория княжества принадлежит Польше.
Первая мировая война
Первая мировая война возникла в результате начавшегося общего кризиса капиталистической системы мирового хозяйства и явилась следствием неравномерного развития капитализма на стадии империализма.
Дучинская, Илона
Илона Дучинская (польск. Ilona Duczyńska, 11 марта 1897, Вена, Австро-Венгрия — 24 апреля 1978, Пикеринг, Онтарио) — венгерско-австрийская революционерка польско-австро-венгерского происхождения, переводчица. Жена Карла Поланьи.
Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр.
ПЛАН Лібералізм і консерватизм, їх пріоритети і соціальна база. Утворення, цілі, тактика комуністичного руху. Зародження та ідейні засади італійського фашизму та німецького націонал-соціалізму.
Стратегічні цілі зовнішньої політики України
є похідними базових національних інтересів і геополітичних пріоритетів. Основним базовим національним інтересом, геополітичним пріоритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України є її виживання і розвиток як незалежної суверенної держави сучасного світу за умов збереження її національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичності.
Світове господарство в умовах кризи 30-х рр
Реферат на тему: . Це одним фактором, що обумовив розвиток світогосподарськиз зв'язків була Велика депресія 1929 – 1933 років. Вважається, що першою ознакою цієї депресії стало падіння акцій 24 жовтня 1929 року на Нью-Йоркській біржі. Ця криза порушила всі міжнародні економічні зв'язки, призвела до масового скорочення промислового виробництва а також до занепаду інших галузей економіки в провідних країнах світу.