Культура Японії на межі ХІХ-ХХ століть
Культура Японії на межі ХІХ-ХХ століть
Епоха Мейози, яка відкрила широкий простір для розвитку капіталістичних відносин у Японії, поставила перед японським суспільством нові завдання по всіх галузях життя: політиці, економіці, культурі, ідеології. Намагаючись якомога швидше за получити Японію до здобутків передових країн, уряд став на шлях широкої співпраці з Заходом. Після тривалої самоізоляції країни від зовнішнього світу, почалось інтенсивне проникнення у Японію західної культури і науки. Перед Японцями відкрився невідомий світ нових звичаїв та поглядів. Про освітницьки ідеї «теорія природного права», ідеї волі та рівності оволоділи японською інтелігенцією. Молоді Японці дістали змогу навчатись у вищих закладах Європи і США.
Почалась «епоха цивілізації і просвіти» (Буммейкайка дзідай). Рух «за цивілізацію» всіляко підтримував японський уряд, як необхідний етап на шляху перетворення Японії на сильну незалежну державу. У 70-ті роки ХІХ століття почався період розквіту просвітницького руху.
Одним з видатних Японських просвітителів був Юкіті Фукудзава, чиї праці – «Все про країни світу», «Заклик до науки», «Автобіографія» пропагували досягнення світової науки і ознайомлювали читачів з культурою заходу і зарубіжних країн. Велике значення мала і педагогічна діяльність просвітителя, його «школа Фукудзава» набула виняткової популярності, і згодом стала Університетом. В той час Тимін Накайє створи в «Школу французької науки».
Згідно з Законом 1872 року про перебудову системи освіти Японію розділили на 8 округів, в кожному з яких був Університет.
З 1907 року шестирічна освіта стала обов’язковою. В 1879 році в Токіо було засновано академію наук. Шкільна освіта мала на меті виховання молодого покоління у дусі безмежної відданості імператору та імператорській владі. В усіх початкових школах викладався курс морального виховання та етики (Сюсін), що спирався на спеціальний «імператорський рескрипт про народне виховання» виданий 1890 року. Згідно з цим рескриптом народ треба було виховувати у дусі конфуціанства та синтоїзму. (Синто – шлях Богів). Синтоїзм – традиційна японська релігія, заснована на вірі в Божественне походження династії японських імператорів, які мали титул «мікадо» і вважалися прямими нащадками Богині сонця Аматерасу.
«Епоха цивілізації та просвіти» позначилася і на літературному процесі Японії. Наприкінці ХІХ століття японські читачі ознайомилися з кращими творами Західноєвропейської та російської літератур, оскільки в результаті європеїзації значно зросла кількість перекладів.
Початок руху за створення нової літератури поклав Сайє Цубоуті (1959-1935). Тракт якого – «Про сутність роману» з’явився 1885 року, заперечуючи старі естетичні канони, що вимагали від особистості самозречення на користь феодальних та моральних норм. Сайє Цубоуті висунув на перший план у мистецтві чутливість та індивідуальне життя, а також закликав письменників до відображення реального світу. Після Японсько-Китайської війни 1894-1895 рік, в умовах загострення внутрішніх суперечностей у країні активно розвивається соціальна проза (Сякай Сьосецу), яка відіграла надзвичайно важливу роль у розвитку реалізму.
Нова епоха вимагала нових форм у поезії. Як і в прозі, у поезії збільшується кількість перекладів з європейських мов. У системі японського віршування з’явилась нова форма «Сінтайсі» (дослівно – «Вірші нової форми»). Вони уподоблювалися «Європейським білим віршам», до того ж у них була необмежена кількість рядків.
У 80-ті роки ХІХ століття у Японії виник рух «За нову форму вірша».
В японській поезії кінця ХІХ початку ХХ століття поширювався новий вільний вірш, що спирався на розмовну мову «Дзюсі", який згодом став основною формою японської поезії ХХ століття.
Вважають, що вершиною романтизму в японській ліриці була творчість Тосона Сімадзакі, котрим в 1897 році видав збірку віршів «Молоді пагінці». У жанрі Сінтайсі, тобто довгих віршів, поет зумів із романтичною піднесеністю розповів про красу людського духу юність і кохання.
Традиційні правила складання Хоку і Танка стримували романтичні пориви, тому вони потребували відповідної реформи. Поет Масаока Сіті (1987-1902) зробив багато для оновлення цих жанрів. Видаючи з 1898 року журнал поезії «Кототогісу» (Зозуля).
Другие работы по теме:
Американская модель делового поведения
Культура предпринимательства – вопрос важный для любой страны. От того, как и что делают предприниматели, зависит не только настоящее, но и будущее, не только экономика, но и политика, культура, наука, образование.
Истоки современного понимания термина "культура"
В своем первоначальном значении латинское слово cultura означало культивацию сельскохозяйственных растений или вскармливание домашней птицы или скота. В начале XVI в. этот первоначальный смысл был расширен.
Фремонтская культура
Фигурки из необожжённой глины, Доисторический музей Колледжа Восточной Юты. Фремонтская культура , или культура Фремонт — доколумбова археологическая культура, получившая название от реки Фримонт в штате Юта, где были открыты её первые памятники. Сама река Фримонт названа в честь американского землепроходца Джона Фримонта.
Архаический Юго-запад
, англ. The Archaic Southwest — термин, включающий археологические культуры юго-запада США в период примерно между 6500 г. до н. э. и 200 г. н. э. Культурам, относящимся к указанному периоду, были свойственны следующие характеристики:
Возникновение и развитие первобытной культуры
Первобытная культура — культура собирательства и охоты, имеющая весьма длинную историю и являющаяся в известном смысле культурой исходной, базовой, со всеми вытекающими отсюда особенностями. Описания и анализ первобытной культуры показывают, что в поведении человека добывание пищи, размножение и самозащита неразрывно связаны.
Взаимосвязь понятий культура и цивилизация
Цивилизация – это: Стадия всемирного исторического процесса, связанная с достижением определенного уровня воспроизводства социальной жизни. Локализованные в пространстве и времени общ-ва, которые являются целостными системами, представляющими конкретный социокультурный феномен, имеющими четковыраженные параметры духовного, технологического, экономического и политического развития.
Релігійні традиції Японії
Із стародавніх японських релігійних вірувань сформувалися уявлення синто-основної релігії Японії. Основу цієї течії складає поклоніння силам природи. У сучасній Японії є частка населення, що одночасно сповідає дві релігії, - буддизм та синтоізм.
Поверти-Пойнт культура
Декоративные глиняные шарики из Поверти-Пойнт: вероятно, символы душ предков Культура Поверти-Пойнт — археологическая культура индейцев, обитавших в низовьях р. Миссисипи, ныне штат Луизиана. Существовала примерно в 17-7 вв. до н. э. Памятниками данной культуры являются сохранившиеся до наших дней колоссальные земляные сооружения (курганы) у Поверти-Пойнт около города Эппс в штате Луизиана.
История культуры 2
История культуры — раздел исторической науки и культурологии, в рамках которого изучаются явления и процессы, связанные с развитием и взаимодействием тех аспектов человеческой деятельности, которые так или иначе связаны с культурой. Также история культуры является социально-гуманитарной академической дисциплиной.
Культура Донг-Шон
Изображение на бронзовом барабане из Нгок-Лу, Вьетнам Культура Донг-Шон , вьетн. Văn hуa Đфng Sơn — доисторическая археологическая культура азиатского бронзового века, существовавшая на территории Индокитая. Названа по поселению на севере Вьетнама, где были обнаружены её следы.
Ортоироидная культура
(ортоироиды; Ortoiroid) — первая известная археологическая культура на островах Вест-Индии. Считается, что она происходит из бассейна Ориноко (север Южной Америки), откуда её носители мигрировали на Малые Антильские острова и дошли до Пуэрто-Рико. Согласно Раузу ортоироидная культура долгое время развивалась в Южной Америки прежде чем началось переселение на Антильские острова.[1] Наиболее ранние радиоуглеродные датировки для Тринидада относятся к 5230 году до н. э., наиболее поздние (190 год н. э.) получены для Пуэрто-Рико.
Культура Тумако-Ла-Толита
— доколумбова культура, существовавшая в прибрежных районах Колумбии (Тумако) и Эквадора (Ла-Толита) в период с VI в. до н. э. по II в. н. э. Между устьем реки Сан-Хуан (Колумбия) и бухтой Байя-де-Сан-Матео (Эквадор) были обнаружены многочисленные археологические находки большой исторической и художественной ценности.
Среднестоговская культура
Введение 1 Погребальный обряд 2 Хозяйство 3 Антропологический облик Список литературы Введение Среднестоговская культу́ра — археологическая культура эпохи энеолита (4500-3500 до н.э), распространённая в степях Приазовья между Днепром и Доном. На востоке её локальные разновидности доходили до среднего Поволжья[1].
Интернет-культура
Содержание 1 Частные случаи интернет-культуры Интернет-культура (англ. Internet culture) — это культура подачи информации и культура общения пользователей в Интернете. Как глобальный феномен интернет-культура (киберкультура пользователей Интернета) возникла благодаря Интернету и приобрела признаки обособленного общественного явления в рамках человеческой цивилизации.
II тысячелетие до н. э.
— временной промежуток с 2000 по 1001 год до нашей эры. Вторая половина II-го тысячелетия до н. э. — Срубная культура в степных и лесостепных районах Украины и Европейской части России, Абашевская культура в лесостепном Подонье, Среднем Поволжье и на Южном Урале.
Культура Санта-Мария
Введение 1 Культура Белен (Belйn) 2 Культура Санагаста (Sanagasta) 3 Культура Уальфин (Hualfнn) Введение Культура Санта-Мария существовала на территории современной Аргентины на северо-западе провинции Катамарка в период 1200—1470 н. э., в основном в долинах Кальчакиес и Йокавиль. По-видимому, была основана народом диагита, проживавшем в данном регионе со времён возникновения данной культуры.
Культура Санагаста
Культура Санагаста , известная также как культура Ангуаласто , возникла на территории Аргентины около 1000 г. н. э. Её центр находился на территории современной провинции Риоха, а влияние распространялось до провинции Сан-Хуан.
Тенерийская культура
Тенерийская культура — доисторическая культура, существовавшая в период примерно 5—3 тыс. до н. э. на территории пустыни Сахара. Это был влажный период в истории пустыни, известный как неолитический субплювиальный период.
Азильская культура
Азильская культура — археологическая культура (или технологическая традиция) эпохи эпипалеолита на севере Испании и юге Франции. Вероятно, азильская культура относится к периоду Аллерёдского климатического перепада около 8 тыс. л. до н. э., и следовала за мадленской культурой. По мнению археологов, азильская культура представляла собой финальную стадию мадленской, в то время, как потепление климата привело к изменениям в образе жизни людей в регионе.
Культура Кловис
Культура Кловис — доисторическая культура аборигенов Северной Америки, первым свидетельствам которой 13 000 лет (11 000 радиоуглеродных лет). Её начало связывают с концом последнего ледникового периода.
Російсько-японська війна 1904-1905 років
Причини початку російсько-японської війни. Початок перших бойових зіткнень, напад на російські кораблі. Військові, політичні і господарські причини поразки у російсько-японській війні. Закінчення конфлікту, підписання Портсмутського мирного договору.
Бутмирская культура
Культуры неолита Европы Бутмирская культура — балканская неолитическая культура. Существовала в период 2600—2400 г. до н. э. Является одной из потомков культуры кардиальной керамики.
Викус культура
Культура Вику́с (по названию небольшого посёлка на севере Перу в 40 км на восток от города Пьюра) — археологическая доколумбова культура, датируется периодом примерно 5 в. до н. э. — 6 в. н. э., принадлежит к «классическим» доколумбовым культурам. Область распространения данной культуры пока определена недостаточно чётко; центр её находился предположительно в долине Пьюра; распространялась на север до территории современного Эквадора, а на юг — до долины Ламбайеке.
Передумови утворення української народності Середнє подніпров я те
РИТОРІАЛЬНЕ ЯДРО. ВИНИКНЕННЯ НАЗВИ "УКРАЇНА" ТА ЇЇ ПОШИРЕННЯ. Генезис і подальша еволюція етнічної спільності українців відбувалися в історичних умовах загального розвитку феодальної суспільно-економічної формації. Її закономірності визначили найголовніші періоди всіх етнічних процесів в Україні.
Японія на початку ХХ століття
Реферат на тему: Японія на початку ХХ століття” Коротка довідка про країну Японія - держава в Східній Азії, розташовано на островах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю і численних, що примикають до них дрібних островах. Територія Японії складає 372,2 тис. км. Столиця - Токіо, інші великі міста - Йокогама, Осака, Нагоя, Кіото, Саппоро, Хіросіма, Фукуока, Китакюсю.
Структура світового господарства
Реферат на тему: Структура світового господарства Світове господарство - система, що має багато складних структур. Структура - внутрішня будова системи та сукупність стійких зв'язків у ній, що забезпечують її цілісність.
Кафедра філософії та релігієзнавства
Національний університет "Києво-Могилянська академія" КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ І РЕЛІГІЄЗНАВСТВА Синкретизм буддизму і сінтоїзму в Японії Релігійна ситуація в Японії відрізняється надзвичайною строкатістю, наявністю численних течій і традицій. Це, перш за все, сінто — національна релігія японців, традиційні школи буддизму, християнство, яке вперше проникло в Японію в II пол.
Фортеця XVII - XVIII століть
ФОРТЕЦЯ ХVІІ-ХVІІІ СТОЛІТЬ. м. Полтава. 1608 року великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський заснував фортецю в Полтаві, яка була тоді „пустою слободою" на правому високому березі Ворскли, на межі Дикого Поля. З
Національно-державні рілігії
Реферат: Національно-державні релігії План Релігії стародавньої та сучасної Індії. Релігії Китаю та Японії. Іудаізм. Індуїзм – давньоіндійська релігія (720 млн. віруючих). існує зараз. Виник в 6-4 ст. до н.е.