Спортсмени Галичини на Олімпійських іграх

РЕФЕРАТ

на тему:

на Олімпійських іграх

ПЛАН

Вступ

на Олімпійських Іграх у різні часи

Список використаної літератури

Вступ

На сьогодні змаганнями найвищого рангу у міжнародному спорті є Олімпійські ігри. Олімпійський рух в Україні є одним із важливих чинників суспільно-політичного, культурного, економічного утвердження нашої країни як незалежної самостійної держави.

Галичина́ — історична назва українських етнічних земель (інколи як уточнення вживають назву "Східна Галичина"), розташованих на північ від Карпатських гір, в басейні верхнього і середнього Дністра, Західного Бугу (верхня течія), верхнього Сяну. Це територія Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської (за винятком північної частини, яка "належить" до Волині) областей України, а також деяких повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Сучасна Галичина займає 8,2% площі України, тут проживає 10,4% її населення.

Галицькі землі здавна славляться своїми видатними діячами в різних напрямках людської діяльності: мистецтві, політиці, науці. Спорт не є винятком.

У 1928 році на олімпійському турнірі в Амстердамі бронзову медаль здобув львівський шабліст Тадей Фрідріх (1903-1976). Він репрезентував фехтувальний клуб «Львів» і згодом, через чотири роки, повторив свій успіх на Олімпіаді в Лос-Анджелесі, хоча тоді вже мешкав у Варшаві. Найбільше львів’ян було представлено у складі команди Польщі 1936 року на Іграх XI Олімпіади у Берліні, зокрема двоє кіннотників, випускників львівського кадетського корпусу, – Іван Комаровський та Михайло Гутовський – та двоє легкоатлетів, членів спортивного товариства «Чарні» (Львів), – середньовик Казимир Кухарський та марафонець Броніслав Ганцаж. Львівську фехтувальну школу представляв шпажист, член львівського «Сокола» Антон Франц (1905-1965). Найближчими до здобуття бронзової олімпійської медалі були львівські футболісти: воротар Спиридон Албанський (1907-1992), півзахисник Іван Васевич та нападник Михайло Матіяс.

В недавній Зимовій Олімпіаді 2006 р. взяли участь квартет львів’ян – два екіпажі саней-двійок: Андрій Кісь – Юрій Гайдук та Олег Жеребецький – Роман Язвінський. Серед потенційних учасників Олімпіади в Турині була й львівська сноубордистка Ольга Зіньків.

Попри доволі непогані умови для підготовки (передусім у Карпатах), Галичина не вважається лідером у зимових видах спорту навіть в Україні.

Хоча львів’яни дебютували на білих Олімпіадах ще в далекому 1924 році, коли в марафонському бігу на 50 км у Шамоні змагався лижник Щепан Вітковський. А загалом Львів делегував на зимові Олімпіади понад двадцять спортсменів, які виступали у шести видах спорту.

Найбільшого успіху наші земляки досягли 1932 року на Олімпіаді в Лейк-Плесіді, де хокеїсти Альфред Мауер, Роман Сабінський та Казімєж Соколовський, посіли четверте місце у складі збірної Польщі.

У 1928 році на олімпійському турнірі в Амстердамі бронзову медаль здобув львівський шабліст Тадей Фрідріх (1903-1976). Він репрезентував фехтувальний клуб «Львів» і згодом, через чотири роки, повторив свій успіх на Олімпіаді в Лос-Анджелесі, хоча тоді вже мешкав у Варшаві.

Найбільше львів’ян було представлено у складі команди Польщі 1936 року на Іграх XI Олімпіади у Берліні, зокрема двоє кіннотників, випускників львівського кадетського корпусу, – Іван Комаровський та Михайло Гутовський – та двоє легкоатлетів, членів спортивного товариства «Чарні» (Львів), – середньовик Казимир Кухарський та марафонець Броніслав Ганцаж.

Львівську фехтувальну школу представляв шпажист, член львівського «Сокола» Антон Франц (1905-1965). Найближчими до здобуття бронзової олімпійської медалі були львівські футболісти: воротар Спиридон Албанський (1907-1992), півзахисник Іван Васевич та нападник Михайло Матіяс.

В недавній Зимовій Олімпіаді 2006 р. взяли участь квартет львів’ян – два екіпажі саней-двійок: Андрій Кісь – Юрій Гайдук та Олег Жеребецький – Роман Язвінський. Серед потенційних учасників Олімпіади в Турині була й львівська сноубордистка Ольга Зіньків.

Попри доволі непогані умови для підготовки (передусім у Карпатах), Галичина не вважається лідером у зимових видах спорту навіть в Україні.

Хоча львів’яни дебютували на білих Олімпіадах ще в далекому 1924 році, коли в марафонському бігу на 50 км у Шамоні змагався лижник Щепан Вітковський. А загалом Львів делегував на зимові Олімпіади понад двадцять спортсменів, які виступали у шести видах спорту.

Найбільшого успіху наші земляки досягли 1932 року на Олімпіаді в Лейк-Плесіді, де хокеїсти Альфред Мауер, Роман Сабінський та Казімєж Соколовський, посіли четверте місце у складі збірної Польщі.

Вихованка львівської гірськолижної школи Світлана Гладишева, вже представляючи Росію, стала срібною призеркою Олімпійських ігор в Ліллехаммері-1994.

Серед наших повпредів на білих Олімпіадах відзначились призерка чемпіонатів світу та Європи біатлоністка Ірина Меркушина, відомий стрибун з трампліна Валерій Савін, гірськолижниці Ольга Логинова, Христина Підгрушна та Юлія Харківська, дует санярів Олег Авдєєв - Данило Панченко та Орися Чухліб. Остання запам’яталася ще й тим, що в 2002 році залишилась у США. Найкращі здобутки мали Авдєєв і Панченко, які на двох останніх Олімпіадах посідали одинадцяті місця.

Свого часу до Нагано-1998 поїхало семеро галичан, а до Солт-Лейк-Сіті-2002 – п’ятеро.

На зимовій Олімпіади в Турині 2006 р. верховинець Володимир Бощук, стрибнувши з трампліна на 85,5 метра, не виконав кваліфікації (не увійшов до 35 найкращих) і вибув із числа учасників змагань. На 30-кілометрівці: 47-м і 50-м фінішну стрічку перетнули двоє івано-франківців — Михайло Гуменюк і Роман Лейб’юк.

21-го травня 2006 р. в італійському Турині проходила 37-ма Всесвітня шахматна Олімпіада. Змагання проходили у 13 раундів, вирішальний тур відбувся 4 червня. Серед представників з Галичини - львів’яни Василь Іванчук і Андрій Волокитін.

Вихованка львівської гірськолижної школи Світлана Гладишева, вже представляючи Росію, стала срібною призеркою Олімпійських ігор в Ліллехаммері-1994.

Серед наших повпредів на білих Олімпіадах відзначились призерка чемпіонатів світу та Європи біатлоністка Ірина Меркушина, відомий стрибун з трампліна Валерій Савін, гірськолижниці Ольга Логинова, Христина Підгрушна та Юлія Харківська, дует санярів Олег Авдєєв - Данило Панченко та Орися Чухліб. Остання запам’яталася ще й тим, що в 2002 році залишилась у США. Найкращі здобутки мали Авдєєв і Панченко, які на двох останніх Олімпіадах посідали одинадцяті місця.

Свого часу до Нагано-1998 поїхало семеро галичан, а до Солт-Лейк-Сіті-2002 – п’ятеро.

На зимовій Олімпіади в Турині 2006 р. верховинець Володимир Бощук, стрибнувши з трампліна на 85,5 метра, не виконав кваліфікації (не увійшов до 35 найкращих) і вибув із числа учасників змагань. На 30-кілометрівці: 47-м і 50-м фінішну стрічку перетнули двоє івано-франківців — Михайло Гуменюк і Роман Лейб’юк.

21-го травня 2006 р. в італійському Турині проходила 37-ма Всесвітня шахматна Олімпіада. Змагання проходили у 13 раундів, вирішальний тур відбувся 4 червня. Серед представників з Галичини - львів’яни Василь Іванчук і Андрій Волокитін.

на Олімпійських Іграх у різні часи

Одним із найпопулярніших видів спорту на Іграх Олімпіад є легка атлетика. Це зумовлено як історично (вона була представлена на всіх Олімпіадах стародавніх часів та сучасності), так і великою кількістю дисциплін, що робить її медалемістким видом спорту.

Львівські легкоатлети беруть участь у найважливіших змаганнях чотириріччя вже з 1912 року. Тому варто зазначити, що на початку XX ст. вже існувала досить сильна школа легкої атлетики.

Загалом Львів на Олімпійських іграх представляли 24 легкоатлети, які здобували медалі різного ґатунку.

Варто наголосити, що львів'яни-легкоатлети беруть участь в Олімпіадах з 1912 року (V Олімпіада, Стокгольм). Тоді в олімпійських змаганнях взяв участь львівський легкоатлет Василь Понурський, а на VIII Олімпійських іграх (Париж, 1924) зі Львова був Станіслав Сосницький. Він брав участь у двох видах олімпійських змагань - бігу на 100 м та стрибках у довжину, але, на жаль, йому, як і його попереднику, не вдалося гідно протистояти відомим легкоатлетам.

На Іграх Олімпіад у Берліні (1936 р.) Польщу представляли вісім спортсменів зі Львова, троє з яких були легкоатлетами: Владіслава Власевич у бігу на короткій дистанції стала олімпійською чемпіонкою, Казимеж (Казимир) Кухарський у фінальному забігу на 800 м посів 4-те місце (1.53,8) та Броніслав Ганцаж, який виступав у марафонському бігу, проте не зміг відзначитися.

Згодом, починаючи з Олімпійських ігор у Хельсінкі (1952 p.), спортсмени з нашого міста захищають кольори цієї держави, щоправда у цих Іграх легкоатлетів Львівщини не було.

Вперше львівські легкоатлети виступили на XVI Олімпіаді у Мельбурні (1956 p.). Наше місто тоді представляли такі спортсмени: Юрій Кутенко (десятиборство), Ігор Тер-Ованесян (стрибки у довжину), Віталій Чорнобай (стрибки з жердиною). Проте дебют львівських легкоатлетів був невдалий, і вони не змогли вибороти жодної медалі.

Однак, уже незабаром на Олімпіаді 1960 року у Римі спортсмени Львівщини змогли себе достойно зарекомендувати. Срібну медаль у стрибках у висоту здобув Валерій Брумель, який тренувався у Д.І.Оббаріуса. Бронзову медаль у стрибках у довжину з результатом 804 см зміг вибороти наш випускник - Ігор Тер-Ованесян. За крок до олімпійської нагороди у десятиборстві зупинився Юрій Кутенко, який був четвертим.

Участь львівських легкоатлетів у Іграх Олімпіад

На Олімпійських іграх у Токіо (1964 р.) серед легкоатлетів збірної СРСР були: Леонід Барковський, який виступав у стрибках у довжину, та Михайло Стороженко, що спеціалізувався з десятиборства, проте посісти призового місця їм не вдалося. Натомість Ігор Тер-Ованесян знову виборов бронзову нагороду в стрибках у довжину, а Валерій Брумель з другої спроби зумів підкорити олімпійське золото у секторі для стрибків у висоту.

Помітним прогресом для спортсменів Львівщини були Олімпійські ігри у Мехіко (1968 p.). Цього разу у складі збірної СРСР їх було 9. Легку атлетику серед львів'ян представляли Ігор Тер-Ованесян, Леонід Барковський, Олег Степаненко (біг 110 м з бар'єрами) та Віктор Балихін (біг 110 м з бар'єрами). Уперше Львів представляли на Олімпійських іграх легкоатлетки: Віра Попкова здобула бронзу в естафеті 4x100 м, а Лідія Ясинська-Цимош була десятою в метанні списа.

На Олімпіаді у Мюнхені (1972 р.) у складі легкоатлетичної радянської команди було 4 львів'ян: знову ж таки Ігор Тер-Ованесян, Леонід

Барковський, Павло Андреев (біг 10000 м) і Иосиф Гамський (метання молота), які потрапили до фінальних змагань, але так і не змогли здобути медалей.

Під час наступної Олімпіади, що відбувалася в Монреалі (1976 p.), честь львівської легкої атлетики відстоював Сергій Сенюков у секторі для стрибків у висоту. Проте йому не вдалося гідно змагатися з досвідченими легкоатлетами зі світовим іменем.

На XXII Олімпійські ігри у Москві (1980 р.) Львів делегував лише одного спортсмена - Олексія Дем'янюка (стрибки у висоту). Проте він також не відзначився [5].

До збірної СРСР з легкої атлетики на Іграх Олімпіад у Сеулі (1988 р.) потрапив також лише один львів'янин. Це був Павло Тарновецький, який змагався у десятиборстві.

З 1992 року починається новий етап в історії розвитку легкої атлетики Львівщини. Зі здобуттям незалежності наша держава почала переживати складний період, оскільки почала руйнуватися напрацьована система підготовки спортсменів, а нової ще не вдалося виробити. Цей період характеризується певним занепадом розвитку спорту в регіоні, що миттєво відбилося на результатах.

За час утвердження України як самостійної держави 27 львів'ян відвідали Олімпіади, проте легкоатлетів серед них було лише четверо. На Олімпійських Іграх у Барселоні (1992 р.) Україна виступала у складі об'єднаної команди. До цієї команди увійшов і спортсмен зі Львова - десятиборець Віктор Радченко.

На Олімпійських іграх в Атланті (1996 р.) Україна вперше виступала самостійною командою. Львівську легку атлетику представляв Андрій Булковський у бігу на 1500 м, щоправда він також не зміг здобути олімпійської нагороди.

На останній Олімпіаді в Афінах (2004 р.) були представлені львівські легкоатлетки - Неля Непорадна (біг на 1500 м) та Ірина Ленська (біг на 100 м з бар'єрами), які навчалися у ЛДІФК, проте, на жаль, їм не вдалося відзначитися.

Проаналізуємо динаміку участі львівських легкоатлетів у Іграх Олімпіад.

Рис. 1. Динаміка участі львівських легкоатлетів у Іграх Олімпіад

Як видно з діаграми, у 1912 та 1924 році в Іграх Олімпіад брали участь лише по одному легкоатлету зі Львова. Проте вже з 1936 року спостерігається збільшення кількості львівських легкоатлетів на Олімпійських Іграх. Найбільша кількість легкоатлетів зі Львова була у 1968 році на Іграх Олімпіад у Мехіко. На нашу думку, таке зростання пов'язане з функціонуванням у Львові на базі ЛДІФК багатоборної або "лісової" школи відомого тренера Д.І. Оббаріуса. Після цього спостерігається певне зниження участі львівських легкоатлетів у найпопулярніших змаганнях чотириріччя. У наступних Іграх (1976, 1980, 1988, 1992,1996) змагаються лише по одному спортсмену зі Львова, а у 2004 році у змаганнях беруть участь дві легкоатлетки зі Львова: Ірина Ленська навчалася у ЛДІФК, але виступала за збірну команду Ізраїлю, та Неля Непорадна, яка лише після Олімпіади вступила на навчання до Львівського державного інституту фізичної культури.

Отже, легкоатлети Львівщини активно беруть участь у змаганнях найвищого рангу, починаючи вже починаючи з V Ігор Олімпіад (1912 року). Найбільше представництво львівської легкої атлетики на Іграх Олімпіад було у 60-70-х pp. (Рим, Токіо, Мехіко, Мюнхен). Загалом львівську легку атлетику на Олімпіадах представляли 24 легкоатлети.

Варто відзначити, що у Львові ще на початку XX ст. існувала сильна школа легкої атлетики. Згодом традиції львівської легкої атлетики підтримав та розвинув відомий тренер-практик Оббаріус Д.І., який на базі Львівського державного інституту фізичної культури створив своєрідну школу "багатоборної" підготовки, або так звану "лісову" школу. Більшість львівських легкоатлетів періоду 60-70-х років тренувалися саме під контролем Дмитра Івановича. Окрім того, йому вдалося згуртувати навколо себе багатьох тренерів, які були послідовниками його ідей та принципів і які

підготували олімпійців у наступні роки. Тобто традиції тренування Оббаріуса Д.І. передалися його учням. З огляду на це можна стверджувати, що у Львові на початку XX ст. та у 50-70 роках була сильна легкоатлетична школа.

Список використаної літератури

1. Окун Ю.Б. Участь львівських спортсменів в Олімпійських іграх // Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи: Матеріали III Всеукр. наук.-практ. конф. - Донецьк, 2004. - С 42-44.

2. Вацеба О.М. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. -Івано-Франківськ: Лілея - НВ, 1997. - 232 с.

3. Енциклопедія олімпійського спорту України / За ред. В.М. Платонова та І.Р.Мацишина. -К.: Олімпійська література, 2005. - 463 с.

4.Кордіяк Ю. Чемпіони живуть у Львові: нариси, статті. - Л.: Каменяр, 1980. - 176с .

5. Хавин Б.Н. Все о советских олимпийцах. - М.: Физкультура и спорт, 1985.-464с.

6. Кандидати до збірної України з легкої атлетики на Ігри XXVI Олімпіади в Атланті. - К., 1996. - 32 с.