Реферат з української літератури
на тему:
Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели
План
1. В.Стефаник – великий новатор у літературі.
2. Особливості творення психологічної прози:
а) відмова від докладних описів;
б) побудова сюжетів на зміні почуттів і переживань;
в) роль діалогів і монологів;
г) побудова речень;
д) відсутність художніх троп.
3. Ставлення до творчості В.Стефаника тогочасних літераторів:
а) М.Горького,
б) І.Франка,
в) Л.Українки,
г) О.Гончара.
4. Прихований ліризм новел Василя Стефаника:
а) зв’язок з народною піснею;
б) оцінка критиків;
5. Суперечності поглядів І.Франка та О.Кобилянської щодо песимізму творів В.Стефаника.
6. Пізня творчість В.Стефаника, поява гумористичного.
Василь Стефаник – великий новатор в українській літературі, творець і неперевершений майстер дуже стислої, драматичної за змістом, глибоко ліричної соціально-психологічної новели про сільське життя. Видатний новеліст багато зробив для удосконалення літературної техніки, для урізноманітнення засобів художньої виразності.
Людська душа завжди цікавила літературу. Та попередня соціально-побутова проза розкривала психологію персонажів головним чином через зовнішні дії, вчинки, портрети. Для Стефаника у творенні психологічної прози головним стає не опис самих дій, а психологічний процес. Це, за Франком, зображення подій через призму “чуття і серця героїв”. Про Стефаника як майстра психологічної прози Франко писав: “З великою майстерністю він проникає в душу галицького українського селянина, вміє рисувати тяжкі психічні драми там, де інші бачать лише повсякденний факт економічного чи соціального життя”.
Порівняно з П.Мирним і Франком, новеліст відмовився від докладних описів, дуже мало уваги приділяв зображенню етнографічно-побутових обставин життя персонажів, звичаїв, обрядів. Перенесення основної уваги на душевні процеси людини зумовило значні зміни в композиції творів Стефаника. Він будує сюжети не стільки на розвитку зовнішніх подій, скільки на змінах почувань і переживань, Письменник не визнавав надмірні авторські роз’яснення та пояснення. Говорять, згадують, роздумують самі персонажі. Тому таку велику роль у Стефаникових творах відіграють майстерно написані діалоги і монологи. Новеліст прагнув, щоб кожне повнозначне слово було немов згустком людського болю й звучало повноголосо. У Стефаника немає довгих періодів, ускладнених синтаксичних конструкцій. Речення стислі, прості за будовою, іноді уривчасті, з пропущеними окремими членами. Особливо важливі слова виділяються за допомогою інверсій. Письменник не захоплювався творенням тропів. Їх мало, але вони влучні, яскраві. Яке писав анонімний рецензент у “Вестнику Европы” (1907), у Стефаника на двох-трьох сторінках – ціла драма, від якої серце стискається гострим болем”.
Глибокий психологізм творчості Стефаника був нерозривно поєднаний із виключним лаконізмом, який чарував багатьох літераторів. М. Горький захоплювався тим, як “стисло. Сильно і страшно пише ця людина” ( з листа О.М. Горького до І.Касаткіна). На думку І.Франка , “Стефаник – абсолютний план форми”, який уміє “все і всюди задержати міру”, який ніде не скаже зайвого слова”. Лесі Українці імпонувало, що він “двома-трьома швидкими штрихами... надзвичайно яскраво зображує нам цілі драми”. О.Гончар порівняв “доведену до граничної стислості” Стефаникові новелу з класичним відшліфованим сонетом, бо “у кожній його новелі – згусток почувань народної душі”.
Стефаникові новели пройняті глибоким ліризмом. Хоч цей ліризм прихований, а все ж кожне слово виявляє його намагання показати життя сільських злидарів не з точки стороннього спостерігача, а як щось власне “М.Яцків у своїх спогадах про Стефаника писав, що той “глибоко перекивав вчинки своїх героїв, вживався з ними в такій мірі, що писав не про них, а про себе”. В одному із листів Стефаник зізнався: “Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям...”
Ліризм новел пов’язаний із народною піснею. Але використовував її письменник рідко в формі цитатній, як це часто робили його попередники, чи прямо переносячи в літератури образотворчі пісенні засоби, як це вмів його побратим Марко Черемшина.
Стефаник переважно включав пісенні мотиви у свої твори уже в “переплавленому” вигляді, здається, що чуєш не саму використану пісню, а її сумний відгомін”.
“Ліриці його, - писав І.Франко, - чужий будь-який сентименталізм, воно не проголошується словами, вигуками чи тирадами, а повиває всю розповідь, всі постаті, ніби рожевим серпанком”. За словами Л.Українки, персонажі Стефаника “сповнені такого живого, захоплюючого страждання, перед яким неможливо литися спокійним”. Художник І.Труш відзначив, “що мало хто зможе перечитати “Синю книжечку”, не зворушившись до сліз”. Над творами Стефаника “Катруся” і “Камінний хрест” плакала О.Кобилянська. І.Франко порівнював Стефаникові твори з найкращими народними піснями, 4 яких сильна дійсність “оздоблена золотом найправдивішої поезії”.
Якось Кобилянська у листі запитала Стефаника, чому в нього нема “сонячного настрою”, “чому ви все смутні?”. Але Великий Каменяр не бачив у творах Стефаника навіть сліду песимізму. Він доводить протилежне: у багатьох із “його оповідань віє сильний дух енергії”, ініціативи, а у всіх бачимо велику любов до життя й до природи, річі зовсім суперечні песимізмові”. А сам Стефаник сказав: “Я писав те, що серце співало... Кажуть, я песиміст. І все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене, писав я, горіючи, і кров зі сльозами мішалися. Але коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі – то це оптимізм”.
Згодом великі зміни у суспільному житті внесли деякі корективи у стиль письменника. Замість трагічних нот чітко виявляється гумористичне. Глибокий же психологізм, драматизм та лаконізм і далі лишаються характерними рисами Стефаникової реалістики.
Використана література
Василь Стефаник у критиці та спогадах: Статті, висловлювання, мемуари. К., 1970.
Костащук В. Володар дум селянських. Ужгород. 1968.
Співець знедоленого селянства: Відзначення сторіччя з дня народження В.Стефаника. К., 1974.
Лист О.М. Горького до І.Касаткіна – “Новый мир”, 1937, № 6, с. 14.
Другие работы по теме:
Вплив держави на розвиток соціальної інфраструктури
Graphics Graphics Сучасний розвиток соціальної інфраструктури, до якої належать в основному галузі соціально-культурного призначення, значно відстає від вимог суспільства. Матеріальна база цих галузей не перевищує 48—50 % нормативного рівня. Понад 7 млн жителів України стоять у черзі на одержання житла.
О земле втрачена, явися
Автор: Стус Василь. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурове простелися, пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, росою згадок окропи,
Біла лелека
Автор: Голобородько Василь. Біла лелека — дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил — чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім'я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім'ям «лелека» — це загадка.
Жива ватра
Автор: Герасим'юк Василь. Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори
Чоловічий танець
Автор: Герасим'юк Василь. Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Яновський Юрій
(1902 — 1954) Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902р. в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана Майєра. У квітні 1945р. Ю. Яновський з уст матері записав деякі подробиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані вони повністю 1983р.
Гей, нові Колумби й Магеллани
Автор: Симоненко Василь. Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито?
Сини
Автор: Стефаник Василь. «Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими». Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: «Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі».
Новина
Автор: Стефаник Василь. «У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі два роки сам із дрібними дітьми.
В. Быков. "Сотников"
Мне нравится, c какой простотой пишет о Великой отечественной войне Василь Быков. В его произведениях мало батальных сцен, но зато ему удается с потрясающей глубиной передать ощущения рядового солдата на большой войне.
Мені зоря сіяла нині вранці
Автор: Стус Василь. Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю,
Харчук Борис
(1931 — 1988) Народився Борис Микитович 1931 року в селі Лози Збаразького району. Навчався на філологічному факультеті Кременецького педагогічного інституту. Згодом його було вигнано звідти за складання пародій на керівництво вузу. Продовживши навчання в Полтавському педінституті, Харчук вступає на Вищі московські літературні курси.
Камінний Хрест
Автор: Стефаник Василь. «Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну...» Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.
Лебеді материнства
Автор: Симоненко Василь. Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима.
В чем заключается назначение искусства
Автор: ЕГЭ В чем заключается назначение искусства? Об этом размышляет в своей статье советский писатель Василь Быков Владимирович. Размышляя над данной проблемой, автор уже в самом начале статьи подчеркивает, что искусство всегда было средством познания жизни «с целью ее совершенствования». Беспокойство писателя вызывает то, что в наши дни искусство служит главным образом для развлечения.
Герасим`юк Василь
Василь Герасим'юк народився 18 серпня 1956 року у Караганді, де відбували заслання його батьки. Дитинство провів у Прокураві. Тут закінчив неповну середню школу, а середню — у Коломиї. Вірші почав писати ще у початкових класах.
Символ у новелі Василя Стефаника "Камінний хрест"
Експресіоністська поетика Василя Стефаника. Образи-символи у новелі "Камінний хрест". Символомислення як найхарактерніша риса творчої манери Василя Стефаника. Тема еміграції в новелі. її символічні деталі та образи. Розкриття образу Івана Дідуха.
Степан Васильченко
Кращі твори талановитого митця i педагога Степана Васильовича Васильченка, написані з народних, реалістичних засад, належать до справжніх надбань української національної культури і міцно ввійшли в наше сьогодення.
Літературознавчий аналіз новели В. Стефаника "Кленові листки"
Художній твір В. Стефаника, його емоційна та інтелектуальна наповненість. Реакція автора на те, що його оточує та хвилює. Художнє мислення і оригінальне бачення письменника-новеліста, творче перетворення суспільних проблем, що постають у центрі твору.
Видатні люди Галичини
Наша споконвічна земля Галицька багата й невичерпна на оригінальні таланти, джерела художнього слова, витоки животворчої духовної сили. Над нею завше витає вільний український дух, невиснажливу силу якого успадковує, передає з роду в рід національна література, незнищенна скарбниця різножанрових творів красного письменства.
Эллан-Блакитный, Василий Михайлович
Василий Василь Эллан-Блакитный (укр. Василь Еллан-Блакитний; настоящее имя Василий Михайлович Елланский Элланский ); 12 января 1894, село Козлы, Черниговская губерния — 4 декабря 1925, Харьков) — украинский советский писатель, общественный деятель, революционер.
Спеціалізовані соціальні служби за кордоном
Тема. . Мета: ознайомити студентів із розвитком спеціалізованих соціальних служб за кордоном різного вікового рівня; розвинути уяву студентів про необхідність розвитку спеціалізованих служб.
Стилі педагогічного спілкування
Реферат на тему: Стилі педагогічного спілкування Педагогічне спілкування - система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально - психологічних умов для обопільної діяльності. Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватись в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності.