Важливою
та невідємною частиною народу є його фольклор. Чому він відіграє таку велику
роль? Щоб нам це збагнути, треба пригадати та розглянути саме поняття
«фольклор». Фольклор – це усна народна творчість. А усна народна творчість — колективна літературна і
музична творча діяльність народу. Це також художньо-словесна творчість народу в
сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і
природу, давні вірування і культи, а також відбито світ думок, почуттів і
переживань, уявлень народнопоетичної фантазії.
Виник фольклор дуже давно. Ще до виникнення писемностi у
схiдних слов'ян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi,
перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення
набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в
речитативно-декламацiйнiй формi.
Розвиток фольклору на Русi тiсно пов'язаний з вiруваннями народу,
якi до введення християнства мали так званий анiмiстично-магiчний характер.
Стiйкiсть обрядiв i поезiï були пов'язані з язичницькою релігією та мiцно
трималися в народних масах, незважаючи на вплив новоï християнськоï
релiгiï. Поступово старi традицiï i обряди пристосувалися до
церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiр'я, тобто
спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.
Язичницька стала пiдгрунтям для створення поетичних форм
обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого є мiфи. Хоча міфи були
поширенi i за часiв Киïвськоï Русi, про що свiдчать ïх уривки у
писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноï
людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому
лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний
обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними
святами, i позакалендарний . приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон
тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть.
Як словесне оформлення обрядiв, пов'язаних iiз рiчним циклом хлiборобських
робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова
поезiя. Календарнi пiснi . високохудожнi твори, ïх образи, поетичнi засоби
вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Киïвськоï
Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiв'я та загадки.
Усна народна творчiсть мала великий вплив на давньоруську
лiтературу, на ïï форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на
iсторичних творах найбiльш ранньоï лiтературноï форми на Русi.
Виникнення iсторичноï лiтератури, зокрема лiтописання, тiсно пов'язане з
розвитком суспiльноï свiдомостi, iнтересом до минулого своєï краïни,
намаганням визначити мiсце Русi серед iнших краïн i народiв.
Фольклор вiдображував трудовий процес, характер
землеробського заняття, побут та iн. Цi явища знайшли своє вiдлуння у так
званiй календарнiй i обрядовiй поезiï, дослiдити i вивчити яку можна на
пiдставi архаïчних залишкiв у побутi украïнцiв.
І сьогодні фольклор відіграє не менш важливу роль, хоча зазнав
багатьох змін.
Давайте розглянемо види фольклору, щоб краще зрозуміти його
застосування і втілення.
Фольклор має свої роди та жанри: народний епос, народна лірика,
народна драма.
Народний епос – це розповідні фольклорні твори:
загадки
прислів'я та приказки
анекдоти
думи
історичні
пісні
балади
казки
легенди
перекази
байки
притчі
Народна
лірика — це поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується за
допомогою відтворення думок, почуттів і переживань героїв.
Трудові
пісні
Родинно-побутові
пісні - колискові, весільні, танцювальні, жартівливі
пісні, пісні-голосіння
Соціально-побутові
пісні – козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські(солдатські), бурлацькі(наймитські),
стрілецькі пісні
Календарно-обрядові
пісні - веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки
Третій
жанр – народна драма - це фольклорні твори, в
основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання
словесних, музичних і сценічних засобів ( Наприклад, пісні-ігри «Просо»,
«Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля)
Тепер, коли ми ознайомилися з загальними поняттями, можна
розглянути детально деякі види фольклору.
Легенди. Легендою називають усне народне оповідання про чудесну
подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до переказів та
казок, наприклад їх початкові формули — «було це давно», «колись
давно-давно», також фантастичний зміст, але такий, що трактується як диво,
творене незвичайними людьми. На відміну від казкової фантастики у легендарну
вигадку вірили як у можливу. Фантастика і вимисел легенди були тими чинниками,
за допомогою яких неясне ставало зрозумілим, неможливе – досяжним.
Прислів’я та приказки. До неоціненних коштовностей українського фольклору належать
прислів'я та приказки — короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки є
узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право
формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
У
своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина
має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь
факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом,
повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна
талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати
і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками.
Народні прикмети. Наші
пращури довго і уважно спостерігали за погодою, за поведінкою птахів та звірів,
і на основі своїх спостережень могли сказати, якими будуть зима, літо, весна,
осінь..
Байки -- це короткі
оповідання, де головними персонажами переважно є тварини, рослини, неживі
предмети, явища природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.
Обов’язково байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль.
Звісно,
що український фольклор багатий на гуморески. Гуморески - короткі переважно
римовані жартівливі твори , які створені були на основі цікавих людських
спостережень та курйозних випадків з життя. Гумореска завжди
"заправлена" гумором, з додаванням іронії та сатири.
Фольклор
українців багатий і різноманітний тому що творився віками і з любовю до рідної
землі.
Другие работы по теме:
Віють вітри, віють буйні Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльзи не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу.
Засвіт встали козаченьки Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися
Ой не ходи, Грицю... Маруся Чурай
Автор: Народна творчість. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки — чарівниці. Котра дівчина чари добре знала, Вона ж того Гриця та й причарувала.
Ой у степу криниченька
Автор: Народна творчість. Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває. Воли ревуть, води не п'ють. Бо в Крим доріженьку чують.
Максим козак Залізняк
Автор: Народна творчість. Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну, Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині.
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Дума про Самійла Кішку
Автор: Народна творчість. Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, «трапезонтськоє княжа». На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, «ключник галерський».
Дума про Марусю Богуславку
Автор: Народна творчість. «На Чорному морі, на камені біленькому», стояла темниця кам'яна, де вже тридцять літ у неволі пробувало сімсот козаків, «бідних невольників». Прийшла до них дівка—бранка Маруся, попівна Богуславка і запропонувала відгадати, який тепер день у рідній землі християнській.
Буря на чорному морі
Автор: Народна творчість. Ой на Чорному морі, На білому камені, Ой то там сидить ясен сокіл-білозорець: Низенько голову склонив, Та жалібно квилить-проквиляє;
Суд Соломона
Автор: Народна творчість. Молодий цар Соломон якось уві сні почув незнайомий голос, який сказав, щоб він просив, чого хоче в своєму житті: чи військових подвигів, чи золота й багатства, чи влади над усіма народами, чи довгого життя. І пообіцяв, що збудеться все, що б він не побажав.
Пророк Ісайя
Автор: Народна творчість. Глава 35. БЛАЖЕНСТВО БОЖОГО НАРОДУ ПО МУКАХ Звеселиться пустеля і суха земля, і порадіє країна безлюдна, і розквітне, як нарцис. Чудово буде цвісти і радіти, бачачи славу Господа і його велич.
Історія Русів
Автор: Народна творчість. (Уривки) Гетьман Хмельницький, чуючи свою близьку кончину, зібрав у себе в Чигирині урядників од війська і урядів і товариство з найзначнішими козаками. Він віддав належне їхній мужності і злагоді, які допомогли йому здолати всі напасті, перемогти у тяжких війнах.
Езоп життя і творчість
Реферат на тему: Езоп – життя і творчість зоп - родоначальник названої за його іменем "Езопової" байки. По найдавнішому переказу, він жив в середині VІ в. до Р. Хр., був рабом самосця Іадмона й помер насильницькою смертю в Дельфах. Пізніше його батьківщиною називали Малу Азію, що цілком правдоподібно, тому що з цим узгодиться характер його імені.
Слово про закон і благодать
Автор: Народна творчість. Твір оспівує діяння великого князя Київського Володимира, онука Ігоря, сина Святослава, «про мужність і хоробрість якого... слух пройшов по багатьох сторонах...» Володарював він у Руській землі, що відома в усьому світі.
Похід князя Ігоря Святославовича на половців у 1185 р.
Автор: Народна творчість. ДАВНЬОРУСЬКА ЛІТЕРАТУРА (Уривки з Іпатського літопису) Ігор рушає в похід. У вівторок 23 квітня 6693 р. Ігор Святославич, внук Олега, виїхав з Новгорода, взявши з собою брата Всеволода з Трубчевська, Святослава Ольговича — свого племінника з Рильська, — свого сина Володимира з Путивля і Ольстина Олексича, Прохорова внука, з Чернігівськими ковцями.
Ой на горі та женці жнуть
Автор: Народна творчість. Ой, на горі та женці жнуть, Ой, на горі та женці жнуть, А попід горою, яром-долиною Козаки йдуть. Гей, долиною, гей, Широкою, козаки йдуть.
Та, ой, як крикнув же та козак Сірко
Автор: Народна творчість. Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!»
Поучення Володимира Мономаха
Автор: Народна творчість. Будучи вже старою людиною і «сидячи на санях», тобто готуючись до смерті, великий князь київський Володимир Мономах написав поучення своїм дітям, бажаючи їм домогтись успіхів у доброчесності, а також «іншим християнським людям», яких прагнув оберегти від «усяких бід».
Жартівливі коломийки
Автор: Народна творчість. Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці, Посіяв я файку жита, а цибух пшениці. На припічку молотив, у запічку віяв, Під припічком наорав, пшениці насіяв.
Збірник афоризмів Пчола
Збірник афоризмів "Пчола" Автор: Народна творчість. (Златоструй //Древняя Русь X—ХIIІ веков.— М.: Молодая гвардия. 1990) Лагідне слово розрушить гнів.
Стоїть явір над водою
Автор: Народна творчість. Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився. Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький,
Смерть матері Юговичів
Автор: Народна творчість. Милий Боже, що за дивне диво! Ой зібралось військо на Косові, А в тім війську Юговичів дев’ять1, А десятий Юг-Богдан поважний.
Новий завіт
Автор: Народна творчість. ПРОПОВІДЬ НА ГОРІ (НАГОРНА ПРОПОВІДЬ) Хто блаженний А він, звівши очі на учнів своїх, говорив: «Блаженні убогі,— Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас... за Людського Сина.
Притча про сіяча
Автор: Народна творчість. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти своє зерно. І як сіяв, упало одне край дороги. Там воно було витоптане, а птахи небесні його повидзьобували. Інше ж упало на ґрунт кам'янистий і, зійшовши, засохло без вологи. Ще інше упало під терен, який виріс і заглушив паросток.
За Сибіром сонце сходить
Автор: Народна творчість. (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить. Хлопці, не зівайте. Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру,
Гомін, гомін по діброві
Автор: Народна творчість. Гомін, гомін по діброві, А над полем все заграви, А над полем все заграви, Пожовтіли буйні трави. Станьмо, хлопці, при долині.
Український фольклор та його місце в сучасній культурі
Усна нематеріальна традиційна культура, специфіка та етапи її становлення та розвитку в Україні. феноменів традиційної народної культури, що були актуалізовані в ХХ сторіччі. Зусилля держави і громадськості, спрямовані на підтримку етнокультури.
Зародження театру. Усна народна творчість ХVІ ХVІІ ст.
РЕФЕРАТ на тему: Зародження театру. Усна народна творчість ХVІ – ХVІІ ст. Усна народна творчість, або так звана усна словесність, у всіх народів скоріше стала розвиватися, ніж письменство. Твори усної творчості постають тоді, коли якась талановита одиниця з-посеред широкого гурту дає у пісні вислів тим думкам та настроям, які хвилюють загал.
Мистецтво скоромохів
Побутування скомороства в Київській Русі і в Україні, згадки про них у билинах та літописах, зображення на фресках, пластинчатих браслетах. Розігрування комедійних імпровізованих сцен. Народна творчість, музичний фольклор як джерело мистецтва скоморохів.
Украинская католическая народная партия
Украинская католическая народная партия (укр. Українська Католицька Народна Партія (УКНП), с 1931 года — Українська Народна Обнова (УНО)) — политическая партия, основанная в 1930 году во Львове. УКНП, придерживаясь христианского направления, заменила собой Христианско-Общественную Партию. УКНП выступала за более широкую автономию украинского населения, проживавшего на востоке Польши.
Американская народная рада угро-русинов
Американская Народная Рада Угро-Русинов (сокращённо АНРУР Американська Руська Народна Рада , сокращённо АРНР ) — организация закарпатских эмигрантов в США, выходцев из Угорской Руси.
Особливості виховання дітей в українській родині
Особливості виховання дітей в українській родині В.В. Кузьменко, м.Херсон В Україні завжди приділяли не аби якого значення вихованню дітей. Найбільш значущими вважали такі якості, як доброта, справедливість, любов до свого народу, батьківщини, працелюбність тощо. З раннього віку дітей залучали до національних ремесел.
Визначні педагоги
, теоретики дитячої літератури неодноразово підкреслювали педагогічну цінність малих фольклорних жанрів для дітей. Загадки і прислів'я, які К.Д. Ушинський рекомендував для читання дітям, є першою сходинкою для розуміння переносного значення слів і сприяють формуванню образного мислення.
Особливості використання розвивальних завдань на уроках читання та письма
Особливості використання розвивальних завдань на уроках читання та письма. Кажуть найтяжче жити у часи змін. Воно справді так. Але є і цікаво. Звісно, тільки в тому разі, коли ці зміни вносять у наше життя позитивні реалії. До таких можна віднести зміни в галузі освіти. Освіта України рухається у правильному напрямку.