(1833—1907)
Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) 10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові.
На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім'ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва (пізніше — видатного критика й близького друга письменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. Пізніше у Петербурзі (1859) вона вже як автор збірки “Народні оповідання” потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко, І. Тургенев, М. Некрасов, О. Плещеев, О. Писемський, польський поет і драматург Едуард Желіговський. По-дружньому прийняв письменницю також гурток українських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишні кирило-мефодіївці В. Білозерський, М. Костомаров, а також П. Куліш, який ще до того редагував і видавав її твори.
Під час перебування в 1859 — 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І. Тургенева відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жюлем Верном.
Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів Марка Вовчка відіграв М. Добролюбов. Зустрічалася Марко Вовчок з чеськими письменниками — Й. Фрічем, Я. Нерудою, була близькою до кола польських літераторів і революційних емігрантів. Письменниця бере участь у розповсюдженні в Росії революційних видань Герцена, організовує для “Колокола” матеріали політично-викривального характеру.
Після повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями “Отечественных записок” М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади.
Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у немирівський період життя, вийшла в Петербурзі під назвою “Народні оповідання” (1857). У Немирові написані більшість її перших оповідань російською мовою (збірка “Рассказы из народного русского быта”, 1859), повість “Інститутка”, що її письменниця почала 1858р. в Немирові, а завершувала наступного року в Петербурзі.
Незважаючи на те що до першої збірки “Народних оповідань” увійшло одинадцять невеликих творів (серед них оповідання “Сестра”, “Козачка, “Чумак”, “Одарка”, “Сон”, “Панська воля”, “Викуп”), вона справила велике враження на літературно-громадську думку. Найвищого мистецького рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві була найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою. Цей образ посідає центральне місце в обох книжках “Народних оповідань”, а також у “Рассказах из народного русского быта”, “Інститутці”.
У перші роки проживання за кордоном закінчені оповідання “Ледащиця”, “Пройдисвіт”, написане оповідання “Два сини” (1861). Період перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті (“Три долі”) й оповідання (“Павло Чорнокрил”, “Не до пари”), історичної повісті та оповідання для дітей (“Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся”), створює жанр соціально-побутової казки (“Дев'ять братів і десята сестриця Галя”).
Частина цих творів увійшла до другої збірки “Народних оповідань” (Петербург, 1862). Активно виступає письменниця в жанрі повісті російською мовою: “Жили да были три сестры”, “Червонный король”, “Тюлевая баба”, “Глухой городок”. Ряд оповідань і казок, написаних французькою мовою, Марко Вовчок друкує в паризькому “Журналі виховання і розваги” П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матеріалі французької дійсності письменниця створює художні нариси, об'єднані назвами “Листи з Парижа” (львівський журнал “Мета”, 1863) і “Отрывки писем из Парижа” (“Санкт-Петербургские ведомости”, 1864 — 1866).
У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста. Нею створено або завершено російські романи “Живая душа”, “Записки причетника”, “В глуши”, а також повісті “Теплое гнездышко”, “Сельская идиллия” (опубліковані в “Отечественных записках”), перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п'ятнадцять романів Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок і як критик (цикл “Мрачные картины”), редактор петербурзького журналу “Переводы лучших иностранных писателей” (до участі в журналі вона залучає багато жінок-перекладачок).
Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання (“Козачка”, “Одарка”, “Горпина”, “Ледащиця”, “Два сини”), баладного оповідання (“Чари”, “Максим Гримач”, “Данило Гурч”), соціальної повісті (“Інститутка”), психологічного оповідання й повісті (“Павло Чорнокрил”, “Три долі”), соціальної казки (“Дев'ять братів і десята сестриця Галя”), художнього нарису (“Листи з Парижа”).
Історичні повісти та оповідання для дітей “Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся” ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність. Повість “Маруся”, наприклад, була перекладена кількома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка “Кармелюк” написана в 1862 — 1863 рр.
У немирівський період, у час великого творчого піднесення, Марко Вовчок поряд з українськими творами пише оповідання російською мовою — “Надежа”, “Маша”, “Катерина”, “Саша”, “Купеческая дочка”, “Игрушечка”, які ввійшли до збірки “Рассказы из народного русского быта”. У творчості російською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром і великих прозових жанрів, автором проблемних романів та повістей (“Червонный король” (1860), “Тюлевая баба” (1861), “Жили да были три сестры” (пізніша назва — “Три сестры”, 1861), “Глухой городок” (1862), “Живая душа” (1868), “Записки причетника” (1869 — 1870), “Теплое гнездышко” (1873), “В глуши” (1875), “Отдых в деревне” (1876 — 1899)).
З творчістю Марка Вовчка зростає міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 60 — 70-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859р., з'являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.
Другие работы по теме:
Все виды паст
Существует красивая легенда о путешествии Марко Поло в Китай. Якобы знаменитый итальянец научил китайскую принцессу целоваться, а в родную Венецию привез рецепт макарон. Про поцелуй, может, и правда — кто же преподаст такой урок лучше горячего итальянского парня! А вот про макароны — выдумка.
Crown
В 1990 году в Швеции появилась еще одна примитивная гаражная банда, носившая название "Crown of Thorns". В ее состав вошли Йохан Линдстранд (вокал), Магнус Олсфелт (бас), Марко Тервонен (гитара), Роберт Остерберг (гитара) и Янне Сааренпаа (ударные).
Дума про Самійла Кішку
Автор: Народна творчість. Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, «трапезонтськоє княжа». На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, «ключник галерський».
Іван Кочерга
(1881 — 1952) Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
Максим Гримач
Автор: Вовчок Марко. Давно це було, коли панували в Україні Польща і Московщина. Застави між державами хоч і стояли, та не густо, — спритні люди часто перевозили Дніпром усякий крам, не сплачуючи мита.
Іван Кочерга
П'єси "Легенда про пісню", "Дівчина з мишкою", "Зубний біль сатани", "Викуп (Весільна поїздка Марусі)", "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", комедія "Натура і культура", драма-феєрія "Марко в пеклі". Літредактор у газеті "Робітник", "Радянська Волинь".
Біографія Марко Вовчок (1833—1907)
Життєвий та творчий шлях Марко Вовчок. Літературний огляд оповідань "Козачка", "Одарка", соціальної повісті "Інститутка". Композиційна сконцентрованість, стрімкий розвиток сюжету, стилістична лаконічність - характерні риси в творчості Марії Вілінської.
Морис Метерлинк. Монна Ванна
События разворачиваются в Пизе в конце XV в. Начальник пизанского гарнизона Гвидо Колонна обсуждает со своими лейтенантами Борсо и Торелло сложившуюся ситуацию: Пиза окружена врагами — войсками флорентийцев.
Кралевич Марко
Королевич Ма́рко Мрня́вчевич (серб. Марко Краљевић,макед. Μaрко Крале) — сын сербского короля Вукашина, наследовавший отцу после его гибели в битве с османами в 1371 году. Как и другие мелкие властители сербские и болгарские, Марко-Королевич должен был платить султану дань и оказывать ему военную помощь в борьбе с врагами.
Коммунистическая партия Сербии
Коммунистичкая партия Сербии (серб. Комунистичка партија Србије) основана в мае 1945 года как подразделение Коммунистической партии Югославии. В 1952 году после Шестого конгресса КПЮ, Коммунистическая партия Сербии была переименована в
Малая Армения
(арм. Փոքր Հայք, греч. Αρμενία Μικρα) — область в верховьях рек Евфрат, Ликус и Галис, граничила с Понтом на севере, Великой Арменией на востоке (граница проходила по Евфрату), Сирией и Киликией на юге (граница по горам Тавр), Каппадокией на западе.
За дом готовы
Za dom spremni! (хорв. Za dom spremni! русск. За дом — готовы!) — лозунг, приветствие хорватского движения усташей. «Za dom spremni» использовалось как приветствие движением усташей, как аналог немецкого «Зиг Хайль» (нем. Sieg Heil!). Во время Второй мировой войны усташи также использовали приветствие «Za koga? Za Poglavnika!» (русск. «За кого? За Поглавника!»)
Войнович, Марко Иванович
Введение 1 Биография 2 Военная служба Список литературы Войнович, Марко Иванович Введение Войнович, Марко Иванович (серб. Марко Војновић; 1750, Херцег-Нови — 1807, Витебск) — граф, адмирал российского флота, происходящий из Боки Которской (ныне Черногория). Считается одним из основателей Черноморского флота.
Царинник, Марк
Введение 1 Биография 2 История и публицистика 3 Переводы Список литературы Введение Марк Цари́нник (Марко́ Цары́ннык, англ. Marco Carynnyk, укр. Марко Царинник; 1944 году, Берлин, Германия) — американо-канадский литератор и историк, пишущий на английском и украинском языках, переводчик на английский язык.
Войновичи
(серб. Војновићи) - знатное семейство из города Херцег-Нови в Боке Которской (историческая область Далмация, ныне Черногория), представители которого оставили заметный след в истории Черногории, Сербии и России в XVII-XVIII веках.
Берлингьеро ди Миланезе
Берлингьеро Берлингьери (итал. Berlinghiero di Milanese, известен по документам с 1228 по 1236 г.) — итальянский художник. На кресте из Лукки, хранящемся ныне в музее Вилла Гвиниджи, автор оставил надпись «BERLINGERIUS ME PINXIT», то есть «Берлингериус меня написал».
Коммунистическая партия Черногории
(сербохорв. Комунистичка партија Црне Горе) — коммунистическое движение, созданное в 1948 году и подчиненное Коммунистической партии Югославии. В 1952 году после Шестого конгресса КПЮ, Коммунистическая партия Черногории была переименована в
Каспийские ворота
(греч. Κάσπιαιπύλαι) — историко-географическое название, которым со времён древних цивилизаций обозначали два узких прибрежных прохода, доступ к которым открывал северным первобытно-общинным кочевым племенам дорогу на на юг в богатые земледельческие цивилизации древних Персии, Мидии и Месопотамии. [1]
Чезаре да Сесто
(Чезаре де Сесто) (итал. Cesare da Sesto; 1477, Сесто-Календе — 1523, Милан) — итальянский художник, ученик Леонардо да Винчи. Огромное влияние на его творчество — как и на Бернардино Луини и Марко д'Оджоно — оказал Леонардо, что отчётливо просматривается в Мадонне с младенцем. Позднее, в Южной Италии, он создал сложный и вычурный стиль, в котором соединились классицизм и наиболее характерные элементы раннего маньеризма.
Белаши
(серб. Бјелаши) — сторонники безусловного объединения Сербии и Черногории в конце XIX — начале XX века. Они названы так по цвету избирательных бюллетеней на выборах депутатов скупщины в Подгорице. Для реализации решений скупщины был избран Национальный исполнительный комитет, в который вошли Стево Вукотич, Спасое Пилетич, Лазар Дамянович, Ристо Йойич и Марко Дакович.
Наксосское герцогство
План Введение 1 Предыстория 2 Особенности Венецианского правления 3 Правители герцогства 3.1 Династия Санудо 3.2 Династия Криспо 3.3 Управление Османской империи
Могила Чингисхана
План Введение 1 Исторические данные 2 Поиски Список литературы Введение Могила Чингисхана (умер 1227) — место, являющееся объектом многочисленных исследований и домыслов вплоть до настоящего времени (2011 год).
Firestone 550 2010
План Введение 1 Общая информация 2 Результаты 2.1 Квалификация 2.2 Стартовая решётка 2.3 Гонка 3 Общий зачёт после этапа Список литературы Firestone 550 2010
Социалистическая Республика Черногория
План Введение 1 Руководители республики 1.1 Председатель Антифашистского веча народного освобождения Черногории и Которского залива 1.2 Председатель Черногорской антифашистской скупщины народного освобождения
Революционное движение 13 ноября
План Введение 1 Организация Список литературы Введение Революционное движение 13 ноября (исп. Movimiento Revolucionario 13 Noviembre) — левое партизанское движение в Гватемале.
Орсеоло, Пьетро I
Пьетро I Орсеоло (928—997) — 23-й венецианский дож (976—978). Родился в 928 году в влиятельной семье Орсеоло. В молодые годы командовал венецианским флотом, воевал против пиратов.
ЗНО украинский язык 2010 2 сессия с ответами
Відповіді на ЗНО з української мови 2010 року - I сесія Умова завдання та правильна відповідь Прочитайте текст і виконайте завдання 1–7. (1) Усе починається з дитинства, з колискової, з голосу материнської душі над колискою. (2) Уже в/перше звучання почутої мелодії на/вічно вплітається для маленької дитини багатоголосся душі та світу. (3) Від/тепер відкривається шлях її радощам, смуткові й веселості, тривогам, і сподіванням. (4) І, на/певно, головному – взаємності з життям, зі світом. (5) Колискова – це не/наче душа, яка ходить навшпиньках.
Марко Поло
Аналогия путешествий венецианского купца Марко Поло с необыкновенными приключениями купца Синдбада-морехода из арабских сказок "Тысячи и одной ночи". Описание путешествий по различным странам в знаменитой книге Марко Поло "Книга о разнообразии мира".
Нальчик
Нальчик, столица Кабардино-Балкарии, расположен в предгорьях Большого Кавказа (на высоте около 500 м), на р. Нальчик (бассейн Терека), в 1873 км к югу от Москвы.
Савонарола Джироламо
Савонарола, джироламо (Savonarola, Girolamo) (1452–1498), итальянский монах и реформатор, родился в Ферраре 21 сентября 1452. Получил гуманстическое воспитание, занимался медициной, увлекался теологией.
Веронезе
Веронезе, Паоло (Veronese, Paolo) (1528-1588), итальянский художник, представитель венецианской школы; родился в 1528 в Вероне.
Анджелико, Фра Беато
Анджелико, фра Беато (Фра Джованни да Фьезоле) (Angelico, fra Beato; fra Giovanni da Fiesole) (ок. 1400–1455), итальянский живописец флорентийской школы. В его произведениях сочетались глубокое религиозное содержание и изысканность стиля