РЕФЕРАТ
на тему: Бурлескно-травестійне віршування
XVIII
ст. як передумова появи "Енеїди" І.Котляревського
студентки
факультету: Українська філологія
Луганського державного педагогічного
університету ім. Т. Шевченка
Вірші-травестії
- пізне явище української літератури. Автори їх
- мандровані дяки. Вірші-травестії
- це в основному породження середини 18 ст., коли все глибшою ставала криза старої феодально-релігійної ідеології.
Вони розвивалися протягом короткого часу. Остаточне покріпачення широких мас українського народу 1783 р. поклало край мандруванню дяків-пиворізів, а разом з тим погубило і їхню творчість загалом.
Віршів-травестій
збереглося трохи більше десятка, все у записах кінця 18 - першої половини 19 і навіть початку 20 сторіччя. Воно користувалися значною популярністю, довго жили в народній памяті. Жанр пародія-травестія відомий з кінця 17 ст.
Питання про генезу травестії в українській літературі досліджено дуже мало; не вивчені її звязки з аналогічними явищами в інших літературах.
Тематично українські вірші - травестії
поділяються
на 2 групи - різдвяні і великодні
. Вони виникли з біблійно-євангельських та апокрифічних легенд про Адама і Єви з раю, про народження Христа, його воскресіння та інш. Але травестійний спосіб розробки релігійних тем призвів до того, що у віршах не залишилось від "святих образів" нічого, крім сюжетних схем і імен.
Наприклад, народження Христа " "Пісні рождеству Христову" є лише приводом для зображення веселої і гомінкої гулянки селян у корчмі.
Для всіх різдвяних і великодніх віршів найхарактерною рисою є те, що в них світ богів і святих зливається із світом українського простолюду. Образи небожителів втрачають свої божественно-ірреальні риси. І пекло з раєм - реальна земля.
Всі вірші-травестії
звучать бадьоро, святково, оптимістично, відображаючи цим історичний оптимізм народних мас, який вони не втрачали навіть в важких умовах, відображається "панібратський" гумор народу, стосовно "божих речей".
Мова травестій
- жива народна розмовна українська мова.
Є такі травестії
: "Піснь світська", "Вірш на великдень", "Вірша, говоренная гетьману запорожцами на світлий празник воскресенія Христово 1791 года".
Бурлеско-травестійне
віршування, як і породії на церковні відпраи, були найяскравішим виявом тогочасного вільнодумства у "божих речах". І це визивало обурення клерикальних кіл.
Перечитуючи такі травестії, як "Великоднія вірша", ми бачимо такі рядкі, де зображені загальні танці:
Перше навприсядки брали,
Потім били трепака,
А дівчата забивали
Підківками гоцака.
А зараз ми можемо побачити аналогічні картини в "Енеїді": "Еней і сам тут розгулявся, як на аркані жеребець, з Дідорою за руки взявся, пішов із нею у танець", тобто дуже близько до жанрових сцен віршів-травестій.
Зрештою і "перелицювання" Вергілівської "Енеїди" в кінці 18 ст. не було чимось винятковим в українській літературі, а скоріше сказати закономірним. Найпрозорливіші поборники феодальних клерикально-релігіозних порядків бачили невідтворність історичного руху, усвідомлювали неминучість краху своїх ідей. Процес йшов повним ходом, людство, сміючись, прощалось із своїм минулим. Серйозні речі переходили в комедію, фарс.
В цей час Опанас Лобисевич був автором низки перекладів з латинської мови у травестійно-бурлескному стилі.
Але в своєму вільнодумстві автори віршів-травестій 18 ст. були сміливішими за Котляревського. В "Енеїді" травестуються, "перелизовуються" античні, поганські боги.
Література:
Історія української літератури у 8-ми томах, том2 (друга половина 18 ст. - тридцяті роки 19 ст.)
Автори тома (Л.Є.Махновець, Д.В.Чалий, Є.С.Шабліовський, В.Є.Шубравський), К., 1967 р., с.53-79.
Другие работы по теме:
Ироико-комический жанр
Ироико-комический жанр (от франц. heroi-comique – шутливо-героический) – исторический жанр комической поэзии в европейских литературах 17-18 вв., образцы которого характеризует контраст тематического и стилистического планов.
Ду Фу
(712 - 770) Життя Ду Фу, котрий вніс свій неповторний внесок в історію китайської літератури, — важкий і гіркий шлях людини зі збіднілого роду, змушеної продовжувати традиції своєї сім'ї, яка гордилася у минулому відомими полководцями та державними діячами. Проте зробити кар'єру Ду Фу не допомогли ні славетні імена предків, ані його талант.
Віршування, або версифікація
Реферат на тему: Віршування, або версифікація Віршування , або Версифікація (лат. verssus — вірш та vacio — роблю) — 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традції певної національної мови.
Метричне античне віршування
Реферат на тему: Метричне (античне) віршування Метричне (античне) віршування (лат. antiwuus —стародавній) —різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням
Поезія мейстерзінгерів
РЕФЕРАТ на тему: Поезія мейстерзінгерів Яскрава сторінка німецької музики та літератури Ренесансу пов'язана з творчістю мейстерзингерів (нім. Meistersinger - "майстер-співак") – поетів-співаків з середовища ремісників.
Верлен Поль
Поль Марія Верлен народився в 1844 році в містечку Мец. Його батько був військовим інженером, і родина часто переїжджала, доки в 1851 році не залишилася в Парижі, де минули шкільні роки майбутнього поета. У 1862 році він отримує диплом бакалавра словесності. Уже в юнацькі роки у Верлена з'являється схильність до літературної творчості.
Ритм у віршах і прозі
Реферат на тему: Ритм у віршах і прозі Головною ознакою віршованої мови вважається ритм. Ритмом називається повторюваність однакових або подібних явищ через певні, сумірні відрізки часу.
Григорій Сковорода 1722 1794
Науковий реферат Григорій Сковорода (1722 — 1794) Григорій Савич Сковорода — найвидатніша постать у культурному й літературному житті України XVIII ст. Великий народний мислитель, просвітитель і письменник, він у своїх творах розвивав цілий комплекс ідей, актуальних для свого часу, виражав передові погляди українського громадянства.
Бароко як літературний напрям у мистецтві Західної Європи
Реферат на тему: Бароко як літературний напрям у мистецтві Західної Європи Бароко (італ. Вачосс – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII – XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система бароко надзвичайна складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма.
Тичина Павло
Павло Григорович Тичина народився 27(15) січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області). Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького).
Українська література XI—XII століть
Джерела української писемної літератури: словесність, засвоєння візантійсько-болгарського культурного впливу. Дружинна поезія, епічні тексти, введені в літописи, традиція героїчного співу. Архаїчний тип поезії українського народу, її характерні риси.
Творчисть Мелетія Смотрицького. Його основні засади
Життєвий шлях М. Смотрицького. Граматика М. Смотрицького – перлина давнього мовознавства. Творчість М. Смотрицького в контексті боротьби європейської ренесансної літератури за гуманізм. Поетична спадщина М. Смотрицького. Гуманістичні ідеї на Україні.
Біографія Котляревського І.П.
Не бувши, як справедливо завважають, генієм, коли міряти світовим масштабом, Котляревський зробив, проте, величезної ваги, просто-таки геніальне діло, давши свідомий почин молодому свіжому письменництву і громадському рухові наново відродженого народу.
Байкарі та їх твори в ХІХ ст.
Розвиток жанру байки в ХІХ ст. Байка як літературний жанр. Генеза жанру. Байкарі та їх твори в ХІХ ст. Байкарська спадщина П.П. Гулака-Артемовського. Байки Л.І. Боровиковського. "Малороссийские приказки" Є.П. Гребінки. Байкарська творчість Л.І. Глібова.
Артюр Рембо
Артюр Рембо-"найдивніший поетичний геній Франції". Біографія поета. Його сприйняття проголошення та розгрому Паризької Комуни. Від'їзд на Схід й загибель. Драматизм літературної долі поета: короткий огляд найвідоміших його творів, їх аналіз.
Рання поезія Павла Тичини
Павло Тичина – один з найвидатніших українських поетів. Аналіз віршів "підготовчого періоду" автора та творів, які увійшли до його першої збірки – "Сонячні кларнети". Творче становлення Павла Тичини. Зв’язок його творів з народнопісенною лірикою.
Культура України XIX сторіччя
Пробудження національної самосвідомості українського народу під впливом ідей декабристів. Заслуга Котляревського і Шевченка в утворенні української літератури. Ідеї Сокальського та розвиток музичної творчості. Успіхи в галузі образотворчого мистецтва.
Культура Японії на межі ХІХ-ХХ століть
Епоха Мейози, яка відкрила широкий простір для розвитку капіталістичних відносин у Японії, поставила перед японським суспільством нові завдання по всіх галузях життя: політиці, економіці, культурі, ідеології.
Українська культура першої половини ХІХ століття
Особливості розвитку культури України в умовах реакційної політики царизму і Австро-Угорської імперії. Школа, наука, перші університети. Становлення літературної мови: І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко.
Туптало Данило - церковний і культурний діяч
Реферат на тему: Туптало Данило Савич (Димитрій Ростовський) 1651-1709 святий; письменник, церковний і культурний діяч Святитель Димитрій народився у грудні 1651 року в містечку Макарові на Київщині. Батьками його були сотник Сава Туптало, «честь і слава війська Запорозького», та благочестива Марія.
Видатні вчені Стародавнього Риму
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука. У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх.
Освіта і педагогічна думка у період українського Відродження
Реферат на тему: Освіта і педагогічна думка у період українського Відродження (XVI — перша половина XVII ст.) Київська Русь, знесилена татаро-монгольською навалою, втратила свою могутність. А з часу прилучення Волині та Наддніпрянщини до Литви (1377 р.) і Галичини до Польщі (1387 р.) сплюндровані українські землі стали здобиччю литовських, польських та угорських феодалів.
Микола Вороний як зачинатель українського модернізму
Реферат на тему: Нові видання історії української літератури поповнюються іменами письменників, чия творчість довгий час була недоступною широкому колу читачів. Це стосується й авторів кінця ХІХ – початку ХХ століття, творчість яких упродовж тривалого часу з різних причин випадала з поля зору дослідників.
Котляревський
Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Тарас Шевченко Творчість видатного діяча української демократичної культури, письменника – просвітителя Івана Петровича Котляревського відкрила нову добу в історії української літератури. Серед майстрів слова до шевченківського періоду він перший звернувся до життя народу, на повну силу заговорив його багатою барвистою мовою, засвідчивши таким чином її невичерпні можливості.
Ірак 2
Географічне положення та природні умови Іраку Держава в Південно-Західній Азії. На півночі граничить з Туреччиною, на сході - з Іраном, на півдні - із Саудівською Аравією і Кувейтом, на заході - з Йорданією і Сирією. На півдні країна омивається Перською затокою. Площа Іраку 434924 км2. Північний регіон Іраку- Аль-Джазра - займає Вірменське нагір'я, висота якого досягає 2135 м у районі турецької границі.
Геометрія з давніх часів до сьогодення
Геометрія завжди мала численні практичні застосування. Основними її споживачами були землеміри, ремісники, будівельники, художники. Землемірам потрібні були правила вимірювання ділянок землі, будівельники, користуючись геометрією, креслили план споруди, а потім зводили її, користуючись певними, виробленими протягом століть правилами, згідно з якими певні геометричні форми частин споруд були пов'язані з умовами їх міцності.
Коментар до Енеїди Івана Котляревського та його історія
170 І вмиг, вхопивши за чуприну, Шкереберть Турна повернув, Насів коліном злу личину І басом громовим гукнув: «Так ти троянцям нам для сміха Глумиш з Паллантова доспіха І думку маєш буть живим? Паллант тебе тут убиває, Тебе він в пеклі дожидає, Іди к чортам дядькам своїм».