В даній роботі здійснюється зіставний аналіз категорії фантастичного в повісті «Вій» М. В. Гоголя та оповіданні «Венера Ільська» П. Меріме.
Обидва твори описують надзвичайні явища, які натякають на існування іншого містичного світу. Для правильного аналізу спочатку необхідно визначити поняття фантастичного. Як говорить Тодоров, фантастичне – це завжди сумнів. Герої в звичайному світі стикаються з надзвичайними силами, але завжди залишається сумнів, можливість потрактувати події раціонально та логічно. Отже, фантастичне – це сумнів, що відчуває людина, яка знайома лише з законами природи, коли вона спостерігає надприродне явище. Вибір все одно лишається: дорівняти все до ілюзії, обману почуттів, продукту уяви, або ж повірити в те, що все це має місце в реальності. Питання лише в тому, хто відчуває сумнів: читач або персонаж. В «Венері Ільській» таке почуття відчуває і той, і інший. Головний герой до кінця не приймає того, що саме статуя вбила Альфонса, він лише розділяє «забобонний страх, що оволодів всім домом», так само і читач, він так і не дізнається: чи то дійсно була статуя, чи ні. У Гоголя зовсім інше. Герої сумніву ніякого не відчувають. Всі впевнені, що дівчина – відьма. Але читач лишається поза цієї впевненості. Такий ефект досягається завдяки останньому абзацу, де автор запевняє, що він лише описує те, що чув; в тій формі, в якій існує ця історія в народі. І читач залишається в сумніві: вірити чи не вірити. Отже, обидва твори зберігають головні ознаки жанру фантастичного. Імпліцитний читач виконує свою функцію інтегрування до світу персонажів, яка характеризується подвійним сприйняттям подій (через сумнів). Але в «Венері Ільській» сумнів є присутнім в самому творі серед персонажів, тоді як у «Вії» таке явище відсутнє.
Тепер перейдемо до понять «дивне» та «незвичайне». Вони не дорівнюють поняттю «фантастичне», бо пов’язані з певним вибором, з виходом зі стану сумніву, тобто з закінченням фантастичного. Дивне з’являється, коли інший світ приймається, а незвичайне – коли приймається рішення, що закони природи не порушені, і знаходиться раціональне пояснення. Більшість творів підтримують фантастичне лише частково, і в кінці все ж таки підводять до певного вибору. Але в двох наших творах фантастичне не вичерпується, та не приходить до кульмінації. Сумнів лишається з нами і після закінчення читання. Тому, якщо говорити про класифікацію Тодорова жанрових підрозділів (незвичайне в чистому вигляді, фантастично-незвичайне, фантастично-дивне, дивне в чистому видляді), то обидва тексти відносяться до фантастично-дивного підрозділу, тобто вони близькі до фантастичних в чистому вигляді творів.
Далі, імпліцитний читач може здійснювати свою функцію лише, якщо він відмовиться від поетичного та алегоричного потрактування твору. У випадку з Меріме ніяких проблем не виникає, а, читаючи Гоголя, виникає потяг до останнього способу потрактування. Що це за дивні імена: богослов Халява, філософ Брут, ритор Горобець? Читач постійно намагається проникнути до суті, зрозуміти чому той чи інший персонаж робить саме це, говорить саме так, має саме такий характер. Чи не є вони узагальненням цілого прошарку людей? Але алегорія тут ілюзорна. Автор нічим нам не вказує на неї, на необхідність її пошуку. Тому можна сказати, що і Гоголя неможна розуміти алегорично.
Перейдемо до фантастичного дискурсу. Структурна єдність фантастичного твору здійснюється завдяки трьом властивостям. Першою є використання фігурального дискурсу. Надзвичайне народжується в мові і за допомогою мови. У Меріме ми постійно зустрічаємо фігуральні вирази: начебто, було схоже на те, мовби. У Гоголя «можливість» подій не так виражена, бо герої не сумніваються в їх реальності. Друга властивість – розповідь від першої особи. Цей прийом є необхідним, щоб створити все ту ж атмосферу невпевненості. Читач обирає: вірити чи не вірити тому, що розповідає інший. У Меріме персонаж сам розповідає історію від своєї особи. Розповідь належить персонажу і має пройти перевірку на достовірність. У Гоголя розповідь веде оповідач, але він її переказує з того, що чув. А ці чутки також мають бути перевірені. Остання властивість – висхідний рух до кульмінації. Читача готують до ефектної кінцівки. У Гоголя ми рухаємося від недобрих передчуттів до вечері перед першою ніччю в церкві, коли філософ знайомиться з недобрими чутками про мертву панночку. Кульмінацією є воскресіння панночки, підтвердження чуток. У Меріме все починається з розповідей про статую, про її погляд, про те, як вона переламала ноги людині, а кульмінацією є оживлення статуї. Таким чином в структурі текстів ми бачимо підтвердження їхньої приналежності до жанру фантастичного і знаходимо спільні властивості композиції.
Тодоров поділяє фантастичні твори за двома тематиками: теми я і теми ти. Перша тематика має справу лише з особливостями сприйняття дійсності. Тут стираються межі між суб’єктом та об’єктом, простір та час перестають існувати в звичайному розумінні. Найчастіше описується світ наркомана, хворого або дитини. Друга тематика – це тема взаємодії персонажів з дійсністю. Твори, які я аналізую, відносяться до другої категорії. Персонажі приймають дійсність абсолютно нормально і вони вступають у взаємодію з нею. І за цим критерієм «Вій» та «Венера Ільська» виявилися схожими.
Після аналізу двох творі, які здавалися такими різними, ми можемо сказати, що вони мають багато спільного. І це спільне виходить з того, що вони належать до жанру фантастичної літератури. Цей жанр характеризує сумнів, пошук пояснення явищ, який здійснюється персонажами та імпліцитним читачем. При цьому в Гоголя відсутній сумнів персонажів, які повністю довіряють тому, що бачать та чують. Обидва твори я фантастично-дивними і сумнів не розвінчується після прочитання, він лишається. Фантастичне тут є невичерпним. Хоча в Гоголя є спокуса до алегоричного потрактування, вона не здійснюється; і обидва твори не виключають поетичне та алегоричне потрактування. Структурна єдність творів збережена повністю. Лише в Гоголя не так багато фігуральних дискурсів. І за тематикою твори відносяться до літератури з темою Ти. Отже, зіставний аналіз виявив, що «Вій» та «Венера Ільська» є чудовими прикладами жанру фантастичного в найбільш приближеній до його чистої форми.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Самостійна творча робота
з історії зарубіжної літертури на тему:
«Зіставній аналіз категорії фантастичного в повісті «Вій» М. В. Гоголя та оповіданні «Венера Ільська» П. Меріме»
студентки 306 групи
факулььету французької мови
Шульжевської Мирослави
Київ - 2008
Другие работы по теме:
Міфалагічныя вобразы ў паэме Тарас на Парнасе.
У раскрыцці галоўнай ідэі паэмы "Тарае на Парнасе" вялікае значэнне маюць міфалагічныя вобразы. Праз усю паэму праходзідь думка аб новай літаратуры, высмейваецца кансерватызм дваранскай літаратуры і ўзносіцца талент пісьменніка.
Гоголь н. в. - Смех сквозь слезы в поэме н. в. гоголя
Н. В. Гоголь вошел в литературу как непревзойденный мастер смеха. Повести Гоголя его поэма. Мертвые души просты по сюжету прозрачны по разборке характеров. И тем не менее существует неразгаданная и не поддающаяся разгадке тайна.
Венера
Венера - это самое яркое светило на небе после Солнца и Луны. На самом деле Венера — не звезда, а планета, то есть такой же спутник Солнца, как и наша Земля.
Хлестаков главный герой комедии Гоголя
По мнению Н. В. Гоголя, Хлестаков – герой его комедии «Ревизор» – «самый трудный образ в пьесе». Почему так считал автор? Попробуем ответить на этот вопрос.
Хлестаков и хлестаковщина в комедии Н. В. Гоголя Ревизор
Огромное художественное достоинство комедии Н. В. Гоголя «Ревизор» заключается в типичности ее образов. Он сам высказал мысль, что «оригиналы» большинства персонажей его комедии «всегда почти находятся перед глазами». А о Хлестакове писатель говорит, что это «тип многого разбросанного в разных русских характерах… Всякий хоть на минуту … делался или делается Хлестаковым.
Герои поэмы Гоголя Мёртвые души
Автор: Гоголь Н.В. Среди иллюстраторов Гоголя первое место в 40-е годы занимает, бесспорно, А. А. Агин, автор классических «ста рисунков» к «Мёртвым душам». Он приступил к изданию этих иллюстраций в 1846 году. «Браться за типы, созданные этим великим мастером, страшно»,— писал об иллюстрировании Гоголя И.
Образ Плюшкина в поэме Н.В.Гоголя Мертвые души
Образ Плюшкина в поэме Н.В.Гоголя "Мертвые души" Автор: Гоголь Н.В. Образ Плюшкина в имении Плюшкина прежде всего бросается в глаза ветхость, опустошение. По описанию Гоголя имение Плюшкина приобретает зловещий характер, невольно по спине пробегают мурашки. Когда я читал 6 главу, у меня было чувство, что в имении Плюшкина произошло какое-то бедствие.
Образ матери в повести Н.В. Гоголя Тарас Бульба
Образ матери в повести Н.В. Гоголя "Тарас Бульба" Автор: Гоголь Н.В. В повести «Тарас Бульба» Гоголь создал различные образы запорожских казаков. Большое внимание он уделил сыновьям Тараса, Остапу и Андрею. И совсем немного написал о их матери.
Смех благородное лицо в комедии Гоголя Ревизор
Комедия Н.В. Гоголя «Ревизор» – сатирическое произведение. Поэтому в нем ярко выражено критическое отношение автора к современному обществу, его социальным проблемам, а также нравственные проблемы, раскрывающиеся на примере характеров героев.
Чем отличается русский человек от иностранца эссе по отрывку из Мёртвых душ Гоголя
"Чем отличается русский человек от иностранца" (эссе по отрывку из "Мёртвых душ" Гоголя) Автор: Гоголь Н.В. По мнению Гоголя, русский человек, в отличие от иностранцев, многогранен: одна сторона у него приготовлена для банкетов и официальных торжеств, другая – для простых вечеринок, ещё одна – для общения с высшими чинами… «Перечислить нельзя всех оттенков и тонкостей нашего обращения» - утверждает Гоголь.
Зобpаження укpаїнського побуту і звичаїв у повісті І.С.Hечуя-Левицького Кайдашева сім`я
Зобpаження укpаїнського побуту і звичаїв у повісті І.С.Hечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" Ціла епоха відділяє нас від того часу, коли жив і твоpив письменник. З давнини лихоліття, з цаpства супостатів беpе початок його твоpчий шлях, а закінчується якpаз на поpозі нашої нової доби. І вже на ціле півстоpіччя твоpи пеpежили свого автоpа, оповідаючи новим поколінням пpо побут і звичаї укpаїнського наpоду в ту далеку давнину.
Тема воспитания в поэме Н.В.Гоголя Мертвые души
Тема воспитания в поэме Н.В.Гоголя "Мертвые души" Автор: Гоголь Н.В. Отец литературного героя даёт сыну, уезжающему учиться, наказ, который настолько западает отпрыску в душу, что предопределит будущую его судьбу. Выше всего на свете главный герой поэмы Н. В. Гоголя «Мёртвые души» Павел Иванович Чичиков ставит деньги и всю жизнь посвятит сколачиванию капитала.
Смех сквозь слезы в поэме Н. В. Гоголя Мертвые души
Смех сквозь слезы в поэме Н. В. Гоголя "Мертвые души" Автор: Гоголь Н.В. Н. В. Гоголь вошел в литературу как непревзойденный мастер смеха. Повести Гоголя, его поэма "Мертвые души" просты по сюжету, прозрачны по разборке характеров. И тем не менее существует неразгаданная и не поддающаяся разгадке тайна Гоголя и тайна этого смеха.
Хлестаков в комедии Гоголя Ревизор
Хлестаков в комедии Гоголя "Ревизор" Автор: Гоголь Н.В. Хлестаков – главный герой комедии Н.В. Гоголя «Ревизор». Он – ничтожный, глупый, пустой человек, виновник необычных событий, охвативших весь город Н.
Взгляды на творчество Гоголя
Полтора столетия ведутся ожесточенные споры о Гоголе. Сталкиваются противоположные взгляды на творчество писателя, его вклад в литературу, особенности его реализма.
Образ уездного города в комедии Н.В.Гоголя Ревизор
Автор: Гоголь Н.В. События комедии Н.В.Гоголя «Ревизор» происходят в 1831 году в некотором уездном городе. Как сказал о нем городничий «Да, отсюда, хоть три года скачи, ни до какого государства не доедешь». Это обычный, ничем не отличающийся от других городов, город.
Проспер Меріме і Україна
Проспер Меріме - визначний французький письменник, мистецтвознавець, культурний діяч, член французької академії, виходець із сім’ї художників. Його історичні праці, що стосувалися слов’янських країн. Вивчення України, цікавість до козаків та гетьманів.
Ж. Бізе 18381875 pp.
Реферат на тему: Ж. Бізе (1838—1875 pp.) Жорж Бізе народився 1838 р. в Парижі в сім'ї музиканта. У 1847 р. він поступив у Паризьку консерваторію, яку блискуче закінчив дев'ятнадцятирічним юнаком як піаніст і композитор. Після цього Бізе був посланий на три роки в Італію для вдосконалення своєї майстерності.
Рябов, Павел Яковлевич
Павел Яковлевич Рябов (1837—1906) — русский актер и педагог. Окончил Московское театральное училище (1857). Вступил в императорскую балетную труппу, а в 1859 году в оркестр музыкантом. В 1862 году переведен в драматическую труппу: служил в Малом театре до 1900 года (перерыв в 1892—1895 гг.).
Андреев-Бурлак, Василий Николаевич
Василий Николаевич Андреев-Бурлак (наст. фамилия Андреев ; 1 января 1843, Симбирск, ныне Ульяновск — 10 мая 1888, Казань) — русский актёр, чтец и писатель.
Бордуков, Александр Сергеевич
Введение 1 Биография 2 Признание и награды 3 Творчество 3.1 Роли в театре 3.2 Фильмография Список литературы Введение Александр Сергеевич Бордуков (род. 1946) — советский и российский актёр театра и кино, театральный режиссёр, заслуженный артист России.
IV тысячелетие
Четвёртое тысячелетие — промежуток времени от 1 января 3001 года нашей эры до 31 декабря 4000 года нашей эры. Астрономические события Землю ожидает 2366 солнечных затмений.
Венера 2
ВЕНЕРА Венера — вторая по расстоянию от Солнца и ближайшая к Земле планета Солнечной системы. Среднее расстояние от Солнца — 108 млн. км. Период обращения вокруг него — 225 сут. Во время нижних соединений может приближаться к Земле до 40 млн. км, т. е. ближе любой другой большой планеты Солнечной системы.
Венера - планета загадок
Венера - вечерняя и утренняя звезда. Существование атмосферы Венеры. Продолжительность суток, дня и ночи, года, смена времен года. Состав атмосферы Венеры. Запуски зондов непосредственно на поверхность планеты. Поверхность планеты, моря и горы.