Щит Енея (уривок з "Енеїди")
Автор: Вергилий Марон.
Там-бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,
Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,
Римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий
І незчисленні усі, послідовно проваджені війни.
Вирізьбив він і Вовчицю у Марсовій тихій печері
І коло неї близнят-сисунців, двох хлоп'ят нетямущих,
Як вони граються сміло, до матері як припадають,
Як і вона, повернувши до них свою шию могутню,
Пестить по черзі обох і тіло вилизує ніжне.
Там — підіймається Рим, там — сабінських жінок викрадають
Хиже насильство під час циркової забави; ще далі
Вирізьбив бог бойовище нове, що схопилося раптом
Поміж куретами, Тацієм давнім та римським народом.
Далі обидва царі, військове покінчивши змагання,
Перед жертовником, збройні, з вином у руках поставали
І, заколовши свиню, мирову виробляють угоду.
Тут же, зовсім поблизу, квадриги прудкі розривають
Надвоє Метта (не хтів ти додержати слова, альбанцю).
Тіло твоє пошматоване Тулл поволік по дібровах,
І придорожні терни у кривавій росі червоніли.
Далі Порсенна наказував місту прийняти вигнанця
І за Тарквінія римлян страшною облогою мучив;
Діти Енеєві в бій виступають за волю змагатись.
Став роздратований цар, на устах йому люта погроза;
Видко, почув, що наважився Кокліт мости зруйнувати,
Що утекла від сторожі і в Тіброві скочила води
Клелія-діва... Ще далі стояв у фортеці на чатах
Манлій і храм боронив, і високий увесь Капітолій;
Ромулів їжився двір острішком нової соломи.
На позолоченім ґанку сріблистий гусак неспокійно
Вгору зривавсь, кричачи, що галли уже біля храму.
Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці.
Маючи добру заслону — у темряві чорної ночі.
Кучері в них золоті, із золота й одяг, і броня.
В'ються плащі повишивані; щирого злота намисто
В кожного сяє на шиї молочній. Розмахує кожен
Парою списів легких і щитом захищається довгим.
Тут витанцьовують Салії, голі луперки за ними:
фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно
Скинуті з неба щити; там чисті жінки в колісницях
Святощі містом провозять. Ще далі митець незрівнянний
Вирізьбив Тартар підземний, Плутонові брами високі
І лиходіям призначені кари: тебе, Катіліно,
На височеннім уступі і фурій страшних проти тебе.
Праведні душі окремо, між них і Катон правосудний.
Понад підземними тінями йшов злотокований образ
Моря бурхливого; сива гойдалась і пінилась хвиля,
А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни
І розбивали хвостами гребені хвиль. В осередку
Судна пишалися мідні. Велика то битва Актійська:
Море укрите усе кораблями. Кипить узбережжя
І відбивається золотом в хвилях прозорих Левкати.
Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців...
Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь,
І щонайбільші боги, і пенати. На скронях подвійне
Сяйво у нього горить і зоря понад тім'ям аж рідна.
Далі Агріппа, з наказу богів, при сприятливім вітрі
Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього
Славна ознака звитяги, ростральний вінець променіє.
Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних, —
Від узбережжів червоних, від східних земель повернувшись
З краю Зорі переможцем, — Антоній веде за собою
Бактрів, єгиптян і... гріх щонайбільший — єгипетську жінку.
Лавою всі наступають, і піняться води затоки,
Веслами збиті, розірвані тьмами носів корабельних.
Рвуться у просторінь всі із затоки: здається, циклади
Вирнули з синіх безодень, стикаються гори плавучі:
Так розгорнувся потужно невиданий бій корабельний.
Падає клоччя горюче і сиплються стріли повсюди.
Вогке Нептунове поле пролитою кров'ю багріє.
Серед двірської громади цариця єгипетським систром
Кличе до бою: не бачить гадюк, що її дожидають.
Тут чужинецькі потворні боги, тут Анубіс гавкучий
Проти Мінерви, й Нептуна, і матері римлян Венери
Стрілами приїдуть. Та кинувся Марс у середину січі,
В панцир із криці закутий; із неба Еріннії люті
І невгамовна Незгода до бою розхристані впали.
Лине Беллона услід і кривавим бичем розмахнулась;
В небі високому став Аполлон із натягненим луком,
Глянув на битву, і вмить повернулися, вражені жахом,
Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни, інди.
Бачить поразку цариця. Велить розв'язати мотуззя,
Порозпускати вітрила. Тіка. Митець божественний
Вирізьбив горду царицю бліду, перелякану смертю:
В море односить її сприятливим подихом Япіг...
Далі потрійним тріумфом до Римського замка вступивши,
Цезар богам італійським обіцяну почесть складає:
Триста в великому місті присвячує храмів обітних.
В захваті Рим од забав; скрізь оплески люду лунають;
Хори жіночі у храмах; жертовники скрізь пломеніють;
Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята.
Сам же владика сидить на осяянім Фебовім ґанку,
І від підвладних народів приймає дари; прикрашає
Пишного храму одвірки, і довгою в'ються стягою
Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях.
Викував мудрий Ковач розперезаних афрів, нумідів,
Дальніх лелегів, карійців і лучників добрих — гелонів,
Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше,
І краєсвітні Моріни і Рейн із подвоєним гирлом,
Даги й далекий Аракс, що не терпить мостів над собою.
Другие работы по теме:
ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
«Еней був парубок моторний...» (за поемою Івана Котляревського «Енеїда») Появу поеми Івана Котляревського «Енеїда» вважають початком нової української літератури, до творців якої належать такі видатні митці, як Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш, що також писали живою українською мовою. «Енеїда» стала першим друкованим твором нової української літератури, представивши до того ж досить рідкісний жанр — пародію, а точніше — травестію, за законами якого письменник мав дотримуватися запозиченого сюжету та творити свої образи на його основі.
Заспів уривок з Енеїди
Заспів (уривок з "Енеїди") Автор: Вергилий Марон. Зброю співаю і мужа, що перший з надмор'їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.
Енеїда
Автор: Котляревський Іван. (Поема) Частина І Після того як греки спалили Трою, Еней [один із героїв Троянської війни в античній літературі] з деякими троянцями, зробивши човни, поплив морем. Але Юнона, дружина Зевса [царя богів і людей, бога неба, грому і блискавки], була на стороні греків і дуже не любила Енея:
Оден Вістен Гью
ОДЕН, Вістен Х'ю (Auden, Wystan Hugh - 21.02.1907, Йорк - 28.09.1973, Відень) - англо-американський письменник. Оден народився в англійському Йорку в родині знаного лікаря. У спогадах про своє дитинство він дещо іронічно-гіперболізовано зауважив: «Я був мудрагелем не за роками, фізично кволим, короткозорим, слабким у всіх іграх, замазурою та нечепурою, нігтегризом, боягузливим, брехливим і сентиментальним хлопцем...» Оден здобув добру освіту у приватній школі Грешамз-скул і коледжі Крайст-Черч Оксфордського університету.
Ритм у віршах і прозі
Реферат на тему: Ритм у віршах і прозі Головною ознакою віршованої мови вважається ритм. Ритмом називається повторюваність однакових або подібних явищ через певні, сумірні відрізки часу.
Чотири покоління людей уривок з Метаморфоз
Чотири покоління людей (уривок з "Метаморфоз") Автор: Овидий Публий Назон. Перше поріддя було золоте: без бича і спонуки, З власної волі воно Правоту шанувало і Чесність.
Зима на чужині уривок з Сумні елегії
Зима на чужині (уривок з "Сумні елегії") Автор: Овидий Публий Назон. Може, і досі ще хто пам'ятає вигнанця Назона, В Місті зосталось іще, може, ім'я по мені,—
Біографія Котляревського І.П.
Не бувши, як справедливо завважають, генієм, коли міряти світовим масштабом, Котляревський зробив, проте, величезної ваги, просто-таки геніальне діло, давши свідомий почин молодому свіжому письменництву і громадському рухові наново відродженого народу.
Найвидатніші особистості української літератури
Вивчення біографії, років життя та головних рис творчості видатних українських письменників: І.П. Котляревського, І.Я. Франко, Ліни Костенко, Марко Вовчка, М.Г. Хвильового, О.П. Довженко, Ольги Кобилянський, Панаса Мирного, Тараса Шевченка та інших.
Травести
Травести (от итал. travestire — «переодевать») — вид комической поэзии, сформировавшийся в эпоху Возрождения в связи с общим развитием бурлескной поэзии.
Гармонізація баса
Реферат на тему: Гармонізація баса 1. Застосування гармонічного з'єднання Гармонізація даного басового голосу, що складається з послідовності основних звуків тоніки, субдомінанти і домінанти, не представляє ніяких утруднень в значенні вибору акорду:
Котляревський
Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Тарас Шевченко Творчість видатного діяча української демократичної культури, письменника – просвітителя Івана Петровича Котляревського відкрила нову добу в історії української літератури. Серед майстрів слова до шевченківського періоду він перший звернувся до життя народу, на повну силу заговорив його багатою барвистою мовою, засвідчивши таким чином її невичерпні можливості.
ЗНО Українська мова 2009-2010
ЧАСТИНА 1 УкрАїНСькА мовА Завдання 1—7 мають по чотири варіанти відповідей, із яких лише оДНА ПрАвИЛьНА. виберіть правильну відповідь і позначте її в бланку відповідей згідно з інструкцією.
Вправи на засвоєння нормативної інтонації
На узліссі З надламаної гілки сльозиться сік. Ласкаво пригріває сонечко у лісі. Однак чує вона кожен шорох, кожен тривожний звук. Вже набубнявіли бруньки на деревах. Вийшла на узлісся стара лосина з довгоногим лосеням. Задрімала проти сонця.
Урок Заповідь Божа - заклик до спілкування з Богом
Реферат з педагогіки УРОК: ЗАПОВІДЬ БОЖА – ЗАКЛИК ДО СПІЛКУВАННЯ З БОГОМ ТЕМ УРОКУ: Ш заповідь Божа - заклик до спілкування з Богом. МЕТА УРОКУ: Вчити дітей самостійно мислити та аналізувати, роздумуючи над молитвою "Отче наш": розвивати почуття усвідомленості ролі Божих заповідей та молитви в житті людини: виховувати учнів в дусі християнської етики.
Нестор-літописець
РЕФЕРАТ Нестор-літописець (бл. 1056 - бл.1113) святий; письменник, літописець Народився 1056 року в Києві.У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодосій розбудовував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі.
Коментар до Енеїди Івана Котляревського та його історія
170 І вмиг, вхопивши за чуприну, Шкереберть Турна повернув, Насів коліном злу личину І басом громовим гукнув: «Так ти троянцям нам для сміха Глумиш з Паллантова доспіха І думку маєш буть живим? Паллант тебе тут убиває, Тебе він в пеклі дожидає, Іди к чортам дядькам своїм».