Йодний дефіцит та патологія щитоподібної залози серед дитячого населення у північному регіоні України

Рефераты по медицине и здоровью » Йодний дефіцит та патологія щитоподібної залози серед дитячого населення у північному регіоні України

ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН

ім. В.П.КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ

ТУРЧИН ВікторІванович

УДК616.441-006.5-036.21-053.2:614.876053.2-0.92:546.15

ЙОДНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ПАТОЛОГІЯ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ СЕРЕД ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ У ПІВНІЧНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ

14.01.14– ендокринологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2008


Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті ендокринології та обміну речовин

ім. В.П.Комісаренка АМН України

Науковий керівник

доктор медичних наук старший науковий співробітник Кравченко Віктор Іванович Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України завідувач відділу епідеміології ендокринних захворювань.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук професор член-кореспондент АМН України Комісаренко Ігор Васильович Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України керівник відділу хірургії ендокринних залоз;

кандидат медичних наук доцент Бобрик Марина Іванівна Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України доцент кафедри ендокринології.

Захист відбудеться “__20___”__травня_________2008 р. о _14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.558.01 з ендокринології в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (04114 м. Київ -114 вул. Вишгородська 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (04114 м. Київ -114 вул. Вишгородська 69).

Автореферат розісланий “__14___”___квітня_________2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доктор біологічних наук Калинська Л.М.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За визнанням спеціалістів Всесвітньої організа­ції охорони здоров’я (ВООЗ) профілактика і лікування йододефіцитних захворювань є одним з найважливіших завдань охорони здоров’я кінця другого – початку третього тисячоліття. Важливість проблеми визначається поширеністю патології зумовленої йодним дефіцитом і чіткою окресленістю шляхів її вирішення. У 1990 році на саміті ООН було прийнято рішення про координацію дій урядів усіх держав для ліквідації йододефіциту серед насе­лення. За даними ВООЗ [2004] понад 2 млрд. населення планети проживає в умовах природного дефіциту йоду що створює небезпеку виникнення змін як у структурі та функції щитоподібної залози (ЩЗ) так і з боку центральної нервової системи інтелекту пам’яті тощо [Тронько М.Д. і співавт. 2003 2004 2006; Олійник В.А. і співавт. 1998; Герасимов А.Г. Свириденко Н.Ю. 1997; Боцюрко В.І. 2001; Delange F. 1996]. У багатьох країнах світу було створено спеціальні державні комітети урядові комісії координаційні ради державні програми для відстеження наслідків недостатності йоду у довкіллі та продуктах харчування населення а також розробки методів її профілактики. ВООЗ Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) Міжнародна рада з контролю йододефіцитних захворювань низка інших міжнародних благодійних організацій спрямували свою діяльність на координацію зусиль для ліквідації йододефіцитних захворювань у всіх країнах світу.

Спрямованість дій багатьох спеціалістів та організацій на вирішення вищезазначеної проблеми обумовлена також науковими досягненнями останніх 20 років у царині вивчення йодного дефіциту.

У 80-х роках минулого сторіччя суттєво розширились уявлення про йодний дефіцит. Доведено що дифузний зоб – це лише вершина айсберга патології пов’язаної з йодним дефіцитом. Було сформульовано положення про йододефіцитні захворювання. ВООЗ визначено критерії оцінки йодного дефіциту розроблено та впроваджено нові підходи і критерії оцінки стану ЩЗ у тому числі нормативи її розмірів для різних вікових категорій населення впроваджено нові чутливі методики для визначення рівня забезпечення організму людини йодом чіткіше та конструктивніше сформульовано підходи до запровадження йодної профілактики.

Дану роботу спрямовано на визначення розповсюдженості утиреоїд­ного зоба у дитячого населення Північного регіону України відповідно до сучасної класифікації ВООЗ що дозволить порівняти частоту патології з відповідними показниками в інших областях України та країнах світу.

Попередні дослідження [Пономаренко В.М. та співавт. 1992] показали високе розповсюдження гіперплазії ЩЗ згідно з класифікацією Ніколаєва О.В. [1966] у дітей різного віку трьох районів Житомирської області що становило 77%. Проте ці дослідження не відповідають сучасним вимогам ВООЗ тому що базуються лише на пальпаторних даних а не основних критеріях оцінки ступеня йодного дефіциту – йодурії.

Важливою особливістю роботи є те що вона спрямована на вивчення йодного дефіциту серед дітей різного віку в регіонах що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Раніше статистика тиреоїдної патології у цих регіонах складалася на підставі лише звернень населення до медичних закладів по відповідну медичну допомогу та результатів поодиноких масових оглядів населення робились спроби пов’язати частоту патології з опроміненням організму. У цій роботі було проведено цілеспрямовані епідеміологічні обстеження стану ЩЗ у дітей за спеціально розробленою програмою у поєднанні з вивченням показників йодного забезпечення у багатьох найбільш забруднених після аварії на ЧАЕС населених пунктах усіх областей Північного регіону України. Виділяють цілу низку екологічних чинників що можуть бути причиною тиреоїдної патології. Найсуттєвішим з них для населення Північного регіону став вплив радіаційного забруднення довкілля. Разом із тим визнано що провідним чинником на тлі якого розвивається патологія ЩЗ є йодна недостатність. Тому необхідне детальніше вивчення особливостей розвитку тиреоїдної патології в даному регіоні.

Вивчення йододефіциту у Північному регіоні України що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи сприятиме проведенню адекватної йодної профілактики і зниженню частоти випадків тиреоїдної патології у дитячого та дорослого населення.

Зв’язок роботи з науковими програмами планами темами. Робота виконувалася в рамках наукової теми “Епідеміологічні та клініко-морфологічні дослідження раку щитоподібної залози та інших форм тиреоїдної патології у дітей і підлітків України що зазнали радіаційного впливу після аварії на Чорнобильській АЕС” Білорусько-Українсько-Російського проекту ВООЗ “Тиреоїдний проект” (ITP/ECR TRANS 040101 1999-2000 рр.) проекту ЮНІСЕФ та наукової теми “Моніторинг стану йодної забезпеченості населення України з метою ліквідації йододефіцитних захворювань”. Сьогодні виконання роботи цілком відповідає завданням Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002-2005 роки затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1418 та рішенням Координаційної ради з профілактики йодозалежних захворювань при Кабінеті Міністрів України від 29 грудня 2003 р. де першим пунктом вказано на необхідність вивчення стану йодної забезпеченості на території України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – визначення особливостей йодної забезпеченості дітей різного віку та статі оцінка ступеня йодної недостатності у Північному регіоні України що постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС.

Завдання дослідження:

1. Вивчити ретроспективно поширеність дифузного еутиреоїдного та вузлового зоба у дітей Північного регіону України на підставі офіційних статистичних даних.

2. Дослідити розповсюдженість тиреоїдної патології у дітей та підлітків за даними епідеміологічних пальпаторних та ехографічних досліджень.

3. Визначити рівень екскреції йоду з сечею у дітей із різних районів північних областей України.

4. Проаналізувати стан йодної профілактики в Північному регіоні України.

5. Дати оцінку ступеня йодного дефіциту у районах Північного регіону України.

6. На підставі отриманих даних обґрунтувати сучасні методи профілактики йодної недостатності в Північному регіоні України.

Об’єкт дослідження – розповсюдженість тиреоїдної патології у дітей та підлітків України.

Предмет дослідження – стан йодної забезпеченості дітей і підлітків та розповсюдженість патології ЩЗ за умов йодного дефіциту в Північному регіоні України.

Методи дослідження – епідеміологічні клінічні інструментальні біохімічні. Епідеміологічний аналіз поширеності йодного дефіциту серед обстежених і рівня йодної профілактики проводився за допомогою спеціально розроблених карт та комп’ютерного реєстру обстежених.

Наукова новизна одержаних результатів. Автором вперше згідно з критеріями ВООЗ проведено комплексне масштабне епідеміологічне дослідження йододефіциту серед дитячого населення в Північному регіоні України що постраждав внаслідок Чорнобильської аварії та дано оцінку ступеня йодного дефіциту.

Проведено масові обстеження щитоподібної залози дітей і підлітків в організованих колективах із застосуванням методів пальпації ультразвукового дослідження та визначення йоду в сечі виявлено велику частоту випадків дифузного еутиреоїдного зоба у дитячого населення різних населених пунктів Північного регіону.

Розраховано показники розповсюдженості еутиреоїдного зоба для північних областей і проведено їх зіставлення з офіційними даними. Дано оцінку за критеріями ВООЗ ступеня йодного дефіциту у різних районах постраждалих внаслідок Чорнобильської аварії.

Це спонукало до виконання розширених досліджень йододефіциту на всій території України та стало теоретичним підгрунтям створення Державної програми ліквідації йододефіциту в Україні а також приєднання України до відповідних європейських і світових програм.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення результатів полягає в тому що на підставі проведеного вперше в Україні за підтримки ВООЗ та ЮНІСЕФ комплексного обстеження дитячого населення отримано нову інформацію про рівні йодного дефіциту в Північному регіоні України.

Результати проведених досліджень використано для підготовки публікацій і методичних рекомендацій які використовуються практичними працівниками системи охорони здоров’я для підвищення професійного рівня у вирішенні питань діагностики та профілактики йододефіцитних захворювань.

Показано ефективність групової профілактики з використанням води “Йодіс” і можливість негативних наслідків неконтрольованого проведення масової та групової профілактики

Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провів патентно-інформаційний пошук за темою дисертації. Більшість досліджень виконувалася шляхом експедиційних виїздів у кожному з яких дисертант брав безпосередню участь. Також за його безпосередньою участю створено комп’ютерну базу даних на 10 682 обстежених проведено аналіз та узагаль­нення отриманих результатів. Дисертантом налагоджено метод визначення йоду в сечі. Для цього здобувач пройшов навчання в лабораторіях Голландії Австрії та Польщі й до сьогодні регулярно проводиться контроль якості методу лабораторного визначення йоду в сечі у Центрі контролю і профілактики захворювань (Атланта США) що надало можливості дисертантові самостійно виконати основний обсяг біохімічних досліджень йодного забезпечення дитячого та підліткового населення Північного регіону України. Проведено аналіз частоти випадків тиреоїдної патології в регіонах України за офіційними статистичними даними. За участю дисертанта розроблено проект ВООЗ з обстеження дитячого населення постраждалого регіону України. Пальпаторне та ультразвукове дослідження ЩЗ у дітей проводили спільно з науковими співробітниками лабораторії епідеміології ендокринних захворювань відділення дитячої ендокринної патології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка. Рівень тиреоглобуліну визначали в лабораторії функціональної діагностики того ж інституту завідувач лабораторії Епштейн О.В.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на науково-практичній конференції з проблем йодного дефіциту в Україні (м. Київ Інститут ендокринології та обміну речовин
ім. В.П. Комісаренка АМН України 15 травня 2000) VІ з’їзді ендокринологів України (м. Київ 23-25 травня 2001) Європейському конгресі ендокрино­логів (м. Турин Італія 9-13 червня 2001) науково-практичній конференції присвяченій актуальним питанням ендокринології (м. Вінниця 30 січня 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 статей у журналах рекомендованих ВАК України 1 деклараційний патент 1 методична рекомендація 6 тезів –у збірках наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 161 сторінці вона складається зі вступу огляду літератури розділу матеріалів і методів дослідження семи розділів власних досліджень розділу аналізу та узагальнення результатів висновків і практичних рекомендацій списку використаної літератури (91 вітчизняного та 134 іноземних джерел). Дисертацію ілюстровано 4 рисунками та 69 таблицями.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика обстежених дітей і методи дослідження. Обстеження дітей виконували відповідно до прийнятого Міжнародного протоколу медичного скринінгу стану ЩЗ й анкет епідеміологічного опитування постраждалих після аварії на ЧАЕС дітей. Дослідження виконані з використанням даних експедиційних виїздів в місця їхнього навчання. У Житомирській області: у школах міст Коростеня – 654 дитини Малина – 840 Овруча – 1048 Олевська – 414 дітей сіл Чоповичі – 662 і Чоловка – 683 дитини. У Київській області: м. Іванків – 693 дитини с. Розважів – 163 і с. Олива – 99 дітей Іванківського району м. Вишгород – 636 та с. Гаврилівка – 742 дитини Вишгородського району. У Чернігівській області: м. Чернігів –479 смт. Михайло-Коцюбинське – 532 дитини Чернігівського району Ріпкинського районного центру – 493 та с. Любеч – 278 дітей цього ж району Козелецького районного центру – 64 дитини. У Рівненській області: Рокитнівський районний центр – 748 та с. Томашгород – 648 дітей цього ж району; у районному центрі м. Дубровиця – 230 обстежених. У м. Киів –одна зі шкіл Оболонського району – 576 учнів. Вибір населених пунктів для проведення досліджень визначався протоколом ВООЗ і стосувався місцевостей що були забруднені радіоактивними викидами під час аварії на ЧАЕС. Якщо у сільському населеному пункті була одна школа то обстежували учнів цієї школи. За наявності у містах декількох шкіл школу добирали методом випадкових чисел. Обстеження дітей проводили експедиційні бригади за участю епідеміологів педіатрів-ендокринологів лікарів ультразвукової та лабораторної діагностики.

Всього було обстежено 10682 дитини та підлітка у вікових групах 6-8 9-10 11-12 13-14 15-16 17-18 років. На підставі проведених досліджень створено комп’ютерну базу даних обстежених дітей.

Розповсюдженість тиреоїдної патології у дітей північних областей України вивчали також за допомогою програми “Армен” створеної в лабораторії епідеміології ендокринних захворювань Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка на основі офіційних показників ендокринологічної служби. Суть програми полягає у виявленні між різними показниками корелятивних зв’язків які дозволяють розраховувати статистичні дані поширеності та захворюваності щодо різних нозологічних одиниць ендокринної патології. Програму використовували для динамічного спостереження захворюваності населення України на ендокринну патологію. Для розрахунків було взято останні роки коли за вимогами класифікації ВOОЗ до офіційної статистики в Україні було внесено дані про перший ступінь зоба а також показники за попередні п’ять років коли облік випадків патології ЩЗ проводився за старою класифікацією.

Рівень тиреоглобуліну визначали імунолюмінометричним методом з використанням набору “LUMItest Tg”.

Розміри ЩЗ визначали відповідно до критеріїв Міжнародної класифікації захворювань Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ультразвукові дослідження виконували за допомогою апарата “Contron” Sigma-110 (Франція) із використанням лінійного датчика з частотою 7 5 MГц. Розміри залози визначали відповідно до рекомендацій Brunn J. [1981]. Діагноз дифузного зоба встановлювали на підставі рекомендованих критеріїв ВООЗ: за перевищення максимально припустимих розмірів залози для відповідного віку дитини. Вміст йоду в сечі визначали за реакцією Sandell-Kolthoff методом Dunn J.T. et al. [1993]. Ефективність групової йодної профілактики оцінювали шляхом аналізу спеціально розроблених протоколів опитування населення які заповнювали батьки школярів.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням комп’ютерних програм Windows XP-2000 Professional Excel Access обчислення показників виконували за допомогою програми STATISTICA 6 0. Для порівняння непараметричних показників використовували критерій c-квадрат для порівняння середніх значень вибірки з нормальним законом розподілу – критерій вірогідності Стьюдента.

Результати досліджень та їх обговорення. Важливим показником наявності йододефіциту є збільшення поширеності дифузного еутиреоїдного зоба. Нашу роботу ми почали з вивчення офіційних даних про розповсюдженість вказаної патології.

Офіційні статистичні показники поширеності та захворюваності на дифузний еутиреоїдний зоб ІІІ-IV ст. згідно з класифікацією Ніколаєва О.В. [1966] за 1995-1999 роки у північних областях України свідчили про стале їх зростання. Наведені у роботі дані показали що починаючи з 1995 року поширеність зоба в північних областях України за 5 років спостереження зросла більше ніж у 3-8 разів. У цілому таку ситуацію спостерігали і в багатьох інших областях України. Відзначено що поширеність і захворюваність на зоб III-IV ст. серед дітей м. Києва впродовж 1995-1998 років залишалася майже на одному рівні. А за один рік – з 1998 по 1999 – показники збільшилися майже втричі. Ці дані вказують на відсутність повної статистики тиреоїдної патології у північних областях України. Аналіз офіційних показників розповсюдженості та захворюваності на дифузний еутиреоїдний зоб у Північному регіоні на цей час не давав жодного уявлення про наявність дефіциту йоду в харчуванні населення регіону. Згідно з даними за 2000-2002 роки коли для обліку захворювань ЩЗ в Україні почала використовуватися класифікація ВООЗ ситуація докорінно змінилася. Найбільшу частоту випадків дифузного зоба І ступеня серед дитячого населення у 2000 році зареєстровано у Чернігівській (22 2%) і Київській (20 4%) областях; дещо нижчу – у Житомирській (9 0%) і Рівненській (9 4%) областях; у м. Київ цей показник становив 1 3% що очевидно пов’язано з рівнем вживання населенням йодованої харчової солі та морепродуктів. У середньому по Україні 2000 року частота випадків зоба І ступеня серед дитячого населення становила 6 3%. Згідно з критеріями ВООЗ частота випадків зоба серед дитячого населення понад 5% свідчить про наявність зобної ендемії зумовленої дефіцитом йоду. Аналіз даних офіційної статистики вказував на наявність дефіциту йоду не лише в окремих районах забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС але і в цілому по Україні.

Страницы: 1 2 3 4