Шкіра 2

ШКІРА (CUTIS)

є загальним покривом тіла вона покриває тіло людини переходячи в слизову оболонку в області природних отворів.

Площа шкірного покриву залежить від росту ваги і віку; в середньому становить 1 5-2 м2. Товщина шкіри без підшкірної жирової клітковини 0 5-4 мм.

Основні функції шкіри:

Шкіра є зовнішнім покривом і бар’єром між організмом і навколишнім середовищем. 1)захисна функція (захищає організм від шкідливих дій навколишнього середовища (механічних хімічних температурних і біологічних). Щільність рогового шару жирова змазка його поверхні еластичність волокон сполучної тканини дерми амортизуючи дія підшкірної жирової клітковини захищає організм від механічних травм; від дії слабких кислот і лугів; роговий шар відносно стійкий до дії електричного струму. Завдяки здатності до самоочищення (фізіологічне злущування кисла реакція) завдяки щільності рогового і блискучого шарів шкіра попереджує проникнення. В організм мікробів. У випадку проникнення хвороботворних мікроорганізмів через пошкоджений епідерміс починають діяти антимікробні речовини що містяться в шкірі. Вони пригнічують дію мікробів; до вогнища пошкодження прямують лейкоцити виникає запальна реакція розвивається запалення.

Однією з важливих захисних функцій шкіри є підтримання температури тіла захист організму від переохолодження і перегрівання: через шкіру виділяється 80% тепла що утворюється в організмі в основному завдяки випаровуванню поту з поверхні шкіри; інакше ця функція називаються функцією теплорегуляції. (теплорегуляції).

2. Шкіра бере участь в водному сольовому вуглеводному жировому вітамінному обміні.

3. Функція газообміну - шкіра поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ .

4. Рецепторна функція (шкіра містить велику кількість рецепторів що сприймають різні подразнення з зовнішнього середовища).

5. “Депо” крові.

6. “Депо” енергетичних запасів (депо жиру).

Видільна функція.


БУДОВА ШКІРИ

Шкіра являє собою тонку але дуже стійку еластичну оболонку що зв’язана з органами з допомогою шару жирової тканини яку звичайно називають підшкірною жировою клітковиною.

Шкіра складається з трьох основних шарів: епідерміса дерми (власне шкіри) підшкірної жирової клітковини.

І Епідерміс – це поверхнева частина шкіри складається з багатошарового плоского ороговівшого епітелію. В ньому розрізняють п’ять шарів:

1) найглибший – базальний складається з одного ряду клітин за рахунок поділу (розмноження) яких утворюються верхні шари епідермісу лежить на базальній мембрані;

2) шипуватий – складається з 5-15 рядів клітин що з’єднані між собою відростками – мостиками між якими циркулює міжклітинна рідина що живить епідерміс;

3) зернистий – складається з 1-2- рядів клітин що містять зерна кератогіальна – білкової речовини з якої утворюється в дальнійшому кератин – рогова речовина шкіри;

4) блискучий шар складається з 1-2 шарів клітин що містять емідін - проміжний продукт перетворення кератогіаліна в кератин;

5) роговий шар складається з ороговівши клітин відрізняється тим що мають велику стійкість до різних зовнішніх впливів.

Непокшодений роговий шар не пропускає збудників інфекційних хворію. Верхня частина рогового шару в нормі постійно відторгається (фізіологічне шелушіння).

Клітини базального шару можуть утворювати шкірний пігмент меланін такі клітини називаються меланоцитами. Базальний шар і клітини шиповатого шару об’єднують під назвою росткового (мальпігієвого) шару клітини якого мають загальну властивість – здатність розмножуватися завдяки чого проходить постійне поновлення клітин всіх шарів епідерміса. Найтовстіший епідерміс на підошвах і долонях.

В епідермісі відсутні кровоносні судини; але є багато вільних нервових закінчень – рецепторів які вважаються “вікнами нервової системи”.


ІІ. Дерма або власне шкіра (dermis corium) – глибока частина шкіри складається з щільної волокнистої сполучної тканини і основної речовини. В дермі розміщені кровоносні судини нерви потові і сальні залози корені волосся і нігтів. Дерма поділяється на два шари: сосочковий і сітчастий.

Сосочковий шар прилягає до епідермісу складається з пухкої волокнистої сполучної тканини. Виступи цього шару – сосочки. Вони заходять в епідерміс і утворюють на його поверхні гребінці і борозенки борозни шкіри. Ці анатомічні утворення на шкірі утворюють шкірний малюнок. Вони добре виражені на долонній поверхні і мають у кожної людини індивідуальний рисунок що часто використовують у кримінальній справі. Дактилоскопія (шкіра пальця) користуються в судовій справі для встановлення особи. Такі самі особливості рисунка шкіри на долонях і підошвах (дерматогліфіка) допомагають установити спадковий характер захворювання.

В сосочкову шарі є гладкі місцеві клітини які пикріплюються до волосяних сумок і їх називають м’язами що підіймають волосся. При їх скороченні з’являється так звана “гусяча шкіра” зменшується приток крові в результаті чого зменшується тепловіддача. Цей шар містить велику кількість:

кровоносних судин;

лімфатичних судин;

нервових волокон і нервових закінчень.

Сітчастий шар складається з щільної неоформленої сполучної тканини. Вона мітить пучки коллагенових волокон і сітки еластичних волокон що зумовлюють стійкість всієї шкіри. В сітчастому шарі знаходяться потові і сальні залози і корені волосся.

а) Потові залози розміщені по всьому шкірному покрову за виключенням кайми губ головки статевого члена; особливо багато їх на шкірі долонею підошв чола. Потові залози відкриваються в дрібнесенькі ямки – вивідні отвори; вивідні протоки відкриваються на гребінцях.

Потові залози виділяють піт в склад якого. Крім води (89%) входять хімічні речовини в результаті обміну речовин що проходять в організмі – сечовина сечова кислота хлорид натрію і калію. Процеси потовиділення відіграють важливу роль в підтриманні нормальної температури тіла. З потом з організму виділяється шкідливі речовини в великій кількості.

Загальна кількість потових залоз у людини досягає 2 5 млн.

б) Сальні залози по своїй будові являється альвеолярними залозами. Вони розміщені в сітчастому шарі на всій поверхні тіла особливо багато їх в шкірі обличчя грудей спини за виключенням долонею і підошв. Вивідні протоки цих залоз відкриваються в волосяні мішки. (волосяні волікули). Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало – складна по хімічному складу жирова речовина що складається з ефірів холестерину жирних кислот білкових продуктів гормонів. Покриваючи шкіру тонкою плівкою шкірне сало надає їй еластичності зменшує тертя дотикаючи поверхонь обмежуючи випаровування води з поверхні шкіри захищає її від висихання. Шкірне сало і піт створюють кисле середовище на поверхні шкіри – так звану кислу мантію шкіри яка відіграє важливу роль в захисті шкіри від гнійничкових захворювань. Функція сальних залоз і властивості їх секрета в значній мірі залежить від етилу ендокринної системи.

Живлення шкіри проходить за рахунок розвинутої сітки кровоносних та лімфатичних судин що утворюють багаточисленні сплетення.


ІІІ. Підшкірна жирова клітковина (підшкірний жир) складається з пухкої сполучної тканини петлі якої заповнені жировими дольками. Товщина клітковини не однакова на різних ділянках: наприклад на очній повіці вона повністю відсутня на щоках животі сідницях може досягати 10 см.

ІV. На межі між підшкірним шаром і дермою розміщена глибока артеріальна сітка (крововонсні судини шкіри можуть вміщати до 1 л. Крові).

Колір шкіри залежить від наявності в ній пігмента меланіна наповнення кровоносних судин товщини епідерміса. Пігментація шкіри може замінюватись під впливом різних факторів – наприклад ультрафіолетового опромінення при деяких захворюванням; можлива повна відсутність пігмента.


ПОХІДНІ ШКІРИ.

І Волосся (pili) – є на всій шкірі. Воно відсутнє на долонях підошвах червоній каймі губ головці статевого члена малих статевих губах.

У волосині виділяють дві основні частини: стержень корінь.

Стержень – частина що виступає над шкірою корінь – частина що знаходиться в товщині шкіри. Потовщена частина кореня називається цибулиною волосини. Стержень волосини складається з коркової речовини і кутикули.

Корінь волосини знаходиться в так званому волосяному мішечку або фолікулі.


ІІ. Нігті (unguis) – це тверді дещо зігнуті пластини розміщені на кінцях пальців з тильної сторони. В нігті розрізняють тіло корінь передній вільний край задній край і два латеральні краї. Ніготь лежить в ложі що складається з росткового епітелію і сполучної тканини. Ш(Кіра нігтьового ложа має велику кількість кровоносних судин і чутливих нервових закінчень.

Рецептори шкіри. Шкіра містить велику кількість рецепторів що сприймають різні подразнення із зовнішнього середовища. В залежності від характеру подразнень розрізняють больові температурні (теплові холодні) і тактильні шкірні рецептори.

В епітелії особливо чутливих ділянок шкіри є так звані чутливі диски (клітини Мерк еля). Температурні рецептори – це кінцеві колби (колби Краузе) вони лежать в глибоких відділах дерми і підшкірному шарі.

До рецепторів дотику відносять чутливі тільця (тільця Матеснара) залягають в сосочках шкіри до рецепторів тиску – пластинчасті тільця (тільця Фатера – Пучіні).


ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ

Для того що шкіра функціонувала нормально необхідно тримати її в чистоті. Основним способом догляду за шкірою являється миття. При якому з поверхні шкіри ліквідовуються пил мікроби шкірне сало піт рогові лусочки а також різні речовини що забруднюють шкіру в процесі роботи

Поперемінне умивання теплою та холодною водою - добра гімнастика для судин що сприяє поселенню. Кровообігу а отже покращенню живлення шкіри.