Будова і функції шкіри гігієна шкіри

Рефераты по астрономии » Будова і функції шкіри гігієна шкіри Скачать
Реферат з біології Шкіра

Шкіра — зовнішній покрив тіла площа якого в до­рослої людини становить 1 5—2 м2. Шкіра являє собою величезну рецепторну поверхню яка забезпечує дотика­льну температурну й больову чутливість перешкоджає проникненню мікробів і отруйних речовин в організм запобігає механічному пошкодженню тканин і органів що лежать під нею виконує функцію регуляції тепла виді­ляє шкідливі для організму продукти обміну речовин.

Шкіра складається з двох шарів: надшкір'я або зовнішнього шару і власне шкіри — внутрішнього шару (мал. 161). Надшкір'я або епідерміс — поверхневий шар шкіри епідермального походження утворений багатоша­ровим епітелієм.

Клітини епітелію зовнішнього шару ороговівають злущуються під впливом зовнішнього середовища й по­стійно замінюються новими за рахунок клітин глибокого шару що безперервно розмножуються. Клітини епітелію містять пігмент що визначає колір шкіри. Під впливом сонячних променів пігментація збільшується і загоріла шкіра захищає організм від надмірних світлових впливів. Власне шкіра що залягає під епідермісом утворена воло­книстою сполучною тканиною з безліччю еластичних во­локон. У ній знаходяться кровоносні й лімфатичні судини нервові рецептори сальні й потові залози волосяні сумки. Протоки сальних залоз відкриваються у волосяні сумки

виділяючи шкірне сало що служить змазкою волосся - шкіри й перешкоджає розвитку мікробів. Потові залози виділяють піт який при випаровуванні охолоджує орга­нізм. До складу поту входять сечовина солі та інші речовини.

Волосся й нігті належать до похідних шкіри. Корені волосин — волосяні цибулини звідки вони безперервно ростуть — лежать у волосяних сумках розташованих j власне шкірі. Волосся містить пігмент що обумовлює їж забарвлення. До волосяних сумок прикріплюються м'я­зи які піднімають волосся. Скорочення гладких м'яза шкіри веде до появи на них при охолодженні дрібних гор­биків («гусяча шкіра»). Це збільшує теплоутворення. НІ пальцях ніг і рук є пластинки з рогових лусочок епідермі­су — нігті. Нігті несуть захисну функцію прикриваюча кінчики пальців поверхня яких найбільш чутлива.

Підшкірна жирова клітковина запобігає охолодженю організму пом'якшує удари і є місцем відкладеш жирів.

Чутливість шкіри до дотиків болю холоду й обумовлена наявністю безлічі спіралізованих рецеп Це допомагає організму сприймати навколишнє середовище й краще реагувати на зміну його умов.

Урівноваження процесів утворення і віддачі теплі І організмі називають теплорегуляцією. В утворенні та тепловіддачі бере участь ряд органів: печінка м'язи кровоносні судини легені й шкіра.

Утворення тепла йде в різних органах особливо інтенсивно — у печінці й м'язах. Найгарячішим органом нашого організму е печінка (її назва походить від слова “пекти”

При зниженні температури зовнішнього середовища значна частина тепла виробляється в печінці. Інтенсивність тепловіддачі змінюється при перерозподілі крові численних кровоносних судинах шкіри. На холоді кровоносні судини рефлекторно звужуються й велика кі­ль крові потрапляє в судини внутрішніх органів що сприяє збереженню в них тепла. При підвищенні темпе­ри навколишнього середовища кровоносні судини шкіри рефлекторно розширюються через них протікає це крові й тепловіддача збільшується. При інтенсивній фізичній роботі організм звільнюється від надлишку тепла не тільки через судини шкіри що розширилися але шляхом випаровування поту з її поверхні. Жирове змазка поверхні шкіри й підшкірна жирова клітковина перешкоджають надлишковому надходженню тепла або холоду ззовні та надмірній втраті тепла. Таким чином шкіра разом з іншими органами бере участь у підтриманні постійної температури тіла людини — 36 6°С яка не зале­зь від морозу літньої спеки відпочинку чи роботи.

Беручи участь у теплорегуляції шкіра відіграє велику роль в обміні речовин і енергії. Під час тяжкої фізичної роботи обмін речовин а отже і утворення тепла збільшується в декілька разів. А завдяки потовідділенню навіть якщо температура навколишнього середовища буде значно вищою за температуру тіла людини шкіра здатна віддавати тепло з організму підтримуючи сталість температури тіла.

Порушення рівноваги між утворенням і віддачею тепла може викликати такі явища як тепловий і сонячні удари.

Тепловий удар — це порушення функцій організму при його перегріванні внаслідок припинення тепловіддачі через велику вологість повітря й високу температуру. При тепловому ударі спостерігається головний біль запаморочення шум у вухах миготіння в очах прискорення пульсу й дихання розширення зіниць порушення рухів нудота й блювання втрата свідомості судоми підвищення температури тіла.

Сонячний удар настає внаслідок тривалого перебуня людини під прямими променями сонця з непокритою головою. При цьому розширюються судини мозку розвивається набряк мозку підвищується внутрішньочерепний тиск різко зростає температура тіла людини.

При тепловому й сонячному ударах необхідно викликати швидку медичну допомогу а до її прибуття хворого ба перенести в прохолодне місце трохи підняти його шву й розстебнути одяг покласти холод на голову й ділянку серця та давати йому пити прохолодну воду.

Обморожування виявляється у втраті чутливості на ушкодженій ділянці шкіри в ЇЇ побілінні. У цьому випадку треба відразу ж розтерти побілілу ділянку щоб відновити в ній кровообіг. При сильному обморожуванні як і при сильному опіку шкіри необхідно прикрити ушкоджену ділянку шкіри й відразу звернутися в лікувальний заклад.

ГІГІЄНА ШКІРИ. ЗАГАРТОВУВАННЯ

Основна вимога гігієни шкіри — тримання її в чистоті. Бруд (злущений епітелій жир бактерії) що накопичуєть­ся на шкірі сприяє багатьом захворюванням оскільки органічні речовини жиру й поту розкладаючись на повер­хні створюють сприятливе середовище для розвитку бак­терій. Забруднення шкіри ускладнює функції потових і сальних залоз що веде до сухої шкіри її розтріскуван­ню й порушенню тепловіддачі.

Кожній людині необхідно постійно слідкувати за чистотою своєї шкіри: потрібно щоденно вмиватися мити руки декілька разів на день особливо перед їжею не рід­ше одного разу на тиждень митися теплою водою в бані під душем чи у ванні.

Одяг має бути зручним і якнайбільш проникним для повітря й водяних парів. Не рідше одного разу на тиж­день необхідно міняти білизну.

Загартовування — це тренування й удосконалення теплорегулюючих механізмів посилення здатності орга­нізму швидко пристосовуватися до коливань температу­ри та інших кліматичних факторів які змінюються що створює стійкість його до застудних захворювань зміц­нює здоров'я і збільшує працездатність.

Особливо корисним є загартовування в дитячі та юнацькі роки. Чим раніше починається загартовування тим більш стійким буде організм до впливу різних фак­торів середовища.

Проведення загартовуючих процедур (водних пові­тряних сонячних) має бути поступовим (переходити від менших доз до більших) послідовним (від повітряних — до сонячних ванн а потім до водних процедур) система­тичним і безперервним (щоденним) індивідуальним для кожного (з урахуванням стану здоров'я та резервних сил організму) активним і свідомим.

Головні валеологічні умови загартовування:

1. Усвідомлення користі й необхідності загартову­вання.

2. Послідовність.

3. Систематичність.

4. Комплексність використання природних факторів — води повітря сонця й ґрунту.