Що таке анатомія

Рефераты по астрономии » Що таке анатомія

Реферат на тему:

Що таке анатомія?

Анатомія наука про будову організму і всіх його органів. Термін "анатомія" походить від давньогрецького anatome — розтинання. Це пояснюється тим що першим і основним методом дослідження людини був метод розтинання трупів.

Такий аналітичний підхід до вивчення будови тіла людини відповідає лише на запитання як побудований організм що є основним завданням описової анатомії. Проте описова анатомія не могла задовольнити медицину і виникло завдання з'ясувати чому саме так побудований організм.

У зв'язку з цим форма і будова людського тіла розглядаються в безперервному її розвитку взаємозв'язку організму із соціальним середовищем та навколишньою природою.

Анатомія є однією з найдавніших наук. Вже первісні мисливці знали про положення життєво важливих органів про що свідчать наскальні малюнки. У Древньому Єгипті в зв'язку із застосуванням ритуального бальзамування трупів були описані деякі органи наведені дані про їхню функцію. У папірусі написаним єгипетським лікарем Імхотепом (ХХХ століття до н.е.) говориться про головний мозок діяльність серця поширення крові по судинах. Згадування про серце печінку легені та інші органи тіла людини містяться в древнекитайській книзі «Нейцзин» (XI-VII ст. до н.е.). Тоді ж китайський імператор Гванг Гі видає «Лікарський порадник» з першими в історичному літописі анатомічними малюнками. У ХVІІІ столітті до н.е. виготовлялися глиняні таблички з зображенням внутрішніх органів. В індійській книзі «Аюрведа» («Знання життя» ІХ-III ст. до н.е.) міститься великий обсяг анатомічних даних про м'язи нерви типи статури і темпераменту головному і спинному мозку. У I столітті до н.е. у вірменських лікарнях стали проводитися обов'язкові анатомічні дослідження.

Великий вплив на розвиток медицини й анатомії зробили вчені древньої Греції їм же належить заслуга створення анатомічної номенклатури. Першим грецьким анатомом вважають лікаря і філософа Алкмеона Кротонського що володів прекрасною технікою препарування. Видатними представниками грецької медицини й анатомії були Гіппократ Аристотель Герофіл. Гіппократ (460-377 р. до н.е.) учив що основу будіву організму складають чотири «соки»: кров (sanguis) слиз (phlegma) жовч (chole) і чорна жовч (melaina chole). Від переваги одного з цих соків залежать і види темпераменту людини: сангвінік флегматик холерик і меланхолік. Названі види темпераменту визначали по Гіппократові тимчасово і різні типи конституції людини що можуть змінюватися відповідно до змісту тих же «соків» тіла. Виходячи з такого представлення про організм Гіппократ дивився і на хвороби як на результат неправильного змішання рідин.

По Платону (427-347 р. до н.е.) організм людини керувався не матеріальним органом – мозком а трьома видами «душі» чи «пневми» що містяться в трьох найголовніших органах тіла – мозку серці і печінці (триніжок Платона).

Учень Платона Арістотель (384-323 р. до н.е.) зробив першу спробу порівняння тіла тварин і вивчення зародка і з'явився зачинателем порівняльної анатомії й ембріології. Аристотель висловив вірну думку про те що усяка тварина походить від живого.

У Древньому Римі медицина багато років була заняттям рабів і не була в пошані по цьому давньоримські вчені не внесли в анатомію значного внеску. Однак великою їхньою заслугою варто вважати створення латинської анатомічної термінології. Найбільш яскравими представниками римської медицини були Цельс і Гален.

Гален дивився на організм як на чудову машину. Він вважав людське тіло сформованим із щільних і рідких частин (вплив Гіппократа) і досліджував організм шляхом спостереження над хворими і розкриття трупів тварин. Він одним з перших застосував вівісекцію і з'явився основоположником експериментальної медицини. Протягом усього середньовіччя в основі медицини лежали анатомія і фізіологія Галена. Його основні праці по анатомії це – «Анатомічні дослідження» «Про призначення частин людського тіла».


Позитивну роль у наступності античної науки зіграв і мусульманський Схід. Так Ібн Сіна чи Авіценна (980-1037) написав «Канон лікарської науки» (близько 1000 р.) що містить значні анатомо-фізіологічні дані запозичені в Гіппократа Аристотеля і Галена до яких Ібн Сина додав власні представлення про те що організм людини керується не трьома органами (триніжок Платона) а чотирма: серцем мозком печінкою і яєчком (чотирикутник Авіцени). «Канон лікарської науки» складає з п'яти книг з'явився кращим медичним твором епохи феодалізму по ньому училися лікарі Сходу і Заходу до XVII сторіччя. Інший учений-медик Ібн-ан-Нафис з Дамаска (XIII в.) відкрив легеневе коло кровообігу.

В епоху Середньовіччя наука у тому числі й анатомія були підлеглі релігії. У цей час в анатомії не було зроблено істотних відкриттів. Були заборонені розкриття виготовлення кістяків. Дослідження в області лікування продовжувалися тільки на сході – у Грузії Азербайджану Сирії.

Анатоми епохи Відродження зруйнували схоластичну анатомію Галена і побудували фундамент наукової анатомії вони домоглися дозволи на проведення розкриттів. Були створені анатомічні театри для проведення публічних розкриттів. Зачинателем цієї титанічної праці з'явився Леонардо да Вінчі основоположником – Андрій Везалий і Вільям Гарвей.

Леонардо да Вінчі (1452-1519) зацікавивши анатомією як художник надалі захопився нею як наукою одним з перших став розкривати трупи людей для дослідження будови людського тіла. Леонардо вперше правильно зобразив різні органи людського тіла уніс великий вклад у розвиток анатомії людини і тварин а також з'явився основоположником пластичної анатомії. Творчість Леонардо да Вінчі як думають уплинуло на праці Андрія Везалия. У найстаршому університеті Венеції заснованому в 1422 р. утворилася перша медична школа епохи капіталізму (Падуанская школа) і був побудований (у 1490 р.) перший у Європі анатомічний театр.


У Падуе в атмосфері нових інтересів і запитів і виріс реформатор анатомії Андрій Везалий (1514-1564). Замість схоластичного методу тлумачення характерного для середньовічної науки він використовував об'єктивний метод спостереження. Широко застосувавши розкриття трупів Везалий уперше систематично вивчив будівлю тіла людини. При цьому він змело викрив і усунув численні помилки Галена (більш 200) і цим почав підривати авторитет господствовавшей тоді галеновской анатомії. Так почався аналитиче-ский період в анатомії протягом якого було зроблене безліч відкриттів описового характеру. Везалий приділив основну увагу відкриттю й опису нових анатомічних фактів викладених у великому і багато ілюстрованому керівництві «Про будівлю тіла людини в сімох книгах» «Епитоме» (1543). Опублікування книги Везалия викликало з одного боку переворот в анатомічних представленнях того часу а з іншого боку - скажений опір реакційних анатомов-галенисгов старавшихся зберегти авторитет Галена. У цій боротьбі Везалий загинув але справа його розвивалося його учнями і послідовниками.

Так Габріель Фаллопій (1523-1562) дав перший докладний опис розвитку і будівлі ряду органів. Його відкриття викладені в книзі «Анатомічні спостереження». Бартоламео Євстахій (1510—1574) крім описової анатомії вивчав також історію розвитку організмів чого не робив Везалий. Його анатомічні пізнання й описи викладені в «Посібнику з анатомії» виданому в 1714 р. Везалій Фаллопій і Євстахій (свого роду «анатомічний тріумвірат») побудували в XVI ст. міцний фундамент описової анатомії.

XVII ст. з'явився переломним у розвитку медицини й анатомії. У цьому сторіч був остаточно довершений розгром схоластичної і догматичної анатомії середньовіччя і закладений фундамент істинно наукових представлень. Цей ідейний розгром зв'язаний з ім'ям видатного представника епохи Відродження англійського лікаря анатома і фізіолога Вільяма Гарвея (1578-1657). Гарвей як і його великий попередник Везалій вивчав організм користаючись спостереженнями і досвідом. При вивченні анатомії Гарвей не обмежувався простим описом структури а підходив з історичної (порівняльна анатомія й ембріологія) і функціональної (фізіологія) точок зору. Він висловив геніальний здогад про те що тварина у своєму онтогенезі повторює філогенез і в такий спосіб передбачив біогенетичний закон уперше доведений А.О. Ковалевским і сформульований пізніше Геккелем і Мюллером у XIX сторіччі. Гарвей затверджував що усяка тварина походить з яйця. Це положення стало гаслом для наступного розвитку ембріології що надає право вважати Гарвея її основоположником.

З часів Галена в медицині панувало навчання про те що кров наділена «пневмою» рухається по судинах у виді припливів і відливів: поняття про круговорот крові до Гарвея ще не було. Це поняття народилося в боротьбі з галенізмом. Так Везалий переконавши в непроникності перегородки між желудочками серця першим почав критику представлення Галена про перехід крові з правої половини серця в ліву нібито через отвори в межжелудочковой перегородці. Учень Везалия Реальд Коломбо (1516-1559) довів що кров із правого серця в ліве попадає не через зазначену перегородку а через легені по легеневих судинах. Про це ж писав іспанський лікар і богослов Мигуель Сервет (1509-1553) у своєму добутки «Відновлення християнства». Він був обвинувачений у єресі і спалений зі своєю книгою на багатті в 1553 р. Ні Коломбо ні Сервет очевидно не знали про відкриття араба Ибн-ан-Нафиса. Інший спадкоємець Везалия і вчитель Гарвея Ієронім Фабриций (1537-1619) описав у 1574 р. венозні клапани. Ці дослідження підготували відкриття кровообігу Гарвеем що на підстави своїх багаторічних (17 років) експериментів відкинув навчання Галена про «пневме» і замість представлення про припливи і відливи крові намалював струнку картину круговороту її. Результати своїх досліджень Гарвей виклав у знаменитому трактаті «Анатомічні дослідження про рух серця і крові у тварин» (1628) де затверджував що кров рухається по замкнутому колу судин проходячи з артерій у вени через дрібні трубочки. Маленька книжка Гарвея – це ціла епоха в медицині.


Після відкриття Гарвея ще залишалося неясним як кров переходить яз артерій у вени але Гарвей пророчив існування між ними невидимих оком анастомозів що і було підтверджено пізніше Марчелло Мальпігії (1628-1694) коли був винайдений мікроскоп і виникла мікроскопічна анатомія. Мальпигии зробив багато відкриттів в області мікроскопічної будівлі шкіри селезінки бруньки і ряду інших органів. Вивчивши анатомію рослин Мальпигии розширив положення Гарвея «усяка тварина з яйця» у положення «усе живе з яйця». Мальпигии з'явився тим хто відкрив передвіщені Гарвеем капіляри. Однак він думав що кров з артеріальних капілярів попадає спочатку в «проміжні простори» і лише потім у капіляри венозні. Тільки А.М.Шумлянский (1748-1795) що вивчив будівлю бруньок довів відсутність міфічних «проміжних просторів» і наявність прямого зв'язку між артеріальними і венозними капілярами. Таким чином А.М.Шумлянский уперше довів що кровоносна система замкнута і цим остаточно «замкнув» коло кровообігу. Тому відкриття кровообігу мало значення не тільки для анатомії і фізіології але і для всієї біології і медицини. Воно ознаменувало нову еру: кінець схоластичної медицини і початок наукової медицини.

У XIX столітті стала зміцнюватися діалектична ідея розвитку роблячи переворот у біології і медицині і ставшая цілому навчанні що поклало початок еволюційної морфології. Так член Російської Академії наук К.Ф.Вольф (1733-1794) довів що в процесі ембриогенеза органи виникають і розвиваються заново. Тому в противагу теорії преформізму відповідно до якого всі органи існують у зменшеному виді в половій клітці він висунув теорію епигенеза. Французький натураліст Ж.Б.Ламарк (1774-1828) у своєму творі «Філософія зоології» (1809) одним з перших висловив ідею еволюції організму під впливом навколишнього середовища. Продовжувач ембріологічних досліджень К.Ф.Вольфа російський академік К.М.Бер (1792-1876) відкрив яйцеклітину ссавців і людини установив головні закони індивідуального розвитку організмів (онтогенезу) що лежать в основі сучасної ембріології і створив навчання про зародкові листки. Ця дослідження створили йому славу батька ембріології. Англійський учений Чарльз Дарвін (1809-1882) у своєму добутку «Походження видів»» (1859) довів єдність тваринного світу.

Ембріологічні дослідження А.О.Ковалевського а також К.М.Бера Мюллера Ч.Дарвіна і Геккеля знайшли своє вираження в так називаному біогенетичному законі («онтогенез повторює філогенез»). Останній був заглиблений і виправлений А.Н.Северцовим що довів вплив факторів зовнішнього середовища на будову тіла тварин і застосувавши еволюційне навчання до анатомії з'явився творцем еволюційної морфології.

Після Водохрещення Русі й в епоху феодалізму разом із православ'ям поширилася і візантійська культура медицина розвивалася в монастирях при яких духівництво засновувало лікарні (монастирська медицина). Знання якими користалися медики того часу – це відкриття античної науки. Анатомія і фізіологія для перших російських лікарів були викладені в трактаті невідомого автора під заголовком «Арістотелеві проблеми» а також у коментарях ігумена Бєлозерського монастиря Кирила за назвою «Галиново на Иппократа» а анатомічна термінологія — у творі Іоанна Болгарського «Шестоднев».

У феодальній Росії В 1620 р. було засновано медичне управління - Аптекарський Наказ а при ньому в 1654 р. перша медична школа. Анатомія в цій школі викладалася по керівництву Везалія «Про будову людського тіла».

На початку XVIII ст. у Росії почалася епоха Петра I. Він сам дуже цікавився анатомією який навчався під час своїх поїздок у Голландію у знаменитого анатома Рюиша. У нього ж він придбав колекцію анатомічних препаратів що разом із зібраними по указі Петра виродками («монстрами») послужило підставою для створення в Петербурзі першого природничонаукового музею - «Кунсткамери натуральних речей» (музей природних рідкостей). Частина цих препаратів збереглася і дотепер. У 1706 р. у Москві була створена перша лікарська школа який керував доктор Микола Бидлоо. Його праця «Наставляння для вивчаючих хірургію в анатомічному театрі» був основним підручником для вивчення анатомії в подібних школах.


У 1725 р. у Петербурзі була створена Російська академія наук у якій був закладений міцний фундамент для розвитку анатомії. В Академії наук працювали геніальний росіяни вчений і основоположник природознавства в Росії М.В.Ломоносов. Він призивав до вивчення анатомії шляхом спостереження і тим самим указав правильну перспективу її розвитку. Він оцінив також значення мікроскопа для вивчення невидимих оком структур.

Учень і вихованець М.В.Ломоносова А.П.Протасов був першим російським академіком-анатомом після якого і почався бурхливий розвиток цієї науки в Росії. Розвитку анатомії сприяли й інші послідовники М.В.Ломоно-сова: К.И.Щепин що першим стала викладати анатомію російською мовою М.И.Шеин - автор першого російського анатомічного атласу «Syllabus» (1744) і один із творців російської анатомічної номенклатури Н.М.Максимович-Амбодик що склав перший російський словник анатомічних термінів за назвою «Анатомо-фізіологічний словник на російській латинській і французькій мовах» (1783) С.Г.Зібелін і його праця «Слово про будову тіла людського».

У XVIII ст. почали закладатися основи мікроскопічної анатомії що зв'язано в Росії з ім'ям А.М.Шумлянського (1748-1795). А.М.Шумлянський завершив правильне представлення про кровообіг тому його ім'я повинне стояти в одному ряді з іменами Гарвея і Мальпігі.

На рубежі ХVІІІ і XIX ст... 1798 р. була заснована Санкт-Петербурзька медико-хірургічна академія. Створену в Академії єдину кафедру анатомії і фізіології очолив П.А.Загорський (1764-1846) що написав перший підручник анатомії російською мовою «Скорочена чи анатомія керівництво до дізнання будівлі людського тіла на користь тих хто навчався лікарській науці» (1802) і створив першу російську анатомічну школу. На честь його була вибита золота медаль і заснована премія його імені.

Завдяки діяльності Н.І.Пирогова медицина взагалі й анатомія зокрема зробили гігантський стрибок у своєму розвитку. Н.И.Пирогов (1810-1881) домігся величезних успіхів у розвитку хірургічної анатомії. Світову славу йому створило твір «Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасций» (1837). Він ввів в анатомію новий метод дослідження — послідовні розпили заморожених трупів («крижана анатомія») і на підставі цього методу написала «Повний курс прикладної анатомії людського тіла» (1843-1848) і атлас «Топографічна анатомія ілюстрована розрізами проведеними через заморожене тіло людини в трьох напрямках» (1851-1859). Це були перші посібники з топографічній анатомії. Уся діяльність Н. И. Пирогова склала епоху в розвитку медицини й анатомії.