Наркотики 9

ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСНОВИ НАРКОМАНІЙ І ТОКСИКОМАНІЙ

   Токсикоманії і наркоманії або зловживання психоактивними речовинами – це хворобливий потяг до прийому певних речовин з метою досягнення стану ейфорії або отримання штучного збудження внаслідок чого розвивається психофізичне узалежнення своєрідна деградація особистості та нерідко настає передчасна смерть. Наркоманічними є ті середники які наказом міністерства охорони здоров’я України (Наказ Комітету з контролю за наркотиками №7 від 23.03.1998 р. “Про затвердження Переліку наркотичних засобів психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України”) віднесені до наркотиків а значить за їх незаконне виготовлення зберігання та розповсюдження встановлено кримінальну відповідальність [8].
   Термін зловживання ліками використовується щоб підкреслити соціальне осудження цього явища. Воно може включати: експериментальне застосування або вживання під час розваг (звичайно воно є нелегальним і супроводжується ризиком арешту); несанкціоноване лікарем використання психоактивних ліків для зменшення проблем і симптомів; ситуації коли спочатку відіграють роль попередні причини але згодом прийом проводиться внаслідок розвитку залежності і переслідує за мету попередження синдрому відміни. Зловживання медикаментами і нелегальними речовинами зустрічається в усіх соціоекономічних групах в тому числі серед людей високого освітнього та професійного рівнів [5 7 39].
   Використання ліків під час або з метою розваг стало компонентою західної культури хоча в цілому воно є явищем яке не схвалюється суспільством і звичайно здійснюється нелегально. Частина таких споживачів ліків не завдає собі серйозної шкоди якщо вживає їх епізодично у порівняно невеликих дозах що дозволяє попередити прояви токсичності та розвиток толерантності й фізичної залежності. Багато ліків що використовуються для розваг мають природне зокрема рослинне походження. Це опій-сирець алкогольні напої продукти маріхуани кава та інші кофеїн-вмісні напої галюциногенні гриби листя коки. Вони містять суміш відносно низьких концентрацій психоактивних компонентів і не являються окремими психоактивними хімічними сполуками. Такі ліки найчастіше застосовують всередину або інгаляційно. Вживання ліків для розваг часто супроводжується певними ритуалами з низкою обрядових правил і як правило здійснюється в компанії. Більшість ліків які застосовують таким чином є психостимуляторами або галюциногенами. Їх вживання переслідує за мету отримання “польоту” “висоти” або спотвореної свідомості а не зменшення психічного стресу [7 39].
   Підлітки здебільшого вживають токсикоманічні речовини (вдихають пари бензину ацетону органічних розчинників клеїв) приймають снодійні препарати протипаркінсонічні засоби тощо. Старші підлітки і юнаки переходять до прийому наркотиків (препарати опійного маку коноплі ефедрину кокаїн барбітурати транквілізатори).
   П’ятницька І.М. у 1994 році запропонувала таку класифікацію наркотичних засобів:
   1. седативні препарати (опійні наркотики і снодійні барбітуратної групи та ін.);
   2. стимулюючі препарати – ефедрин фенамін кокаїн та ін.;
   3. психоделічні препарати (тобто ті які змінюють свідомість) – діетиламід лізергинової кислоти (ЛСД) препарати коноплі та інші галюциногени.
   Хронічна інтоксикація психоактивними речовинами проявляеться синдромами зміненої реактивності психічної і фізичної залежності а також своєрідним симптомокомплексом наслідків і ускладнень зловживання токсикоманічними та наркотичними сполуками.
   Синдром зміненої реактивності
складаеться із змін форми вживання токсикоманічної чи наркотичної речовини сп’яніння толерантності і втрати захисних реакцій. Толерантність необхідність прогресивного збільшення дози для отримання ефекту який спочатку досягався застосуванням менших доз.
   
Синдром психічноїзалежності включає в себе нав’язливий (обсесивний) потяг до приймання звичної токсичної речовини а також потребу досягти психічного комфорту в стані інтоксикації.
   Психічна залежність супроводжується почуттям задоволення і прагненням повторити дію ліків або уникнути розладів що виникають при утриманні від них. Очікування цих ефектів є сильним фактором хронічного застосування психоактивних речовин. Для деяких речовин він є вирішальним. Нестримний потяг – універсальне визначення яке підкреслює стиль життя і характеризується неконтрольованим застосуванням медикаменту і підпаданням під його владу. Нестримний потяг свідчить про можливість важких наслідків і потребує негайної відміни медикаменту незалежно від того чи цей стан усвідомлюється людиною і чи погоджується вона на це [9 10 13 14].
   Синдром фізичної залежності
складається з комплексу неконтрольованого (компульсивного) потягу до інтоксикації звичним наркотиком і абстинентного синдрому. Фізична залежність- стан фізіологічної адаптації організму до медикаменту який проявляється синдромом відміни (абстиненцією). При цьому синдромі небажані фізіологічні зміни виникають якщо переривається прийом медикаменту або його дія нейтралізується специфічним антагоністом що витісняє медикамент із зв’язку із специфічними клітинними рецепторами. Фізична залежність не обов’язково супроводжує всі форми медикаментозної залежності [39].
   Агенти що викликають сильну фізичну залежність (наприклад героїн алкоголь) є небезпечними в плані розвитку зловживання яке важко лікувати. Якщо агент не викликає фізичної залежності припинення його застосування не супроводжується розвитком типового синдрому відміни.
   Речовини що викликають залежність є психоактивними тобто впливають на психічні процеси і мають один або більше з перелічених нижче ефектів: усунення тривоги і напруження ейфорія або інші зміни настрою які приємні для суб’єкта. Відчуття зростання розумових і фізичних можливостей зміни чуттєвого сприйняття зміни поведінки. Психоактивні речовини відрізняються за своєю здатністю спричиняти різні типи залежності (табл. 1) [39].

Таблиця 1. Види і ступінь медикаментозної залежності до психоактивних сполук.

Речовина Фізична залежність Психічна залежність Толерантність
Речовини, які пригнічують ЦНС
– алкоголь +++ +++ ++
– барбітурати +++ +++ ++
– етхлорвинол +++ +++ ++
– глютетимід +++ +++ ++
– метаквалон +++ +++ ++
– метиприлон +++ +++ ++
– опіоїди ++++ ++++ ++++
– синтетичні опіоїди ++++ ++++ ++++
Анксіолітики (транквілізатори)
– короткої дії (альпразолам, оксазепам, темазепам) ++ +++ +
– тривалої дії (хлордіазепоксид, діазепам) + +++ +
Стимулятори ЦНС
– амфетамін (фенамін) + +++ ++++
– кокаїн + +++ ++
– метамфетамін + +++ ++++
– кофеїн 0 ++ +
Галюциногени
– ЛСД 0 ++ ++

– маріхуана
(низька доза ТГК)
(висока доза ТГК)


0
0


++
++


0
+

– мескалін, пейотль 0 + +

   Примітка: ЛСД - диетиламід лизергінової кислоти;
   ТГК - тетрагідроканнабінол.

   Наслідки хронічної інтоксикації
токсикоманічними і наркотичними речовинами характеризуються прогресуючим порушенням соматоневрологічної сфери (трофічні ураження шкіри кахексія та ін.) та різноманітними проявами морально-етичної й інтелектуальної деградації.


Конец формы

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ МЕДИКОМЕНТОЗНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

   Механізми розвитку медикаментозної залежності є складними і до кінця не вивченими. На процес впливають властивості психоактивних ліків та сприятливі фізіологічні фактори особи (що можливо включає генетичну схильність) особливості її психіки соціоекономічного стану культурне і соціальне оточення. Психологія індивідуума і доступність ліків визначає вибір психоактивного агента і модель та частоту його вживання.
   Процес переходу від пробного до рідкого вживання а потім – до толерантності та фізичної залежності вивчено недостатньо. Фактори що призводять до збільшення вживання та залежності і нестримного потягу можуть включати: груповий або індивідуальний тиск емоційний стрес який симптоматично полегшується специфічними ліками печаль соціальну відчуженість вплив оточуючого середовища особливо якщо це супроводжується відчуттями безсилля щось змінити або чогось досягти. Лікарі можуть ненавмисно зробити внесок у шкідливе застосування психоактивних ліків шляхом надмірного прописування їх пацієнтам із стресовими проблемами або ж коли лікарі стають жертвами хитрощів пацієнтів. Багато соціальних факторів та мас-медіа можуть робити внесок у сподівання що ліки здатні з успіхом зменшити стрес та задовольнити потреби. Якщо спрощувати то поширеність вживання ліків залежить від взаємодії між ліками споживачем і оточенням.
   Немає суттєвих відмінностей між біохімією схильністю до ліків або фізіологічними процесами в осіб які стають залежними до ліків та тими в кого не виникає така залежність хоча такі відмінності ретельно шукали. Разом з тим здорові родичі алкоголіків мають зменшену фізичну толерантність до алкоголю.
   Неврологічний субстрат залежності ідентифіковано на тваринах. Досліджено що самозастосування таких агентів як опіоїди кокаїн амфетамін нікотин та бензодіазепіни супроводжується зростанням дофамінергічних процесів передачі імпульсів у середньому мозку та корі півкуль. Ця знахідка передбачає існування у мозку ссавців шляху винагороди що функціонує за участю дофаміну. Разом з тим немає достатніх доказів того що психоделічні агенти і каннабіноїди активують цю систему[18].
   Не дивлячись на те що залежність всебічно описана багатьма вченими немає справжнього наукового підтвердження існування певних рис характеру особистості які сприяють розвитку цієї патології. Деякі описують наркоманів як таких що не можуть подивитися в очі реальності і намагаються втекти від неї. Інші описують їх як шизоїдних осіб боязких самотніх і депресивних що мають в анамнезі часті суіцидні спроби та численні випадки самопошкоджень. Вони також описуються залежними і скутими у своїх стосунках часто мають прояви асоціальної поведінки підсвідому жорстокість та незрілу сексуальність. Разом з тим до початку наркотизації в таких осіб відмічають спотворену ірраціональну поведінку яка звичайно характеризує наркоманів. Іноді залежні особи пояснюють використання ліків кризою службовим навантаженням або сімейною катастрофою що призводить до постійної тривоги або депресії.
   Запідозрити можливу пристрасть до приймання токсикоманічних і наркоманічних речовин у підлітковому і юнацькому віці можна за низкою ознак: 1) втрата інтересу до навчання і часті пропуски занять без поважних причин; 2) немотивоване зниження успішності; 3) ухилення від суспільно корисної праці; 4) втрата приязних стосунків з друзями які негативно ставляться до вживання наркотичних і токсикоманічних речовин; 5) контакти з особами асоціальної поведінки; 6) різка зміна спектру інтересів спонукань до діяльності та звичного стилю поведінки; 7) поява в характері негативних рис зокрема брехливості цинізму егоїзму; 8) уникання побутових обов’язків; 9) пізні повернення додому; 10) підвищений інтерес до відвідування розважальних закладів зловживання стимулюючими напоями паління; 11) намагання будь-якими способами здобути кошти для задоволення невідомих батькам потреб; 12) затримування правоохоронними органами у зв’язку з асоціальною поведінкою; 13) приймання з приводу різноманітних “недуг” якихось ліків джерело отримання яких невідоме близьким; 14) зміни емоційного та життєвого тонусу: зранку – пригніченість апатія чи дисфорія а після повернення додому – ейфорія жвавість балакучість.
   Діагностує стан наркоманічного або токсикоманічного сп’яніння лікар-нарколог при визначенні наявності відповідних речовин у крові або сечі. Діагностувати приймання опіатів при другій стадії опіатної наркоманії можна за допомогою викликання штучного абстинентного синдрому після введення налорфіну або налоксону (антагоністів опіатів). В Україні прийнята класифікація узалежнень згідно МКХ – 10 (додаток 1).

ДЖЕРЕЛА ОТРИМАННЯ НАРКОТИКІВ

Препарати коноплі

   Зараз у Північно-Західному регіоні найбільш часто зустрічається зловживання препаратами конопель. До них належать наприклад такі:
   1. Висушена або свіжа зелена трав’яниста частина конопель яку також називають “маріхуана”. Це подібні на тютюн переважно світлі зеленувато-коричневі дрібно нарізані сушені листя і стебла. Бувають щільно спресовані в грудки тоді називається “анаша” або “план”.
   2. Спресована суміш смоли пилку і дрібно покришених вершків конопель (“анаша” “план” або “хеш” – жаргонні назви) – темно-коричнева щільна субстанція яка за консистенцією нагадує пластилін (але менше пластична) на папері залишає жирні плями.
   Є й інші не настільки поширені. Всі препарати конопель мають досить різкий специфічний запах і гіркий смак. Як правило їх курять закладаючи в цигарки разом з тютюном. Діючою активною речовиною конопель є група алкалоїдів під загальною назвою “тетрагідроканнабінол” (англійська абревіатура – ТНС).

Опійні наркотики

   Опійні наркотики (кустарного виготовлення і синтетичні) займають друге після похідних конопель місце за поширеністю в нашому регіоні.
   Можуть зустрічатися в необробленому вигляді а саме:
   1. “Макова соломка” “солома” або “сіно” – дрібно розмелені (деколи до стану пороху) коричнувато-жовті сухі частинки рослини: листя стебла і коробочки.
   2. “Ханка” – застиглий темно-коричневий сік макових коробочок (він же опій-сирець) сформований в коржики 1-1 5 см в діаметрі. <
   3. “Бинти” або “марля” - просякнута опієм-сирцем бавовняна тканина стає коричневою якщо до просякнення мала світлий колір. Щільна і хрустка на дотик.
   Всі необроблені опійні наркотики із рослинної сировини мають легкий в’яжучий ефект при попаданні на язик. Містять алкалоїди опійного ряду – морфін кодеїн та інші. В обробленому вигляді виглядають як розчини:
   1. У випадку кустарного виготовлення з рослинної сировини – коричневий розчин подібний на більш або менш міцно заварений чай з явним деколи різким запахом оцту. Коли відстоїться стає світліший і прозоріший дає осад у вигляді дрібних темних часточок. Це і є маючий погану славу “чорний розчин” або “чорне”. Цей нестерильний розчин наркомани досить часто вводять собі прямо у вену.
   2. Прозорий розчин в ампулах або у флакончиках подібних на пеніцилінові. Флакончики можуть бути зроблені із темного скла і мати маркіровку типу “морфіну гідрохлорид”.
   Героїн – виготовлений в підпільних лабораторіях наркотик. Світлий сірувато-коричневий порошок у вигляді дрібних кристаликів з неприємним запахом на вигляд і на дотик нагадує вітчизняний пральний порошок (наприклад “Лотос”). Переважно гіркий якщо розведений цукровою пудрою – з солодким присмаком.
   В Західній Європі поряд з описаним вище героїном який там називається “коричневий цукор” розповсюджений “білий” героїн який нагадує харчову соду. У нас він поки-що не появився.
   Кодеїн також є опійним наркотиком. Зустрічається у вигляді офіцинальних (виготовлених фабричним способом) таблеток від кашлю і головного болю як правило імпортного виробництва.
   Метадон – синтетичний наркотик опійної групи виглядає як героїн виробництво і будь-яке використання його в Україні заборонено законом. З клінічної точки зору залежність від метадону мало відрізняється від героїнової або опійної залежності. Метадон вперше синтезований як лікувальний антинаркотичний засіб [32 33].
   Опіати здебільшого використовують в ін’єкціях (переважно внутрішньовенних). Рослинну сировину попередньо обробляють хімічними речовинами – органічними розчинниками і ангідридом оцтової кислоти а порошкоподібні наркотики просто розводять. Деколи солому заварюють у вигляді чаю або ковтають “ханку” сухою. В даний час появилась можливість просто вдихати порошок героїну через ніс.

Психостимулятори

   Психостимулятори – група різноманітних речовин з однією об’єднуючою ознакою: в результаті їх вживання прискорюється темп мислення (при цьому міркування стає поверхневим легким менш обдуманим). Частина препаратів цієї групи має також властивість спотворювати сприйняття оточуючого тому подібна до галюциногенів. Існують психостимулятори рослинного походження (кока ефедра кола) проте у нас вони зустрічаються в основному у вигляді хімічних субстанцій (порошків) або таблеток.
   1. Ефедрин – білий порошок з гірким смаком кристалики якого мають видовжену форму. Може зустрічатися у вигляді розчину в ампулах з маркуванням “Ефедрин”. Також ефедрин міститься в препараті “Солутан” і в мазі “Сунореф”.
   2. Псевдоефедрин меткатінон і ефедрон – похідні ефедрину. В чистому вигляді у нас не зустрічаються. Переважно виготовляються самими наркоманами безпосередньо перед вживанням з того що перераховано вище (за допомогою марганцівки і оцтової кислоти). У цьому випадку мають вигляд прозорого розчину (жаргонні назви “біле” “білий розчин” “марцефаль”) із запахом оцту. Вводять внутрішньовенно.
   В наш час широко рекламуються різноманітні імпортні препарати що містять псевдоефедрин як засоби для зменшення катаральних явищ та інших симптомів при ГРВІ. При надмірному захопленні ними ці засоби також можуть становити небезпечність в плані розвитку лікарської залежності.
   1. Фенамін (амфетамін) – препарат який зустрічається як у вигляді таблеток так і у вигляді порошку може бути розфасований в капсули. Застосовують його і внутрішньо і внутрішньовенно (що звичайно недопустимо). Вигляд і колір таблеток і капсул різноманітні. Амфетамін і подібні до нього речовини можуть входити до складу “чудодійних препаратів на травах для схуднення” – будьте обережні!
   2. “Екстазі” “ХТС” – група похідних амфетаміну (метилен-диокси-метамфетамін МДМА метокси-метилен-диоксиметамфетамін ММДА й інші) для яких з метою реклами винайдена приваблива назва “екстазі” розрахована на молодих споживачів. Виробляються у вигляді різнокольорових таблеток різної форми деколи з малюнками на поверхні. Вживають їх тільки внутрішньо.
   3. Кокаїн – білий кристалічний порошок з вигляду подібний на харчову соду. Переважно розведений цукровою пудрою або тальком. Попавши на язик викликає відчуття оніміння. Кокаїн переважно вдихають (“нюхають”) деколи вводять внутрішньовенно попередньо розвівши водою. Деякі похідні кокаїну нагрівають на фользі і вдихають дим який утворився [20].

Галюциногени

   Більш точний термін – “препарати що змінюють свідомість” так як часто вони не викликають галюцинацій а спотворюють самопочуття наркомана. І він відчуває зміненим не тільки оточуючий світ а й себе. В групу галюциногенів також входять дуже різні за хімічним складом продукти деякі з них – натурального виробництва. У наркоманів більшість галюциногенів носить об’єднуючу назву “кислота” (англійською – ’’acid’’).
   1. Гриби роду Psilotsibum містять псилоцин і псилоцибин. В даний момент мабуть один з найбільш поширених галюциногенних препаратів у нашому регіоні. Доступний тільки в кінці літа. Виглядають як маленькі коричневі поганки на тонкій ніжці шляпка має фіолетовий відтінок. Вживання їх - це найкращий із способів стати ідіотом.
   2. ЛСД (диетиламід лізергінової кислоти) – ’’еталонний’’ галюциноген. Дуже токсичний препарат. ЛСД існує у вигляді прозорого розчину порошку і у вигляді різноколірних марок які нагадують поштові (їх основа просякнута розчином наркотика). ЛСД звичайно приймають внутрішньо а наші наркомани буває вводять внутрішньовенно [20].
   3. РСР (читається ’’пі-сі-пі’’) він же фенциклідін. Зустрічається рідко як і подібні до нього препарати переважно у вигляді порошку. Деколи вводиться внутрішньовенно. Якщо вживається з алкоголем – викликає ретроградну амнезію. Всі препарати групи галюциногенів надзвичайно згубні для психічного здоров’я.

Снодійно-седативні засоби

   Снодійні препарати зараз зустрічаються тільки у вигляді офіцинальних препаратів переважно таблеток. Не всі снодійні препарати є наркотиками в прямому значенні цього слова але всі снодійні ліки можуть викликати залежність (деякі з них дуже швидко).
   Найбільш небезпечними серед сучасних снодійних є похідні барбітурової кислоти (барбітурати) типу барбамілу фенобарбіталу тощо.

Страницы: 1 2 3 4 5