Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві

Рефераты по астрономии » Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві Скачать

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Інститут міжнародних відносин


Курсова робота

на тему:

Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві.”


Виконав студент 2-го курсу відділення МЕВ 3-ї групи

Лещенко Олексій Володимирович


Науковий керівник:

ас. Капустира А.С.


Київ 2001 р

План

Вступ 3

РОЗДIЛ 1. ОСОБЛИВОСТI ЕКОНОМIКИ КАНАДИ

§ 1.1.ЗАГальні відомості про економіку 5

§1.2.Структура канадської економіки 7
§1.2.1.Сільське і лісове господарство. 7

§1.2.2.Паливно-енергетичний комплекс і видобувна

промисловість. 9

§1.2.3.Регіональні особливості. 11

§1.3.Ринок праці 13

§1.4.Прибутки населення 16

§1.5.ПОДАТКИ 18

§1.6.Роздрібна торгівля 24

РОЗДIЛ 2. МIСЦЕ КАНАДИ У СВIТОВИХ ВIДНОСИНАХ

§2.1.ВІДНОСИНИ КАНАДИ ІЗ США

§2.1.1.Переваги економiчних вiдносин з США. 26

§2.1.2.Участь Канади у НАФТА 27

§2.1.3.Економіка Канади по відношенню до економіки США. 30

§2.1.4. Переваги та недоліки економічних видносин з США 32

РОЗДІЛ 3.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ.

§3.1.ПРОГНОЗИ НА 2001 РІК 34

§3.2. ПРИСКОРЕННЯ росту споживчих витрат і інвестицій 35

§3.3. Банк Канади впроваджує жорстку кредитно-грошову политику 36

§3.4 Розвиток зовнішньої торгівлі 37

§3.5. ЕКОНОМІКА КАНАДИ: ПРОГНОЗ НА 2001 Р. 37

§3.6. Становище в основних галузях економіки 38

висновки 42

ДОДАТКИ 43

ЛІТЕРАТУРА 50

Вступ

За результатами "комплексної багатофакторної оцінки" вперше проведеної експертами ООН у 1992 році Канада стійко займає перше місце у світі по "якості життя".

Вона входить у сімку індустріально розвитих країн світу. По абсолютному обсязі валового національного продукту займає сьоме місце у світі.

Канада - найбільший виробник нікелю цинку азбесту калійних солей і газетного паперу (провідне місце у світі біля 10 млн. тонн газетного папіру в рік).

Країна входить у першу трійку країн по виробництву золота срібла урану молібдена титана гіпсу сірки кобальту свинцю.

Канада є значним експортером пшениці лісоматеріалів залізної руди міді природного газу електроенергії багатьох видів машин і устаткування аж до космічних засобів зв'язку і ядерних реакторів.

Частка у ВВП (1992 %): промисловість - 32 2 у тому числі обробна промисловість - 17 9 сільське господарство - 2 2.

Головна сільськогосподарська культура Канади - пшениця (у 1993 р. її збір склав 33 млн. тонн). Інші експортні культури - ячмінь овес; із технічних - льон тютюн рапс. Тваринництво (молочне мясоне птахівництво) дає біля 60% вартості сільськогосподарської продукції.

Значна частина території Канади зайнята лісами. Звідси великий масштаб лісозаготівель і розвинутий хутровий промисел.

Добре розвинуте рибальство: Канаді належить провидне місце у світі по експорту мороженої риби.

Довжина залізниць - 94 3 тис. км (1992 р.) автодоріг - 850 тис. км. Велике значення в перевезеннях має судноплавство по Великих озерах і "Глибоководний шлях" по ріці Св. Лаврентія.

Велика роль повітряного транспорту особливо на півночі.

Основні порти: Ванкувер Сет-Иль Порт-Карте Тандер-Бей Монреаль.

Тонаж морського торгового флоту 2 6 млн. тонн дедвейт.

Основні зовнішньоторговельні партнери Канади:

-США (3/4 торгового обороту)

-Японія

-Великобританія

-Нідерланди

РОЗДIЛ 1. ОСОБЛИВОСТI ЕКОНОМIКИ

КАНАДИ

§ 1.1.ЗАГальні відомості про економіку

Сучасна Канада - країна з високорозвиненою і диверсійною економікою. Її валовий внутрішній продукт (ВВП) - показник що відбиває сукупну вартість товарів і послуг зроблених на території країни - на квітень 1997 р. досяг 822 9 млрд.кан.дол. (більше 600 млрд.дол. США). По обсягах цього найважливішого показника Канада стійко займає сьоме місце у світі. Про високий життєвий рівень у Канаді який відповідає рівню її економічного розвитку свідчить інший показник - розміри ВВП на душу населення - за яким Канада дійсно істотно відстає від США і Японії проте випереджає такі країни як Німеччина Франція Великобританія Італія. Нарешті по показнику якості життя (так званому індексу людського розвитку) ООН у 1997 р. четвертий рік поспіль віддає Канаді перше місце у світі. У 1990-е рр. темпи росту канадського ВВП коливалися навколо цифри 2 5% у рік. Настільки невисокий темп економічного росту не створює умов для істотного зниження рівня безробіття що у 1997 р. продовжував залишатися високим уклавши 9 4% від сукупної робочої сили що майже в два рази вищій ніж у Сполучених Штатах.

Ахиллесовой п’ятой Канадської економіки залишається ситуація в області державної заборгованості. У 1996 р. сукупна заборгованість госсектора (тобто борг федерального і провінційних урядів і муніципалітетів) перевищив абсолютний обсяг ВВП Канади досягнувши суми в 800 млрд.кан.дол. У сімці провідних країн Заходу лише в Італії ситуація з заборгованістю меньш благополучна ніж у Канади. Водночас до середини 90-х років федеральний і більшість провінційних урядів спромоглися послабити гостроту проблеми істотно скоротивши дефіцити своїх бюджетів і узявши курс на оздоровлення державних фінансів. Проте успіх по цьому напрямку припадає сплачувати дорогу ціну: із року в рік потрішки скорочуються витрати на соціальне забезпечення охорону здоров'я тоді як 25% федерального бюджету сьогодні витрачається на обслуговування федерального боргу. Сильною стороною канадської економіки є високий ступінь її інтернаціоналізації. Так у 1997 р. частка експорту у ВВП Канади досягала 40% істотно перевищивши відповідні експортні показники США Японії Німеччини. При цьому у канадському імпорті постійно зростає частка продукції обробної промисловості тоді як експорт ресурсів не перевищує сьогодні 25% від сукупного обсягу експорту. Істотно і те що зовнішня торгівля Канади завдяки постійному перевищенню експорту над імпортом призводить до значного позитивного сальдо. (У 1996 р. позитивне сальдо торгівельного балансу Канади склало близько 40 млрд.кан.дол.). У 90-е роки на фоні слабкого споживчого й інвестиційного попиту і скорочення держзамовлень експорт що динамічно зростає став основним "мотором" канадської економіки. Водночас канадській зовнішній торгівлі є властивим серйозний дисбаланс - 80% експорту Канади постачається на ринок США. Доступ до американський ринок максимально полегшений угодою про вільну торгівлю (НАФТА) до якого входять США Канаду Мексику. З одного боку майже безперешкодний доступ до самого прибуткового риноку світу дає канадським виробникам важливі переваги. Але з іншого однобока залежність Канади від американської економіки загрожує самостійності країни при прийнятті нею економічних рішень. У останні роки темпами що випереджають зростає торгівля Канади з країнами азійско-тихоокеанського регіону.

Основними товарними позиціями канадського експорту є автомобілі й автомобільні запчастини продукція деревообробної промисловості наукомістка продукція продовольство. У імпорті переважають автомобілі комп'ютери устаткування.

Іншим параметром інтернаціоналізації канадської економіки є іноземні капіталовкладення. Під контролем іноземного капіталу знаходиться приблизно 20% промислового виробництва Канади. На 1996 р. прямі іноземні капіталовкладення в Канаду склали 180 млрд.дол. (При цьому на американські інвестиції припадає 67% від загальної суми іноземних капіталовкладень). У той же час швидко зростають і канадські капіталовкладення за кордоном: якщо в 1991 р їхній загальний обсяг складав 91 5 млрд.дол. та вже 1996 р. він досяг 171 млрд.дол.


§1.2.Структура канадської економіки

Найважливішою відмінною рисою канадської економіки є висока частка сільського господарства і ресурсных галузей у ВВП: більше 16% (в інших країнах сімки вона не перевищує 8%) при більш низкій частці обробної промисловості ніж в інших провідних країнах Заходу (18% ВВП у Канади в порівняно з 21% у США 27% у Японії і 29% у Німеччині).

§1.2.1.Сільське і лісове господарство.

Канада - одна з найбільших сільськогосподарських держав світу третій (після США і Франції) експортер сільськогосподарської продукції на світовий ринок. При цьому частка сільськогосподарського сектора у ВВП Канади невелика - усього 3 5%. Канадське сільське господарство є високопродуктивним і спеціалізованим; основним господарським суб’єктом у ньому залишаються середніх і значних розмірів сімейні ферми загальна кількість яких у 1994 р. склало 220 тисяч.

У найбільших по населенню провінціях Онтаріо і Квебеке переважає м'ясо-молочна спеціалізація. При цьому значна частка виробленої тут продукції споживається в самої Канаді. Сільське господарство так званих прерійних провінцій - Манитобы Саскачевана Альберт - мають яскраво виражену зернову спеціалізацію причому значна частина зерна іде звідси на експорт. Тут також швидко зростають врожаї соєвих бобів із яких виробляється олія "Канола" що завоювала світове визнання.

На сході країни провінція Нью-Брансуик відома своїми яблуками; острів Принца Едуарда - вирощуванням насінної картоплі. Спеціалізація у виробництві фруктів характерна для південних районів провінції Британська Колумбія що називають "садом Канади". Іншим районом разведения фруктів є південь провінції Онтаріо. Тут є навіть виноградники продукція яких використовується для виробництва канадських вин.

Для малонаселених районів канадської півночі велике значення зберігає хутровий промисел. На світовому ринку хутровини Канада залишається головним конкурентом російської продукції.

Традиційно провідною галуззю економіки східних провінцій Канади було рибальство. Сьогодні ця галузь переживає глибоку кризу обумовлений виснаженням рибних ресурсів у прилягаючих до канадського узбережжя водах Атлантичного океану. Водночас рибальство розвивається на тихоокеанському узбережжі Канади.

Найважливішою галуззю канадської економіки залишається лісове господарство. Достатньо сказати що вартість продукції цієї галузі (без наступної промислової деревообробки) перевищує вартість усієї сільськогосподарської продукції Канади: у 1995 р. продукція лісового комплексу склала 27 3 млрд.дол. тоді як продукція сільського господарства - 26 7 млрд.дол. виробнича деревина йде на експорт і є сировиною для деревообробної і паперової промисловості. Найбільше значення лісове господарство має для провінції Британська Колумбія Онтаріо Квебек. У останні роки чільні в цій галузі компанії під тиском руху Зелених і обмежувальних правових норм виявляють зростаючий інтерес до перенесення своєї діяльності за кордон.


§1.2.2.Паливно-енергетичний комплекс і видобувна промисловість.

Канада має багаті і різноманітні природні ресурси будь-то нафта природний газ залізна руда кольорові і дорогоцінні метали уран вугілля гідроенергетичний потенціал нарешті потенціал прісної води.

Експлуатація деяких ресурсів як наприклад великіх родовищ нафтоносних сланців практично не розпочиналася. Продовжується інтенсивна геологічна розвідка корисних копалин на півночі Канади. Найбільше значення для економіки країни має видобуток нафти і природного газу в провінції Альберта що забезпечує Канаді роль нетто-експортера цих найважливіших видів енергетичної сировини. У найближчі роки планується в промислових обсягах почати видобуток нафти на родовищі "Іберніа" розташованому на атлантичному шельфі Канади.

Істотне значення для економіки країни має також видобуток вугілля і особливо - широке використання гідроенергетичного потенціалу. На півострові Лабрадор розташований найбільший у світі каскад гідроенергетичних станцій "Ла-Гранд". Ставка на профілюючий розвиток гідроенергетики що дає 70% всієї електроенергії Канади призвела до того що сьогодні Канада обладає однією з найдешевших електроенергій серед розвитих країн Заходу а це є найважливішою конкурентною перевагою економіки країни. Крім того канадська електроенергія в промислових масштабах експортується в США. У видобувній промисловості Канади істотне значення має експлуатація родовищ золота (Онтаріо Квебек) нікелю (Онтаріо) залізної руди (Ньюфаундленд). редкоземельных металів (Юкон) міді (Онтаріо Британська Колумбія). У останні роки в силу ряду причин помітно скоротилося виробництво азбесту й урану.

У цілому на частку паливно-енергетичного комплексу припадає більш 3 5% а на частку видобувної промисловості - біля 5 5% усього ВВП Канади. Обробна промисловість. На частку обробної промисловості припадає ледве більше 18% ВВП Канади. По вартісному обсязі зробленої продукції найважливішими її галузями є: транспортне машинобудування (насамперед автомобілебудування) деревообробка паперова і поліграфічна промисловість металообробка харчова і хімічна промисловість машинобудування.

Канадська промисловість багато в чому продовжує спеціалізуватися на переробці що добувається ресурсів і продукції сільського господарства. Проте ступінь переробки постійно зростає про що свідчить тенденція до збільшення частки доданої вартості у валовій продукції обробної промисловості.

Важливої особливість машинобудівної галузі є її орієнтація на обслуговування потреб ресурсного комплексу країни. Канада є одним із світових лідерів у виробництві буровой і шахтної техніки технології і ноу-хау в сфері видобувної промисловості гідротурбін устаткування для лісової і деревообробної промисловості.

Особливістю канадського автомобілебудування є його тісна кооперація з американськими виробниками - на канадських автомобільних заводах налагоджений масовий випуск автомобільних вузлів що потім проходять складання в Детройті. Сектором канадської обробної що щвидко развивается промисловості є високотехнологічні галузі - телекомунікаційна аерокосмічна фармацевтична лазерна промисловість і атомна енергетика. Продукція цих галузей будь-то засоби супутникової і волоконнооптичного зв'язку літаки лікарські препарати реактори типу "Канду" користуються заслуженим визнанням у усьому світі.

У самі останні роки динамічно розвивається канадська електроніка (виробництво комп'ютерів і комп'ютерних чипов). Проте дотепер попит канадського ринку на електроніку задовольняється в основному за рахунок імпорту.


§1.2.3.Регіональні особливості.

На регіональному рівні промисловим і економічним "серцем" Канади залишається господарський комплекс провінцій Онтаріо і Квебек. На Онтаріо припадає більш 50% канадської промислової продукції і 42% ВВП Канади. На Квебек відповідно - 22% і 23%. У силу більш низьких ніж у цілому по Канаді темпів економічного росту частка економіки Квебека у ВВП Канади виявляє тенденцію до поступового зниження. Капітали і робітничі місця поступово переміщаються з Квебека в Онтаріо що зміцнює і без того лідируючі позиції цієї провінції в канадській економіці. Відповідно знижується економічне значення Монреаля (провінція Квебек) і зростає і без того переважна роль Торонто (Онтаріо) в економічному житті всієї країни. Водночас на заході Канади високими темпами розвивається економіка провінції Британська Колумбія. Економічний центр цієї провінції - м.Ванкувер - перетворюється у важливий "полюс росту" всього азійсько-тихоокеанського регіону.

Ситуація в економіці Альберти у визначній мірі залежить від кон'юнктури на нафтогазовому рику. будь-яке підвищення цін на енергоносії стимулює її розвиток тоді як їхнє зниження породжує стагнаційні явища. Узяті разом чотири вищезгадані провінції виробляють більш 90% промислової продукції і біля 88% ВВП усієї Канади. У той же час економічна вага чотирьох східних провінцій (Ньюфаундленд о-в Принца Едуарда Нью-Брансуик Нова Шотландія) дуже незначна - ледве більше 5% ВВП Канади. Для економіки двох прерійних провінцій - Манітобы і Саскачевана - характерна яскраво виражена сільськогосподарська спеціалізація при незначному розвитку обробної промисловості.

У цілому для канадської економіки характерний довгостроковий процес переміщення центру її ваги зі сходу на захід. Природньо цей процес впливає на спрямованість внутриканадских міграцій населення (також із сходу на захід) динаміку пропозиції робочих місць і міжпровінційні розходження в рівнях безробіття. Так у найбільшій мірі від безробіття страждає сама східна провінція Канади - Ньюфаундленд де її рівень коливається навколо оцінки в 20% робочої сили високої залишається безробіття в Квебеке - 12 4% у 1996 р. тоді як в Онтаріо вона в тому ж році була істотно нижче - 9 1% а в Альбертові складала "усього " 7 2%. Показові також дані по географічних змінах ринку робочої сили. Наприклад у 1996 р. у Квебеке загальне число робочих місць скоротилося на 0 8% тоді як в Онтаріо воно зросло за той же рік на 1 8% в Альбертові - на 2 6% у Британської Колумбії - на 2 9%.

Втім перспективи на одержання роботи в Канаді залежать не тільки від географічного чинника. Важливі насамперед рівень і специфіка кваліфікації. Так за період 1992-94 р. 78% усіх робочих місць по Канаді в цілому одержали особи що працюють на комп'ютері або володіють комп'ютерній письменності і тільки 5% нових робочих місць дісталося некваліфікованим робітникам.

§1.3.Ринок праці

За даними на початок 1998 р. чисельність економічно активного населення - воно включає зайнятих і безробітних що починають активні спроби працевлаштування - складало деяким більш 15 млн. чоловік.

Зайняте населення нараховувало приблизно 13 6 млн. До цієї категорії статистика відносить усіх працездатних громадян що виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня); мають оплачувану роботу але тимчасово відсутні в зв'язку з хворобою відпусткою фаховим навчанням тимчасовим припиненням виробництва страйком і деякими іншими причинами; самостійно забезпечують себе роботою (індивідуальна трудова діяльність включаючи підприємництво роботу на сімейній фірмі і т.п.) Чисельність безробітних складала на початку 1998 р. біля 1 4 млн. чоловік. Безробітними визнаються працездатні громадяни не зайняті і які не мають заробітків що активно шукають роботу. На відміну від українського законодавства канадське не потребує щоб для одержання статусу безробітного громадянину що шукає роботу обов'язково реєструвався в державній службі зайнятості. Чисельність зайнятих і безробітних у Канаді виявляється в результаті щомісячно проведених спеціальних вибіркових опитуваннь населення. Водночас для одержання різноманітного роду допомоги з боку співробітників служби зайнятості необхідна реєстрація в центрах зайнятості що є у всіх більш-меньш значних населених пунктах.

У Канаді достатньо широко поширена зайнятість на неповний робочий день або тиждень. У такому режимі - тобто менше 20 годин на тиждень - 1996-1997 р. працювали біля 20% зайнятих. У галузях матеріального виробництва не цілком зайнятих мало а середня тривалість робочого тижня складає 39-40 годин. У невиробничій сфері навідміну від виробничої зайнятість протягом неповного робочого дня або тижня – є розповсюдженим явищем . Середня тривалість робочого тижня зайнятих у торгівлі банківсько-фінансовому секторі у сфері послуг і охорони здоров'я складає 25-26 годин.Розподіл зайнятих по галузях господарства типово для розвинутої ринкової економіки. У сфері матеріального виробництва працює менше 24% загального числа зайнятих у галузях сфери послуг відповідно - більш 76% усіх зайнятих.

Чисельність зайнятих у сфері матеріального виробництва скорочувалася в 1991-1993 р. потім стала зростати і до 1998 р. вона повернулася до рівня досягнутого на початку десятиліття. Зайнятість у сфері послуг у цілому зростає постійно.

Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 1992 р. - тоді на підприємствах і в організаціях федерального провінційного і муніципального рівня працювало біля 2 7 млн. чоловік. У наступні чотири роки в зв'язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою "скорочення державного сектора" чисельність зайнятих у ньому робітників зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.

Примітно що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні роки є "самозайняті" - люди що самостійно забезпечують себе роботою. Протягом 1992-1996 р. чисельність найманих робітників у приватному секторі економіки збільшилася на 7% а чисельність самостійних робітників - на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5 усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій особливо серед висококваліфікованих спеціалістів вони складають переважну більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів і техніків приблизно 60% терапевтів і хірургів) юристів архітекторів робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт що іммігранти більш схильні до індивідуальної трудової діяльності серед них частка забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища ніж серед уроджених канадців

Водночас важливо враховувати що для організації приватної практики в більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів решти іспитів одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.

Безробіття - одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У 1990-1994 р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно активного населення. У 1997 р. він склав 9 6% у порівнянні з 5 4% у США. Причому якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости то в Канаді вона тільки в кінця 1997 р. відновилася до рівня 1989 р. Водночас у деяких західноєвропейських країнах - членах групи семи становище на ринку праці не краще а рівень безробіття вище ніж у Канаді.

Така ситуація що називають "кризою зайнятості" склалася у Канаді внаслідок декількох причин. По-перше це пов'язано з впливом на канадську економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989 р. угоди про вільну торгівлю із США і розширення з 1994 р. зони вільної торгівлі на весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу шляхом скорочення персоналу було а в ряді галузей і залишається для канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій політики "бюджетної економії" скорочення участі госсектора у виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в приватному секторі економіки до 1995-1996 р. помітно спала те в державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.

Слід зазначити що найбільші складності з працевлаштуванням відчуває молодь у віці від 15 до 24 років. На початку 1998 р. частка безробітных у даній віковій категорії робочої сили досягала 16% тоді як цей показник для робітників 25 років і більше був нижче 8%.

Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття відрізняються Ньюфаундленд Квебек і Нова Шотландія. У Альбертові Онтаріо Британської Колумбії Саскачевані ситуація набагато краще і зайнятість зростає швидше ніж у середньому по країні.


§1.4.Прибутки населення

У 1990-1996 р. реальні (з урахуванням інфляції) сукупні прибутки канадців зростали повільно. При цьому реальні розпоряджувані прибутки в розрахунку на душу населення - тобто засоби що залишаються в розпорядженні середньостатистичного громадянина після сплати податків і обов'язкових внесків - скорочувалися з року в рік. У 1996 р. вони були на 8% нижче ніж у 1989 р. Лише в 1997 р. намітилося деяке підвищення реальних розпоряджуваних прибутків.

Така ситуація склалася насамперед через повільний ріст заробітної плати на якій припадає більш двох третин сукупних прибутків населення. Тривалий період високого безробіття через впровадження приватними корпораціями заходів для зниження витрат на робочу силу1 і політики бюджетних обмежень у госсекторі різко загальмували збільшення трудових прибутків. У 1991 1993 і 1995 р. вартість життя зростали швидше ніж погодинні заробітки хоча темпи інфляції з 1993 р. не перевищували 2% у рік.

У 1997 р. середній приріст заробітної плати склав 2 4% (1 9% у 1996 р.) у приватному секторі економіки і 0 9% (0 4% у 1996 р.) для робітників державних організацій і підприємств. При цьому вартість життя зросла майже на 2%.

Нижче приведені зразкові розміри оплати праці робітників ряду професійно-кваліфікаційних груп по оцінках на 1997 р.(річний заробіток у канадських доларах)2

Робітники без спеціального фахового підготування - 15. 000-35.000
Менеджери середньої ланки керування - 40.000-75.000
Рядові бухгалтери аудитори - 20.000-32.000
Старші бухгалтери 75.000-110.000
Секретарі - 24.000-45.000
Інженери - 60.000-100.000
Механіки - 25.000-40.000

Інвестиційні прибутки - а до їхнього числа відносяться прибутки від вкладень у цінні папери приватних корпорацій і виплати по державних боргових зобов'язаннях - складають в останні роки приблизно 10% сукупних через значне зниження процентних ставок. Згідно з прогнозами у 1998 р. ставки будуть поступово зростати що збільшить прибутковість вкладень у державні цінні папери.

Прибутки населення у формі соціальних трансфертів - пенсій різноманітного роду посібників - будуть очевидно поступово зменшуватися. Це пов'язано з проведеної федеральною і провінційною владою політику"оздоровлення державних фінансів" і переглядом принципів здійснення основних соціальних програм. Розміри більшості видів посібників по соціальній допомозі або не зростають або декілька скорочуються. У більшості провінцій затверджені більш суворі ніж колись критерії надання соціальних посібників

У цілому усе ж очікується що наприкінці 1990-х років реальні прибутки населення в Канаді будуть зростати швидше ніж на початку десятиліття. Цьому сприяє поліпшення загальноекономічної ситуації в країні більш високий попит на робочу силу і скорочення безробіття. Важливо і те що зберігаються умови для повільного росту цін. Крім того уряди ряду провінцій поступово знижують ставки прибуткових податків3 А це означає що після їхньої сплати в розпорядженні громадян буде залишатися більше засобів.


§1.5.ПОДАТКИ

Податкова система в Канаді має триступінчасту структуру що відповідає схемі організації виконавчої влади. Кожний із трьох рівнів влади - (1) федеральний уряд. (2) уряди дев'ятьох провінцій і двох територій (3) муніципалітети - формують власний бюджет встановлюючи податки й інші збори. Отримані засоби витрачаються відповідно до конституційно закріплених повноважень.

У федеральному оподатковуванні головну роль грають прямі податки на прибутки населення - податок на прибутки фізичних осіб і обов'язкових внесків у державний фонд страхування зайнятості і державний пенсійний фонд. У 1997 р. на них припадало порядку 60% усіх надходжень у федеральний бюджет. Наступна по розміру стаття його прибутків - непрямі податки (біля 23%) із котрих найбільше "вагою" податок на товари і послуги. Податки на прибутки юридичних осіб включають податок на прибуток корпорацій і податок на капітал великих корпорацій. У сумі вони дають біля 15 5% прибутків федерального бюджету.

Структура податкових надходжень у бюджети провінцій аналогічна федеральної але крім цього важливим джерелом для них є трансферти (переклади засобів) федерального уряду. Частка трансфертів складає в середньому 19% бюджетів провінцій.

Прибутки місцевих органів влади приблизно на 47% утворюються за рахунок місцевих непрямих податків і продажі різноманітних ліцензій і дозволів. Ще 47% дають трансферти уряду провінції на території якої розташований той або інший муніципальний округ. Невеличкі субсидії надходять цільовим призначенням і від федерального уряду.

Нижче дані деякі зведення про розміри і засоби сплати основних видів податків.

Федеральний податок на прибутки фізичних осіб (federal personal income tax) і провінційний податок на прибутки фізичних осіб (provincial personal income tax). Платяться безпосередньо фізичною особою або некорпорованим бізнесом один разом у рік із загальної суми прибутків із усіх джерел. У 1997 р. шкала федерального податку виглядала в такий спосіб: 17% на річний прибуток у розмірі до 29 590 доларів; 26% на прибутки від 29 590 до 59 180 доларів; 29% на прибутки понад 59 180 долари.

В усіх провінціях за винятком Квебека провінційний податок на прибутки фізичних осіб (скорочено - PPIT) стягається по ставках що обчислюються як відсоток від аналогічного федерального податку. Ставки РРIТ у різноманітних провінціях неоднакові - вони коливаються від 43% у Північних територіях до 60% у Ньюфаундленді проте в більшості провінцій вони встановлені в інтервалі 50-55%.За згодою між двома рівнями влади збір провінційних прибуткових податків здійснює федеральна податкова служба на підставі даних включених громадянами в декларацію про прибутки. Зібрані засоби потім передаються в бюджети провінцій.

Індивідуальні платники податків можуть скористатися цілим переліком пільг. Майже усі вони мають форму знижок із розрахункових сум самих прибуткових податків.При цьому з метою спрощення розрахунків після реформи 1988 р. у Канаді усунутий мінімальний не оподатковуваний податком прибуток і відрахування з оподаткованих сум.

На усіх без винятку платників податків поширюється так називана базова знижка (basic personal tax credit). Вона зменшує підлягаючу сплаті суму прибуткових податків на більш ніж 1 тис. доларів і відповідно фактично звільняє від цих податків найбільше низькоприбуткові прошарки населення. Крім того існують додаткові знижки для громадян старше 65 років для інвалідів і осіб що мають на утриманні інвалідів для самотніх матерів і батьків. Знижки з прибуткових податків даються також одержувачам різноманітних видів пенсій і посібників по безробіттю. Існують знижки в зв'язку з витратами на освіту і послуги медичного характеру.

У цілому система пільг достатньо складна а щорічна податкова декларація - так називана "блакитна книга" ("blue book") являє собою багатосторінкову брошуру що містить великий обсяг інструкцій роз'яснень і таблиць. Податкові декларації оформляють абсолютну більшість канадських громадян за винятком самих малозабезпечених. Водночас податкову декларацію можуть запропонувати заповнити і людині що прибула в Канаду з тимчасовою трудовою візою і працюючій там за плату. Декларація повинна бути заповнена і подана в податкову службу до 30 квітня. У її включають відомості про прибутки за попередній фінансовий рік а також дані необхідні для одержання знижок із прибуткових податків. Фінансовий рік у Канаді починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

До числа прямих податків що сплачуються як особистий прибутковий або корпораційний відноситься податок на приріст капітальних активів (capital gains tax). Їм оподатковується прибуток отриманий від різноманітних операцій із майном - продажі або обміну земельних ділянок будівель цінних паперів і т.п. Крім того після скасування в 1972 р. федерального податку на спадщину і введення податоку на приріст капітальних активів сплачується при переході майна від одного власника до іншого. У оподаткований прибуток включається три чверті суми що складає різницю між ринковою ціною і ціною придбання.

Обов'язкові внески в державний фонд страхування зайнятості і державного пенсійного фонду відчисляється у формі відрахування з заробітної плати. При відрахуванні засобів у фонд зайнятості роботодавці щомісяця сплачують 4 06 долара з кожних 100 доларів фонду заробітної плати. У робітників відраховуються суми з розрахунку 2 90 долар на кожн 100 долар заробітоку. Внески в державний пенсійний фонд відраховуються по ставці 5 6% від суми заробітку (до 2003 р. ставка буде поступово піднята до 9 9%). Від сплати пенсійних внесків звільнені робітники що одержують менше 3 5 тис. доларів у рік. Водночас такі внески не стягаються і із сум що перевищують визначений максимум. У 1997 р. він був установлений на рівні 39000 доларів у рік.

Федеральний податок на товари і послуги (goods and services tax - скорочено GST). Аналогічний податку з додаткової вартості але фактично його сплачує кінцевий споживач по ставці 7%. придбаючи різноманітні товари або платячи за проживання в готелі послуги хімчисток перукарень фотоательє і т.п. треба мати на увазі що до ціни зазначеної в прейскуранті варто додати ще 7% податку GST. На товарних чеках або квитанціях за послуги він буде зазначений окремим рядком. Помітний виняток складають продукти харчування і ліки плата за проїзд у міському суспільному транспорті - на них GST не поширюється. При покупці тих товарів і послуг на які податок GST установлений його сплачують усі без винятку споживачі. Проте якщо Ви прибули в Канаду на термін до трьох місяців і після візиту в цю країну повертаєтеся на постійне місце проживання то за певних умов є можливість одержати повернення коштів витрачених на сплату GST. Це робиться відповідно до програми повернення податків (Tax Refund Program).

Провінційні податки на продажі(provincial sales tax - скорочено PST) аналогічні федеральному GST. Вони стягаються по різноманітних ставках у всіх провінціях крім Альберти. Ставки PST коливаються від 6% у Британської Колумбії до 12% у Ньюфаундленді. Так само як GST податок PST указується на товарних чеках окремим рядком і сплачується споживачами товарів і послуг як додаток до ціни. У якості міри заохочення іноземного туризму влади провінцій Квебек і Манитоба приєдналися до федеральної програми повернення іноземним громадянам сум сплачених у виді податків PST при покупці товарів і послуг у Канаді.

Купляючи бензин споживачі сплачують федеральний податок по твердій ставці 8 центів за літр. Аналогічний провінційний податок (provincial gasoline tax) стягається в провінціях або по твердій ставці або як процентна надвишка до ціни.

Федеральний податок на прибутки корпорацій (federal corporate income tax). сплачується безпосередньо корпораціями на підставі щорічно поданих ними фінансових звітів. Базова ставка податку складає 29%. Більш пільговим режимом оподатковування користуються тільки дві категорії компаній. По-перше це підприємства обробної промисловості - для них податок установлений на рівні 21%.

Страницы: 1 2 3