Україна - космічна держава

Рефераты по астрономии » Україна - космічна держава Скачать

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

УКРАЇНА – КОСМІЧНА ДЕРЖАВА”



Україна і космос - нероздільні. Зв'язок цей міцно встановився на зорі космонавтики і витравити його зараз просто неможливо. Українське походження мали такі творці теорії польотів у світовому просторі як Костянтин Ціолковський (до речі повне прізвище Циолковський-Наливайко) Микола Кибальчич Юрій Кондратюк.

У Київському політехнічному свого часу вчилися Сергій Корольов і Володимир Челомей (конструктор відомої ракети-носія "Протон"). Ракетна техніка взагалі пішла до речі кажучи із просторів "неньки": перші у світі бойові ракети (після китайських дослідів що канули в Лєту до н.е.) створив нащадок українських козаків генерал-лейтенант Олександр Засядько він же організував у російській армії першу ракетну роту. А іменами Янгеля і пізніше Уткіна (генеральних конструкторів КБ "Південне" у Дніпропетровську творців серії балістичних ракет включаючи "Сатану" і "Скальпель") на Заході починаючи з 50-х рр. лякали діточок. 

В останні роки діяльність у цій галузі дещо уповільнилась але як вважають у Національному космічному агентстві України (НКАУ) зараз Україна виходить на новий виток в освоєнні космосу. 

Сьогодні НКАУ координує роботу більш ніж 40 підприємств - у тому числі таких гігантів як "Південмаш" де виробляються ракети-носії КБ "Південне" ім. М.Янгеля де вони проектуються підприємства "Комунар" "Хартрон" "Укркосмос" "Обрій" "Київський радіозавод" мережа науково-дослідних центрів і інститутів. Всі вони зосереджені в шести географічних пунктах - Києві Дніпропетровську Харкові Львові Чернігові і Криму. Для керування супутниками в Україні також створений єдиний наземний автоматизований комплекс керування (НАКК) що включає центри керування польотами космічних апаратів прийому наукової інформації її опрацювання контролю навігаційного поля і космічного простору. 

Основна продукція якою можуть похвалитися українські виробники - це в першу чергу ракети-носії що доставляють супутники на орбіту. Їхній спектр широкий - від "космічного пікапа" типу "Циклон-3" що бере на борт 600 кг вантажу до "ваговика" "Зеніт-3SL" що витягає за межі планети добрих шість тонн. Зараз йдуть роботи над створенням потужної ракети-носія "Циклон-4" із високоточною системою керування і збільшеного запасу палива із наступного року їх планується запускати по 6 одиниць у рік. 

Новий напрямок - використання переустаткованих міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (більше відомих під натовською класифікацією як SS-18 "Сатана"). У цьому проекті що одержав назву "Дніпро" Україна тісно співробітничає з Росією. Спочатку фігурував у цій програмі і Казахстан - але лише на правах власника космодрому Байконур що нині орендують усе ті ж росіяни (так що зустрівши в літературі згадування про казахів-учасників не вірте очам своїм). Перша модель - "Дніпро-1" (маса корисного навантаження 3 5 тонн) - вже здійснила два виводи на орбіту супутників а дебютний запуск "Дніпро-М" із вантажопідйомністю 5 тонн запланований на 2003 рік

Цікавий той факт що українська космічна галузь спроможна виготовляти далеко не лише транспорт - ракети-носії. Якщо авіаційне бортове устаткування вітчизняного виробництва не завжди відповідає міжнародним нормам то в космосі - інша картина і досвід у наших виробників уже є. 

Україна спроможна виготовляти устаткування для потреб космосу. Так покладене на нас завдання по розробці і виробництву систем керування космічними апаратами "Компарус" для МКС (міжнародна космічна станція) "Альфа" виконали на сто відсотків. Апаратура радіоуправління (вона являє собою чотирьохконтейнерний варіант два з яких - наші а два контейнери - російські) зараз відмінно діє в службових модулях МКС "Зоря" і "Зірка" безпосередньо на орбіті. Українські підприємства мають потужний потенціал у розробці і виробництві найсучаснішої продукції для космосу і готові виконувати подібні замовлення але усе впирається в кошти. При належному фінансуванні українці спроможні забезпечити космічну галузь високоякісними бортовими і наземними системами керування апаратурою командних радіоліній і радіотехнічних систем для супутників. 

Загалом Україна може бути супердержавою принаймні в космосі. Тільки їй потрібні для цього гроші. 

Те що космічний простір набуває для землян не тільки нав'язливий відтінок комерції але і щосили політизується Україна відчуває на собі як ніхто. Політ Леоніда Каденюка першого українського космонавта став не більш ніж рекламним трюком. Наші друзі з мису Канаверал показали: мовляв ми не тільки визнаємо Київ у космосі - ми активно з ним співробітничаємо. На цьому хвалене співробітництво власне і закінчилося - Україна не бере сьогодні участі в жодній з американських наукових космічних програм утім як і європейських. Запуск супутників під американським та іншими прапорами українськими ракетами - стовідсотковий бізнес не більш. "Дешева доставка вашого вантажу на орбіту точно й у зазначений термін!" - от гасло цієї спільної діяльності ні про яку науку зрозуміло не йдеться. Запускаючи іноземні супутники українські спеціалісти навіть докладно не знають що там за начинка для яких цілей. Та це і не повинно хвилювати - проїзд оплачений! 

Говорячи про міжнародне співробітництво НКАУ згадує насамперед свої проекти "Морський старт" і "Старт із пустелі". Обидва що зрозуміло з назви належать до сфери так званих "пускових послуг" і до освоєння космічного простору і наукових досліджень відношення не мають хоча і дуже цікаві з технічної точки зору. Участь у розробках американської компанії "Боїнг" і норвезької "Кварнер" надають їм незабутній присмак комерції. Хоча і від цього зрозуміло нікуди не дітися. 

Дійсно ж серйозний шлях України в космос очевидний - або з Росією або… з Китаєм або ж (що очевидно найбільше реально і раціонально) з обома разом. З приводу російських партнерів питань не виникає - наші виробники (наприклад керівники того ж "Київприладу") відзначають що практично всі розробки проводяться "наполовину" із росіянами. А з Китаєм сьогодні ми дуже дружимо в авіаційній сфері але вже зараз йдуть розмови і про поширення цієї дружби за межі стратосфери. Передумови очевидні: Пекін прагне в космос (за останніми даними зараз готується перша група китайських космонавтів) а Україні потрібні кошти і надійні партнери що мають намір реально співробітничати а не запрошувати на другорядні ролі в рекламних шоу з умовою: "Ти лети але нічого не чіпай". 

Зовсім неспроста сьогодні НКАУ пропонує достроково прийняти нову Національну космічну програму що вступила б у дію в 2002 році (на період до 2006 року) і яку Верховна Рада повинна розглядати вже цього року. Адже та що нині чинна за якою наша космонавтика живе з 1998 року розрахована на період до 2003-го - тобто начебто б поспішати нема чого. Проте як вважають у космічному відомстві сьогодні до освоєння Всесвіту висуваються взагалі інші вимоги ніж три роки тому. Зміст подібних змін дуже прозаїчний: із зрозумілих причин різко скорочений обсяг військових замовлень на яких традиційно будувалася галузь ще з радянських часів (здається у 1998 році можна було передбачити подібний нюанс) і щосили йде комерціалізація космосу. 

Крім виконання замовлень вітчизняних і іноземних клієнтів підприємства космічної галузі мають сьогодні стратегічне завдання - максимальне використання своїх суперсучасних технологій для більш "приземлених" сфер: виробництва товарів і послуг для пересічного споживача. Саме це диктує і нещодавно прийнятий указ Президента "Про використання космічних технологій для інноваційного розвитку держави". Цій новоявленій стратегії буде присвячена і виставка "Космічні технології -- на службу суспільству" яку планується провести наприкінці літа в Києві. Варто додати що "приземленням космосу" убивається за задумом відразу декілька зайців: зберігається потенціал підприємств останні заробляють собі кошти самі створюються нові робочі місця плюс державі приємно - створюється конкуренція імпортним товарам. 


Використана література:


Космос і Україна. – К. 2001.

Енциклопедія авіації та космонавтики. – М. 1992.