Людина в космосі

Рефераты по астрономии » Людина в космосі

Реферат на тему:

ЛЮДИНА В КОСМОСІ


Космічні дослідження. Друга половина XX сторіччя стала епохою освоєння космосу. Це грандіозне звер­шення сучасного людства обумовлено не тільки тим що з'явилися наукові технічні й технологічні можливості створення космічних апаратів а й потребою людського суспільства в здійсненні цілого ряду акцій які на дано­му етапі розвитку науки і техніки можуть бути вико­нані тільки за допомогою штучних супутників Землі і космічних станцій.

Ми вже відзначали що сучасне природознавство на­самперед фізика потребує тієї інформації яку мож­на дістати тільки в нескінченно різноманітній лабора­торії Всесвіту. Сьогодні для цього наземних астрономіч­них досліджень уже недостатньо. Космічні апарати дають змогу доставляти астрономічну апаратуру за межі щільних шарів земної атмосфери і вести дослідження явищ що відбуваються у Всесвіті в усьому діапазоні електромагнітних хвиль. Завдяки цьому астрономія за останні роки перетворилася у всехвильову науку що значно розширило й поглибило наші знання про Все­світ.

Досвід розвитку науки показує що необхідною умо­вою її прогресу є постійне розширення тієї сфери при­родних явищ з якої черпається відповідна інформація. Так наприклад нові покоління потужних прискорюва­чів елементарних частинок дають можливість фізикам проникати в дедалі потаємніші області мікросвіту. А всехвильова астрономія значно розширила доступну дослі­дженням сферу космічних процесів.

Ми вже говорили і про те що експериментальний метод дослідження в принципі ефективніший ніж спостережний. Було зазначено також що в рамках тра­диційної наземної астрономії можливі тільки спостере­ження космічних об'єктів. З розвитком космонавтики а також електроніки автоматики й радіотехніки стало можливим застосовувати в процесі наукового досліджен­ня космічних явищ проміжний метод який є активні-тиц ніж суто спостережний хоча формально і не вва­жається експериментальним. Ми маємо на увазі достав­ку необхідної вимірювальної апаратури безпосередньо до об'єкта який вивчається в райони космосу що ці­кавлять учених. Завдяки цьому було здобуто нові дуже важливі дані про навколоземний космічний простір між­планетне середовище а також про Місяць найближчі планети Сонячної системи і комету Галлея виявлено невідомі раніше факти уточнено багато деталей здобу­то відповіді на безліч запитань що хвилювали астро­номів.

Розвиток ракетної і космічної техніки дозволив здійс­нити і деякі експериментальні дослідження в космічних масштабах.

Один з таких експериментів — штучне сонячне затем­нення — було наприклад проведено з ініціативи радян­ських учених спільно з американськими космонавтами під час польоту космічних кораблів «Союз» і «Аполлон» у липні 1975 р. У наперед визначений момент кораблі розстикувалися розійшлися на деяку відстань і розмі­стилися на одній лінії з Сонцем таким чином що «Апол­лон» перекрив сліпучий диск денного світила. Це дало змогу з борту «Союзу-19» за допомогою спеціальної автоматичної фотокамери зробити серію фотозйомок штучного затемнення Сонця.

За допомогою сучасної космонавтики розв'язується також цілий ряд наукових і практичних завдань що мають велике народногосподарське й економічне зна­чення. Це ретрансляція телевізійних передач за допомо­гою космічних ретрансляторів метеоспостереження морська й авіаційна навігація із застосуванням спе-ціалізованих штучних супутників супутникова система виявлення тих хто зазнав біди вивчення Землі з кос­мосу. А в перспективі — організація на навколоземних орбітах сонячних електростанцій і виробничих підпри­ємств для проведення технологічних процесів і опера^ цій які неможливі в земних умовах.

Слід звернути увагу на те що освоєння космосу стало надзвичайно важливим стимулом для розвитку цілого ряду напрямів і сфер сучасної науки й техніки для розв'язання багатьох нау­кових технічних і технологічних завдань без яких здійснення космічних польотів і розв'язання нових складніших завдань пов'язаних з освоєнням космосу було б неможливе. При цьому треба особливо підкресли­ти що сфера використання науково-технічних досяг­нень стимульованих потребами космонавтики набагато ширша. Вони дістають дедалі більшого застосування як у виробництві так і в побуті (медицина дослідження резервних можливостей людини радіотехніка телеба­чення і т. д.).

Отже можна говорити про два дуже важливі аспекти освоєння космосу. З одного боку — це процес залучення космічних явищ у сферу практичної діяльності людини а з другого — космізація земного виробництва а якоюсь мірою і самого життя людей.

Освоєння космосу і релігія. Досить повчально про­стежити як змінювалася тактика сучасної церкви щодо освоєння людиною космосу змінювалася в міру того як космонавтика розвивалася і перетворювалася на один з найважливіших напрямів практичної діяльності людей.

З давніх-давен релігійні погляди на світ були нероз­ривно пов'язані з уявленнями про божественну природу неба — «царства небесного». Захисники релігії докла­дали величезних зусиль щоб захистити «небесні сфери» від посягань (хай навіть мислених) простих смертних. Адже за релігійним ученням вознесения на небо — доля лише святих і праведних.

У Ленінграді в Петропавлівській фортеці над Пе-тровськими ворітьми зберігся символічний барельєф що ілюструє одну з повчальних релігійних легенд. Якийсь волхв на ім'я Симон злетів на саморобних крилах до самої верхівки палацу імператора Нерона. Здавалося перед сміливцем уже відкрився шлях угору в небесне царство. Але шлях йому заступив апостол Петро який угледів у вчинку волхва диявольське діяння. Зухвалець був скинутий назад на землю і розбився.

Розвиток авіації завдав відчутного удару по релі­гійним уявленням про божественну природу неба. Та лишався ще космос. І захисники релігії твердили що вже туди дороги людині немає.

Але незабаром космічні польоти стали здійсненим фактом який неможливо було заперечувати навіть найпереконанішим і найфанатичнішим послідовникам релі­гійного світогляду. На перших порах деякі захисники релігії наприклад одна з італійських католицьких га­зет виступили навіть з протестами проти запуску ра­дянських штучних супутників Землі. На їхню думку людина не тільки не повинна була проникати в священні небеса а навіть не сміє й помислити про це. А в Західній Німеччині богослови серйозно обговорювали питання про те чи допустимо людині залишати Землю і чи не завадять супутники своїм рухом... ангелам.

Розгубленість служителів церкви в зв'язку з успіш­ним здійсненням штурму космосу добре відобразив у своїй заяві один католицький богослов. «Християн­ська церква — писав він — ще не оправилася від удару який Коперник завдав її уявленню про світ... А тепер загриміли як розбиті черепки останні рештки тієї «сві­тобудови» яка зводилася працею людських поколінь протягом тисяч років... Людина не може більше з надією позирати угору в небо бо там кружляють нові предме­ти зроблені рукою людини. Потойбічний світ перемі­стився».

Подібну думку висловило в одній із своїх передач радіо Ватікану: «Розвиток техніки здійснюваний люд­ськими руками має в собі величезну небезпеку: людина може подумати що саме вона творець що все створене на Землі її руками — справа тільки її розуму і рук. Але людина не творець: вона відкриває лише те що доступ­но їй і на що вказує їй господь бог».

Однак розгубленість служителів релігії досить швид­ко минулася і церква ще раз продемонструвала своє вміння змінювати тактику пристосовуватися до різних ситуацій.

«Це божа рука — писала італійська католицька газе­та «Темпо» («Час») —запалила нові зірки божа рука що діє в серці і розумі кожної людини... Господь відві­дує також і несвідомих людей які думають що вони атеїсти а насправді є лише знаряддям виконання божих вказівок і накреслень».

Незважаючи ні на що — зберегти віру! Такий голов­ний девіз служителів церкви. Це дуже добре висловив папа Павло VI ще тоді коли був міланським архієписко­пом кардиналом Монтіні: «Нова зоряна панорама що відкрилася перед людиною ще більше закликає її до виконання головного закону свого існування — до вихва­ляння гучним голосом величі бога».

Теоретичну базу під висловлювання такого роду спробував підвести боннський католицький професор X. Дольх (до речі один з колишніх асистентів видатного фізика-теоретика одного з творців квантової механіки В. Гейзенберга).

«З виходом людини в космос — писав він — повинна стати більш переконливою основоположна християнська ідея згідно з якою бог дає перетворюване людиною буття». «Щоб зрозуміти й вловити божественну мелодію космосу — стверджував далі Дольх — однієї науки не-досить. Для цього потрібен синтез науки філософії і теології».

Одним словом людські дії що мають метою освоєння космосу — така головна думка католицьких богословів — це виконання божественного наказу. А висновок такий: незважаючи на величезні досягнення сучасної науки і техніки людина продовжує залишатися зовсім незнач­ною перед обличчям велетенського Всесвіту створеного богом перед обличчям божественної могутності.