Iсторiя укр журналiстики

Рефераты по астрономии » Iсторiя укр журналiстики Скачать
Розвиток української періодики на Сході 1905-14 рр.– “Хлібороб”

На початку ХХ ст.українська журналістика була представлена місячником “Киевская старина” та ількома студентськими часописами.Дія Валуєвського циркуляру (1863) та Емського указу (1876) призвели до того що українською мовою не виходило не тільки жодного політичного видання а й спеціалізованого скажімо хліборобських медичних журналів чи бюлетенів.1904 року від активу Києва було направлено делегацію до графа Вітта який обіцяв розглянути разом з губернатором України питання про використання укр мови.Останній відповів що так “ треба чинність відмінити”.Було навіть у Петербурзі видано книжку на захист української мови.Наростання невдоволення народних мас змусили Миколу ІІ погодитися на демократичні поступки .Маніфестом 17 жовтня він обіцяв надати народам Росії “свободу особи слова сумління зібрання та союзів”.24листопада – нові правила про друк.Укр.громадськість сприйняла це як новий етап.1906-1907 - нові хвилі репресій щодо видань .На укр-мовні видання накладаоися штрафи арештовувалась та тероризувалась інтелігенція (Чикаленко Єфремов).На запит щодо створення нових видань “Громадське слово” та “Нове життя” не дали дозволу і жодна київська друкарня не захотіла видати.Відтак одне за одним з’являються українські за мовою і духом видання: спочатку “Хлібороб”(брати Шемети) за ним “Рада”(Грінченко) “Нова громада”(Грінченко Ллеонтович) “Рідний край”(М.Дмитрієв Полтава) “Українська хата” та інші.У 1906 році їх було 34 а до 1908 залишилося тільки 9 — друковані органи потерпали від шовіністичного цькування та економічної скрути.Ще гірше стало з початком Першої Світової війни коли усі українські видання були закриті.Українська публіцистика локалізувалася за кордоном і у таборових часописах.

З початком революції 1917 р.та національно-визвольних змагань в Україні започаткувався новий тип журналістики — українська державотворча преса.Газети соціалістичних партій “Нова рада” “Робітнича газета” “Народна воля” свідчать що безцензурна преса періоду Центральної Ради усі можливості до всебічної диференціації. З переходом влади до гетьмана Скоропадського створюється очолюване Д.Донцовим Бюро преси та Центральне управління у справах преси.У країні вводиться цензура укладається перелік заборонених у пресі тем.Отже втрати попередніх свобод великою мірою посилює опозиційне ставлення багатьох українських часописів до Павла Скоропадського.Повернення до вільного слова відбувається у часи Директорії.Таким чином перші десятиріччя ХХ ст.в історико-журналістському процесі — час нестабільний коли українська журналістика долаючи усі перепони таки змогла стати правдивим дзеркалом та організатором суспільного життя.“Рідний край” 24 грудня 05р.Полтава.Політико-економічний і л-рний тижневик.Редактор М.Дмітриєв співредактор П.Рудченко.Серед співробітників – О.Пчілка І.Нечуй – Левицький О.Дорошенко.Радикальніше за “Хлібороб видання.Намагались вччасно реагувати на (рубрики): що діється на У також на Галичині і Буковині дописи про все що діється доброго і лихого; та писати аналітику: Що потрібно для нашого народу наукові статті і звістки.Також опікувалась проблемами укр діаспори (Сибір Краснодар) виходило понад 7000 примірників.“ Громадська думка” 31 грудня 05року – 18 серпня 06 послідовниця “Рада” Видавці Чикаленко Симиренко Леонтович.Зміст різноманітний щоденні звіти дописи статті науково-популярного змісту (про політ.Думку – Грушевський про історію – Грнченко).Г.д.агітувала до створення Думи розповідала про партії маніфест 17 жовтня тлумачила політику певних угрупувань.Намагалась бути близькою до народу 1500 примірнмиків.“Рада” 15 жовтня вийшла.Безпартійна поступова укр.друковаана газета к-рно–нац.Напряму яка дотримуваласьдерж.Напряму проти антисемітів.Приділяла увагу к-рі театру мистецтву.Інтелігенція казала “наш Університет”.До 13 р.редактор Павловський далі- Міковський.Певний час секрктарем був Симон Петлюра.Співпрацювали Черняхівська Грінченко гострі публікації Єфремова.Грушевський.Фінансували ті ж самі.Писала про актуальність проблем укр.мови займала творчу позицію.Була закрита у 14 р.на певний час газету сприймали з духом міщанства сентиментальністю – орган молодого покоління полемізував з газетою “Хата” - (хатяни – радяни) “У.Не може жити дрібними справами.

Нова громада” поч.1906 Є Чикаленко Б.Грінченко.Друкували матеріали науково-л-рного х-ру.У 1907 об’єднується з л-рно-науковим вісником.Творче кредо журналу – “Струси з себе рабський дух!” Рубрики: л-рна наукова огляди хроіка бібліографія багато публіцистики ( з біжучої хвилі на укр.теми)

Типологія видань: педагогічний журнал (“Світло”) мистецтвознавчий (“Сяйво”-театр) дитячий (“Молода Україна”) гігієна санаторія природознавство (“Життя і знання”) кооперативний (“Наша коопперація”) господарський (“Рілля” Українське бджільництво”) гумористичні (“Шершень” “Хрін”) Перші десятиліття XX ст.для розвитку української публіцистики характерні неоднозначною мірою свободи слова.І власне на усьому критерію бачення тогочасного історико-журналістському мені і хотілось спинитись у виступі.Адже преса була то підцензурною то вільною змушена була вдаватися до езопової мови то могла відкрито вести усі суспільні проблеми а це неминуче визначало тематику і стильові особливості.

2“Хлібороб” І газета Перше число появилося 25 (12 ст.ст.) листопада 1905р.На самому часопису помічено було датою “12 грудня”.Сталося це тому що на східних українських землях в той час затрималася ще назва місяців: листопада – груднем а грудня – студнем що відповідало церковнословґянським назвам.За відповідального редактора підписував наймолодший з братів Шеметів що покінчив життя під час другої (1917) революції.Фактичним редактором був старший – В Шемет колишній член “Братства Тарасівці” пізніш посол до !-ої Державної Думи від Полтавщини а з 1919р.– співробітник Української Академії Наук.Переслідуваний совєтською владою вмер з голоду.Була це невелика на дві картки газета.У першому числі подано було Маніфест !7 жовтня та статтю “Про вольності громадські”.З матеріалів у дальших числах треба згадати статтю про Переяславську умову (1654).Та чи не найцікавішими були тут відомості про те як прокидалося українське життя тапро український рух на західноукраїнських земдях.Взагалі зі сторінок цієї газети пашіло сміливим та гострим словом виразною національно-революційною думкою.Появлення її все національно свідоме українство зустріло з ентузіазмом.Розходилася в кількості 5.000 примірників а на вулицях кожне число просто виривалося з рук продавців.Газета мала всеукраїнський характер. Містила такі рубрики: звістка з Києва звістка з Польщі звістка з Галичини.Найбільше уваги приділялося селянам.Давала матеріали для підготовки всеукраїнського селянського зґїзду що на її думку мав відбутися.Друкувалися приговори (ухвали) селянських віч у яких були політичні умови.З 2-го номера передрукувовувала угоду Хмельницького з царем Олексієм Мих.(Переяславська угода).Довше проіснувати “Х” не вдалося.Після ч.5 якого видав як стверджувала влада 80.000 примірників було його заборонено.Та незважаючи на це “Х” встиг і в такий короткий час виконати важливе завдання будителя й організатора ще недавно розпорошених українських сил.

Одним з найпопулярнішим виданням який проіснував майже шістдесят років був 3"Літературно-науковий вісник".“Літературно-науковий вісник” виник на ґрунті “Зорі” коли восени 1879 р.з ініціативи М.Грушевського Наукове Товариство ім.Шевченка вирішило зреформувати “Зорю” “цебто розширити її програму і обсяг” (ч.21 “Зорі” за 1897 р.).Назва видання була змінена на “Літературно-науковий вісник”.Виходити мав щомісяця за такою програмою: 1) Оригінальна белетристика і переклади з чужих літератур; 2) Оригінальні і перекладні статті про найважливіші здобутки вселюдської науки і наш науковий рух; 3) Критично-літературні студії з нашого і чужого письменства; 4) З літератури і життя: хроніка літератури і культурного життя українсько-руського народу в Австрії і Росії; 5) Огляди літератури і культурного життя в світі слов’янським і загальнолюдським; 6) Бібліографія.Редактор – Грушевський +о.Борковський О.Маковей та І.Франко.І книжка в січні 1898 р.Друкувалися тут і В.Гнатюк О.Олесь Ю.Тищенко які стали членами редакції.Серед співробітників були представники зі всіх українських земель.Вперше “Євшан-зілля” М.Вороного “Зимова ніч на чужині” “Мрії” Лесі Українки тут же поезії Дніпрової Чайки Н.Кибальчич Б.Грінченка О.Кониського У.Кравченка А.Кримського П.Куліша Б.Лепкого та інших відомих письменників.Поруч з тим поважне місце займають праці на теми українського письменства критичні замітки огляди тощо.Не менш багатим був відділ і публіцистичний.Тут знайшли місце праці з різних галузей поточно-громадського життя.Не всі сприняли схвально-“Душпастир” “Буковині” “Руслані”.І рік – близько 800 передплат. Весною 1901 р.журнал заборонили через акції “москвофілів” але зусиллям видавництва і редакції осягнуто було того що його існування могло досить довго опертися на передплатників.У 1907 р журнал перенесено до Києва його було сполучено з газетою “Нова громада”.Він став виходити у збільшеному форматі під веденням М.Грушевського та його ближчих співробітників (В.Гнатюка О.Олеся Ю.Тищенка П.Лаврова).Але на перших числах зустрівся він з неохотою деяких частин суспільства.Однією з причин такого явища було те що в ньому вбачали вплив галицизму що виявлявся у правописі.Але більша частина української інтелігенції зустріла "Літературно-науковий вісник" з глибокою симпатією.Сприяло тому з одного боку вже усталена традиція журналу а по-друге прекрасно підібраний зміст і багатство матеріалу що охоплював інтереси і потреби всіх українських земель.Проблеми з передплатниками.В 1912 р.створено було редакційну комісію до складу якої ввійшли крім самого М.Грушевського О.Олесь Л.Старицька-Черняхівська та Ю.Тищенко якого як завідувача редакційними справами заступив потім І.Лизанівський та інші.Проіснував "Літературно-науковий вісник" до світової війни 1914 р.у жовтні того року вийшла ще остання подвійна книжка за дозволом військової цензури.Згодом після перерви "Літературно-науковий вісник" знову починає виходити.З травня 1922 р.у Львові з’являється перше число "Літературно-наукового вісника" під редакцією Донцова.У вступній статті під назвою “Наші цілі” редакція повідомила що є це відновленням "Літературно-наукового вісника" з минулих літ.Але редакція розгорнула його в напрямі боротьби з традиціями і ідеями якими жив минулий вісник.Зокрема виступає проти ідеї демократизму в українському житті висуваючи ідеологію українського націоналізму.Редакція "Літературно-науковий вісник" минулих літ на чолі з професором М.Грушевським запротестувала проти вживання старої назви та проти відновлення минулого вісника.Протест цей наслідків не мав.Викликав він тільки деякі відгуки (часопис “Книжка”).Виходив новий "Літературно-науковий вісник" до 1933 р. коли його засади і завдання перебрав журнал під назвою “Вісник” як безпосередній продовжувач “"Літературно-науковий вісника" до 1939 р.як орган Д.Донцова.

4Укр.органи в Росії.“Укр.вестник” “Украинская жизнь”

З початком 1906р.появляється укр.преса в поза українськими землями – в Москві та Петербурзі.Першими органами були “Зоря” та “Вільна Україна.“Зоря” почала виходити у Москві наприкінці березня 1906р.Тижневий журнал що виходив під редакцією адвоката І.Опокова мав гасло “Єднайтеся у братерській згоді!”.Крім творів під проводом Кримського почав практичний курс для вивчення укр.слова. також давав ілюстрації.Всього було чотири зшитка (8 номерів).“Вільна Україна” у лютому 1906 року.Л-рний політичний і науковий журнал за редаккцією А.Шабленка.Друкувалися Леся Українка Х.Алчевська М.Чеернявський М.Вдовиченко та ін.З 3 числа журнал приняв напрямок укр.соц-демократів.Довго не протримався після конфіскації 3 5 6 чисел припинила і існування.“Укр.вестник” травень 1906 – вересень 1906.С.Петербург.Висвітлення роботи І держ.Думи і укр фракції тісно спввпрацював з українськими послами у Думу.Д.Дорошенко М.Грушевський (писав передові статті) редактор М.Славинський.Завдання: ”З’ясувати укр.нац.питання з історичної побутової соц і економічної сторінки визначити місце і значення України поміж новими областями нової демократичної Росії сприяти справедливому вирішення національного і обласного питання взагалі” Бадьорий тон цікавий зміст виразне накресленнч перспектив – вес це приваблювало не лише українских але і рос.читачів.Та не довгий був його вік після троьох місяців існування перед ним стала загроза припинення через брак грошей.Вийшло всього 14 чисел.“Укр.жизнь” Москва.З січня 12 року щомісячник видавець – Симон Петлюра.Упродовж 5 років прерхрещувалися тут українські погляди і змагання з поглядами російськими та зрусифікованих земляків.Також писала критику та розкриття псевдонаукових теорій скерованих прооти українських національніх прав та захист українського рухувід наклепів та інсценуацій що сипалися з боку певних кіл російськгого суспільства.Співпрацювалаз найсучаснішими науковцями того часу.Звичайно одразу після виходу першого числа журнал потрапив під пильне око цензорів але протрималась. Закрили цей журнал у 1917 році з першими днями російської революції.Понад 700 матеріалів українознавчих найбільше публіцистики.Відділи – історичний історія л-ри та л-рної критики право економіка мистецтво етнографія філологія.Обидва часописи були навмисно російськомовними так як держава переслідувала все що торкалось “нац.меншин”

5 Преса І св.війни Німеччина 19 липня 1914 р. оголосила війну Росії.Із майже 60 країн світу війна охопила 48 держав що становило 3/4 населення планети.Незабаром епіцентром воєнних подій стала Галичина.Виникає українська воєнна преса з початком воєнних дій. 11 грудня 1914р. виходить у Києві за редакцією Андрія Авраменко Літературний тижневик “Згода”. Другий випуск був заборонений. Журнал “Основа”—в Одесі за редакцією Іллі Гаврилюка. На 3-му випуску припиняє своє існування. У харкові (кінець 1915 року) Винниченко та Сірий видають тижневик “Слово” за редакцією Глущенка. Невдовзі випуск був припинений. О.Пчілка видає російською мовою “Рідний край”. Було багато нелегальних видань. Журнал “Боротьба” – друкований орган партії соціалреволюціонерів (Леонід Ковалів Микола Ковалевський) співпрацював Єфремов. Вийшло 5 його номерів у Києві. Існували такі видання як “Вільна думка” “Зоря” “Дзвінок”. У 1915 році було всього 9 як підпільних так і легальних видань. Підпільні виходили до 17 року.

У Львові утворилась українська рада (з початком війни в Австро-Угорщині). Опублікували маніфест до укр. Народу який має проавстрійський характер.Перші стрілецькі часописи видавалися на фронті. Тираж цих видань був незначним - від кількох десятків до кількох сотень примірників.Початок преси Українських січових стрільців закладено журналом "Новініяда"(редактор Р. Купчинський). Зміст журналу - це розширений віршований нарис (пісня про стрільця Новіну його вояцькі будні та "любовно-воєнні" пригоди Лесь Новіна-Розлуцький є героєм журналу.Вийшов тільки один номер у 1915 р. Стрілецький гумористично-сатиричний журнал "Український самохотник". Перший номер-липень 1915 р. у Кам'янці. Самохотниками називали добровольців - стрільців. Видавець журналу-Харлампій Тиндириндик ( очевидно що це псевдонім ). Тематика найрізноманітніша: всебічна оперативна інформація цікаві усмішки анекдоти на стрілецькі і на загальноукраїнські теми. Усього 40 номерів останній наприкінці лютого 1917 р. Цього ж року на зміну почав видаватися "Молодий самохотник" який друкувався у Львові. Посісти таке ж високе місце в журналістиці як старий "Самохотник" його спадкоємцеві не вдалося. Переважали в журналі сумнівної якості анекдоти переспів відомих тем творів. Не вистачало досвідчених кадрів. У Станіславові ( нині Івано-Франківськ ) 31 грудня 1918 р. вийшов з друку "Республіканський самохотник". Майже в усіх номерах-поезія переважно ліричні творами Юрія Шкрумеляка. Очевидно редакція не мала дописувачів тому й довго існувати не могла : вийшло всього чотири номери журналу. Цікавим гумористично-сатиричним стрілецьким часописом був журнал "Бомба"(видавала "артистична горстка У. С. С."). Всього два номери журналу гарно ілюстровані малюнками Івана Іванця Левка Лепкого Леся Новіни-Розлуцького. Не меншою популярністю серед стрільців користувався журнал "Самопал". Перший номер на 16 сторінках у травні 1916 року. Спочатку в журналі не було ілюстрацій. З'являються вони з другого номера до речі значно багатшого за змістом: знаходимо тут і публікації на злобу дня і цікаві усмішки.Помітне місце серед журналістики січових стрільців посів журнал "Усусу".Це був орган "неінтелігентних інтелігентів".Видавав його Юрко Каламар.Виходив часопис нерегулярно.Вийшло сім номерів журналу.Заслуговує на особливу увагу "поважний та гумористично-сатиричний ілюстрований січовий орган "Червона калина"(редактор Микола Угрин-Безгрішний). Перший номер травнень 1917 р. До п'ятого номера він виходив як місячник а з п'ятого номера-неперіодично проте частіше.Знаходимо на сторінках зразки високоякісної публіцистики чудові поетичні рядки. Журнал активно виступав за чистоту української мови.Окрім періодичних видань виходили "Просвітні листки січових стрільців" невеликі за обсягом книжечки кишенькового формату. Тут у популярній формі давалися відповіді на актуальні питання часу.Отже хоч у зв'язку з різними обставинами більшість видань УСС були недовговічними вони зробили помітний внесок в історію стрілецтва та історію української журналістики загалом в українську культуру та літературу.

Протилежна ситуація склалась на Наддніпрянській Україні. Тут до лютневої революції 1917 р. не могло бути й мови про українське військо.Звісно коли не було національного війська то не було й національної військової періодики.Серед солдатів-українців почали створюватися військові комітети клуби. Поступово в усіх гарнізонах – від Тернополя до Москви – організовуються військові віча. Розуміючи що треба приділити увагу національному вихованню солдатів політики розпочинають активну видавничу роботу.1 червня 1917 р. тижневик присвячений військовим справам “Українська військова справа”. Це перший український військовий часопис у Наддніпрянській Україні. Незабаром з подібною програмою починає видаватися й інший часопис - "Вісник Українського Військового Генерального Комітету”. З 1918 р. видання українських воєнних часописів на Наддніпрянщині збільшується.З’являються друковані органи інформативного бюро УНР (1919-1920 ) “Ставка” (Фастів редактор Григорієва) згодом-під назвою “Українська ставка”; “Новини” що виходили в місці перебування передових частин армії; “Запорожець” “Україна” “Український козак”.Перший номер часописа “Стрільця” (В.Пачовський Д.Вітовського) вийшов у Тернополі 1 січня 1919 р. Програму часопису редакція виклала тільки 25 березня 1919 р.: “Мета часопису - підкреслювалося - удержання української армії через скріплення її моральної сили”.Окрім “Стрільця” з1918 р. “Полева газета” “Стрілецький шлях”. Однак видання обходилося дорого вони не мали великої популярності велися непрофесійно. Тому командування УГА вирішило об’єднати часописи із газетою “Козацький голос” що став після цього друкованим органом усієї армії ЗУНР.Необхідно зазначити що українська воєнна преса загалом була лояльною до більшовиків.Військові часописи виконували й своєрідну роль листоноші. Вони друкували невеликі оголошення повідомляли про родини фронтовиків.Військові часописи докладали багато зусиль для створення міцної дисциплінованої армії.Через деякий час фронт стабілізувався а 12 жовтня 1920 р. Польща Радянська Росія і Радянська Україна підписали прелімінарний мир. Радянсько-польська війна закінчилась.

7Центральна Рада і мережа її друкованих видань

Лютнева революція 1917р. в Росії принесла свободу друкованого слова. Протягом уже перших місяців українська преса стала на шлях широкого розвитку.

Страницы: 1 2 3 4 5 6