Фольклор як засіб морально-етичного виховання молодших школярів

Рефераты по астрономии » Фольклор як засіб морально-етичного виховання молодших школярів Скачать
Міністерство освіти і науки України
Коломийський педагогічний коледж Прикарпатського університету імені Василя Стефаника
курсова робота
Фольклор як засіб морально-етичного виховання молодших школярів

Педагогіка


Студента IV курсу групи П1

Карпенюка Миколи Петровича

Керівник: Ходак Михайло Михайлович


Коломия 2001
ПЛАН
ВІДОМІ ПЕДАГОГИ ПРО ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ.
ВИХОВНІ МОЖЛИВОСТІ ФОЛЬКЛОРУ.
МОРАЛЬНО-ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФОЛЬКЛОРУ.

Вступ


Правильне й усебічне уявлення про традиційну народну культуру можна набути глибоко ознайомившись з широкими колом фольклорних явищ які протягом століть становили саму суть і єство культурного буття українського народу. Навіть з появою і розвитком в Україні професійних мистецьких форм фольклор залишився важливим засобом задоволення культурних потреб. Звуження сфери функціонування фольклору – історично закономірний процес однак у різних культурних традиціях його інтенсивність і динаміка неоднакові. Переважна більшість сучасних цивілізованих націй майже втратила живу традиційну народну культуру в Україні ж цей процес не набував ще катастрофічних форм хоча й зазнав через відомі історичні обставини невідшкодованих втрат. Проте якщо ознайомлення з фольклором у традиційному середовищі навіть ще півстоліття тому відбувалося природним шляхом безпосереднього спілкування поколінь нині воно дедалі частіше здійснюється через посередництво друкованого слова.

Фольклор – явище динамічне і кожна історична епоха відрізняється від попередніх та наступних характером репертуару і певною мірою жанровим складом; тому лише “застигла” форма книжки може водночас продемонструвати широкий спектр фольклорних явищ надбаних народом протягом тривалого історичного шляху.

Естетична принадність фольклору зумовлена багатьма чинниками. У пісні та думі це поєднання мелодії слова й таланту співака у казці нас вабить не лише захоплюючий сюжет майстерність оповідача а й своєрідна мовно-стилістична виразність живого усного тексту. При публікації будь-якого фольклорного твору відбувається своєрідний “переклад” його з однієї художньої мови на іншу. І тут неможливо уникнути досить значних втрат пов’язаних передусім з відсутністю способів адекватної передачі усного тексту рис яких він набуває в устах талановитого виконавця. Кожен з них живе у певному мовному середовищі: мова полтавців наприклад відмінна від мови галичан. Хоча всіх нас об’єднує унормована літературна мова якою переважно послуговується професіональна література кожний регіон України має свою говірку що значною мірою позначається на мові фольклорних творів які там побутують. Через це та сама пісня а ще більшою мірою казка записані на різних теренах України набувають і мовної своєрідності. Збереження їх зумовлене бажанням донести до читача бодай частково своєрідність естетичної природи фольклорного твору а не формальним прагненням до точності.

Так само синтаксис зокрема прозовий має відмінності від пунктуаційних норм. У цьому разі проте досить лише прочитати твір уголос щоб повернути йому істинне звучання і переконатися в правомірності несподіваних на перший погляд знаків.

При друкуванні фольклорних творів важко віднайти достатні підстави для уніфікації мови казок Карпатського регіону що несуть на собі відчутні впливи польської . угорської румунської німецької та інших мов (пов’язаних з історичною долею цього краю) мови казок Полісся де своєрідно сходяться говірки українські російські та білоруські чи мови фольклорних творів Лівобережжя Сходу та Півдня України яка теж не зажди є тотожною нормативні.

I.Відомі педагоги про зміст та завдання морально-етичного виховання


У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї що має на меті формування стійких моральних якостей потреб почуттів навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів норм і принципів моралі участь у практичній діяльності.

Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль моральність моральна свідомість моральні переконання моральні почуття моральні звички і моральна спрямованість.

Мораль – система ідей принципів законів норм і правил поведінки та діяльності які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах.

Моральність – одна із сторін суспільної свідомості яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.

Моральні переконання – пережиті та узагальненні моральні принципи норми.

Моральні почуття – запити оцінки відношення спрямованість духовного розвитку особистості.

Моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість – стійка суспільна позиція особистості що формується на світоглядній основі мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Методологічною засадою морального виховання є етика.

Етика – наука по мораль її природу структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.

На сучасному етапі розрізняють дві етичні (моральні) системи. Перша – домінує в Західній Європі та Америці. Згідно з нею заради досягнень навіть “великого добра” не можна допускати “мале зло” (скажімо допомагати товаришеві передавши йому шпаргалку). Для прихильників другої (вона зокрема є панівною на пострадянських теренах) поєднання добра і зла цілком прийнятне.

У моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те що людині від природи притаманне прагнення до добра правди і краси. Виховання учнів на думку О. Вишневського має забезпечити формування в них такої наведеної вище системи моральних цінностей.

Абсолютно вічні цінності – загальнолюдські цінності що мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта правда любов чесність гідність краса мудрість справедливість та ін.).

Національні цінності – є значущими для одного народу проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже тим які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття як патріотизм почуття національної гідності історична пам’ять тощо.

Громадські цінності – ґрунтуються на визнанні на визнанні гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це зокрема права і свободи людини обов’язки перед іншими людьми ідеї соціальної гармонії поваги до закону тощо.

Сімейні цінності – моральні основи життя сім’ї стосунки поколінь закони подружньої вірності піклування про дітей пам’ять про предків та ін.

Моральні стосунки в сім’ї накладають відбиток на все життя людини оскільки їх вплив пов’язаний по-перше із сильними переживаннями по-друге вони постій ніші по-третє в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства до праці до інших людей.

Цінності особистого життя мають значення насамперед для самої людини визнають риси її характеру поведінку стиль приватного життя та ін.

Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості рівень його моральності. З огляду на ці чинники завдання морального виховання в школі – формування національної свідомості ц самосвідомості прагнення жити в гармонії з природою свідомої дисципліни обов’язку та відповідальності поваги до закону до старших до жінки.

Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає: виховання любові до рідної землі до свого народу готовності до праці в ім’я України освоєння національних цінностей (мови території культури відчуття своєї причетності до розбудови національної державності патріотизм що сприяє утвердженню національної гідності залучення учнів до практичних справ розбудови державності формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.

Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне виховання покликане виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку готовність у будь-який час стати на захист Вітчизні оволодівати військовими знаннями а також вивчити бойові традиції та героїчні сторінки історії народу його Збройних сил.

Наголошуючи на важливості формування почуття національного в людині К. Ушинський писав: “Є лише одна загальна для всіх природжена схильність на яку завжди може розраховувати виховання: це те що ми звемо народність. Як немає людина без самолюбства так немає людини без любові до батьківщини і ця любов дає вихованню ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з її поганими природними особистими сімейними і родовими нахилами. Звертаючись до народності виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини яке впливає багато сильніше за переконання сприйняття тільки розумом або за звичку вкорінену страхом покарань. У лиходія в якого погасли всі благородні людські почуття може ще дошукатися іскра любові до батьківщини: поля батьківщини її мова її перекази із життя ніколи не втрачають незбагненної влади над серцем людини. Є приклади ненависті до батьківщини але скільки любові буває іноді в цій ненависті!”

Вихователь повинен чітко бачити сам процес становлення національної свідомості дитини та глибоко розуміти зміст ключових понять (“національний” “патріотизм” “націоналізм” “громадянськість” тощо).

У розвитку національної свідомості дитини (і зрілою людиною) О.Вишневський виділяє щонайменше три етапи які накладають на цю свідомість помітний відбиток збагачують її зміст: етнічне самоусвідомлення національно-політичне самоусвідомлення громадсько-державне самоусвіомлн.

Великі можливості для формування національної самосвідомості закладені в неписаних законах лицарської честі що передбачають: виховання любові до батьків до рідної мови рівність у коханні. Дружбі побратимство готовність захищати слабших піклуватися про молодших зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини жінки. Бабусі; непохитну рівність ідеям принципам народної моралі та духовності; відстоювати повної свободи і незалежності особистості народу держави; турботу про розвиток народних традицій звичаїв обрядів бережливе ставлення до рідної природи землі; прагнення робити пожертви на будівництво храмів навчально-виховних і культурних закладів; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил волі можливостей свого організму вміння завжди і всюди чинити благородно виявляти інші чесноти.

Важливим у моральному вихованні є святкування дат народного календаря. Народний календар – це система історичних дат подій спостережень за навколишньою дійсністю народних свят інших урочистостей які відзначаються протягом року; це енциклопедія знань прожиття людей їх побут спосіб життя виховну мораль природні явища.

Після здобуття Україною незалежності в житті і побуті народу входять нові знаменні дати і урочистості. Є в народному календарі дати пов’язані з релігійними святами. Складовою народного календаря – родинний календар який охоплює важливі дати віхи життя сім’ї кожного її члена.

Тематика виховних заходів які проводять нині в школах свідчить про те що виховання повертається до національних джерел.

Той хто вміє виховати порядну чесну людину здавна вважається найкращим майстром на землі – таку думку стверджує народна мудрість.

В українській казці “Хто найкращий майстер на землі” розповідається що в одному селі жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися що в неділю всі прийдуть на сільський майдані кожен принесе найкраще з того що вона зробила своїми руками.

У призначений день усі жінки прийшли на майдан і принесли безліч дивовижних речей. У тих кому громада доручила назвати найкращих майстринь очі розбіглися: тут були і гаптовані золотом і сріблом шовкові покривала і тонкі мережані занавіски з вив’язаними на них дивними птахами і вишиті рушники і чудові скатерки і одяг.

Але переможницею стала дружина бідняка Марія. Вона е принесла ні вишиванок ні мережив хоч усе вміла чудово робити. Ця жінка прийшла зі своїм п’ятирічним сином Петрусем який приніс жайворонка якого він вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів – заспівала защебетала пташка як жива. Всі завмерли на майдані всіх зачарувала пісня і раптом у блакитному небі заспівав справжній жайворонок якого привабив спів на землі.

“Хто творить розумну і добру людину - найкращий майстер” - таке було рішення найстарших.

У народній педагогіці високо цінується правильне виховання. Так у “Казці про бідного чоловіка і його синів” розповідається як три сини пішли на заробітки. Старший син приніс додому золото середній – гроші а найменший здобув знання і став найщасливіший.

Отже вплив виховного чинника на формування особистості настільки великий що врешті-решт визначає навіть долю людини. Усе це говорить про те що народна педагогіка виробила свою унікальну виховну систему.

У практичній роботі з морального виховання на педагогічний колектив вбачає насамперед формування ідейної серцевини особистості – громадянських поглядів переконань почуттів поведінки вчинків єдності слова і діла.

Моральне виховання починається з перших кроків свідомого життя дитини. Саме в молодому віці коли душа дуже піддатлива до емоційних впливів ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності вчимо їх азбуки моралі. Загальнолюдську азбуку моральності ми прагнемо одухотворити громадянською активністю і самодіяльністю.

Засвоєння молодою людиною загальнолюдських норм моралі ми вважаємо дуже важливим етапом формування моральної культури особистості. Привчаючи дітей додержувати азбучних істин моралі ми добиваємося того щоб кожна дитина могла щасливо жити і працювати виховувати в ній перші громадянські спонукання першу турботу про інтереси колективу суспільства. У зв’язку з цим важливе значення має єдність роз’яснення повчання переконання спонукання до діяльності.

Які саме загальнолюдські норми моральності ми розкриваємо перед дітьми як азбуку моральної культури як початкову школу громадянськості?

Ти живеш серед людей. Не забувай що кожний твій вчинок кожне твоє бажання позначається на людях що тебе оточують. Знай що є межа між тим що тобі хочеться і тим що можна. Перевіряй твої вчинки запитуй сам себе: чи не робиш ти зла незручності людям? Роби все так щоб людям які тебе оточують було добре.

Дитяче серце надто чутливе до прищеплювання цих думок дитяча душа глибоко переживає радість здійснення добра для людей. Якщо таке моральне навчання підкріплюють добрими настановами спонукання до добрих справ для людей у серці з малих років утверджуються внутрішні духовні сили що обмежують бажання і вередування. А це дуже важливо для формування громадської порядності.

Ти користуєшся благами створеними іншими людьми. Люди дають щастя дитинства. Плати їм за це добром.

Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Народ вчить: хто не працює той не їсть. Назавжди запам’ятай цю заповідь. Нероба дармоїд – це трутень що пожирає мед працю витих бджіл. Навчання – твоя перша праця. Йдучи до школи ти йдеш на роботу.

Зрозуміти ту істину що життя без праці неможливе дитина може лише тоді коли вона живе в колективі радощами праці а ці радощі ні з чим не зрівнянні. Напружуючи свої сили людина робить не те що їй хочеться а те що треба і зрештою переживаючи радість за зроблене для людей хоче робити те що треба для загального добра. Вже в сім-вісім років діти в нас закладають маленькі сади і виноградники перетворюючи пустирі в квітучі куточки. Ми добиваємося щоб у 12-13 років підлітки вже бачили сад створений їхніми руками - ось де джерело радості праці.

Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу у біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька – вони дали тобі життя вони виховують тебе вони хочуть щоб ти став чесним громадянином людиною з добрим серцем і чистою душею.

Утвердити в кожній людині доброту сердечність чуйність готовність прийти іншому на допомогу чутливість до всього живого і красивого – елементарна азбучна істина шкільного виховання з цієї істини починається школа. Безсердечність породжує байдужість байдужість породжує себелюбність а себелюбність – джерело жорстокості. Щоб запобігти безсердечності ми виховуємо дітей у дусі сердечної турботи тривоги неспокою про живе і красиве – про росли про квіти про птахів про тварин.

Дитина повинна відчувати що в кожній людині є серце яке треба берегти що завдати їй болю – велике лихо. Нехай дитяче серце хвилюється за долю живого і красивого; йому тоді буде чуже розбещене почуття солодкого задоволення від думки що чиєсь серце страждає через нього.

Не будь байдужим до зла.

Страницы: 1 2 3 4