Екологія плазунів Роль та значення плазунів в системі живої природи Охорона плазунів Птахи

Рефераты по астрономии » Екологія плазунів Роль та значення плазунів в системі живої природи Охорона плазунів Птахи Скачать

РЕФЕРАТ

на тему:

Екологія плазунів. Роль та значення плазунів в системі живої природи. Охорона плазунів.

Птахи – теплокровні хребетні тварини пристосовані до польоту.

Особливості зовнішньої та внутрішньої будови органів тіла птахів.

Екологія плазунів.

Поширення плазунів дуже залежить від /температури навколишнього середовища. Якщо за Полярним колом їх живе всього 2 види на Україні — 20 то в Туркменії де температура повітря доходить до 58° С — 77 видів. У гори вони піднімаються до висоти 4000 м зрідка до 5000 м що також залежить від температури. Тобто тут спостерігається верти­кальне поширення видів. Наприклад у Таджикистані з 44 видів плазунів у пустинях і напівпустинях де висота 300—800 м над рівнем моря живе 35 видів у перед гірській зоні (висота 900— 1100 м) — 18 у гірській (вище 1100 м) — 12 видів. Надмірно високої температури (понад 40° С) плазуни різними способами уникають. Деякі тварини залазять на кущі де температура ниж­ча ніж на поверхні ґрунту інші — зариваються в пісок. Вплив температури позначається і на живленні плазунів. Так у неволі гюрзи при температурі 22° С і нижче не їдять а при темпера­турі 35° С відригають їжу і перестають живитися. У_ літній період при високій температурі більшість плазунів залягає в літню сплячку або стає мало рухливою. Температура впливає на денну та сезонну циклічність плазунів. Особливо відчутний вплив температури в зимовий період. Так коли підвищується температура деякі плазуни (ефа гюрза агами) вилазять із своїх сховищ щоб погрітися на сонці. У житті плазунів велику роль відіграють рельєф і грунт. Наприклад такирна кругло­головка тримається виключно на такирах скельна ящірка — на скелястих ділянках гір різноколірна ящірка — на піщаних горбкуватих місцях. У слабо закріплених горбкуватих пісках Туркменії живе 7 видів плазунів у піщано-щебнистій пустині — 6 видів в глинистій пустині — всього 4 види. Вологість сонячна радіація тиск впливають поширення лише окремих видів плазунів. Наприклад степова гадюка живе в більш посушливих місцях ніж звичайна. Під час розвитку зародка вологість відіграє певну роль бо через шкаралупову оболонку ембріон дістає деяку частину вологи.

Велике значення мають також і біотичні фактори. Плазуна­ми живляться багато хребетних тварин тому в них є різні при­стосування до захисту — від захисного забарвлення до отруй­них залоз. Хребетні та безхребетні стають жертвою плазунів тому між ними встановилися складні зв'язки різного роду при­стосування. В організмі плазунів та на їхньому тілі паразитує багато різних гельмінтів кліщів. Деякі плазуни живляться рослинною їжею. Усі сухопутні черепахи — рослиноїдні твари­ни. Важливу роль у житті плазунів відіграє рослинність як середовище для життя. Останнім часом дуже впливає на пла­зунів окультурення ландшафту яке призводить до зміни їх місць існування а іноді і до зменшення або зникнення ряду" видів які не змогли пристосуватися до нових умов. Деякі види" досить добре почувають себе в нових умовах. Так у Середній Азії із зменшенням площі цілинних земель зменшилась і чисельність тварин зникли сірий варан сцинковий гекон смугаста ящірка водночас поширюються такі види як пустинний гологлаз сірий голопалий гекон водяний вуж та деякі інші. Остан­нім часом багато видів плазунів охороняється законом органі­зовано заповідники.

Можна виділити дві екологічні групи плазунів: сухопутні і водяні. Перша група найчисленніша друга — об'єднує тварин які вторинно пристосувалися до життя у водному середовищі в дорослому стані. Плазунів які живуть на суші можна розділити залежно від місць життя: на плазунів лісу степу пусти­ні скелястих урвищ гірських схилів тощо; водяних плазунів — на прісноводних і морських.

Циклічність. У плазунів як і в інших хребетних тва­рин добова циклічність змінюється залежно від сезону року. Значна частина плазунів веде денний спосіб життя і лише не­значна (гекони тропічні види) — нічний. Тому добова цикліч­ність залежить від температури протягом доби. Добова актив­ність (близько 12 годин на добу) у денних видів починається після виходу зі сховищ вранці обігріванням на сонці потім настає час здобування їжі в різних як в освітлених так і заті­нених місцях що залежить від температури ґрунту і повітря. У літні дні більшість плазунів активні в ранкові й вечірні годи­ни. Оптимальні температури для них — від 20 до 40° С. Завдяки . переміщенню плазуни уникають несприятливих температур які змінюються протягом доби. Восени коли загальна температура значно нижча вони активніші в денні години.

Сезонна циклічність в основному характерна для тварин помірного клімату де дуже змінюються температурні параметри протягом року. З цим пов'язані в плазунів зимова сплячка (а в деяких місцевостях і літня) та міграції періоди розмноження линяння (1 або 2 рази на рік) активне живлення тощо. Зимова сплячка на різних широтах триває неоднаковий час. Так у кав­казької агами в Туркменії— 100—110 днів; у живородної ящір­ки в Пермській області — 210—240 днів; у степової черепахи — 240—270 днів. Зимують плазуни в тріщинах скель руїнах різ­них пустотах під камінням між корінням у покинутих норах деякі зариваються в пісок. Зимують як поодинці так і групами (агами до ЗО особин скельні ящірки вужі до 100 і більше особин).

Сезонні міграції характерні для багатьох плазунів здебіль­шого вони відбуваються на незначні відстані. Лише морські черепахи мігрують на місця відкладання яєць долаючи тисячі кілометрів (зелена черепаха пропливає до 2 тис. км).

Розмноження. Розмножуються плазуни статевим спо­собом. Запліднення внутрішнє. Є копулятивні органи (крім га­терії). Більшість плазунів стають статевозрілими на 2-му році життя гадюки — на 5-му а крокодили — на 8—10-му. Першими починають розмножуватись старіші за віком тварини. Частина плазунів має індивідуальні ділянки з яких проганяє тварин іншої статі. У таких тварин добре розвинений статевий димор­фізм який особливо чітко виявляється в період розмноження. Наприклад у самців зеленої ящірки пляма на горлі і боках шиї стає яскраво-блакитною. У деяких плазунів відмінність у за­барвленні між статями виявляється лише в період розмноження (у самців зеленочеревої ящірки замість бурувато-коричневого кольору верхньої частини тіла з'являється зелений). У період розмноження в тварин змінюється також і поведінка. Вони стають агресивнішими демонструють своє забарвлення наби­рають певних поз. Деякі плазуни в цей час тримаються групами збираючись у клубки (змії).

Більшість плазунів відкладає яйця. Кількість яєць в одній кладці буває різною залежно від виду: каспійський гекон від­кладає 1—2 яйця середземноморський (кримський) — 2 жов­точеревий полоз — 9—11 прудка ящірка — до 12 болотна чере­паха— до 16 алігатор — 20—60 нільський крокодил — 25—95 морські черепахи (зелена бісса) — до 590 яєць. Кількість яєць у кладці залежить і від віку тварини. Молоді і відносно старі тварини відкладають меншу кількість яєць ніж тварини серед­нього віку. Більшість плазунів відкладає великі яйця з міцними оболонками. У деяких вони навіть покриті вапняковою шкара­лупою. Яйця відкладають у грунт у гниючі рослинні рештки а вужі — часто в гній. Інкубація яєць триває різний строк що залежить від температури навколишнього середовища та від певного виду плазуна. Так у гюрзи — 38—42 дні у прудкої ящірки — близько 60 днів в алігатора — 63—90 днів у галапагоської черепахи—180—210 днів. Резвиток відбувається як і в усіх амніот тобто без личинкової стадії.

Для деяких плазунів характерне живородіння. На першому етапі цього процесу — запліднене яйце затримується в яйцепро­воді на кілька днів. Тварина відкладає яйця в яких ембріон вже частково розвинений. Наприклад у звичайного вужа за­тримка іноді становить ЗО днів і відкладені яйця мають напо­ловину сформованого ембріона.

Другий етап цього процесу — яйцеживородіння (живородяща ящірка веретільниця мідянка) тобто затримка яєць аж до мо­менту вилуплення малят.

У звичайної гадюки та деяких сцинків ящірок волокнисті оболонки яйця редукуються і хоріон безпосередньо прилягає до яйцепроводу. У хоріоні є виступи що вростають у стінки яйцепроводу. Таким чином живлення і обмін речовин значною мірою відбувається за рахунок материнського організму. Подіб­но до гадюк відбувається живородіння і в морських змій тобто зародок у них зв'язаний з материнським організмом тонкими кровоносними судинами (примітивною плацентою).

Народжується різна кількість малят: у кавказького щито­мордника— 5—6 степової гадюки — 8—10 у звичайної гадю­ки—8—12.

Значення плазунів. Плазуни відіграють істотну роль в біо­ценозах оскільки живляться різними тваринами і самі є кор­мовою базою для хребетних тварин. Є рослинноїдні плазуни (черепахи деякі ігуани).

Серед плазунів багато видів змій отрута яких небезпечна для тварин. Для людини і сільськогосподарських тварин небез­печними е 250 видів змій. На земній кулі від укусів змій щоро­ку вмирає кілька тисяч чоловік.

Проте отруту змій широко використовують у медицині. У нашій країні в Ташкенті Фрунзе Бадхизі Баку під Москвою створено серпентарії де утримують змій: кобр і гюрз. Отруту беруть за допомогою спеціального електроприладу її можна зберігати у висушеному вигляді до 20 років. Середній вихід отрути від однієї кобри за одне отрутовзяття становить 0 33 мл а в сухому вигляді — 70 14 мг за все життя тварини — 2 23 мл або 527 77 мг. Останнім часом у Бадхизькому серпентарії біль­шість гюрз і кобр живуть на волі і від них лише в літній період беруть отруту.

Людина з давніх часів використовує шкіру деяких плазунів (крокодилів змій варанів) і роговий панцир черепах для різ­номанітних виробів. У багатьох країнах світу жир і м'ясо пла­зунів (крокодилів черепах змій) вживають як їжу. їдять також яйця черепах.

У зв'язку із зменшенням чисельності окремих видів плазунів деякі держави у тому числі і Україна заборонили виловлювати їх. У нас така заборона поширюється на плазунів Середньої Азії. Рідкісні плазуни занесені до Червоної книги України. Зважаючи на зниження чисельності деяких плазунів у природі і великий попит на їхню шкіру або м'ясо їх почали роз­водити на фермах. Так на Кубі одна з ферм утримує близько 10 тис. крокодилів яйця яких інкубують. Існують ферми зеле­них черепах де їхні яйця (одна самка відкладає до 590 яєць) також інкубують.

КЛАС ПТАХИ

Птахи – теплокровні тварини у них стала і досить висока (у середньому 420С) температура тіла. Теплокровність є важливою прогресивною рисою птахів і ссавців у порівнянні з попередніми класами тварин. Клас птахів у процесі еволюції сформувався під впливом пристосування до польоту з цим зв’язані і їх характерні особливості. В польоті птахи роблять велику кількість рухів що зв’язано з підвищеною затратою енергії і швидким обміном речовин. В свою чергу інтенсивний обмін речовин можливий тільки при достатньо високій та постійній температурі тіла яка виникла в результаті перебудови ряду систем органів а перш за все дихання і кровообігу. Поява у птахів чотирьохкамерного серця і збереження тільки однієї (правої) дуги аорти приводить до повного розподілу артеріального і венозного потоків крові. В результаті цього розподілу тканини інтенсивно забезпечуються киснем прискорює обмін речовин і обумовлює появу постійної температури тіла пов’язана також з великим розміром серця наявності тепло ізолюючого пір’яного покриву захищаючого від охолодження надзвичайно енергійними процесами дихання забезпечуючи багате постачання кисню в кров і виведення вуглекислот наявністю повітряних мішків посилюючих інтенсивність дихання і оберігаючи тіло від перегріву під час польоту швидкісній асиміляції яка призводить до енергійного обміну речовин.

Пристосування до польоту знаходиться в усіх системах органів.

Птахи — високоорганізований другий за чисельністю клас хордових тварин. Вони населяють усі материки і більшість островів. У світовій фауні птахів 8600—8800 видів ( у тому чис­лі вимерлих в історичний час). З них у Радянському Союзі поширено близько 765 з них на Україні — 345. Розділ зооло­гії який вивчає птахів .називається орнітологією. У процесі еволюції птахи зайняли повітряний простір. Лише частина видів вторинно втратила здатність до польоту. Більшість пта­хів — невеликі тварини. Проте деякі з них особливо нелітаючі досягають у висоту 2 75 м а маса їх до 90 кг (страус) а най­менші— дрібні види колібрі завдовжки 3 см маса їх 1 6 г.

Особливості будови птахів: тіло вкрите пір'ям передні кін­цівки перетворилися в крила кістки пневматичні головний мо­зок прогресивно розвинений порівняно з плазунами добре роз­винені органи зору слуху звукової сигналізації а також коор­динації рухів. Птахам властива висока температура тіла (гомойотермність).

Птахи добре орієнтуються в просторі. На відміну від інших наземних хребетних у птахів швидко ростуть пташенята за дуже короткий строк вони досягають розмірів дорослих птахів. Крім рогового покриву у вигляді пір'я у них є роговий покрив на щелепах та кігтях а цівки і пальці покриті роговими лусоч­ками. У шкірі птахів немає залоз. Єдина залоза що відкрива­ється назовні — куприкова — міститься над коренем хвоста. Секрет її — моноефіри. У секреті спостерігаються риси спеціалі­зації. У птахів складний криж утворений грудними попереко­вими крижовими та деякими хвостовими хребцями. З крижем з'єднаний тазовий пояс. Грудина розвинена добре і має кіль. Ключиці зростаються утворюючи характерну для птахів кістку так звану вилочку. Задні кінцівки мають цівку яка утворилася від зростання більшості кісток стопи. Череп має великі орбіти і велику черепну коробку. Він певною мірою схожий на череп деяких вимерлих плазунів (псевдозухій динозаврів). Добре розвинений грудний м'яз що є головним літальним м'язом. Пе­редній мозок досягає великих розмірів. Нюхові частки дуже малі. Добре розвинені середній мозок і мозочок.

Органи дихання птахів складаються з парних легень які погано розширюються і кількох пар великих тонкостінних по­вітряних мішків що містяться між деякими внутрішніми органами і проникають своїми виростами в кістки. Головний бронх іде безпосередньо до задніх повітряних мішків вро­стаючи гілочками в передні повітряні мішки. Найтонші гі­лочки бронхів (парабронхи)— відкриті з обох кінців трубоч­ки по яких проходить повітря. Під час вдиху повітря надхо­дить спочатку в черевні й задньогрудні мішки потім (під час видиху) з цих мішків іде через легені в передні мішки (передгрудний міжключичний бічний ключичний) і далі че­рез головний бронх назовні. На межі між трахеєю і бронхами лежить нижня гор­тань що є голосовим апара­том птаха. Серце чотирикамерне і артеріальна та венозна кров повністю розділені. У птахів є лише права дуга аорти.

Птахи привертали увагу людини ще за кілька тисячоліть до нашої ери. Про моделювання птаха в минулому свідчить археологічна знахідка дерев'яної моделі птаха (схожа на су­часний планер) — реліквія фараонових часів (близько 35 віків тому) що зберігається в одного з єгипетських колекціонерів антикварних предметів. Модель має аеродинамічний профіль. Людина здавна мріяла літати оволодіти повітряним просто­ром. Леонардо да Вінчі (1452—1519) вивчаючи політ птаха

важливого значення надавав моделюван­ню тобто тому чим зараз займається біоніка. Він розробив конструкцію орні­топтера («великого птаха») на якому збирався зробити перший в світі політ. І зараз сучасна механіка польоту ґрунтується на принципах польоту птаха.

Предками птахів були плазуни бли­зькі до групи псевдозухій які жили в тріасовому періоді. Виникнення птахів було пов'язане з життям їхніх предків у місцях із сезонними змінами температу­ри завдяки чому виникли такі пристосу­вання як теплокровність інтенсивний обмін речовин пір'яний покрив. Пред­ставники підкласу ящерохвостих птахів відомі лише за відбитками скелета та оперенням. Вони жили 150—130 млн. років тому. У них особливо характерною була будова хвоста (як у плазунів) який складався з 20 хребців. На бічних поверхнях кожного з них кріпилось по два рульових пера. Череп як і у плазунів був із зубами.

Представники підкласу віялохвостих або справжніх птахів живуть і зараз їх поділяють на 33 ряди. З них пінгвіноподібні належать до надряду плаваючих а решта — до надрядів без-кільових (страусоподібні нандуподібні казуароподібні ківіподібні) і літаючих або кільових.

Клас птахи

У світовій фауні нараховують близько 9 тис. видів птахів з них у межах Радянського Союзу трапляється понад 700 видів. Птахи по­ширені на всіх материках земної кулі за винятком внутрішніх райо­нів Антарктиди; деякі з них більшу частину життя провадять у від­критому морі. На суходолі різні види птахів трапляються всюди де для них є рослинна чи тваринна їжа: у лісах чагарниках садах сте­пах на луках болотах у пустелях горах і тундрі.

Клас птахів у процесі еволюції сформувався під впливом пристосування до польоту з цим зв'язані і їх характерні особливості.

Страницы: 1 2