Формування органів та взаємодія частин зародка

Рефераты по астрономии » Формування органів та взаємодія частин зародка

Реферат на тему:

Формування органів

та взаємодія частин зародка.

Наступний етап — формування тканин і органів — пов'язаний з подальшим диференціюванням клітин. В першу чергу із ендодерми утворюється третій зародко­вий листок — мезодерма який вростає між екто- і енто­дермою розділяючи їх. Потім у зародків хребетних тва­рин розпочинається формування нервової трубки і хорди. Нервова трубка утворюється на майбутньому спинному боці зародка шляхом вп'ячування ектодерми у вигляді жолобка. Він поглиблюється верхні краї його змикаються і утворюється нервова трубка — зачаток центральної нервової системи. В цей же час під нервовою трубкою із ентодерми утворюється тяж клітин який потім формує хорду. Подальше диференціювання приводить до форму­вання із ентодерми епітелію кишок травних залоз а також легень. Із мезодерми утворюються кровоносна видільна системи скелет м'язи. Із ектодерми крім нервової трубки утворюються органи чуття покривний епітелій і похідні шкіри.

У процесі ембріонального розвитку одні тканини або органи зародка впливають на розвиток інших розташова­них поряд. Цей вплив здійснюється шляхом складних біохімічних впливів одних частин зародка на інші. Така спрямовуюча дія тканин що розвиваються на хід даль­шого розвитку носить назву індукції. Якщо перенести зачаток ока взятого у одного зародка під ектодерму другого зародка із останньої розвинеться кришталик додаткового ока. В цьому випадку перенесений зачаток індукував диференціювання клітин ектодерми в зачаток кришталика. Індукцію можна спостерігати при пересадці спинного краю бластопора одного зародка на стадії гаст­рули іншому на тій же стадії. Ця ділянка бластопора стає Індуктором утворення осьових органів зародка — хорди і нервової трубки. В результаті у зародка утворюється два комплекси осьових органів — один під впливом влас­ного краю бластопора другий — під впливом перенесено­го. У деяких випадках при цьому вдається отримати два зрощених разом зародки.

Ембріональний період (розвиток) завершується вихо­дом зародка із яйцевих оболонок або народженням у організмів в яких яйцевих оболонок немає (ссавці). Далі розпочинається постембріональний розвиток який харак­теризується переходом організмів до самостійного жив­лення і активного руху. Завершується постембріональний розвиток статевою зрілістю і припиненням росту.

Розрізняють прямий і непрямий постембріональний розвиток. Останній ще називається розвитком з перетво­ренням (метаморфозом). При першому типі органи зарод­ка в постембріональний період продовжують розвиватися і безпосередньо перетворюються на органи дорослої тва­рини. У цьому випадку вже на початку постембріонально­го періоду організм має багато подібного з дорослою особиною і відрізняється лише меншими розмірами. Цей тип розвитку характерний для зародків деяких безхребет­них (павуків деяких кільчастих червів частини комах) і багатьох хребетних (гризунів птахів ссавців). У постембріональному періоді організм веде самостійний спо­сіб; життя триває його ріст (збільшення маси і розмірів тіла) гістогенез і органогенез (формування і диференціа­ція органів) ускладнюються різноманітні функції організму формується статева система вторинні статеві ознаки.

При непрямому типі постембріонального розвитку із зародкових оболонок виходить личинка яка дуже відрізняється за будовою і способом життя від дорослої особини. Вона може жити в іншому середовищі і мати інший тап живлення. Наприклад дорослі особини живуть на суші а личинки — у воді дорослі є паразити а личинки — вільноживучі (або навпаки). Це явище слід розгля­дати як пристосування до умов існування яке виникло у процесі еволюції. У процесі перетворення личинки на дорослу особину відбувається суттєва перебудова всього .організму (метаморфоз). Цей розвиток властивий більшості видів червів молюскам багатьом членистоногим деяким рибам і земноводним (рис. 18 див. рис. 91 95). Залежно від глибини і форми перебудови яка відбуваєть­ся в процесі перетворення личинки на дорослу форму роз­різняють розвиток з повним та неповним метаморфозом. ' При повному метаморфозі личинка має спеціальні органи які не властиві дорослим особинам а її ріст і розвиток супроводжується перебудовою всіх органів {систем. Такий тип розвитку має місце у комах (луско­крилих двокрилих твердокрилих та ін.) а також у таких іфебетних тварин як земноводні. У комах повний мета­морфоз характеризується трьома послідовними стадіями: личинка лялечка і доросла особина (імаго).

Стадії метаморфозу певною мірою відбивають етапи еволюції даної групи тварин (див. «Ембріологічні докази еволюції»).

При неповному метаморфозі личинки мають спільні риси будови з дорослими особинами але відрізняються від них рядом суттєвих ознак (немає крил статевого апарату іншим типом органів дихання тощо). Такий розвиток характерний для представників багатьох рядів комах (клопів прямокрилих вошей тощо) і для більшості кліщів. Личинка в процесі перетворення на дорослу особину кілька разів линяє.

Процес постембріонального розвитку організмів регу­люється нервовою системою і залозами внутрішньої секреції (нейрогуморальна регуляція).