Банківська система США Великобританії Німеччини

Рефераты по астрономии » Банківська система США Великобританії Німеччини
Реферат з банківської справи: БАНКІВСЬКА СИСТЕМА США Великобританії Німеччини.
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА США



Банківська система СА називається федеральна резервна система. Назва склалася еволюційно враховуючи територіальний поділ і розміщення банківських установ.

Рада керуючих – склад 7 осіб що призначається президентом і погоджено з конгресом тривалість дії повноважень 14 років але кожних 2 роки замінюється 1 член ради. Це дозволяє: діяти раді послідовно мати компетентних учасників бути незалежним і автономним органом. Призначення а не обирання ради дозволяє відділити грошово-кредитну від політичних партій. Серед членів виборів голова ради керуючих що є найвпливовішим і най авторитетнім учасником. Рада відповідає за загальний контроль і керівництво банківською системою. Є дуже впливовою в світі.

Комітет відкритого ринку – складається з 7 членів ради і 5 президентів федеральних резервних банків. Вони визначають політику купівля і продажу державних облігацій впливаючи цим на пропозицію грошей.

Федеральна консультативна рада – 12 керівників комерційних банків що вибирають кожного року по одному від федерального банку. Ці представники проводять зустрічі з Радою керуючих діляться своїми думками про роботу банківської сфери. Ця рада не має повноважень. Одночасно не може бути розпущена президентом.

12 федеральних резервних банків – вони є:

центральними (мають право випуску банкнот). Така структура зумовлена:

географічним розміщенням населених пунктів і штатів;

великою кількістю комерційних банків;

компроміс між централізованими децентралізованими фінансовими системами. Найважливішим серед 12 є банк Нью-Йорка.

квазісуспільними – перебувають під контролем державних структур хоча капітал мають приватний. Для федеральних банків прибуток не є метою.

банками банкірів тобто вони виконують такі ж операції як комерційні але їх клієнтами можуть бути тільки банки а не підприємства або громадяни.

Комерційні банки – виконують всі банківські операції 2/3 недержавні а приватні 1/3 – державні. Мають за мету отримання прибутку.

Ощадні установи – окрема група фінансових установ що знаходяться під частковим контролем.


ФІНАНСОВІ РИНКИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ.

В середині 18 століття розвиток банків досяг такого рівня що приймались зміни щодо регулювання банківської діяльності.

Центральним банком – є банком Англії утворений в 1846 році на основі приватного. Управління банком доручено раді директорів (24 чоловіки і управляючий).

Головною фуксією банку Англії є контроль за грошовою системою.

Для цього банк має повноваження:

виступає як банкір уряду (що банк каже робити з грошима те й робить).

Являється банкіром банківської системи.

Контролює грошову масу і елітує (випускає) банкноти;

Контролює державний борг.

Щоб це виконувати – складається з:

емісійного відділення;

банківського відділення.

Другим рівнем являється комерційні банки.

1841 року було 115 потім злились.

Найбільшими комерційними банками є:

Банк Англії Банк Шотландії Кооперативний банк Національний жиробанк; Королівський Банк Шотландії Довірчий Ощадний банк.

Банки що працюють з безготівковими коштами носять назву клірингових банків. Крім названих в Англії є:

облікові доми – займаються обігом у .п.;

торгові банки – міжнародні розцінки і управління майно;

інвестиційні банки.

Небанківські фінансові установи – страхові товариства будівельні товариства фінансові доми (надають споживачеві кредит) пенсійні банки інвестиційні компанії.


БАНКІВСЬКА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ.

В 1857 – утворився Німецький Федеральний банк – бундесбанк. Керівні органи – Рада Центрального банку (Заг. управління Віце-Президент Президент). Директорат приводить в дію рішення ради підтримує зв’язки з державними установами виконує операції на відкритому ринку (операції пов’язані з цінними паперами).

Крім цього. В Німеччині існують Центральні банки земель що виконують всі банківські операції.

Банківська система Німеччини представлена:

Центральним банком;

Комерційним банками;

Іпотечними банками;

Ощадбанками.

Найбільші комерційні – Дойче банк;

Дрезден банк;

Комерційний банк де розміщу більше 50% вкладів.

Банківські системи Франції Японії талії. У 1880 році за рішенням Наполеона створено банк Франції що керується управляючим і двома заступниками які призначені президентом на необмежений термін.

1882 р. створено центральний банк Японії 55% належить державі. Очолює банк Політична рада де входять керівники державних фінансових відомств. Штаб-квартира банку в Токіо. Філіали і відділення – Нью-Йорку Лондон Парижі Франкфурті – на Майні Гонконг.

Другий рівень представляють комерційними банками:

міська – 60% вкладів;

регіональні – 39% вкладів;

траст-банк;

іноземні;

довготермінові.

Міськ. Банків-13 виконують всі операції обслуговують промисловість регіональних –6 0 транс банк –7.

В Італії 1843 р. для зовнішньоекономічних зав’язків є кремі банки. Система представлена банком Італії і Комерційними банками що діляться на:

короткострокового кредитування.

Середньо і довгострокового кредитування.

По власності вони бувають: (види):

державні;

банки національних інтересі (представники для зовнішньоторговельних зв’язків);

недержавні;

ощадні каси;

ремісниці і приватні фінансові інститути;

спеціалізовані.

Транснаціональні банки – найбільші банківські установи.

Для них характерно такі особливості:

високий рівень централізації і концентрації капіталу;

зрощення з промисловою монополією;

реальна участь в економічному розподілі світового ринку;

занурення в діяльності інвестиційних банків.

Найбільші транс-націоанльні банки:

Даїті банк (японський);

Суміті банк (японський);

Фудзі банк (японський);

Мітсубісі банк (японський);

Санва банк (японський);

Індустріальний Японський банк;

Банк кредити (Франції);

Націонал де Парі (Франції);

Сіті корпорація (США);

Токіо- банк (Японія).