Еволюція класичної політичної економії в першій половині ХІХ ст Завершення класичної традиції

Рефераты по астрономии » Еволюція класичної політичної економії в першій половині ХІХ ст Завершення класичної традиції

Реферат

на тему:

ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТОЛІТТЯ ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ

Класична школа політичної економії започаткована Адамом Смітом і Давидом Рікардо справила великий вплив на дальший роз­виток економічної науки та формування економічної політики. Уні­версальність та космополітичність теорії забезпечувала можливість її використання в будь-якій країні але особливості економічного розвитку кожної з них сприяли тому що класичні ідеї адаптувались різними авторами для вирішення теоретичних та практичних проб­лем соціального розвитку власних країн. Класичні доктрини знайш­ли відображення у працях багатьох авторів зокрема економістів но­вої хвилі — Сея Мальтуса Сеніора Бастіа Мілля та інших що ви­світлювали важливі проблеми розвитку суспільства.

Цих авторів відносять до представників класичної школи тому що в центрі їхньої уваги все ще залишаються проблеми економічного розвитку зросту масштабів виробництва. Як і основоположники кла­сичної школи вони вважали що капіталізм побудований на приват­ній власності й зіткненні інтересів економічних суб'єктів — власників факторів виробництва є прогресивним ладом; що головними умовами зростання багатства суспільства є вільна конкуренція та раціональний розподіл вартості; що в основі ринкового саморегулювання лежить «вартість»: саме вона її величина та рівень її відшкодування визна­чають дальшу долю виробництва товарів рівень доходів власників та безпосереднього виробника; що розподіл раціональний коли частка вартості отримана у вигляді доходів відповідає витратам праці; що тільки ринок визначає скільки і чого необхідно виробляти і держава не повинна втручатися в ринкові відносини бо це призведе до руйну­вання ринкових механізмів саморегулювання.

Більшість ідей сформульованих цими авторами були своєрід­ним розвитком класичної доктрини. Адже теорія Сміта і Рікардо — це теорія ринкової економіки і якісної характеристики її основ: вар­тості ціни доходів та їхніх джерел це доведення визначальної ролі матеріальної сфери виробництва об'єктивної суті економічних за­конів необхідності свободи підприємництва вільної конкуренції.

Проте економісти нової хвилі привнесли й нові ідеї в класичну теорію. Ці ідеї поєднані єдиною методологією стали основою більш ґрунтовного й різнобічного аналізу капіталістичного вироб­ництва. Завдяки їм класична політекономія перестає бути однорід­ною перестає однозначно трактувати проблеми розвитку.

Саме новій хвилі в класичній теорії належить першість у загост­ренні уваги до проблем обміну й розподілу до їхньої ролі у збага­ченні суспільства. Представники цієї хвилі визнають що виробниц­тво визначає рівень доходів і їх розподіл але наголошують що розвиток виробництва у свою чергу залежить від доходів (плато­спроможності) споживача тому раціональний розподіл вартості є важливою умовою розвитку.

Матеріальна сфера виробництва більше не розглядається як єди­на де створюється багатство: в поле зору потрапляє нематеріальна сфера де результати праці не мають товарного вираження (послуги мистецтво наука тощо) хоч зайняті там люди отримують доходи.

Ряд авторів визнає що праця в нематеріальній сфері також ство­рює вартість яка підлягає розподілу тобто вони вже не ототожню­ють вартість як сукупність матеріальних цінностей — товарів з вар­тістю як затратами праці.

Тому виникає нове розширене трактування «вартості» як абст­рактної категорії що матеріалізується в ціні і проявляється у проце­сі обміну лише як тенденція. Визнаючи що ціна залежить від зітк­нення суб'єктивних оцінок виробника і споживача представники нової хвилі звертають увагу на те що вартість є тільки основою яка визначає напрями розвитку економіки і створює економічну рівно­вагу. Ціна і ціноутворення є реальним явищем що забезпечує раціо­нальний розподіл.

У зв'язку з цим виникає необхідність з'ясувати як саме відбува­ється розподіл суспільної вартості. Якщо Сміт та Рікардо обмежува­лись тезою про те що вартість розподіляється відповідно до витрат праці і тому постійно натрапляли на труднощі пояснюючи природу таких видів доходу як прибуток рента і процент то в економістів нової хвилі виникає ідея щодо розподілу за факторами виробництва.

Витрати живої праці не розглядаються більше як єдиний фактор багатства а тому і зростання обсягів виробництва так прямо як у Сміта не зв'язується зі зростанням населення. Водночас досліджує­ться нова суттєва проблема — рівень зайнятості й чинники що його обумовлюють.

Пояснюючи роль суб'єктивного фактора в розвитку суспільного виробництва економісти нової хвилі зосереджуються на проблемі зіткнення економічних інтересів конкретизуючи її як протистояння виробника і споживача. Конкуренцію суб'єктів господарювання трактують як умову вільного функціонування й розвитку ринкової економіки а відносини «виробник—споживач» — як суть основу її самоврівноважування.

Таким чином розвиваючи положення класичної школи економі­сти нової хвилі прийшли до розуміння того що неабияку роль у процесі виробництва та обміну відіграє суб'єктивний фактор і влас­тивість товарів задовольняти потреби що за надзвичайної важливо­сті суто абстрактних проблем політична економія ними не вичерпу­ється і економічна поведінка суб'єктів ринку зобов'язує до мікроекономічного аналізу. Такі питання як нагромадження та ін­вестиції кризи та економічна роль держави знайшли своє місце в наукових дослідженнях.

Нові теорії породжували бурхливу критику як суто теоретичних положень так і практичних прикладних їх аспектів з боку орто­доксальних прихильників абстрактного вартісного аналізу еконо­мічних явищ оскільки не зовсім вписувались у рамки класичних уявлень. Але саме в межах цих теорій було закладено основи сис­темного багатофакторного методу дослідження який згодом став джерелом розвитку нового неокласичного напрямку в політичній економії.