Шпори по страхуванню

Рефераты по астрономии » Шпори по страхуванню

1. Страхова послуга як специфічний товар.

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу яка виступає як специфічний товар на страховому ринку.

У порівнянні із звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”. Страхова послуга належить до категорії фінансових послуг так як послуги банків фінансових установ.

Страхова послуга у порівнянні з переліченими послугами – це така послуга яка потребує від страховика певних зусиль спрямованих на формування потреби в цій послузі. Тому страховик повинен кожного разу на кожній стадії проходження страхової угоди і протягом всього строку дії договору страхування безперервно демонструвати страхувальнику що він особливий має хороший захист що даній страховій компанії можна довіряти і що інтереси клієнта на першому місці. Для страхової послуги дуже важливим є демонстрація готовності постійно услужити страхувальнику адже він сплачує гроші у вигляді страхових внесків отримуючи натомість від страховика зобов’язання забезпечити страховий захист.

Ці два принципові моменти визначають ряд особливостей якими характеризується страхова послуга: 1. надавати страхові послуги можуть лише спеціалізовані організації які можуть надати відповідні фінансові гарантії; 2. Щоб надавати страхові послуги страхова компанія повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг; 3. Оскільки страхова послуга невідчутна невидима – це означає страховик не бачить цього продукту не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама; 4. Страхова послуга може бути надана як на добровільних засадах так і примусово; 5. Страхова послуга носить обов’язковий характер тоді коли надання страхового захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів; 6. Дуже часто процес купівлі-продажу страхових послуг здійснюється через посередників які відіграють дуже важливу роль; 7. При наданні страхових послуг завжди укладається договір страхування (досить часто він має спрощену форму) і виступає у вигляді полісу.

Купуючи страхову послугу страхувальник практично завжди платить повну ціну наперед.


2. Ознаки що характеризують страхову послугу.

За економічними ознаками виділяють страхування життя та загальні види страхування. В основу цієї класифікаційної ознаки покладено принцип наявності нагромаджувального характеру договору страхування та строк дії ДС.

За об`єктом страхування можна виділити наступні види:

особисте страхування (життя здоров`є працездатність страхувальників або застрахованих);

майнове страхування (майно в різних його видах рухомі і нерухомі цінності грошові кошти доходи);

страхування відповідальності.

За статусом страхувальника виділяють страхові послуги що захищають інтереси громадян тобто фізичних осіб і ті які обслуговують інтереси суб`єктів підприємницької діяльності.

За статусом страховика можна виділити державне комерційне та взаємне страхування.

Щодо класифікації страхових послуг за юридичною ознакою то тут існують кілька підходів. Один з них було запропоновано та впроваджено згідно з Директиви ЄС з 01.01.1978 р. за якою було виділено 7 класів довгострокового та 18 класів загального страхування.


4.Особливості маркетингу в страхуванні

Особлив-ті маркет-гу в страх-ні та завдання. 2 основні задачі: 1) Формування попиту на страх послуги; 2)Задоволення страх інтересів клієнтів з точки зору кількості і якості страх послуг. Тобто попит створюється зусиллями страхової компанії і нею ж і задовольняється. З точки зору економічної теорії формування попиту – це цілеспрямований вплив на потенційних покупців з метою підвищення рівня попиту до бажаного рівня який наближається до рівня пропозиції даної страхової компанії. Страх компанія використовує для створення попиту методи впливу і переконання за допомогою: 1)Цілеспрямованої реклами; 2)Проводить організаційні заходи по укладанню договорів; 3)Використовує диференціацію тарифів та страх послуг; 4)Використовує поєднання страх послуг з різноманітними формами торгового та юридичного обслуговування і таким чином планування стратегії і тактики маркетингу спрямоване на заволодіння страховим ринком але й на здійснення постійного контролю за формуванням попиту щоб у потрібний момент перебудувати стратегічні програми і тактику конкурентної боротьби. Друга задача маркетингу досягається за допомогою: Високої культури страхового обслуговування; Ефективно побудованої системи продажу. Практичний маркетинг страха спирається на такі принципи: 1)Глибоке вивчення кон’юнктури страхового ринку; 2)Сегментація страхового ринку (виділення сегментів секторів ринку); 3)Гнучке реагування на потреби страхув-ків; 4)Інноваційний підхід (постійне вдосконалення модифікація послуг які пропонує страх компанія). 5)Формування попиту.


5. Канали реалізації страхових послуг та їх характеристика.

Оскільки для реалізації страхових послуг страховику завжди треба прикладати досить значних зусиль то страхові компанії завжди приділяють особливу увагу організації і вдосконаленню системи продажу страхових послуг.

В залежності від форм зв’язку із страхувальником виділяють такі системи продажу:

Безпосередній (прямий) продаж страхових послуг у страхових компаніях і її філіях;

Продаж через посередників (агентів брокерів) або альтернативну систему розповсюдження.

Комбінований який поєднує ці дві системи.

У практиці дуже часто страховики використовують комбіновані системи продажу.

Прямий продаж вважається неефективним бо він дуже затратний і потребує наявності широкої мережі пунктів продажу. Утримання цих філій потребує значних коштів бо вони повинні бути оснащені технікою треба платити з/п. З іншого боку через це не дає змоги страховій компанії розширитись по всій території країни. У тому числі страхові послуги зосереджуються у тому місці де знаходиться страхова компанія.

Продаж через страхових посередників є більш ефективним з точки зору економії коштів і з точки зору можливості розповсюджувати поліс по всій території.

Продаж через посередників здійснюється на комісійних засадах і цей продаж підвищує оперативність розповсюдження страхових послуг бо страховий агент або брокер допомагає географічно наблизити страхувальника до страховика. В Україні поки продаж через посередників нерозвинутий хоча існує декілька брокерських фірм. Діяльність брокерів регламентується постановою КМ України про впровадження діяльності страхових посередників (березень 1997).


6. Страхові агенти та їх функції. Система генеральних агентств.

Функції страхових агентів. Страхові агенти – громадяни або юр. особи які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування одержання страхових платежів виконання робіт пов’язаних з виплатами страхових сум та страх. відш-ня). Страх. агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Система генеральних агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у західних країнах. Ця система будується за територіально-адміністративною ознакою тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється 1-2 агентства роботу яких організують генеральні агенти вони підбирають штат агентів проводять навчання визначають зону обслуговування і проводять розрахунки між агентами. При необхідності агенти можуть підбирати собі субагентів і таким чином вертикальний рівень продажу страхових послуг вибудовується у такий ланцюг:

Страхова компанія  генеральне агентство  агент  субагент.

Переваги системи генеральних агентств полягають у її гнучкості і мобільності та відпадає необхідність утримувати великий штат співробітників і витрати коштів на утримання філій бо агентами робота будується на контрактних засадах (франчайзинг). Використання посередників у страхуванні дозволяє страховику підвищувати свою конкурентоздатність оскільки робить страхову послугу більш дешевою і разом з тим більш доступною страхувальнику страховику дає можливість отримувати первісну інформацію про потреби страхувальників у тому чи іншому регіоні.

Стра брокер – юр чи фіз особа що зареєстрована у встановленому порядку як суб’єкт п-цької д-ті і здійснює посередницьку д-ть на страх ринку від свого імені на підставі доручень страх-льника чи страх-ка. Страх брокур не має право займатися ін д-тю окрім страх-ня. Він вноситься в реєстр страх посередників в МінФін. Страх брокер зобов’язаний: 1. Забезпечити укладення договору С на найбільш вигідних для страх-ка умовах відповідно до брокерської угоди і страх-ком який має стійке фін становище. 2. Володіти інф-цією небхідною для укладення договору С на умовах страх-льника в тч про наявність у страх-ка ліцензії на здійснення відповідного виду С розміри страх тарифів та умови С які пропонуються страх-ком рівень його пратоспр-ті та надавати цю інф-цію страх-льнику на його прохання.


7.Роль реклами в реалізації страх послуг. Реклама – платне спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення що здійснюється ч/з ЗМІ чи будь-яким ін способом публічного звертання й агітує на користь певного товару марки фірми особливості. Метоб реклами в реалізації страх послуг є сприяння укладанню нових і відновленню раніше діючих договорів С. Реклама допомагає: клієнти одержують інф-ції про страх компанії та діючі види С види послуг їх переваги проти ін; стимулює бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг – умови та переваги С; формує імідж СК. Реклама ознайомлює споживачів зі страховим продуктом робить доступною іеф-цію про страхові послуги переконує споживачів скористатися цими послугами після чого споживач бажа мати страх поліс і придбає його.


8. Контроль з боку страх компаній та держави за наданням страх послуг. Страх ринок в Укр цивілізований і страх послуги над-ся строго у відп-ті з норматив-ми докум-ми на правовій основі. Контроль за д-тю страх компаній здійсн-ть Мін Фін в особі департаменту фін установ. Мін Фін видає страх компаніям ліцензії на право займатися певними видами страх-ня затверджує правила страх-ня зд-є контроль за дотрим-ням страх-ками Закону "про страх-ня" і ін ек актів пов'язаних з страх-ням. Контроль зд-ся в формі перевірок ревізій ан-зу звітн-ті експертизи страх робіт. Крім МінФін контроль за наданням страх послуг зд-ть Держ податк-ві адмін-ції Держ подат-ва поліція СБУ КРУ (контрольно-ревіз-не упр-ня). В страх компаніях існує внутр контроль за реал-цією страх послуг який проводять керівн-ки підрозд-лів правління бухг-рія і фін підр-ли. Це контроль за правильн-тю уклад-ня договорів виплатою страх відшкод-ня дотрим-ням закон-ва.


2. Стр-ві послуги можна класифікувати наступним чином.

За економічними ознаками виділяють стр-ня життя та загальні види стр-ня. В основі  принцип наявності нагромадж характеру договору стр-ня та строк дії договору стр-ня.

За об`єктом стр-ня можна виділити наступні види: особисте стр-ня (життя здоров’я працездатність стр-ників або застр-ваних); майнове стр-ня (майно в різних його видах рухомі і нерухомі цінності грошові кошти доходи); стр-ня відп-ті.

За статусом стр-ника виділяють стр-ві послуги що захищають інтереси громадян тобто фіз осіб і ті які обслуговують інтереси суб`єктів під-кої д-ті.

За статусом стр-вика можна виділити держ комерційне та взаємне стр-ня.

Довгострокове страхування: стр-ня життя і ануїтетів стр-ня до шлюбу і народження дитини зв’язане довгостр-ве стр-ня життя безперервне стр-ня здоров`я тонтіни стр-ня виплати капіталу стр-ня пенсій.

За українським законодавством з метою ліцензування страхової діяльності виділяють наступні види: стр-ня життя від нещасних випадків медичне здоров`я на випадок хвороби зал-го ТР наземного ТР (крім зал-го) повітряного ТР водного ТР вантажів та багажу від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ цивільної відп-ті власників наземного ТР включаючи відп-ть перевізника (теж саме для авіаційного та водного ТР) відп-ті перед 3-ми особами кредитів інвестицій фін ризиків виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій майна.

9. Характеристика основних етапів страхової угоди.

Проходження договору страхування передбачає 4 етапи. На першому етапі відбувається подача страхувальником заяви про прийняття певного ризику на страхування. Відображається бажання страхувальника застрахуватися. При масових видах страхування може бути відсутня (страхування туристів що виїжджають за кордон страхування відповідальності власників транспортних засобів тощо). Другий етап  на основі заяви страхувальника приймаючи до уваги фактори ризику страховик вирішує питання чи приймати цей ризик на страхування на яких умовах за яку плату (визначаються страхові премії). При масових видах страхування може бути відсутнім. Третій етап  підписання договору страхування (продаж страхового полісу). На цьому етапі важливим є розуміння обома сторонами всіх тонкощів договору який укладається із специфіки правил страхування за якими відбувається надання страхового захисту. Четвертий етап полягає у задоволенні претензій страхувальників у відшкодуванні збитків за даним договором. Іноді цей етап буває пов’язаний із об’єктивним закінченням договору страхування без страхової події. На цьому етапі також можливе розірвання договору за бажанням будь-якої із сторін.


10. Заява про страхування її зміст та значення.

Заява про прийняття ризиків на страхування як правило подається страхувальником страховику в письмовому вигляді хоча іноді буває і усна заява. Заява  це найпоширеніша форма отримання страховиком інформації про ризики які потрібно застрахувати. У більшості випадків форма або бланк заяви розробляється страховиком самостійно і містить широкий перелік питань стосовно об’єкту страхування на який повинен відверто відповісти страхувальник. Форму заяви страхувальник отримує у страховика або у страхового посередника. Раніше форма заяви використовувалася страховиками як вид реклами елементи такого підходу збереглися і нині. Великі страхові компанії вкладають в бланк заяви крім прямого його призначення ще й рекламний зміст.

По деяких видах страхування заява по встановленій формі не заповнюється. Це може бути з 2 причин:

по розповсюджених стандартних обов’язкових видах страхування заява часто не потрібна;

по складних видах страхування напр. в морському страхуванні страхуванні майна підприємства від пожежі тому що дуже важко описати в заяві фактори ризику які супроводжують даний об’єкт.

Отримавши усну заяву страховик направляє агентів або брокерів відвідати об’єкт і обговорити з власником об’єкту ймовірні ризики. І тоді страховий агент готує окремий документ з описанням ризику.

Форма заяви містить як загальні для всіх страховок питання так і специфічні питання які стосуються окремо ризику безпосередньо. Перелік питань повинні бути складеними таким чином щоб дати страховику вичерпну інформацію стосовно об’єкту бо саме за результатами обмірковування відповідей відбувається укладання договору або відмова. Досить часто ці відповіді заносяться у комп’ютер і він виходячи із неї визначає ставку страхової премії.

Кожна заява про страхування повинна містити декларацію і застереження. Декларацією страхувальник заявляє що надана інформація є правдивою і повністю відповідає знанням страхувальника щодо запропонованого на страхування об’єкту.

Застереження попереджує страхувальника про те що у випадку виявлення обману з боку страхувальника страховик звільняється від своїх обов’язків перед ним.


11. Андеррайтинг та його роль у формуванні збалансованого с. портфеля.

Андеррайтинг – це процес прийняття ризику на стр-ня він є проміжною ланкою між поданням заяви страхувальником і видачею йому с. полісу або підписанням ДС.

Практичний андеррайтинг вирішує 4 основні задачі:

треба оцінити запропонований на страхування ризик з точки зору характеристики об’єкту страхування і з точки зору вірогідності настання страхової події з цим об’єктом і з точки зору розмірів ймовірних збитків.

На основі цієї оцінки андеррайтер повинен визначити: чи приймати ризик на страхування чи ні.

Якщо ж прийнято ризик – визначити строки умови і розмір страхового покриття тобто визначити конкретні умови договору страхування.

Обчислити розмір страхової премії.

З метою формування збалансованого с. портфелю у процесі андеррайтингу необхідно слідкувати за тим щоб не відбувалось кумуляції ризику (настання с. випадку по одному ДС веде до настання с. випадків по ін. ДС або концентрація ризику на окремій території що може призвести до катастрофіч. збитків наприклад внаслідок повені чи землетрусу) щоб забезпечувалась диверсифікація ризиків та недопущення підвищення рівня збитковості або взагалі перевищення можливих виплат над надходженням с. премій.

Крім того андеррайтинг має сприяти зменшенню ризику по конкретному ДС що у свою чергу також впливає на збалансованість с. портфелю шляхом визначення оптимальних як для страхувальника так і для страховика умов ДС.


12. Договір страхування його зміст та значення.

Договір страхування являє собою угоду двох або кількох осіб яка спрямована на встановлення зміну або розірвання між ними правових прав і обов’язків.

Такий договір виконує дві основні функції. По-перше це  юриди­чний факт за яким виникають змінюються та припиняються зобов'язання. Кожне зо­бов'язання відбиває певні правовідносини. По-друге договір є ще й засобом регулювання відносин формування умов на яких будується правовий зв'язок його учасників.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8