Шипшина голчаста грицики

Рефераты по астрономии » Шипшина голчаста грицики Скачать
Лікарські рослини та їх застосування

(Шипшина голчаста

Грицики

хвощ польовий)


Шипшина голчаста — Rosa acicularis Lindl.

Шипшина голчаста — гарний колючий кущ з бурувато-червоними гілками з великою кількістю дрібних тонких шипиків і щетинок. Шипики сидять часто по 2 біля основи .-листків що складаються з 5—7 (9) яйцевидних листочків. Квітки великі ароматичні поодинокі або по 2—3 рожеві або червонуваті на довгих квітконіжках. Плоди соковиті яйцевидно-грушовидні яйцевидні або еліптичні 1 5— 2 5 см в діаметрі гладенькі. Поверхня блискуча або матова морщиниста. Всередині плодів знаходяться тверді білі горішковидні сім'янки (плодики) з численними загостре­ними щетинистими волосками. Шипшина голчаста цвіте в червні—липні. Шипшина голчаста росте в лісах переважно ялинових по лісових схилах і на узліссі луках. Для лікувальних цілей застосовують стиглі плоди обох видів шипшини.

Збирають плоди у період їх стиглості наприкінці серп­ня—у вересні; збирати слід обережно вручну у брезентових чи інших рукавицях безпосередньо з куща причо­му тільки цілі яскраво-червоні незіпсовані плоди коли вони ще тверді намагаючись не м'яти їх. Перестиглі пло­ди стають соковитими м'якими і збирати їх важче. Скла­дати плоди слід у кошики обтягнуті тканиною збирання слід закінчити до настання заморозків. Свіжозібрані пло­ди треба негайно сушити.

Сушать плоди у добре нагрітих печах на залізних листах або сітках трохи відкривши заслінку і трубу печі для ви­тягування вологи. Щоб краще використати обсяг печі для сушіння найбільшої кількості ягід сітки з ягодами став­лять на цеглинах у 2—3 ряди але при цьому треба стежи­ти щоб повітря мало вільний доступ до всіх ягід і щоб ягоди не підгоріли. Можна їх сушити в плодоовочевих су­шарках при температурі 80—90° С а в південних райо­нах — на сонці. Сухі ягоди шипшини оранжево-червоні смак кислу­вато-солодкий вони без запаху. Настої з коренів шипшини і плодів здавна застосовува­ли в народній медицині у випадку захворювання печінки і шлунково-кишкового тракту. При катарі шлункалз зни­женою кислотністю застосовують настій з 3 столових ло­жок ягід шипшини на 1 л води по 1/2 склянки 3 рази на день.

Грицики — Capsella bursa pastoris(L.) Medic.

Однорічна трав'яна рослина з прямим або гілчастим стеблом заввишки 20—50 см. Листки: прикореневі — дов­гасто-ланцетовидні виїмчасто-зубчасті або пірчасто-роз­дільні звужені у черешках переважно зібрані в розеткуі стеблові — сидячі стрілковидні стеблоохоплюючі ці­локраї. Квітки білі дрібні зібрані у довгі волоті на вер­хівці стебла. Плід —обернено трикутний дуже сплющений стручок з серцевидною виїмкою вгорі стиснений з боку швів. За формою плоди нагадують мисочки звідки і походить одна з народних назв рослини.

Цвітуть грицики з квітня до вересня (від низу стебла до вер­хівки).

Росте як бур'ян на полях при дорозі поблизу будинків на смітниках.

Райони поширення — вся територія СРСР крім Крайньої Півночі. Збирають і заготов­ляють грицики на Україні у Дагестані Ростовській області.

Для виготовлення ліків використовують траву гри­циків.

Збирають траву у червні — липні під час цвітіння зрізуючи усю надземну частину рослини з прикореневими листками (без кореня) і сушать на вільному повітрі у затінку або у при­міщенні яке провітрюється. Запах грициків слабкий на смак вони гіркувато-слизуваті.

Лікувальна властивість — кровоспинна дія — була відома ще стародавнім лікарям Греції і Риму. У Європі в період Середньовіччя настої грициків теж використовували як кровоспинний засіб. А. Л. Лейбович підтвердив крово­спинну дію настою грициків у випадку кровотечі з матки. Як кровоспинний засіб настої і відвари з грициків викори­стовують і в нашій народній медицині.

Ці препарати застосовують для лікування печінки і нирок (суміш грициків з польовим хвощем). Експеримен­тальне підтверджені звуження судин і посилення скоро­чувальної функції матки.

Кульбаба лікарська — Taraxacum officinale Wigg.

Багаторічна трав'яна рослина з білим молочним соком товстим стрижневим слабко розвиненим коренені густо-во-лохатою шийкою. Листки ланцетовидні або довгасто-обернено-яйцевидні чи струговидно-надрізані у прикоре­невій розетці їх багато. Квіткове стебло (стрілка) заввишки до 40 см без листків дудчасте (порожнисте) на верхівці несе один квітковий кошик. Кошик великий з численни­ми язиковими яскраво-жовтими квітками. Плід — сім'ян­ка з чубком яка після достигання утворює пухнасту сіру­вато-білу кулю (звідси і назва рослини) що розлітається на повітрі від легкого подиху вітру. Кульбаба—найпо­ширеніша рослина на земній кулі (мал. 65).

Цвіте з квітня до вересня.

Росте на луках полях у лісах садах над шляхами на смітниках.

Райони поширення — вся територія СРСР крім Край­ньої Півночі. Збирають і заготовляють її на Україні.

Для приготування ліків використовують корені куль­баби.

Корені викопують з кінця серпня і восени в період в'янення листя або навесні до цвітіння. Викопані корені очищають від землі надземних ча­стин кореневих шийок миють і сушать поперед­ньо підв'яливши протягом кількох днів на сонці доки з надрізів кори не припиниться виділення мо­лочного соку.

Сушать корені кульба­би у теплому з доброю вентиляцією приміщенні або на печі розіклавши тонким шаром. На смак кульбаба гіркувата сли­зиста без запаху.

Містить інулін (до 21 %) гіркоту тараксанин слиз цукор холін жирну олію.

У народній медицині настої з коренів кульбаби вико­ристовують як жовчогінний проносний засіб.