Реферат з біології
на тему:
“Опис рослин:
Копитняк європейський
Рожа лікарська, алтея лікарська
Фіалка запашна”
Копитняк європейський (Asarum europaeum), копитень, підгорішник.
Родина хвилівникових — Аristolochiaceae.
З лікувальною метою використовують корінь, а іноді й листя цієї рослини.
Поширений майже по всій Україні. Росте в тінистих листяних, рідше у хвойних лісах, найчастіше під кущами ліщини.
Копитняк європейський — багаторічна рослина з повзучим кореневищем. Листки цілокраї, нирковидні й округлі, дуже схожі на кінське копито (звідси й така назва рослини), на довгих черешках. Рослина покрита коротенькими волосками з трьома низовими лускатими листками й звичайно з двома нирковидно-серцевидними довгочерешковими зимуючими темно-зеленими листками. Квітки одиночні, на короткій пониклій ніжці, оцвітина ззовні бурувата, всередині — темно-червона, бура, з трьома яйцевидними, всередині загнутими, загостреними частками, тичинок дванадцять. Плід — коробочка. Цвіте рослина в квітні. Листя цієї рослини збирають під час цвітіння, а коріння з кореневищем — рано навесні. У рослини гіркий смак і гострий, неприємний (особливо, якщо розтерти яку-небудь її частину), специфічний, досить сильний запах, трохи схожий на запах валеріани. Кореневище отруйне, так що його треба досить суворо дозувати.
Як відомо з народного досвіду, копитняк регулює функціональну діяльність шлунка й менструації, а також е сечогінним, протизапальним, почасти серцевим, відхаркувальним, антиалкогольним і блювотним засобом.
У науковій медицині копитняк раніше застосовували як блювотний засіб, а тепер ним не користуються.
У народній медицині порошок з кореня копитняка жінки вживають для регулювання менструацій: 0,2—0,5 г порошку (на кінчику складаного ножика) всипають у чарку молока і вживають раз на день натщесерце.
Відвар кореня копитняка на воді або на козячому молоці часто вживають при мізерних менструаціях, для поліпшення травлення (при диспепсії), при гастритах і ентеритах, хворобах печінки та жовтяниці.
Для боротьби з жовтяницею краще змішувати копитняк з пісковим цмином порівну (взяти 1 столову ложку суміші на склянку окропу, вживати по 1 столовій ложці З рази на день).
Відвар копитняка вживають і при серцевих хворобах, як заспокійливий засіб, а особливо корисно давати його дітям, коли їх судомить (відвар: 1/2 чайної ложечки на склянку молока, вживати по 1/2 чайної ложечки раз на день).
Корисно вживати копитняк і від глистів (у порошку, по 0,2—0,5 г) та від гарячки. Столова ложка відвару копитняка, змішана з склянкою горілки, може спричинити в людини, яка хворіє на алкоголізм, огиду до спиртових напоїв.
Щоб приготувати препарат, який вживають як відхаркувальний засіб при бронхіті, треба змішати копитняк з листям розхідника й травою нетреби звичайної.
Зовнішньо застосовують листя в свіжому вигляді й потовчене — від наривів, відвар листя — також як примочку при хворобах очей, настойкою цієї трави на оцті натирають місця, уражені коростою.
Рожа лікарська, алтея лікарська (Althaea officinalis), дика рожа, калачики аптечні, маковійник, дикий мак.
Родина мальвових — Malveceae.
З лікувальною метою використовують коріння рослини.
Трапляється в середній і південній смугах Європейської частини СНД, в тому числі майже всюди на Україні, а ще на Кавказі й у Середній Азії. Росте на вологому й частіше пухкому ґрунті (поблизу боліт і річок), її часто вирощують у квітниках поблизу будинків або в палісадниках.
Це багаторічна рослина, з коротким вертикальним кореневищем і простим, рідше розгалуженим, м'ясистим довгим коренем. Досягає 1,5—2 м заввишки, має прямі повстисто-волохаті сірувато-зелені стебла, що ростуть від кореня кущем. Листки чергові, з довгими черешками, нижні — яйцевидні, п'ятилопатеві, а верхні —довгасто-яйцевидні, трилопатеві, густоопушені. Квітки блідо-рожеві, великі, на коротких квітконіжках, по кілька в пазухах верхніх листків і на вершечку стебла. Плоди дрібні, схожі на диск (калачик, як кажуть у народі). При дозріванні розпадаються на 15—18 частин.
Коріння збирають восени або рано навесні. Головний стрижневий, здерев'янілий корінь звичайно відкидають і залишають тільки нездерев'янілі пухкіші й молодші бокові корені та прикореневі нарости, так звані мочки, що виявляють особливо ефективну лікувальну дію при дизентерії. Корінь рожі лікарської не має смаку, з Нього виділяється багато слизу, коли його пожувати або потовкти й розвести водою.
Слиз, що е в корінні рожі лікарської,— дуже цінний обволікальний, протизапальний і відхаркувальний засіб. Слизові речовини рожі лікарської пом'якшують смак гострих і кислих речовин у ліках і зменшують подразнення при запальних і виразкових процесах на слизових оболонках.
Ліки з самої рожі лікарської застосовують так: зовнішньо — для полоскання й промивання при запаленні й виразках слизових оболонок (у роті, носі, на статевих органах), при грипі й ангіні, всередину їх вживають при катаральних явищах у дихальних органах, у шлунково-кишковому тракті, в сечових шляхах, при жовтяниці й нетриманні сечі та при холері.
Фіалка запашна (Viola odorata), фіалка пахуча, кінські копитця, підлісок.
Родина фіалкових – Vialaceae.
З лікувальною метою використовують траву й коріння цієї рослини.
Поширена майже по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на Україні. Росте в лісах, між чагарниками, її часто розводять і як декоративну рослину.
Фіалка запашна — багаторічна рослина з повзучим, дуже розгалуженим кореневищем. Листки в неї прикореневі, на довгих черешках, округло-овальні, серцевидні, жовто-зеленого кольору. Квітки темно-фіолетові, дуже пахнуть, і саме запахом і кольором своїх квіток ця фіалка відрізняється від триколірної фіалки (триколірних братків).
Цвіте ця рослина рано навесні. Збирають її навесні та влітку, з квітками, листям і корінням, сушать у тіні.
В запашній фіалці, особливо в її корінні, багато сапоніну, відхаркувальної речовини й алкалоїду віоліну, який також діє на огранізм як відхаркувальний засіб, подібно до того, як діє іпекакуана в менших дозах. Тому вона допомагає при легеневих захворюваннях, які супроводжуються виділенням мокротиння, та при коклюші. Коклюш лікують так. Хвору дитину напувають відваром фіалки, а жмаками цієї рослини, поки вони ще теплі (або й самою відвареною травою, також іще теплою), обкладають дитині верхню частину грудей і оббинтовують їх так, щоб вийшло щось схоже на зігрівальний компрес (тривалість компресу — 1—1Ѕ години). Це треба робити вранці і ввечері (на ніч). Відвар треба дитині давати через кожні 2 години, протягом усього дня, по столовій ложці. При такому лікуванні протягом 3 діб коклюш перестане мучити дитину (особистий досвід автора).
Хворій дитині у віці 7—10 років можна давати по 2—3 столові ложки відвару. Дуже корисно підсолоджувати відвар медом. Пити його треба теплим.
Таке саме лікування дає добрі наслідки й при подагрі. Відвар або настойку запашної фіалки вживають усередину при емфіземі легень, ревматизмі й при нетриманні сечі.
Корисні ліки з запашної фіалки й при піску в сечовому міхурі та в нирках, але вони будуть ще кращими, набагато ефективнішими, якщо їх виготовляти не з самої тільки запашної фіалки, а з суміші цієї рослини з стручками квасолі, косами (волоссям) з кукурудзи, листям мучниці та з бруньками берези (всього порівну). Цієї суміші треба брати по 2 столові ложки на 2—4 склянки окропу й настоювати 20 хвилин, вживати по 2—3 столові ложки 3 рази на день.
Відваром із запашної фіалки добре полоскати горло при грипі, ангіні та інших запаленнях слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.