Цикли ділової активності

Рефераты по астрономии » Цикли ділової активності

Міністерство освіти України

Коломийський коледж права і бізнесу
Курсова робота

з предмету "Макроекономіка"


на тему:


"Цикли ділової активності"


Виконала:

студентка

ІІІ курсу групи БЕ-32

Каралаш Т.Д.


Керівник: Вандич В.В.


Коломия

2000 р.


Зміст

Вступ


І. Макроекономічна нестабільність: циклічність як форма економічного розвитку:

І.1. Історія циклічних коливань основні концепції виникнення циклів;

І.2. Фази циклу;

І.3. Альтернативні підходи;

І.4. Економічне моделювання і прогнозування;

І.5. Тривалість економічного циклу.


ІІ. Вплив циклічності на економіку в Україні. Криза в Україні.


ІІІ. Антициклічні методи регулювання економіки та антикризова політика.


Висновки та пропозиції.


Список літератури.


Додатки


Вступ

Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється крахом або панікою. Національний доход зайнятість і виробництво падають. Ціни і прибуток знижується а робітників викидають на вулицю (зростає безробіття). Врешті-решт досягається критична точка і починається пожвавлення. Відновлення може бути повільним або швидким. Воно може бути неповним і навпаки настільки сильним що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий стійкий рівень пожвавленого попиту велику кількість вільних робочих місць підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції за якими настає нова важка криза.

Така загалом картина "економічного циклу" який характеризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть по крайній мірі з того часу коли розвинута грошова економіка що характеризується тісним взаємозв'язком її ланок прийшла на зміну суспільству з відносно натуральним господарством.

Хоча жоден цикл не подібний до іншого всі вони мають багато спільного. Вони не подібні між собою як близнюки але в них можна виявити риси приналежності до однієї сім'ї. За своїм бурхливим і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань мінливості погоди.

Це попереднє зауваження повинно показати що економічний цикл - це лише один з аспектів проблеми досягнення і підтримки високого рівня зайнятості та виробництва а також прогресуючої економіки.

Кожний цикл являє собою певну послідовність яка складається з альтернативних фаз які повторюються одна за одною. Це означає що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного) то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час розширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання бум) - досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку а всі наступні фази - відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.

Економічні цикли охоплюють не лише сферу безпосереднього виробництва а й обміну розподілу і споживання. Тому їх ще називають циклами відтворення. Матеріальна основа циклічного виробництва - масове фізичне оновлення капіталу і насамперед засобів праці.


І. Макроекономічна нестабільність :

циклічність як форма економічного розвитку


Наше суспільство прагне до економічного росту а також до повної зайнятості і стійкого рівня цін. Протягом всієї історії людства спостерігається значний ріст економіки. Технічний прогрес збільшення виробничих можливостей і життєвого рівня являються стратегічними напрямками динамічного розвитку економіки.

Але довготривалий економічний процес не був рівномірним а переривався періодами економічної нестабільності.

Періоди зростання економіки іноді затьмарювала інфляція тобто підвищення рівня цін. Були і такі періоди коли ріст поступався спаду і депресії тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. В деяких випадках було й таке що коли поряд з підвищенням рівня цін різко зросло безробіття. Коротко говорячи довготривала тенденція до економічного росту переривається і ускладнюється як безробіттям так і інфляцією.

У минулому при розгляді економічного циклу через обмеженість статистичної інформації приділяли надто велику увагу панікам або кризам таким як банкрутство дутих колоніальних підприємств в Англії у 1720 р. і звичайно грандіозний біржовий крах у "чорний вівторок" 29.10.1929 р.

Пізніше почали говорити вже про дві фази економічнох активності: процвітання і депресію або бум і кризу з вершинами і низинами які є поворотними точками між цими фазами.


І.1. Історія циклічних коливань основні концепції

виникнення циклів

Економічний цикл - рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи.

Перша економічна криза в умовах капіталізму відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається з чотирьох основних фаз: криза депресія пожвавлення і піднесення. Основною з них є криза тому з'ясування причин і виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину економічного циклу. Оскільки криза носить багатофакторний характер (криза надвиробництва платіжна фінансова валютна тощо) то її винекнення зумовлене певним комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибокою з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів.

З моменту капіталістичного способу виробництва (початок ХVІ ст.) виробництво привласнення носили приватний характер. Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне. Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії.

Посилення суспільного характеру виробництва у розвитку і поглибленні суспільного поділу праці всередині галузей народного господарства (особлива форма поділу праці) посиленні зв'язків між підприємствами і галузями промисловості у зростанні масштабів підприємств кількості зайнятих на них збільшенні питомої ваги крупних підприємств у кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення як і 200 років тому воно залишалося приватним тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалась окремими капіталістами. Це спричинило переростання суперечностей між суспільною і приватною формою власності що переросло у конфлікт що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи.

Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому невипадково у 30-ті роки ХХ ст. починають виникати акціонерні компанії - колективна форма капіталістичної власності.

Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53 % інвестиції - на 79 % з'явилась величезна армія безробітних) яка тривала 37 місяців (додаток № 1 "Ділова активність після 1919 р.").

Саме в цей час стало остаточно зрозумілим що ринкова економіка неспроможна ні подолати ні зменшити глибину економічних криз з цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок платоспроможний попит населення прогнозувати його і під час кризи свідомо скорочують масштаби виробництва.

В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів холодильників телевізорів) які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і таке інше.

Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу - масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу [ 4; 93-94].


І.2. Фази циклу

Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів.

Економічний цикл (цикл ділової активності) характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВНП загального обсягу продажу загального рівня цін рівня безробіття завантаження виробничих потужностей та ін.).

Окремі економічні цикли значно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Але всі вони мають одні і ті ж фази які по-різному іменуються різними дослідниками. На малюнку І.2.-1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.

Отже цикл поділяється на 4 фази:

І - пік або бум;

ІІ - спад (депресія);

ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду);

ІV - піднесення (підйом).


Малюнок І.2. - 1. Діловий цикл.

Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями

і спадами економічної активності



Почнемо розглядати "пік" циклу це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі цикла рівень цін має тенденцію до підвищення а ріст ділової активності зупиняється.

В наступній після піку фазі - "спаду" - виробництво і зайнятість скорочуються але ціни не піддаються тенденції до зниження. Ціни падають тільки у тому випадку коли спад серйозний і тривалий тобто коли виникає депресія. Тут доречно буде згадати приказку: "Коли сусід втрачає роботу то це є спад а якщо ви втрачаєте роботу то це депресія!" Нижня точка спаду або депресії - "дно" - характеризується тим що виробництво і зайнятість досягнувши самого низького рівня починають знову "вибиратись" з дна.

Нарешті в фазі "пожвавлення" рівень виробництва підвищується а зайнятість зростає можливо аж до повної зайнятості. По мірі того як пожвавлення в економіці набирає силу рівень цін може почати підвищуватись до того часу доки не виникне повна зайнятість і виробництво не почне робити на повну потужність.

Не дивлячись на спільні для всіх циклів фази окремі економічні цикли істотно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Тому деякі економісти віддають перевагу говорити про економічні коливання а не про цикли тому що цикли на відміну від коливань припускають регулярність [3; 154].

Слід також доповнити що спад у діловому циклі називають рецесією яка визначається як період в якому реальний ВНП скорочується не менш як протягом шести місяців. Рецесія починається від піку і закінчується найнижчою точкою спаду - дном.

Хоча ділові цикли досить різні вони мають багато спільного. Якщо надійний прогнозист у сфері економіки твердить що насувається рецесія то чи існують характерні риси яких необхідно сподіватися під час рецесії?

Фактори що характеризують рецесію:

- Покупки споживачів часто різко зменшуються а запаси автомобілів та інших товарів тривалого користування несподівано збільшуються. Фірми реагують на таку ситуацію скороченням виробництва і реальний ВНП падає. Невдовзі інвестиції фірм у заводи устаткування також різко скорочуються.

- Попит на працю звужується спочатку має місце скорочення середньої тривалості робочого тижня а далі - звільнення з роботи і зростання безробіття.

- Оскільки обсяг виробництва зменшується то попит і поставки сировини також зменшуються а ціни на сировину падають. Зарплата і ціни на промислові товари коливаються менше ніж на сировину але ці ціни зростають повільніше у роки падіння ділової активності.

- Прибутки фірм різко падають у роки рецесії. Сподіваючись цього падіння курси акцій звичайно повзуть униз бо інвестори відчувають запах спаду. Оскільки попит на кредитні ресурси звужується процентні ставки звичайно також зменшуються під час рецесії.


Ми говорили про спад. Піднесення є дзеркальним відображенням спаду і кожний з розглянутих факторів діє у протилежному напрямку.

Що спричиняє ділові цикли? Хоча у даному випадку немає однозначної відповіді ділові цикли звичайно є результатом змін у сукупному попиті. Типовий цикл пояснюється на малюнку І.2.-2 де зображено як звуження сукупного попиту зменшує обсяг виробництва.

Нехай економіка перебуває у короткостроковій рівновазі у точці В. Далі внаслідок змін у споживчих видатках видатках держави або фірм крива сукупного попиту перемістилася ліворуч у положення АD'. Якщо немає змін у сукупній пропозиції то економіка досягає нової рівноваги у точці С. Зауважте що обсяг виробництва зменшується з Q до Q' і ціни падають (або що нині реальніше зменшується темп інфляції).


Малюнок І.2. - 2.

Зменшення сукупного попиту призводить до зниження економічної активності.

Переміщення униз кривої АD щодо відносно горизонтальної і незмінної кривої АSпризводить до зменшення обсягу національного виробництва або до зниження цін чи темпів інфляції. Зауважте що внаслідок переміщення кривої ADліворуч розрив між фактичним і потенційним ВНП під час рецесії стає більшим.



У разі піднесення ситуація протилежна. Крива АD переміщується праворуч обсяг виробництва наближається до потенційного ВНП або навіть виходить за його межу а ціни (темп інфляції) зростають [ 8; 323-325].

Основними ознаками які характеризують економічні цикли є тривалість циклу а також його рушійні сили які зумовлюють генезис і механізм його проходження.

З цього погляду всі економічні цикли поділяються:

- цикли Кондратьєва (довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут є: радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва його структурна перебудова;

- цикл Кузнєцова (20 років); рушійна сила - зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

- цикл Джаглера (7-11 років); рушійна сила - підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

- цикли Китчина (3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;

- приватні господарські цикли що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з коливанням інвестиційної активності.

Основними індикаторами фаз циклу служать: рівень зайнятості рівень безробіття обсяг випуску продукції оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів які спричинили спад.


І.3. Альтернативні підходи

Хоча основний потік походить зі змін у сукупному попиті при тлумаченні ділового циклу варто знати дещо більше про те як цикл зароджується. Можна звести різні теорії ділових циклів до підходів - теорій що пов'язують цикли із зовнішніми або з внутрішніми факторами. Прихильники першого підходу що віддають перевагу зовнішнім факторам вбачають корінь ділового циклу у коливаннях змінах. Які відбуваються поза економічною системою. - у війнах революціях або у виборах; у відкритті нових родовищ золота темпах зростання або міграції населення; у відкритті нових земель і ресурсів; у науково-технічній революції і технологічних інноваціях; погоді або навіть у плямах на Сонці.

Прихильники другого підходу вважають що механізм циклу закладено всередині самої економічної системи. Це означає що діловий цикл самопідтримується і самопороджується. За цим підходом кожне піднесення породжує зменшення ділової активності і рецесію а кожне падіння ділової активності - пожвавлення і піднесення у майже регулярному повторюваному ланцюзі.

Ось декілька найважливіших теорій ділового циклу.

1. Монетаристська теорія пов'язує діловий цикл із збільшенням або із зменшенням грошової маси та кредиту (Фрідман Готрі).

2. Інноваційні теорії пов'язують цикл з рядом важливих відкриттів і винаходів таких наприклад як залізниця чи автомобіль (Шумпетер Хансен).

3. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора вважається що зовнішні потрясіння передаються через мультиплікатор або акселератор (інвестиційна теорія) і внутрішні сили породжують таким чином регулярні циклічні коливання в обсязі виробництва (Самуельсон).

4. Політичні теорії ділових циклів приписують циклічні коливання діям політиків які маніпулюють фіскальною і монетарною політикою щоб бути переобраними (Калецкі Нордгауз Гафт).

5. Теорії рівноважного ділового циклу проголошують що помилкове сприйняття динаміки цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук що спричиняє цикли в обсязі виробництва або в зайнятості (Лукас Барро Сарджент).

Страницы: 1 2 3