Реферат на тему:
“Сульфаніламідні препарати”
Сульфаніламідні препарати – це препарати, які є похідними аміду сульфанілової кислоти. У 1935 році німецький мікробіолог Дамагк відкрив протимікробні властивості фарби проктозилу (червоного стрептоциду) і ввів його в медичну практику.
Сучасні сульфаніламідні препарати характеризуються єдиним спектром і механізмом протимікробної дії. До них чутливі стрептококи, стафілококи, пневмококи, гонококи, менінгококи, кишкова, дизентерійна, дифтерійна палички, збудники сибірки, холери, бруцельозу, трахоми. На ці патогенні мікроорганізми сульфаніламідні препарати проявляють бактеріостатичну дію. Механізм її ґрунтується на конкурентному антагонізмі сульфаніламідів і параамінобензойної кислоти (ПАБК). Ці хімічні агенти мають близьку хімічну будову і властивості, але їх вплив на життєдіяльність мікроорганізмів прямо протилежний. ПАБК у живих мікроорганізмах перетворюється на фолієву, потім на фолоінієву кислоту, яка бере участь у синтезі нуклеїнових кислот, білків, ферментів. Ці продукти вкрай необхідні для розвитку і розмноження мікроорганізмів. Коли в середовищі, де є мікроорганізми, крім ПАБК, знаходиться той чи інший сульфаніламідний препарат, утворення фолієвої кислоти не відбувається, як і синтез інових кислот. Дефіцит їх призводить до затримки росту і розмноження мікроорганізмів.
Окремі сульфаніламідні препарати відрізняються один від одного неодинаковою швидкістю всмоктування у травному каналі. До препаратів, що добре всмоктуються, належать сульфадимезин, етазол, сульфадиметоксин, уросльфан, сульфацил – натрій. Вони інактивуються і виводяться з організму з неоднаковою швидкістю, що зумовлює різну тривалість їх протимікробної дії. Ці особливості сульфаніламідних препаратів враховують на практиці. Загальними показниками до застосування сульфаніламідних препаратів, що добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, незалежно від тривалості дії їх, є такі інфекційні захворювання, як пневмонія, сепсис, менінгіт, гонорея, ангіни, абсцеси, отити, тощо. Застосовують їх також для профілактики і лікування інфекційних захворювань шкіри. Перевага в лікуванні інфекцій сечовидільної системи, віддається тим препаратам, які виділяються з сечею у незміненому вигляді, зокрема, уросульфану, бісептолу.
Лікування сульфамідними препаратами проводиться за відповідними схемами. У перший день їх призначають у збільшеній (“ударній”) дозі, після чого переходять на підтримуючі дози впродовж усього курсу лікування.
Сульфаніламідні препарати з успіхом використовуються у вигляді присипок і мазей при інфекційних ураженнях шкіри і слизових оболонок, ранах і виразках. Добре розчинні у воді препарати застосовуються не тільки в присипках, мазях чи таблетках, але й розчинах для зовнішнього і парентерального застосування.
Сульфадимезин (Sylfadimezinum) – сульфаніламідний препарат короткої дії, випускається в порошку і таблетках по 0,25 г і 0,5 г. Призначаються всередину по 1 г 4 рази на добу.
Етазол (Aethazolum) – призначається всередину по 1 г 4 рази на добу, а при ураженнях шкіри і слизових оболонок (наприклад, при Трахомі) – зовнішньо в присипці та 5% мазь.
Фталазол (Phthalazolum) – застосовують для лікування бацилярної дизентерії, колітів, також при оперативних втручаннях на кишечнику для профілактики гнійних ускладнень.
Бісептол (Biseptolum) – ефективний при інфекційних захворюваннях дихальних і сечовидільних шляхів, при хірургічних інфекціях, септикоємії.
Існують також сульфаніламіди для інгаляційного застосування. Зокрема “Інгаліпт” (Inhalyptum), застосовується при тонзилітах, фарингітах, виразкових стоматитів.
Другие работы по теме:
Активият
МУАЙЯН КАРДАНИ И ИЗОТОП Лавозимот: радиометри навъи Б-2, препарати радиоактивии фаъолияташ номаълум, манбаъи радиоактивии эталони, хисобгараки Гейгер-Мюллер, сониясанч.
Характеристика процессу екстрагування
Реферат на тему: „Характеристика процессу екстрагування” Екстракційний процес – основа виробництва фітопрепаратів Процеси екстракції або вилучення мають велике значення в сучасній фармації. Шляхом вилучення отримується основна група галунових препаратів – екстракти і настойки, а також новогаленові препарати, вилучення зі свіжих рослин та інші препарати.
Характеристика рослин еспарцет піщаний ехінацея пурпурова
Реферат з біології на тему: Характеристика рослин: ЕСПАРЦЕТ ПІЩАНИЙ ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА ЕСПАРЦЕТ ПІЩАНИЙ (заячий горох) Onobrychis arenaria Багаторiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла численнi, прямостоячi, до 70 см заввишки. Листки складноперистi, нижнi - з 6-12 пар елiптичних листочкiв.
Гіпотензивні засоби
(анти гіпертензивні) розширюють судини і знижують артеріальний тиск. Їх застосовують для лікування гіпертонічної хвороби. Вони знижують збудливість судиннорухового центру, зменшують передавання імпульсів блокують адреноруцептори судин. Розширення судин і гіпотензивний ефект настають також при застосуванні сечогінних препаратів, що посилюють виділенні натрію з організму.
Квасоля звичайна кмин звичайний козельці лучні
Реферат на тему: КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА КМИН ЗВИЧАЙНИЙ КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА (фасоля) Phaseolus vulgaris Однорiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене, невитке, до 80 см заввишки (у виглядi куща). Листки двочерешковi, трiйчастi. Квiтки бiлi, рожевi або лiловi, в пазушних китицях.
Сульфаніламіди для резорбтивної дії
Препарати цієї групи швидко всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, частково зв’язуючись із альбумінами плазми, роз приділяються по всіх тканих, в тому числі походять через гематоенцефалічний бар’єр, плаценту.
Липа серцелиста листовик сколопендровий лілія біла
Реферат на тему: ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА, ЛИСТОВИК СКОЛОПЕНДРОВИЙ, ЛІЛІЯ БІЛА ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА Tilia cordata Липа серцелистная Високе дерево родини липових. Листки черговi, округлі або довгастi, з серцеподібною основою. Квiтки правильнi, двостатевi, п'ятичленнi; пелюстки - жовто-бiлi. Цвiте у червнi - липнi.
Гепатити
Коломийське медичне училище ім. І.Я.Франка Методична розробка теоретичного заняття з внутрішніх захворювань на тему: “ГЕПАТИТИ” м.Коломия 2001 р.
Характеристика рослин жовтець їдкий жовтий осот городній жовтозілля звичайне
Реферат з біології на тему: Характеристика рослин: ЖОВТЕЦЬ ЇДКИЙ ЖОВТИЙ ОСОТ ГОРОДНІЙ ЖОВТОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ ЖОВТЕЦЬ ЇДКИЙ Ranunculus acris Багаторiчна трав'яниста рослина родини жовтцевих. Стебло одиничне, прямостояче, розгалужене. Листки черешковi, пальчастороздільні, п'ятикутнi. Квiтки двостатевi з золотаво-жовтими блискучими пелюстками.
Сульфаніламідні засоби
Методична розробка з теми “” Тип заняття: лекція Навчальний предмет: Фармакологія Спеціальність: Фармація Курс ІІІ 1. Підготовчий етап лекції Порядок дій
Препарати ехінацеї минуле сучасне майбутнє
Значну увагу вчені України приділяють лікарським засобам, що сприяють корекції здоров’я населення в екологічно неблагополучних регіонах країни, в тому числі тих, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. Більшість дослідників фармакології рослинних препаратів і фітотерапії вважають доцільним запропонувати використання з цією метою препаратів ехінацеї, яка сприяє адаптації більшості систем організму в екстремальних умовах навколишнього середовища [1, 2, 3].
Бронхоектатична Хвороба
Бронхосктатична хвороба — патологічний стан, який характеризується регіональним розширенням бронхів (бронхосктази), що супроводжується хронічним нагноєнням у цих розширеннях.
Арум плямистий астрагал
Назва реферату : Арум плямистий, астрагал Розділ : Біологія Арум плямистий, астрагал АРУМ ПЛЯМИСТИЙ Arum maculatum Аронник пятнистый Багаторiчна трав'яниста рослина родини ароїдних. Листки прикореневi, довгочерешковi, серцеподібнi, темноплямистi. Квiтконосне стебло закiнчується качанчиком з дрiбними одностатевими квiтками: жiночi розмiщенi при основi, чоловiчi - над ними.