Волошка синя - Centaurea cyanus
Волошка синя, або польова — однорічна рослина з родини складно-цвітних, яка росте серед посівів жита й інших польових культур переважно в середній і північній смугах Європейської частини Радянського Союзу і зокрема всюди на Україні та в Західному Сибіру.
Вся рослина сіропухнаста, з прямостоячим гіллястим стеблом, заввишки ЗО—60 см. Листки в неї чергові, сидячі, лінійно-ланцетні. Кошики квіток на довгих квітконосах. Крайові квітки в кошику, лійкоподібні, сині або голубі, нерівномірно п'ятизубчасті, а серединні — трубчасті, фіолетові. Сім'янка з чубком із цупких волосинок. Цвіте волошка в червні — липні. Квітки збирають зразу ж, як тільки розпукаються квіткові кошики, сушать квітки (без їхніх кошиків) у темному місці, яке добре провітрюється. У науковій медицині волошки сині вживають тільки у вигляді легкого сечогінного засобу.
У народній медицині цю рослину вживають як жовчогінний, сечогінний і потогінний засіб: від водянки, жовтяниці, при запаленні нирок і сечового міхура та при простуді; якщо ж ці хвороби супроводжуються спазмами то відвар синіх волошок має й проти спазматичний вплив.
Відвари крайових квіток синіх волошок часто застосовують у вигляді примочок для очей при деяких хворобах цього органа як протизапальний, а іноді й припікальний і дезинфікуючий засіб. Цю рослину зовнішньо і внутрішньо застосовують у формі відвару з її квіток також і при особливій хворобі очей, яка називається курячою сліпотою. При цьому лікуванні треба дотримува--тися дієти: часто вживати в їжу печінку при загальному посиленому харчуванні риб'ячим жиром.
Способи застосування. Відвар: одна чайна ложечка на склянку окропу; вживати по ]/4 склянки, три рази на день: зовнішньо застосовувати як примочку.
Деревій звичайний – Achillea millefolium
Стебла у деревію звичайного прямі, звичайно-прості, пружні і, подібно до листків, більш або менш шерстисто-волохаті, заввишки до 50 см. Ця рослина пускає підземні пагони. Листки двічі пірчасто-розсічені, з суцільним стриженьком і з частками, по обидва боки надрізаними. Квітки трубчасті й язичкові, в дрібних кошиках, зібрані вгорі рослини в щитковидну волоть, мають біле, рідше червонувате або рожевувате, з фіолетовим відтінком, забарвлення; пахучі; на смак гіркі.
Деревій містить у собі багато ефірної олії, і тому пахнуть не тільки квітки, але й листя його. В ньому багато в'яжучих речовин, є гірка екстрактивна речовина, органічні кислоти та інші речовини. Є в цій рослині також і вітаміни А і С та фітонциди (речовини, що вбивають шкідливих хвороботворних бактерій.Головна дія деревію звичайного на організм — надавати крові здатності зсідатися. Ця рослина відома була ще в давнину, в часи Діоскоріда, який називав її herba vulnenaria, тобто рановою травою, травою для загоювання ран і проти всяких кровотеч (жіночих, наприклад).
Маючи в собі гіркоту, деревій корисний для апетиту, при різних хворобах шлунка (проносах, запорах та ін.), а особливо при спазмах. Що ця рослина підвищує апетит, це можна підтвердити й практикою птахівництва: дрібно посічена трава деревію з товченим ячменем і перцем—приправою є апетитним кормом для індичат. Дуже ласі до цієї трави й кролі та інші домашні тварини.
Крім того, деревій має потогінні й сечогінні властивості, тому ліки з цієї рослини часто вживають у народі при жовчнокам'яній хворобі, при хворобах печінки, при гострому бронхіті, нічному нетриманні сечі, при геморої, проти масових чиряків (тобто для поліпшення порушеного обміну речовин), від жіночих хвороб (зміцнює органи тіла й регулює їхню функціональну діяльність) та в інших випадках. Відвари, настойки, а також і свіжий сік з трави деревію вживають всередину у вищезазначених випадках від усіх кровотеч, а як засоби, що містять у собі вітамін С, ці препарати вживають також і від недокрів'я. Як зовнішній засіб, деревій особливо ефективний при ранах і навіть на запалених частинах шкіри, якщо до них прикладають свіжопотовчене листя або мазь із нього.
Калина звичайна – Viburnumopulus
Калина звичайна — кущова рослина або невелике деревце з родини жимолостевих. Росте по лісах і чагарниках помірної зони
Раніше для лікувальної мети з-за кордону виписували кору сливолистої калини, але тепер своя калина цілком замінює імпортну лікарську сировину.
Калина досягає 5 м заввишки. Листки у неї трилопатеві, гілки голі, суцвіття не густе, віночки білі. Плоди ягодоподібні, овальні, яскраво-червоні, з однією кісточкою. Запах слабкий, неприємний, смак у ягід і в кори гіркий і терпкий. Кора має зеленувлто-сірий колір.
У науковій медицині застосовують рідкий екстракт, рідше відвар з кори калини, як кровоспинний (при маткових та інших внутрішніх кровотечах) і як проти спазматичний та заспокійливий засіб. Шкідливих і побічних явищ від вживання цих ліків не помічено.
У народній медицині простий відвар з кори калини вживають при внутрішніх і навіть при носових кровотечах. Як зміцнювальний і заспокійливий засіб, згущений відвар з калинової кори .(замість готового екстракту) жінки вживають при всіх труднощах вагітності й запобігають викидневі.
Цей засіб корисний також і для дітей від спазмів. Дорослі п'ють відвар з калинової кори від мокротинної ядухи та від простуди. Крім того, при золотусі застосовують згущений відвар з калинової кори в суміші з відваром ромашки, зроблений, як мазь (у відношенні 1 :4) проти шкірних хворобливих явищ золотухи. Цим відваром також напувають, як чаєм, і купають у ньому дітей, хворих на золотуху. Відвар або чай з калинових ягід вживають від кашлю.
Сирі ягоди, коли їх їсти, діють як проносний засіб; свіжим соком з них видаляють прищі на обличчі. Не парені, свіжі калинові ягоди, потовчені й змішані з медом і розведені водою, п'ють від простуди; парені ягоди з медом — смачний напій. Калинові ягоди з цукром, які почали вже бродити («грати») вживають від підвищеного кров'яного тиску. Способи застосування. Відвар: 10,0—200,0; по одній столовій ложці, три рази на день. Екстракт (є готовий в аптеках): 20,0; по 20—40 крапель, три рази на день.
Другие работы по теме:
Растительные символы в украинской литературе
Скажешь одно только слово «Украина» - и в воображении возникают тополь в поле, майский жук над вишнями, калина во дворе, верба край долины. Вспыхивают в памяти бархатцы, роскошные мальвы, трепетный барвинок, красная рута... Они с давних пор олицетворяют красоту моей земли, духовную мощь ее народа, утверждают любовь к Родине.
Шукшин Василий Макарович
Василий Макарович Шукшин «Василий Шукшин родился 25 июля 1929 года в селе Сростки Бийского района Алтайского края в крестьянской семье. Его родители были уроженцами той же местности и по социальному положению считались крестьянами-единоличниками, или середняками. Когда в 1930 году началась сплошная коллективизация, их заставили вступить в колхоз.
Тютюнник Григір
(1931 — 1980) Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо.
Горіх, калина та глід у житті та творчості українського народу
Загальний опис рослини і плодів калини, горіха та глоду. Калина як найбільш оспівана рослина України. Пісні, приказки та легенди про калину, горіх і глід. Використання рослин у народній медицині. Назви населених пунктів і прізвища, пов’язані з рослинами.
Калина 3
Калина Калина звичайна представляє собою гіллястий чи чагарник невелике деревцо із сіруватою корою стовбурів і галузей, часто покритої тріщинами. Трьох- п'ят-лопатеві листи з великими зубцями розташовані на галузях супротивно один одному. Зверху вони темно-зелені, знизу більш світлі й опушені.
Флора і рослинність урочища Пагур
» (Придністровське Поділля) Вступ Людину оточує справжній зелений океан різноманітних рослин, який є важливою, невід’ємною складовою частиною біосфери Землі. Він відіграє незамінну роль у житті як людини, так і всієї природи. Без перебільшення можна сказати, що без зелених рослин життя на нашій планеті в такій формі, в якій воно снує, було б неможливе.
Дерева та ліси України
РЕФЕРАТ на тему: Найдавніші екземпляри В геологічному музеї Львівського національного університету ім. І.Франка зберігається уламок стовбура дерева, що росло поблизу Каракуби (південний Донбас) у період девону, тобто 360-370 млн. років тому. Ці дерева належать до плаунових, вони росли на Землі ще перед тим, як з’явились папоротеподібні, й були заввишки до 30-40 м.
Суниці не тільки ласощі
Суниці лісові (наукова назва — Fragaria vesca L. — походить від слів fragre — пахнути або від fragum — суниця; vesca — мізерний, дрібний) — невеличка багаторічна рослина з родини розових, заввишки до 20 см, з коротким горизонтальним кореневищем і численними тонкими корінцями. Від старої рослини щороку відходять довгі надземні гони («вуси»); у вузлах, де відростають нові листочки, вуса вкорінюються і, таким чином, утворюються нові кущики суниць.
Цикорій дикий цикута отруйна цмин пісковий
Реферат на тему: ЦИКОРІЙ ДИКИЙ, ЦИКУТА ОТРУЙНА, ЦМИН ПІСКОВИЙ ЦИКОРІЙ ДИКИЙ (батiжок, волошка городня, голубiй, петровi батоги, придорожник, серпівник, синя плічка, синявка,
Волошка синя - Centaurea cyanus L
ВОЛОШКА СИНЯ - Centaurea cyanus L. Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae Як виглядає волошка? Однорічна трав'яниста сіро-зелена пухнаста рослина 30—60 см заввишки. Стебло її гіллясте, спрямоване догори. Листки ланцетно-лінійні, нижні дещо лопатеві, верхні цілокраї. Кошики верхівкові, на довгих квітконіжках.
Квасоля звичайна кмин звичайний козельці лучні
Реферат на тему: КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА КМИН ЗВИЧАЙНИЙ КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА (фасоля) Phaseolus vulgaris Однорiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене, невитке, до 80 см заввишки (у виглядi куща). Листки двочерешковi, трiйчастi. Квiтки бiлi, рожевi або лiловi, в пазушних китицях.
Любисток лікарський рута пахуча
Волошка синя— Centaurea cyanus Однорічна або дворічна сіро-пухнаста трав'яна рослина. Стебло пряме, гілчасте, заввишки 30—80 см. Листки лан-цетолінійні, нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки зібрані в суцвіття — кошики на довгих ніжках, крайові квітки лійкоподібні, сині, нерівномірно п'ятизубчасті, а середні — трубчасті, фіолетові, з тичинками і маточкою.
Горобина звичайна
оробина звичайна — Sorbus auciiparia L. Родина розоцвітих — Rosaceae. Дерево заввишки 4—15 м. Кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстянисті, чорвувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, неяарнонір-часті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані у густі щитки. Плід — ягодоподібний, дрібний, соковитий, кулькоподібний, блискучий, оранжево-червоний, на смак гіркий, терпкий, після заморожування приємний гіркувато-кислий.
Суниці лісові суріпиця звичайна
Реферат на тему: СУНИЦІ ЛІСОВІ, СУРІПИЦЯ ЗВИЧАЙНА СУНИЦІ ЛІСОВІ (агудка, базінка, байбара, капшук, пазубник, поземка, позьомка з'їдома, полевниці, полявчик, полониці, полуниці, ягода, яриця)
Виявлення сигналів НВЧ
Лекція 21 . Звичайний осцилограф використати неможливо – вони працюють на частотах до 1ГГц. Зараз використовують напівпровідникові детектори. Кристалічні детектори: квадратичний детектор.
Калина звичайна капуста городня
РЕФЕРАТ з біології на тему: Калина звичайна, капуста городня” КАЛИНА ЗВИЧАЙНА iburnum opulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зісподу — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими залозками вгорі при основі листкової пластинки.
Метод магнітної стінки
Лекція 16 . Він застосовується при аналізі діелектричних резонаторів. Обернена ситуація – хвиля виходить з металу (або діелектрика) в вакуум. Зліва – стояча хвиля, справа – біжуча, звичайна, зі сталою амплітудою.
Шовковиця біла шоломниця звичайна
Реферат на тему: ШОВКОВИЦЯ БІЛА, ШОЛОМНИЦЯ ЗВИЧАЙНА ШОВКОВИЦЯ БІЛА (еперка, шовковиця) Morus alba Однодомне, рiдко дводомне, з розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, до 12 м заввишки. Листки м'якi, черговi, черешковi, яйцеподібнi. Квiтки одностатевi, зiбранi пазушними цилiндричними, густими колосоподібними суцвiттями.
Фенхель звичайний фіалка триколірна фізаліс звичайний
Реферат на тему: ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ, ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА, ФІЗАЛІС ЗВИЧАЙНИЙ ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ (морач) Foeniculum vulgare Багаторiчна або дворiчна гола сиза рослина родини селерових. Стебло прямостояче, до 200 см заввишки, круглясте, галузисте. Листки черговi яйцеподібно- трикутнi; нижнi листки черешковi, верхнi - сидячi.
Талабан польовий татарник звичайний терен звичайний
Реферат на тему: ТАЛАБАН ПОЛЬОВИЙ, ТАТАРНИК ЗВИЧАЙНИЙ, ТЕРЕН ЗВИЧАЙНИЙ ТАЛАБАН ПОЛЬОВИЙ Thlaspi arvense Однорiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвiтих з запахом часнику. Стебло прямостояче, голе, угорi розгалужене, до 50 см заввишки. Листки черговi. Квiтки двостатевi, правильнi, дрiбнi, бiлi, чотирипелюстковi, зiбранi в китицю.
Фітотерапія і дієта сечостатевої системи
ФІТОТЕРАПІЯ І ДІЄТА СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ Рослинні ліки – продукт живих клітин. Вони доступні всім. Вони відіграють роль стимуляторів функцій хворих органів нормалізуючи їх. Їх треба вміло підшукувати і застосовувати. Дикорослі рослини і фітотерапії застосовують ширше через наявність у них антибіотичних речовин, так званих фітоалексинів, що діє їм перевагу над культурними.
Дієтотерапія для ендокринної системи
Правильно спланована дієта має велике значення. У більшості випадків лікувальне харчування являється доповненням медикаментозної терапії лікувальне харчування має свої цілі не тільки зберегти життя хворого, але й зберегти йому працездатність.
Аїр звичайний Acorus calamus L
Аїр звичайний (лепеха звичайна), Acorus calamus L, Хімічний склад: ефірна олія (1,5—4,8%), до складу якої входять азарон (7,8%), азариновий альдегід каламсон, сесквітерпен, алкоголь каламенол, камфен (7%), алкалоїд каламін (10%), гіркий глікозид акорин (0,2%), глікозиди ізоакорин, акоретин, органічні кислоти та їхні мінеральні солі, крохмаль (20—40%),- камфора (8,7%), евгенол (6%), проазулен, холін, пальмітинова й аскорбінова (0,15 г на 100 г кореневища) кислоти.