оробина звичайна — Sorbus auciiparia L.
Родина розоцвітих — Rosaceae.
Дерево заввишки 4—15 м. Кора гладенька, сіра. Гілки пухнасті, бруньки повстянисті, чорвувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, неяарнонір-часті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані у густі щитки. Плід — ягодоподібний, дрібний, соковитий, кулькоподібний, блискучий, оранжево-червоний, на смак гіркий, терпкий, після заморожування приємний гіркувато-кислий. Ягоди зібрані у щитки. Горобина — добрий медонос.
Цвіте у травні—червні. Плодоносить наприкінці серпня — у вересні, залишаються плоди до пізньої зими.
Росте на сонячних галявинах, на узліссі, на скелястих і кам'янистих схилах, крутих берегах рік, у дрібнолистяних і хвойних лісах, у перелісках і чагарниках. Культивують горобину у парках і садах як декоративну рослину.
Райони поширення — вся територія СРСР, особливо Сибір, крім Крайньої Півночі. У Криму росте особливий вид горобини з великими грушовидними плодами (S. do-mestica L.)
Для виготовлення ліків використовують плоди (ягоди) горобини.
Збирають достиглі плоди, зриваючи їх з плодоніжок, наприкінці серпня і у вересні—жовтні, зрізуючи щитки. Відбирають стиглі плоди і сушать, попередньо прив'яливши,
в сушарках, у нежаркій печі, на листах, решетах (розстилають тонким шаром і часто перемішують).
Містить вітамін С (до 160 м г%), каротин, цукор, гіркі і дубильні речовини, яблучну і лимонну кислоти. В насінні є амігдалін і жирна олія.
З наукової точки зору у горобині цінують в'яжучу (протипроносну) і вітамінну дію. Плоди горобини становлять певний інтерес для харчової промисловості (свіжі плоди можна зберігати всю зиму у льохах), вони входять до складу полівітамінних сумішей, з них виготовляють сиропи, варення, пастилу. У народній медицині плоди горобини здавна використовують для лікування цинги, як сечогінний і кровоспинний засіб, у випадку захворювання печінки, при геморої.
Застосовують як сечогінний засіб — настій або відвар з 1 столової ложки ягід горобини на 1 склянку води п'ють по 1 столовій ложці '3—4 рази на день або п'ють настій суміші (по Ѕ столової ложки ягід горобини і шипшини) на 2 склянках води по ј склянки 2—3 рази на день.
Калина звичайна — Viburnum opulus L. Народні назви: калина, лісова красуня.
Родина жимолостевих — Caprifoliaceae.
Невисокий (до 5 м), дуже гілчастий кущ. Кора зморшкувата, бурувата. Листки супротивні, три- і п'ятилопатеві завдовжки 5—8 см, крупнозубчасті, на верхівці загострені, зверху майже голі, зісподу — опушені. Квітки білі, зібрані у щитковидні суцвіття. Плід — соковиті, овальні, яскраво-червоні їстівні ягоди з кісточкою всередині.
Цвіте у травні — червні, плодоносить у серпні—вересні.
Росте в підлісках мішаних і листяних лісів, чагарникових заростях, у ярах, на берегах річок і схилах гір.
Райони поширення — середня смуга лісової і лісостепової зон Європейської частини СРСР, Кавказ, Сибір, Середня Азія. Збирають і заготовляють на Україні (Крим), в Башкирії, Білорусії.
З лікувальною метою використовують кору калини. Кору збирають з молодих стовбурів і гілок напровесні і на початку літа (квітень, травень, червень) — у період руху соків, коли між корою і деревиною є волога і кора легко відокремлюється від деревини. Здирають кору з калини так само, як і з крушини. Кору можна здирати також восени із зрубаних товстих гілок.
Сушать кору на вільному повітрі або у приміщенні, що добре провітрюється, чи сушарках при температурі 40—45° С, розкладаючи її так, щоб трубочки не потрапляли одна в одну. Запах калини своєрідний, слабкий, на смак вона гіркувата, терпка. Висушена кора зеленувато-сірого кольору, внутрішній бік — червонуватий.
У коренях і гілках калини є глюкозид вібурнін і понад 6% смоли, яка містить органічні кислоти (оцтову, пальмітинову і мурашину), дубильні речовини та інші речовини, що виявляють тонізуючу дію на матку, зменшуючи кровотечу.
У ягодах калини є вітамін С; їх використовують у сумішах, чаях.
У медичній практиці калину використовують як кровоспинний засіб у випадку кровотечі з матки, надмірних болісних менструацій і геморою. Калина має деякі в'яжучі і заспокійливі властивості.
Застосовують: 1) під наглядом лікаря у випадку кровотечі з матки і надмірних, болісних менструацій — відвар 1 столової ложки калинової кори на 1 склянку води п’ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; рідкий екстракт п'ють по 20—30 крапель 3 рази на день; суміш з 1 столової ложки екстракту калинової кори і 1 столової ложки рідкого екстракту трави грициків п'ють по 30 крапель 3 рази на день (їх можна купити в аптеці);
2) у випадку геморойної кровотечі — відвар 1 столової ложки кори на 1 склянку води п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день (або використовують готові аптечні свічки, приготовлені з екстракту калинової кори).
Мати-й-мачуха (підбіл) — Tussilago farfara L. Народні назви: білі листки, білпух.
Родина складноцвітих — Compositae.
Багаторічна трав'яна рослина. Кореневище галузисте, повзуче. Напровесні на стеблах з'являються поодинокі, дзвоникоподібні квіткові кошики, що складаються із золотаво-нсовтих язичкових і трубчастих квіток. Прикореневі листки округло-серцевидні, щільні, зверху голі, зелені, зісподу біло-повстисто-опушені. Нижній бік листка, якщо його притулити до тіла, гріє, а верхній холодить, звідси і назва мати-й-мачуха.
Цвіте у березні—травні (перша квітка з'являється до появи листків).
Росте на глиняних і піщаних грунтах, на схилах, у вибалках, сухих ровах, на залізничному насипі, по берегах рік і струмків, у хвойних лісах.
Для виготовлення ліків використовують квітки і листки підбілу.
Збирають квітки напровесні (березень—квітень) на початку цвітіння, в суху, ясну погоду, зрізуючи ножицями квіткові кошики біля основи. Не слід плутати з квітками кульбаби. Листки зривають у червні до половини черешка, коли вони ще порівняно малі і зверху на них е темно-зелений цвіт, а зісподу білий пушок. Не треба збирати листки а бурими плямами (іржею) і змішувати з листками білокопитника і т. д.
Квітки і лиетя сушать на вільному повітрі, на горищі, під залізним дахом, у приміщенні, що провітрюється, розклавши квітки тонким шаром, а листки — по 1—2 на папері. На смак листя гіркувате, без запаху.
Зберігають підбіл у сухому місці.
У листках і квітках підбілу є слизові речовини, вуглеводиста речовина інулін, дубильні речовини, ефірна олія, гіркий глюкозид туси-лягін, вітамін С, каротин, фітостерини фарадіол і тараксантин тощо. У народній медицині відвар з підбілу давно використовувався для лікування дихальних шляхів (бронхітів) як відхаркувальний і потогінний засіб, для лікування катарів шлунка.
Застосовують як відхаркувальний і протикашлевий засіб — відвар 1 столової ложки листя на 1 склянку води п'ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день або п'ють настій 2 столових ложок суміші (3 столові ложки листя підбілу, 2 столові ложки подорожника, 2 столові ложки локриці — солодкого кореня) на 2 склянках води по Ѕ склянки 3—4 рази на день.
Листки підбілу входять до складу грудних чаїв № 1 і 2 і потогінних чаїв № 2 і 4.
Другие работы по теме:
Письменники області
Робота до диференційованого заліку на тему: Письменники області Місто Рогатин – районний центр Івано-Франківщини з населенням близько 10 тисяч жителів. Воно має давню і велику історію. Про походження назви міста достовірних джерел немає. За легендою Рогатин зобов’язаний своєю назвою великій кількості оленів – рогачів, що тут водилися.
Дергачівський район
Площа —900,1 км^ Населення — 98,6 тис. чол. Рік утворення — 1923. Районний центр — Дергачі (до 1943 року — Деркачі) — селище міського типу. Розташоване поблизу р. Лопані, за 12 км на північний захід від м. Харкова. Залізнична станція. Через територію селища проходить залізнична магістраль Харків — Москва І автомагістраль Харків — Золочів.
Значення дикорослих плодів та ягід у житті людини
Дикорослі плоди та ягоди, поширені в Уураїні. Значення дикорослих плодів та ягід у житті людини. Харчова і господарська характеристика плодів та ягід дикорослих рослин лісів України. Планування збору та організація заготівлі дикорослих плодів та ягід.
Дерева та ліси України
РЕФЕРАТ на тему: Найдавніші екземпляри В геологічному музеї Львівського національного університету ім. І.Франка зберігається уламок стовбура дерева, що росло поблизу Каракуби (південний Донбас) у період девону, тобто 360-370 млн. років тому. Ці дерева належать до плаунових, вони росли на Землі ще перед тим, як з’явились папоротеподібні, й були заввишки до 30-40 м.
Квасоля звичайна кмин звичайний козельці лучні
Реферат на тему: КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА КМИН ЗВИЧАЙНИЙ КОЗЕЛЬЦІ ЛУЧНІ КВАСОЛЯ ЗВИЧАЙНА (фасоля) Phaseolus vulgaris Однорiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене, невитке, до 80 см заввишки (у виглядi куща). Листки двочерешковi, трiйчастi. Квiтки бiлi, рожевi або лiловi, в пазушних китицях.
Волошка синя деревій звичайний калина звичайна
Волошка синя Centaurea cyanus Волошка синя, або польова — однорічна рослина з родини складно-цвітних, яка росте серед посівів жита й інших польових культур переважно в середній і північній смугах Європейської частини Радянського Союзу і зокрема всюди на Україні та в Західному Сибіру.
Суниці лісові суріпиця звичайна
Реферат на тему: СУНИЦІ ЛІСОВІ, СУРІПИЦЯ ЗВИЧАЙНА СУНИЦІ ЛІСОВІ (агудка, базінка, байбара, капшук, пазубник, поземка, позьомка з'їдома, полевниці, полявчик, полониці, полуниці, ягода, яриця)
Арніка гірська оман високий конвалія звичайна
Арніка гірська — Arnka montana L. Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з коротким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками.
Опис рослин козлятник лікарський комонник лучний конвалія звичайна
Реферат на тему: Опис рослин: КОЗЛЯТНИК ЛІКАРСЬКИЙ, КОМОННИК ЛУЧНИЙ, КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА КОЗЛЯТНИК ЛІКАРСЬКИЙ (чокабук) Galega officinalis Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло висхідне, розгалужене, голе або розсіяноволосисте, до 80 см заввишки. Листки непарноперисті, з 4 - 10 пар бокових довгасто-лінійних або лінійно-ланцетних листочків.
Горобина звичайна 2
Горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.) Російська назва — рябина обыкновенная. Дерево заввишки 5-15 м, росте серед сонячних галявин край узлісь, на скелястих та кам'янистих схилах, крутих берегах річок, у дрібнолистяних та хвойних лісах, у передлісках і чагарниках. Культивують горобину в парках і садах як декоративну рослину.
Конвалія звичайна Convallaria majalis L
Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину. Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоніни, аспарагін, нукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).
Капуста городня картопля квасениця звичайна
Реферат на тему: КАПУСТА ГОРОДНЯ, КАРТОПЛЯ, КВАСЕНИЦЯ ЗВИЧАЙНА КАПУСТА ГОРОДНЯ Brassica oleracea Дворiчна овочева рослина родини хрестоцвітих. Протягом першого року утворю низьке стебло iз значної кiлькості листкiв щiльну гладеньку головку. На другий рiк розвивається квiтуче стебло, до 150 см заввишки.
Калина звичайна капуста городня
РЕФЕРАТ з біології на тему: Калина звичайна, капуста городня” КАЛИНА ЗВИЧАЙНА iburnum opulus – гіллястий кущ або невелике (2—4 м заввишки) дерево родини жимолостевих. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з великими сочевичками. Листки супротивні, широкояйцевидні, 3-5-лопатеві, з яйцевидними вищербленозубчастими гострими лопатями, зверху голі, зісподу — бархатистоопушені, 5—10 см завдовжки, 5—8 см завширшки, черешки листків довгі, з булавчастими залозками при основі з сидячими тарілчастими залозками вгорі при основі листкової пластинки.
Слива домашня і смоковниця звичайна
Реферат з біології на тему: СЛИВА ДОМАШНЯ І СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА СЛИВА ДОМАШНЯ лива звичайна, Prunus domestica — дерево родини розових, заввишки 6—12 м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені, зарубчасто-пилчасті.
Метод магнітної стінки
Лекція 16 . Він застосовується при аналізі діелектричних резонаторів. Обернена ситуація – хвиля виходить з металу (або діелектрика) в вакуум. Зліва – стояча хвиля, справа – біжуча, звичайна, зі сталою амплітудою.
Дієтотерапія цукрового діабету
За останні роки в лікуванні цукрового діабету відбулися докорінні зміни, які значно торкнулися принципів дієтотерапії цього захворювання. Дієтотерапія залишається не лише основою лікування будь-якої форми цукрового діабету, але і дієта повинна бути максимально прийнятою для конкретного хворого.
Шовковиця біла шоломниця звичайна
Реферат на тему: ШОВКОВИЦЯ БІЛА, ШОЛОМНИЦЯ ЗВИЧАЙНА ШОВКОВИЦЯ БІЛА (еперка, шовковиця) Morus alba Однодомне, рiдко дводомне, з розкидистою кроною дерево родини шовковицевих, до 12 м заввишки. Листки м'якi, черговi, черешковi, яйцеподібнi. Квiтки одностатевi, зiбранi пазушними цилiндричними, густими колосоподібними суцвiттями.
Настурція лікарська незабудка польова нетреба звичайна
Реферат на тему: НАСТУРЦІЯ ЛІКАРСЬКА, НЕЗАБУДКА ПОЛЬОВА , НЕТРЕБА ЗВИЧАЙНА НАСТУРЦІЯ ЛІКАРСЬКА (поточарка) Nasturtium officinale Багаторiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло висхiдне, до 60 см заввишки, порожнисте, гранчасто-борозенчасте, розгалужене. Листки черговi, перистороздiльнi, овальнi або яйцеподібнi.
Тваринний світ України
Розмаїття природних умов та біотопів (місцепроживань) зумовлює багатство тваринного світу України. На її території водиться 100 видів ссавців, 360 видів птахів, 200 видів риб, 20 видів плазунів, 17 видів земноводних. Тваринній світ змінювався протягом геологічних періодів та історичного часу. Дослідники вважають, що наприкінці палеогену тут водилися свиноподібні тварини, безрогі носороги, із птахів – баклани, мартини, кулик, качки, лелеки, сови, в річках жили крокодили, в морях – хижозубі кити.
Фітотерапія і дієта сечостатевої системи
ФІТОТЕРАПІЯ І ДІЄТА СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ Рослинні ліки – продукт живих клітин. Вони доступні всім. Вони відіграють роль стимуляторів функцій хворих органів нормалізуючи їх. Їх треба вміло підшукувати і застосовувати. Дикорослі рослини і фітотерапії застосовують ширше через наявність у них антибіотичних речовин, так званих фітоалексинів, що діє їм перевагу над культурними.
Дієтотерапія для ендокринної системи
Правильно спланована дієта має велике значення. У більшості випадків лікувальне харчування являється доповненням медикаментозної терапії лікувальне харчування має свої цілі не тільки зберегти життя хворого, але й зберегти йому працездатність.