Онкологія

Курси підвищення

кваліфікації медичних сестер

терапевтичних дільниць

при Коломийській ЦРЛ


реферат

Слухач циклу

Сумарчук Марія

Василівна


Коломия 2001р.


В усіх економічно розвинутих країнах проблема раку легенів є однією найбільш важливих і водночас складних у сучасній онкології. Це зумовлено неухильним ростом захворюваності й смертності труднощами своєчасної діагностики та недостатньою ефективністю лікування. Швидке зростання захворюваності на рак легенів який уражує найбільш діяльний і працездатний контингент населення має характер епідемічного лиха стало не тільки медичною але й народногосподарською соціальною проблемою.

Серед різноманітних захворювань легенів рак займає провідне місце. Захворювання характеризується надзвичайно високою агресивністю перебігу з раннім ліморогенним і гематогенним метастазуванням і безпосереднім проростанням пухлини в органи грудної порожнини.

Широкого поширення набув термін рак легенів але завжди слід пам’ятати що злоякісна пухлина виходить з епітемію слухової бронха.

Починаючи з 1985 року рак легенів займає перше місце в загальній структурі захворюваності населення на злоякісні новотвори. Найвищі показники захворюваності на рак легенів в Естонії Латвії Литві Україні та Росії – 41-42 випадки на 100 тис. населення а найнижчі – в Узбекистані та Туркменії Азейбарджані та Грузії.

Статистичні показники свідчать що рак бронхів трапляється переважно серед чоловіків.


Етіологія:

Серед причин що приводять до розвитку раку легенів розрізняють ряд факторів:

паління тютюну;

забруднення атмосферного повітря хімічними концентратами

підвищення радіації

шкідливі впливи пов’язані з виробничою діяльністю людей.


Патогенез:

Найчастішим місцем виникнення раку легенів є смугова оболонка кіля (розгалуження) бронхів різного колібру – бронхіол субсегментарних сегментарних і часткових. Значно рідше пухлина виникає із клітин слизової проміжною або одного з головних бронхів.

Ракові пухлини легенів макросконово поділяються на екзофітні (вузлові) ендофітні (інфільтративні) мезофітні (пересідні) форми раку.

За своєю гістологічною структурою рак легенів поділяється на:

а) плоскоклітинний рак;

б) аденокарцинома;

в) дрібноклітинний рак;

г) крупноклітинний рак.


Клініка.

Залежно від особливостей локалізації пухлини розрізняють центральний рак периферичний рак атиповий рак легенів.

У клініці раку легенів виділяють три періоди:

доклінічну фазу

фаза ранніх клінічних проявів та розпізнавання

фаза поширеного захворювання

Клінічні синдроми:

С-м подразнення бронха:

інтенсивний сухий кашель гастококлющоподібний; кашель неефективний: ніщо на відкашлюється він не зумовлений зміною положення тіла хворого піддається лікуванню навіть найсильнішими бронхолітичними засобами;

легкий але постійний протягом майже усієї доби сухий виснажливий кашель (покашлювання) який також є неефективним;

на фоні тривалого кашлю (хронічний бронхіт та інші захворювання) з’явився “сухий компонент” і при цьому кашель зокрема вологий став неефективним.

С-м патологічних виділень:

так званий вологий кашель – виділенне харкотиння різного характеру найчастіше слизистою та слизисто-гнійною дуже рідко гнійною та з неприємним запахом;

Температурний синдром:

різного характеру лихоманка – від субфебральної до чектичної температури; короткотривала тривала

Больовий синдром:

різноманітні за тривалістю та інтенсивністю болі часто пов’язані з актом дихання;

болі можуть бути поверхневими (з боку грудної клітки) та глибокими (з боку органів грудної порожнини).

Функціональний синдром:

задуха;

пітливість;

серцебиття;

окроціоноз

утруднення дихання

6. Паранеопластичний синдром:

ендокринно-метаболічний

нейромязковий

дерматологічний

судинний

7. Синдром загальних ознак:

загальна слабкість різного ступеня вироженості

швидка втома

зниження працездатності

погіршення або втрата апетиту.


При початкових ф-мах раку легенів найчастіше спостерігаються перші чотири клінічні синдроми самостійно або їх комбінації. Чим більше поширений процес тим більше різноманітна картина захворювання. Клінічними знаками поширеного пухлинного процесу часто є функціональні розлади дихання та кровообігу больовий синдром органічні зміни з боку нервової системи.


Діагностика.

Для діагностики раку легенів у доклінічній фазі велике значення мають профілактичні флюорографічні огляди здорового населення старшого віку. Для ранньої діагностики раку легенів надзвичайно велике значення має правильна оцінка анамнезу з урахуванням статті хворого його віку професії та шкідливих звичок а також зовнішній огляд пальпація перкусія та аускультація.

Щоб поставити остаточний діагноз раку легенів необхідно застосувати цілий комплекс методів спеціального обстеження хворого:

рентгенологічні

ендоскопічні

хірургічні

морфологічні

лабораторні.


Лікування.

хірургічне

променева терапія

хіміотерапія


Догляд за хворими.

Важливою особливістю догляду за хворими з онкологічними захворюваннями є особливий підхід. Необхідно щоб хворий не дізнався істинного діагнозу. Терміни “рак” “саркома” замінювати словами “виразка” “звуження” латинських термінів “у-р” “бластома” “канцер” “неожауня” потрібно не вживати так як деякі хворі розуміються в термінології. Психіка онкологічних хворих ранима.

Потрібно слідкувати щоб документація не попала в руки хворого. Про істинний діагноз потрібно повідомити рідних хворого і попередити щоб хворий не дізнався. У випадку якщо хворому не вдалося провести оперативне втручання йому про це не говорити.

Необхідно навчити рідних і хворого міроприємствах гігієнічного характеру. Мокроту який хворий виділяє з раком легень потрібно збирати в плювальницю після чого її дезінфікують. Для профілактики пролежнів під лежачих хворих підкладають резинові круги шкіру спини і ягодиць протирають кілька разів камфорним маслом роблять легкий масаж. Приміщення в якому знаходиться хворий потрібно провітрювати необхідно організовувати прогулянки.

?????? правильний режим харчування. Хворий повинен вживати їжу багату на вітаміни і білки. Переважно хворі мають поганий апетит в таких випадках можна давати по 25-50 мл вина чи коньяку. Спеціальної дієти придержуватися не слід. Непотрібно давати хворому надто гарячої холодної жирної чи гострої їжі.

У онкохворих часто спостерігаються запори. В таких випадках роблять окисні клізми а також дають проносні.

Вказані вище міроприємства можна робити як не дому так і в стаціонарі.