Шляхи економічного зростання вплив ринку на економічну культуру

Рефераты по астрономии » Шляхи економічного зростання вплив ринку на економічну культуру

Під економічною культурою ми розуміємо спосіб ціннісного освоєння дійсності, вміння використовувати знання та норми в економічній діяльності. У вузькому розумінні економічна культура – це система цінностей, норм, потреб, інтересів, що визначають економічну поведінку людини. Тому вивчення економічної культури, якою вона стає в умовах ринкової трансформації, дозволить визначити, якою є людина в економіці сьогодні і якою вона буде в найближчому часі. А від того, якими будуть носії економічної культури, залежить, як швидко економічне зростання стане для нас реальністю.

В умовах ринкової системи господарювання кожна людина самостійно вирішує проблеми: що вона хоче і може робити, як це треба робити, щоб отримати бажаний результат та чи буде її праця визнана суспільством – людина стоїть перед постійним вибором. Можливість мати вибір завжди була засобом і метою розвитку людства. Ринкова форма господарювання дозволяє здійснити вибір кожній людині. В умовах ринку людина має більше шансів, ніж при інших формах господарювання, самостійно вибрати шлях для поліпшення свого життя, кращого і найповнішого задоволення своїх потреб. Проблема вибору для кожної людини є проявом і здійсненням найвищої цінності людини – свободи. Формою свободи в сфері економіки є економічна свобода. Економічна свобода стає реальністю тільки в умовах ринкової економіки.

На нашу думку, ринок має суттєвий вплив на економічну культуру, що носить діалектичний характер. Це виражається в таких аспектах: по-перше, економічна культура відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки; по-друге, – тип економічних відносин, форми господарювання впливають на зміст і форми економічної культури та культуротворчого процесу.

Проаналізуємо ці аспекти. Свобода - це можливість мислити і діяти вільно, самостійно та відповідально. Відповідальність є головним атрибутом, складовою свободи. Без відповідальності немає свободи. Кожне самостійне рішення в умовах ринку передбачає відповідальність за нього, за результати діяльності згідно з цим рішенням.

Свобода економічного вибору - це прояв свободи в економічній сфері, можливість та здатність самостійно приймати рішення про види і засоби економічної діяльності. Економічна свобода слугує фундаментом розвитку ринку і розвитку особистості. В основі економічної свободи є економічні відносини. Економічна культура як форма ціннісного освоєння економічної дійсності передбачає вибір економічної ролі і випрацювання моделей економічної поведінки, що здійснюють економічну свободу в конкретній економічній ситуації.

Головними суб’єктами ринку є виробники і споживачі, продавці та покупці. Кожен з цих суб’єктів має в умовах ринку реальну економічну свободу. А це означає, що вони мають певні права:

- без обмежень формулювати і виражати свої потреби (як для того, щоб про них знали як виробники, так і інші споживачі, та відповідно, продавці та інші покупці);

- вільно виробляти товар, що користується попитом;

- право вибирати із запропонованих товарів ті, що найповніше задовольняють потреби споживача чи покупця;

- здійснювати посередницьку діяльність у відносинах виробник-споживач.

Ці прояви економічної свободи є загальними як для виробників, так і для споживачів. Вибір кожною окремою людиною своєї ролі залежить найбільшою мірою від неї самої. Кожна з економічних ролей має конкретний прояв економічної свободи.

Економічна свобода виробника є правом економічного суб’єкта на самостійний вибір у всьому, що стосується господарської діяльності. Свобода дій виробника передбачає:

- свободу вибору партнерів, покупців, постачальників;

- свободу у виборі форм розпорядження своєю продукцією, вільну реалізацію своїх товарів на будь-якому ринку, вільне встановлення ціни на свою продукцію, вільне розпорядження отриманим доходом.

Економічна свобода виробника полягає у наданні йому можливостей діяти у відповідності з власними інтересами, орієнтуючись на ринкову кон’юнктуру. Ринкові механізми працюють тільки за умови економічної свободи виробника. Виробник вибирає тільки ту сферу діяльності, що відповідає його здібностям, досвіду, рівню знань та відповідає (або не суперечить) його системі ціннісних орієнтацій.

В умовах ринку з економічною свободою виробника пов’язані фундаментальні проблеми ринкової економіки: “що виробляти?”, “як виробляти?” та “для кого виробляти?” Ці проблеми, які щоденно і повсякчас стоять перед кожним виробником, є проявом економічної свободи виробника. Від того, як вирішуються ці проблеми в ринковій економіці, залежить стан економічної культури.

В умовах ринкової економіки вирішити проблему “що виробляти” допоможе модель ринкової економічної поведінки. Вона забезпечить пошук товару, який користується попитом споживачів (покупців), який вони хочуть і можуть купити в реальній ситуації. В умовах ринку за цей товар покупці голосують грошима, оскільки він має задовольнити їхні потреби. Кількість споживачів (покупців) товару - це інформація ринку для виробника. Вона комплексна: включає кількість і якість товару, що буде визнаний ринком. Саморегулююча функція ринку здійснюється тут через дію економічних законів: закону вартості, закону попиту, закону пропозиції та ін. Згідно з цими законами на ринку з’являється більша кількість виробників (продавців) даного товару, конкуренція між ними дозволить споживачу (покупцю) мати можливість вибору в кого купити товар, пропонуючи за нього свою ціну (ціну покупця). Отже, економічна свобода виробника тісно пов’язана з економічною свободою покупця, відповідно, економічна культура є визначником економічної поведінки як виробника, так і споживача. Вона є тим критерієм, за яким здійснюється вибір. Тому модель ринкової поведінки виробника передбачає формування ринкової економічної культури.

Ринкова економічна культура передбачає вибір ринкової моделі економічної поведінки на основі системи цінностей, норм, потреб та інтересів. Вибір моделі ринкової економічної поведінки неможливий без врахування норм, що встановлюється державою для кожного конкретного виду діяльності, але у той же час передбачає невтручання державних структур в економічну діяльність виробника за умови чіткого виконання ним цих норм.

Норми, відповідно до яких виробник буде здійснювати свою діяльність, беруться до уваги ним ще до здійснення вибору “що виробляти”. Виробник зосереджується тільки на тих нормах, що йому прийнятні, отже, не суперечать його системі цінностей. У процесі вибору “що виробляти” потреби та інтереси виробника завжди чи не на найпершому місці. Вони слугують виробнику поштовхом, стимулом, мотивацією саме для цієї економічної діяльності. Виробник буде здійснювати діяльність відштовхуючись від того, що він зможе отримати і чи зможе активізувати свою роботу під впливом своїх зростаючих потреб. Потреби виробника - це відчуття нестачі чогось, що є для цього важливим, потрібним. Цінності є життєвим орієнтиром кожної людини, у тому числі й виробника, як окремої її економічної ролі. Потреби завжди спрямовані на цінність і виступають як система окремих проміжних цілей. У цьому видно тісний взаємозв’язок між потребами, що набувають конкретних обрисів з врахуванням цінностей. Оскільки економічна культура - це система цінностей, норм, потреб та інтересів, що визначають економічну поведінку людини, то реальність економічної свободи виробника в умовах ринку здійснюється через його економічну культуру. Це трансформує його економічну культуру в ринкову економічну культуру.

Проблема виробника “як виробляти” є актуальною протягом усієї його діяльності. В умовах ринку відповідь на цю проблему має бути сформульована виробником ще до початку його діяльності, але реальність постійно потребує уточнення цієї відповіді та пошуку нових відповідей. Ринкова економічна поведінка здійснюється різними виробниками, що й утворює ринок. Стратегічний напрям для виробника – виробляти свою продукцію з найвищою ефективністю. Це має бути продукція вищої якості і з меншими витратами та з нижчою ціною, ніж у конкурентів. В умовах конкурентної боротьби на ринку виграє той виробник, який постійно зменшує витрати виробництва і підвищує якість своїх товарів, що дозволяє йому отримувати прибуток від своєї діяльності.

Проблема “як виробляти” досить глибока і має вигляд айсберга. Його видимою частиною є зменшення витрат на виробництво товарів, а решта - це складне поєднання досягнень техніки та технології із знаннями, вміннями виробника, його економічним досвідом. Чим багатшим є економічний досвід виробника, тим більше можливостей у нього вибрати саме ту модель економічної поведінки, що дозволить оптимально поєднати новітні досягнення науки, техніки та технології і забезпечить в результаті зниження витрат на виробництво продукції, що відповідатиме запитам споживачів. Іншими словами, чим багатшою є соціальна пам’ять виробника в сфері економіки, тим швидше він може знайти шляхи підвищення конкурентоспроможності своєї продукції; чим активніше виробник шукає результативну для цього модель поведінки, тим швидше він набуває економічного досвіду – соціальної пам’яті в сфері економіки. Отже, економічна культура як форма соціальної пам’яті в сфері економіки, забезпечує виробника в процесі вирішення проблеми “як виробляти” моделями економічної поведінки, що дозволять підвищити конкурентоспроможність продукції, яку він виробляє. А постійний пошук нових моделей економічної поведінки в умовах ринку сприяє збагаченню соціальної пам’яті виробника в сфері економіки, що підвищує рівень його економічної культури.

Проблема виробника “для кого виробляти” обумовлюється розміром доходів членів суспільства. Товар виробляється в передусім для того споживача, який може його купити і має відповідну суму грошей (є платоспроможним). Товар з якісними характеристиками, який здатен задовольнити цілий ряд потреб споживачів, шукає на ринку (крім уже сформованих і платоспроможних покупців) тих, що ще перейдуть із покупців потенційних в реальні (за умови перерозподілу їх доходів чи покращення результатів їх економічної діяльності). Тут чітко видно поєднання економічної свободи вибору виробника з економічною свободою споживача, що можливе тільки в умовах ринкової економіки.

Вирішення проблеми виробника “для кого виробляти” тісно пов’язано із економічною культурою, і особливо, з її складовою – економічними інтересами. Економічні інтереси за своєю природою близькі до економічних потреб, але мають певні відмінності. Інтереси є формою прояву потреб у системі економічних відносин. Усвідомлені потреби виробників стають їхніми економічними інтересами. Сутність інтересів полягає в реальному їх спрямуванні на задоволення економічних потреб. Від потреб інтереси відрізняються тим, що економічні інтереси є визначальною об’єктивною мотивацією економічної діяльності виробника. Ця мотивація передбачає цілі виробника і, головне, шляхи досягнення цих цілей, через його економічну діяльність. Засобом реалізації індивідуальних інтересів виробника є максимізація прибутку і зростання його доходів. Прибуток буде отриманий виробником тільки у тому випадку, якщо товар знайде платоспроможного покупця на ринку, і покупець купить цей товар. Інтереси виробника та інтереси споживача на ринку зустрічаються у формі ціни продавця і ціни покупця, на основі яких встановлюється ринкова ціна, що свідчить про поєднання та взаємоврахування інтересів.

Поєднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні нових пропорцій у розподілі доходів споживача на споживання і заощадження та згодою виробника зменшити свої прибутки.

Взаємодія інтересів виробника і споживача є стимулом до їх ефективної економічної діяльності, що відповідає інтересам суспільства та інтересам кожного члена суспільства, що можливе тільки в умовах ринкової форми господарювання. Виробник отримає прибуток, коли його товар і всі витрати, пов’язані з його виробництвом, будуть визнані ринком і співпадатимуть з інтересами споживача, що також має стимул до своєї ефективної діяльності. Відповідно, щоб отримати доходи, споживач повинен вміло розпоряджатися своїм товаром - “робочою силою”. Інтереси відображають відповідний рівень та динаміку задоволення потреб. Основним інтересом виробника є підвищення рівня задоволення своїх потреб. Формою реалізації цих інтересів є економічна поведінка виробника, що формується з врахуванням інтересів інших суб’єктів. Інтереси є складником, формою прояву та джерелом розвитку економічної культури. Отже, економічна культура виробника дозволяє йому знаходити шляхи задоволення своїх інтересів через ринкові механізми, тому ринковий тип економічної поведінки виробника в умовах економічної свободи формує ринковий тип економічної культури.

Споживач в умовах ринку через економічну свободу має змогу здійснити свободу взагалі.

Економічна свобода споживача передбачає свободу дій людини в сфері обміну і розподілу. Основною характеристикою економічної свободи споживача є таке: споживач вільний у задоволенні своїх потреб. Споживач вільно формулює свої потреби, вільно здійснює вибір товарів, що задовольняють ці потреби. В умовах, коли товарів на ринку є у достатній кількості, формулює свою ціну. При цьому запити та вимоги споживача до якості товару вільно ним формуються та оплачуються.

Економічна свобода споживача як вільний прояв його потреб визначає, з якими іншими суб’єктами ринку він буде мати економічні відносини. Характер цих економічних відносин визначається економічною культурою споживача та його контрагентів (виробників, продавців, інших споживачів).

Проблеми, які стоять перед споживачем - що купувати, як купувати, за якою ціною - вимагають відповідальності при прийнятті рішень. Реалізація права вільного вибору продуктів споживання кожною окремою людиною має свої обмеження. До них ми відносимо: доходи споживача, обсяги виробництва продуктів споживання та їх ціну.

Економічна свобода споживача передбачається економічною свободою виробника. Свобода вибору у споживача відбудеться при наявності на ринку великої кількості товарів здатних задовольнити одну і ту ж потребу. Споживач у аргументації свого вибору координує зусилля виробників у пошуках товару, якого чекає ринок, надає цьому товару конкретних характеристик, вимагає очікуваних якостей, властивостей, формулює орієнтовну ціну. В умовах ринку через економічну свободу виробника і економічну свободу споживача відбувається інтеграція їх інтересів. Економічна свобода виробника і споживача в умовах ринку є як засобом, так і стимулом їх діяльності.

Проблема “що купувати” вимагає від споживача вибору моделі ринкової економічної поведінки. Ця модель у ході її реалізації забезпечить йому бажаний рівень доходів. Рівень доходів споживача і пропорції його розподілу на споживання та заощадження нададуть відповіді на цю проблему конкретних обрисів. Відірваність розгляду проблеми “що купувати” від джерел і рівнів доходів порушить процес відтворення споживача як суб’єкта ринку. Тому економічна свобода споживача здійснюється при виборі ним моделі ринкової економічної поведінки через його економічну культуру.

Свобода споживача обмежується також певними суспільними та етичними нормами. Насамперед свобода споживача входить у суперечність із суспільною необхідністю охорони здоров’я населення, як у ситуації вживання шкідливих для здоров’я людини алкогольних напоїв, тютюнових виробів та ін. У цьому випадку рівень економічної культури як складової культури взагалі є мірилом та критерієм, за яким здійснюється кожний конкретний вибір споживача.

Економічна свобода як свобода дій у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання в умовах ринку дозволяє перевірити у реальних умовах дієвість обраної моделі економічної поведінки. Вибрана модель економічної поведінки в конкретній економічній ситуації уточнюється, удосконалюється, набуває нових характеристик. А це збагачує економічну культуру. Взаємозв’язок економічної культури та економічної свободи зображено на схемі (див. рис. 1).



Рис. 1. Взаємозв’язок економічної культури та економічної свободи


Тип економічних відносин, форми господарювання впливають на зміст і форми економічної культури та культуротворчого процесу. Економічні відносини стають ринковими економічними відносинами завдяки таким умовам:

наявність і рівноправність різних форм власності та господарювання;

2) економічна незалежність господарюючих суб’єктів, їх економічна свобода та відповідальність з усіх питань господарювання;

3) доступність інформації про ринок;

4) рівні можливості для контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;

5) розвиток здорової конкуренції при великій кількості продавців і покупців на ринку;

6) можливість для контрагентів ринкових відносин постійно розширювати економічні зв’язки.

Нова економічна реальність не дає чітких вказівок для людини в сфері економіки. Людина повинна сама вирішувати, з ким їй потрібно вступати в економічні відносини, як будувати ці відносини: виробляти чіткі критерії для оцінки себе і оточуючої дійсності з погляду доцільністі й результативності щодо потреб й інтересів людини.

Ринкова економічна поведінка має будуватись за такими принципами:

- відповідальності; вона існує як відповідальність перед суспільством за свої дії та їх наслідки для суспільства (економічні, моральні, психологічні, екологічні);

- раціональності, вона існує як оптимальна функція багатьох факторів ринкової економіки. Індикатором раціональності виступають відхилення отриманого результату від бажаного та суспільна доцільність затрат та результатів різних видів праці. Водночас через систему прибутків чи збитків вона є визначальним стимулом до формування раціональної економічної структури;

- чесності: цей принцип ринкової економічної поведінки пов’язаний з потребою у чіткій інформації про ситуацію на ринку, частиною якого є кожен. Повинно існувати розуміння того, що кожен суб’єкт господарювання зможе досягти більших успіхів, коли буде зосереджений не на приховуванні правдивої інформації про свою діяльність, а на самій економічній діяльності;

- Економічна культура економічної свободи: економічну свободу в умовах ринкової економіки мають всі її суб’єкти. Від того, як вони будуть втілювати її в життя, залежить яким буде ринок взагалі. Нечесність і непорядність суб’єктів ринку обмежують свободу економічних відносин, спотворюють їх. Цей принцип ринкової економічної поведінки є дієвим стимулом швидкого становлення цивілізованих ринкових відносин і єдиноможливим шляхом як для кожного конкретного виробника, споживача, продавця, покупця, кредитора, роботодавця та ін., так і для побудови незалежної правової держави з соціальноорієнтованою ринковою економікою. Ринковий тип економічної поведінки, що будується на вищесформульованих принципах, формує, таким чином, ринкові економічні відносини. Економічна культура в цей час набуває нових характерних форм. (рис. 2).





Рис. 2. Взаємозв’язок ринкових економічних відносин та нових форм економічної культури.

Нові форми економічної культури, які з’являються в умовах ринкової економіки, є її продуктом та одночасно прискорювачем трансформації ринкової економіки, що забезпечить економічне зростання.

Все сказане вище дозволяє нам зробити такі висновки:

1. Економічна культура відображає рівень економічних свобод, характеризує потенціал ринкової економіки. Здатність економічної культури як частини культури взагалі до самовідтворення і самооновлення пов’язується із економічною свободою. Взаємозв’язок економічної культури і економічної свободи в умовах ринку розширюється.

2. Економічна культура стає цариною ствердження і нарощування економічної свободи. Тільки на ґрунті економічної культури економічна свобода здійснюється у своїй багатовимірності і багатогранності. У поєднанні з економічною культурою економічна свобода проявляє себе у формі самоствердження суб’єктів ринкової економіки, та розгортання їх можливостей, а отже у розширенні та збільшенні потенціалу ринкової економіки. У вільному економічному самовияві суб’єктів в умовах ринкової економіки обов’язково присутня відповідальність за всі дії в сфері економіки.

3. У здійсненні економічної свободи (в акті вибору) активність суб’єкта та його самообмеження переплітаються. Відповідальність за вибір для суб’єкта – це, насамперед, самообмеження у можливості здійснення цього ж вибору повторно. Економічний вибір - це безповоротний акт: вибравши конкретний вид економічної поведінки і конкретного вчинку, що є точкою відліку для здійснення вибраної економічної поведінки, суб’єкт економічних відносин не може використати одночасно й інші варіанти.

4. Економічна культура як узагальнений економічний досвід людини надає змістовності економічній свободі і творчості в умовах ринку та забезпечує реальність вибору економічної поведінки. Разом з тим, економічна культура дає засоби і пропонує форми здійснення людиною її вільних творчих зусиль саме в сфері економіки.

5. У кожному економічному акті людина як суб’єкт економічних відносин самореалізується і надає нових якостей цим відносинам. До цього процесу причетні всі: виробники, споживачі, продавці, покупці, роботодавці, наймані працівники. Кожен з них своїми діями творить новий ціннісний зміст економічної культури.