(1672—1887)
Це була людина освічена, з широким світоглядом, талановитий
політик і безперечно патріот, що прагнув незалежної України, але
в той же час умів добре ладнати з Москвою.
Усунувши Многогрішного, старшина, обираючи Самойловича,
поставиха ряд умов, які обмежували владу гетьмана. Самойлович
прийняв їх і провадив лінію старшинської верстви, надаючи дер-
жаві аристократичного характеру. Він не скликав Загальної Ради, а обмірковував усі справи з Радою Старшин; створив інститут бун-
чукових товаришів, до якого входили переважно сини старшин, що
перебували в близькому оточенні гетьмана. За його правління, яке
тривало 15 років, зформувалася гетьманська держава з монархіч-
ним характером.
Іван Самойлович намагався об'єднати всі українські землі і бо-
ровся проти тенденцій Запоріжжя вести окрему політику. Вже
була мова про те, як він старався підкорити Правобережну Україну
Він притягнув під свою булаву правобережних полковників-
у 1674 році передав йому булаву Ханенко, в 1676 — Дорошенко.
Після того Самойлович став іменуватися «гетьманом обох сторін
Дніпра».
Щоб поширити кордони України, Самойлович радив цареві за-
явити Польщі претензіі на Західню Україну, Волинь, Підляшшя,
Поділля, Підгір'я, Червону Русь, які завжди були частиною Укра-
їни. Він намагався також приєднати до України Слобожанщину,
яка була заселена українцями. Обидва домагання не мали успіху.
З Москвою Самойлович довгий час жив у згоді. Там виховувалися
його сини, свою дочку одружіш він з боярином Ф. Шереметьєвим.
Він погодився, щоб київський митрополит прийняв висвяту від
московського патріярха." Але й цей мудрий та обережний гетьман
загинув від руки Москви.
Розходження Самойловича з царем спричинила московська по-
літика супроти Криму. На початку 1680-их років Австрія, Венеція,
Польща, Ватикан та Москва почали укладати антитурецьку, а разом
з тим антикримську коаліцію. Запрошено представника і від Укра-
їни, але Самойлович відмовився від участи в «Священній Лізі», по-
боюючись, що знищення татарського ханства може пошкодити
в дальшому ході подій незалежності України, яка буде оточена
московськими володіннями. Взагалі Самойлович був проти збли-
ження Москви з Польщею і перестерігав царя відносно Польщі.
Всупереч бажанням далекозорого гетьмана, року 1686 підписано
«вічний мир» Москви з Польщею. Лівобережна Україна та Київ ві-
дійшли під владу Москви.
Року 1687 почалася війна проти мусулманського світу. Австрія,
Польща та Венеція мали вдарити на Туреччину, а Москва — на
Крим. Перспектива війни з Кримом була дуже непопулярна серед
української старшини, в лавах якої було багато колишніх «доро-
шенківців». Не розкриваючи дійсних причин, Самойлович марно про-
бував переконати московський уряд, що похід великої армії влітку
через спалені сонцем степи буде зв'язаний з великою небезпекою.
Похід почався в квітні 1687 року. Московське військо йшло під
комавдою В. Ґоліцина, фаворита правительки царівни Софії, а укра-
їнське військо провадив сам гетьман. Не доходячи до Січі, над р. Ка-
рачокрак, Ґоліцин несподівано наказав військам повернути назад.
Лише 40 тисяч московського та українського війська під командою
Неплюева та гетьманича Григорія Самойловича пішла на Запоріж-
жя. Причини відступу Ґоліцина залишаться неясними. Офіційну
версію — брак паші для коней — сучасники спростовували, бо паші
було досить. Причини були глибші. Можливо, що, знаючи про не-
хіть старшини, Гетьманича Григорія і самого гетьмана супроти походу
— ґоліцин побоявся заганятися далеко в степи. Однак, треба було
перекласти на когось відповідальність за невдачу, і для цього вико-
ристано останній донос старшини на гетьмана.
«Останній» — бо дойосів було багато, але московський уряд «не
давав їм руху». Ввесь час правління Самойловича старшини скар-
жилися на його самовладність, на те, що уникав він скликати Ради,
роздавав уряди своїм родичам, брав хабарі. Закидали старшини
гетьманові й те, що він був не козак, а «попович». А головною при-
чиною незадоволення було намагання Самойловича перетворити
Гетьманщину на спадкову монархію. Спочатку хотів був він пере-
дати владу старшому синові, Семенові, а після його смерти — мо-
лодшому, Якову (з середнім, Григорієм, батько не жив у злагоді).
В доносі, поданому Ґоліцинові, обвинувачували гетьмана в зраді
Москви, у зв'язках з татарами. Донос підписала стара, заслужена
старшина, серед неї — Дунін-Борковський, Кочубей, Лизогуб, За-
біла, Гамалій та інші.
Військо стояло над р. Коломаком, коли з Москви прийшов на-
каз про арешт гетьмана та гетьманича. Старого Самойловича з ро-
диною заслано до Тобольська, а його сина Григорія, після тортур,
страчено в Севську." Величезні гетьманські скарби поділено на дві
частини: половину взято до Москви, а половину передано до вій-
ськового скарбу.
На першу вістку про заарештування Самойловича козаки від-
повіли розрухами: в Прилуцькому та Гадяцькому полках побили
старшину, в інших — пограбували.
25 липня 1687 року скликано Генеральну Військову Раду, в якій
взяло участь 2.000 козаків. Вона ухвалила нові статті — Коломацькі,
в основу яких покладено Глухівські статті 1672 року. Тоді ж обрано
на гетьмана геніального писаря Івана Мазепу.
Другие работы по теме:
Бог - наш отець
Бог є наш Отець. Це головна Добра Новина Христового Євангелія. Коли - згідно з практикою релігійних груп учнів у тих часах мати окрему молитву, яку складав їхній учитель - учні Христа просили його дати їм своєрідну, особливу молитву, Христос сказав: Моліться так:
Андреевский, Иван Самойлович
Иван Самойлович Андреевский (1759 - 1809) — российский доктор медицины, экстраординарный профессор Московского университета[1]. Биография Иван Самойлович Андреевский родился в селе Дроздовка, близ Нежина, Киевской губернии в 1759 году в семье православного священника[2].
Дума про Івана Богуна
Автор: Народна творчість. У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. «Із турками—пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!»
Балада про соняшник
Автор: Драч Іван. В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,
Три як рідні брати
Автор: Федькович Юрій. (Повість) Іван Шовканюк — головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве—ледве випросився на три дні додому, щоб попрощатись із рідними. Мати з сестрами плакали, лише старший брат Онуфрій виглядав байдужим, бо він був хворим і потихеньку гинув.
Іван Кочерга
(1881 — 1952) Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім'ї залізничного службовця, що зумовляло часті переїзди. Лише 1891p. їхня родина оселяється на постійне проживання в Чернігові, де 1899р. він закінчує гімназію. Відтак їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті.
Музика, що пішла
Автор: Малкович Іван. Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? —
Сини
Автор: Стефаник Василь. «Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими». Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: «Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі».
Детский сад
Автор: Куприн Александр. Дочь старшего писца сиротского суда Бурминова Сашенька заболела. Доктор поставил диагноз: «апатия, анемия и рахитичное сложение» и прописал лекарство — свежий воздух, Крым, морские купания и хорошее питание. Но при зарплате отца об этом нечего и думать. Впрочем, Сашенька и не хочет ничего — разве что в зеленый сад, как у крестной.
Іван Іванович
Автор: Хвильовий Микола. Колись Івана Івановича було вигнано з третього курсу юридичного факультету за «вольтер'янство» (вільнодумство, філософствування).
Липа Іван
24 лютого виповнилася 145-та річниця від дня народження видатного українського державного діяча Івана Липи. Народився майбутній міністр уряду УНР 24 лютого 1865 року в селі Дальнику поблизу Одеси. Згодом із батьком Левом і матір'ю Анною перебрався у Керч. Там у парафіяльній школі отримав початкову освіту, вивчив новогрецьку мову.
Камінний Хрест
Автор: Стефаник Василь. «Відколи Івана Дідуха запам'ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну...» Отак разом із конем і підпрягався до будь—якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе.
Иван Карпенко Карий 29.09.1845 1907
Иван Карпенко – Карий 29.09. 1845 – 1907 ) Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівці ( тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області).
Вишенський Іван
Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й «власть мирскую», польсько-шляхетських і українських гнобителів.
Послання до Єпископів
Автор: Вишенський Іван. (Уривки) Твір починається з глузливого звернення до архієпископа Михайла та ще п'яти єпископів, які підписали унію: «Вельможним їх милості панам». До автора «Послання» дійшов плід їхнього «подвигу, праці, ретельності і старання, писання під назвою «Оборона згоди з латинською церквою і вірою, що служить Риму».
Іван Карпенко-Карий
Розуміння Карпенко-Карим багатства й краси українського слова та перші зерна артистичного хисту ще в дитинстві. Роки праці писарчуком. Боротьба за припинення переслідувань української культури. Формування світогляду письменника, його тонка гра на сцені.
Іван Кочерга
П'єси "Легенда про пісню", "Дівчина з мишкою", "Зубний біль сатани", "Викуп (Весільна поїздка Марусі)", "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", комедія "Натура і культура", драма-феєрія "Марко в пеклі". Літредактор у газеті "Робітник", "Радянська Волинь".
Бакст ЛС
Бакст (Розенберг) Лев Самойлович (1866 - 1924) Театральный декоратор, график, живописец. Родился в Гродно. С 1883 по 1887 Бакст учился в петербургской Академии художеств. В эти годы он является постоянным членом юношеского кружка, из которого родилось художественное объединение "Мир искусства".
Польское коло
Введение 1 История 2 Состав 2.1 Дума 2-го созыва 2.2 Дума 3-го созыва 2.3 Дума 4-го созыва Введение Польское коло (польск. Koło Polskie, польский кружок) — группа польских депутатов в Государственной думе Российской империи.
Дорошенко, Пётр Дорофеевич
Пётр Дорофе́евич Дороше́нко (1627(1627), Чигирин — 19 ноября 1698, с. Ярополча, ныне Ярополец Волоколамского района Московской области) — гетман Правобережной Украины в 1665—1676 годах; внук Михаила Дорошенко.
Чигиринские походы
План Введение 1 1-й поход, 1676 год 2 2-й поход, 1677 год 3 3-й поход, 1678 год 4 Источники Чигиринские походы Введение Чигиринские походы 1676—1678 годов — походы русского войска и запорожских казаков в период русско-турецкой войны 1677—1681 к городу Чигирин. Неудачи под Чигирином сорвали турецкие планы захвата украинских земель.
Іван Горбачевський - український вчений світової слави
Громадська і наукова діяльність Івана Яковича Горбачевського. Праця у Відні в Хімічному та Фізичному інститутах. Авторитет і пошанування вченого у Чехії. Наукова праця та перші публікації. Вклад вченого у створення української хімічної термінології.
Історичний портрет Івана Мазепи
Історія роду Мазепи. Життя та історія кар’єри Івана Мазепи, його походження з пропольської сім’ї, отримання досвіду в дипломатичній та воєнній справі за допомогою поляків. Державна діяльність гетьмана України Івана Мазепи, підтримання стосунків з Москвою.
Іван Мазепа
Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
ЗМБабур 1483 - 1530 Жизнь и творчество
Захириддин Мухаммад Бабур (1483 - 1530) Великий узбекский поэт, мыслитель, историк и государственный деятель; основоположник династии и империи бабуридов.
Іван Михайлович Сєченов біографія
Іван Михайлович Сєченов (1829-1905) - російський учений і мислитель-матеріаліст, творець фізіологічної школи, член-кореспондент (1869), почесний член (1904) Петербурзької АН.
Григорий Кантор
Заслуженный деятель искусств России, доцент Московского Государственного университета культуры, режиссер, поэт, продюсер.
Історичний портрет Олекси Довбуша
Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі І сильні, корилися горді? Перед Довбушем!
Гуманізм у відносинах між людьми 2
Іван Мазепа (бл. 1640-1709) гетьман Лівобережної України (1687-1709) Народився Іван Степанович Мазепа близько 1640 р. в селi Мазепинці поблизу Білої Церкви в сім’ї українського шляхтича. Освіту здобув у Київському колегіумі та у Варшавській Єзуїтській школі. В університетських центрах Західної Європи прослухав курс лекцій.